Глава 256
І, не чекаючи відповіді Су Ло, Нанґун Люнь схилився до вуха дівчини і м'яко видихнув:
-Ну, чи я можу в якості вибачень зігріти твоє ліжко, мм, як тобі?
Від його слів Су Ло відразу залилася фарбою. Покинувши сердитий погляд на похабника, вона прошила крізь зуби:
-Наньгун Люні, ти зовсім сумління втратив, або у тебе її просто відродившись не було? Неукомплектованим тебе видали, так?
У відповідь лише почувся ще зухваліший сміх. Чоловік, натиснувши дівчину по носі, вдавав із себе брови:
- А що тебе не влаштовує? Або ти хочеш бути зверху? Ну добре, гаразд, я, так і бути, порозумію свою гордість і полежу трохи під тобою, йде?
Так, ні сорому, ані совісті.
Су Ло швидко сміялася, що в даному питанні він не любить сперечатись. Тому вона вирішила негайно змінити тему.
Знявши з вішалки халат, вона люто штовхнула його принцу:
- Коли одягнешся, тоді і поговоримо. А то раптом застудиш свою сяючу дупу. До того ж, якщо еас тут хтось побачить в такому вигляді, трапиться якийсь конфуз - врешті-решт ти Його Високість принц Цзінь, всі справи.
Наньгун Люунь, окинувши її оцінкою і знову заіржав:
- Хто б казав, мала Ло.
Чоловік був, без сумніву голим від слова "сусім". Але й Су Ло не повертався, бо її купання вся модель намокла і тепер у стратегічно-важливих місцях просвічувалася, а решта — обліплювала її струнке тіло, як друга шкіра.
Хоч і було лише п'ятнадцять років, опуклості та вигини в необхідних місцях вже були присутні і її теперішнє «одіння» якщо його можна так назвати, показувало їх у всій красі.
Наньгун Левуні, напевно, цінував відкриту звабливість — так що око не міг відірватись і хіба що слинка не потекла. Температура в атмосфері різко зросла на кілька градусів...
Злово фиркнувши, Су Ло вихопила у нього халат і відразу ж замочилася в нього з голови до п'ят, так, що тільки люто блискучі очіщі і видно було.
Наньгун Луюнь лише посміхнувся. Ухопившись за підол халату, він уперто потягнув дівчину на себе і змусив сісти поруч з басейном. Потім, він зачерпнув воду і почав ніжно мити чорнильно-чорний волосся Су Ло.
Дівчина нахмурилася. До такого піклування вона не звикла, і це виявилося на диво приємно і... чарівно. А ще дуже підозріло. Така ніжність від цієї « жадібної людини »...
Су Ло прекрасно розуміла, що Нанґун - Новань непроста в її "банщики" затісався, напевно є якийсь мотив.
Чоловік і далі вимивав волосся Су Ло, ніжно та ретельно. Його губи іскрулися в суворому усмішку:
- Дурню, ти навіть не помітила, як на тобі хтось залишив мітку.
« Що?» - в очах Су Ло, звернених до принца, зацікавив німим питання.
-Відь, як би ти не ховалася, наче маскувалась, хлопчик з родини Лю все одно тебе знаходив, вірно? - На обличчі Наньгун Левюня застигло вираз, що не віщує нічого хорошого цьому хлопчиську, але руки його залишалися ніжними.
-А звідки ти... - Все так. Су Ло і сама запитувала себе. Чому, хоч би як вона переховувалась чи перевдягалася, Лю Чанґ ніколи не відставав? Цікаво, дуже цікаво.
Її чоловік лагідно потріпав її по голові з поблажливою посмішкою, яка заставила дівчину збентежено опустити очі. І тоді його усмішка трансформувалася в кровожерну насмішку. Проте, в його голосі як і раніше не було ні тіні випробовуваної ним люті:
- Дурню, ти навіть не знаєш про слідні мітки, як ти взагалі збираєшся вижити на цьому континенті?