Глава 244.
« Не пускають у двері — полезе в вікно,» - з цим лозунгом перевтілена Су Ло відчинила раму і спритно перескочила до кімнати будинку навпроти.
У тій кімнаті жив вчений. Зараз, він був весь поглинутий читанням вголос книги по історії і зовсім не помітив сторонніх у власному будинку.
Су Ло м'якими кроками беззвучно обійшла навколо вченого і з виразом обличчя « любима цегла номер п"ять» відкрила двері й вийшла. Ніби просто прогулялася по задньому дворі свого дому.
А її "соглядатай" так і залишився чекати дівчину біля дверей її кімнати, тримаючи меч навиробку. Ніби вона була все ще там, ага.
Приблизно через чверть години до тієї ж скрученої кімнати з’явився Лю Ченгфенг зі своєю сувою. Пинком ноги розпахн ув двері, він ввалився всередину і виявив, що там було абсолютно порожній, ні сліду Су Ло.
Лю Ченгфенґ ледь не топав ногами. Відвісивши хлопцю, який переслідував Су Ло, він загарбав:
-Придурок! Хіба не ти сказав, що пішов за нею рівно до цього місця? Ну і де ж вона, в такому випадку?
У цієї мерзкою дівчини блакитний кристал! Вона весь день водила його за ніс. Він не міг дати їй так просто піти!
Переслідувач Су Ло, Лю Сан, був високопоставленим охоронцем сім’ї Лу.
Невіруючим оглянувши кімнату, він сказав:
-Молодою пан, та дівчина дійсно прийшла в цю кімнату і нікуди не виходила! Я навіть подумати не міг, що їй вистачить хитрості якось прослизнути повз мене!
- Вислизнула? Хехе, вона дійсно сподівається, що їй це вдасться? - Крижана ухмилка застигла на губах Лю Ченгенга. Змахом руки він покликав слугу, який ввів у кімнату Лісо-пса.
Жестом фокусника Лю Ченгфенґ витягнув прядь волосся Су Ло і сунув її під ніс Лісо-псу. Заодно і запихнув тій в пащу пілюлюль, та погладивши животинку голову, зловісно розсміявся:
-Давай, будь умницою — швидко знайди цю погань для свого пана! Знайдеш - отримаєш свою нагороду.
Він нишпорив його з волосся Су Ло, коли та відволіклася. Оскільки волосся не було видране з корінням, дівчина навіть нічого не відчула.
Лю Ченгфенґ з самого початку не збирався дозволяти Су Ло піти.
Лісо-пес був особливою звіриною. Його характерною рисою був гострий нюх. А з’ївши плюню, яка загострювала цей найпрогресивніший нюх, його здібності зросли в десятки разів. Мабуть, Лю Ченгенґгу ну дуже приспішило зловити Су Ло — пігулка була надзвичайно рідкою і очевидно не за п’ять медяків купленою.
Проковтнувши пігулку, Лізо-пес на своїх коротоньких лапках марно оббіг усю кімнату і принюхався до кожного предмета.
Раптом, його маленьке тіло мітнулося в бік вікна навпроти цієї кімнати — маршрут втечі Су Ло був розкрито.
-В погоню! - Гу Ченгфенга розтягнулося в недобрій усмішка. Він махав рукою і вся його свита відразу пішла за знаком шлях Лісо-псом.
На вулиці Су Ло неквапно прогулювалася по центру міста. Переслідувача вона скинула, так що не було необхідності поспішати в маєток Су. Іноді можна й просто погуляти.
Звичайно, спокій тільки сниться — раптом Су Ло відчула неминучу небезпеку. Оглянувшись, вона зрозуміла, що інстинкти не підвели її і на цей раз.
Серед натовпу вона відразу ж запримітила Лю Ченгфенга в супроводі безсумнівно не дуже доброзичливо налаштованих бугаїв, і вони явно не просто так тут прогулювалися. Крім того, на чолі цієї процесії втік маленький Лісо-пес.
Винахідний план Су Ло полягає в тому, що оскільки вона змінила зовнішність, її ніхто не дізнається і боятися нічого, але тепер...
Глава 245.
Але тепер, весь план ...Лісо-псу під хвіст!
Очі тварини не відірвалися від Су Ло і було очевидно, що маскування його не обманило.
У Су Ло серце в нападі забилися. Гаразд, якщо б це був тільки Лю Ченгенг - з ним би вона ще тяглася один-наодин. Але той самий привів із собою активну « групу підтримки» - і всі на неї одну-одинічку, беззахисну та безпорадну... Хоча про що це ми.
Треба подумати: бій-не варіант, тут навіть ефект несподіванки і всілякі фінти не допоможуть, залишається одне - БІЖАТИ!
Як би принизливо це не було, на даний момент це був її єдиний шанс на спасіння. А зневірена гордість... Про неї можна буде подумати пізніше, в якомусь безпечному місці подалі від цих головорізів.
Ось прилип, як стара жуйка! Вона навіть змінювала свій вигляд, і все ж цей гадкий Лю Чангфенґ зав’язався за нею. Мабуть, так просто цей засранець не зникне, доведеться йому в цьому активно допомогти. Інакше ж не дасть жити сокойно, липка!
Су Ло не бігав — майже зовсім мало літала, рухаючись зі швидкістю блискавки. Проте, Лю Ченгфенґ і його компанія не мали наміру відстати — відстань між переслідувачами й переслідуваною невблаганно скоротилась. Все ближче і ближче...
І біжить сяя процесії, в міру справи розпилюючи неспроможних самим відскочити ні в чому невинних громадян на цьому майдані безпорядковуючий.
Су Ло починала панікувати. Все дуже погано. Якщо вона зараз щось не придумає - тушите світло, сушіть весла.
Адже цей засранець Лю Ченгфенґ не просто хоче забрати в неї блакитний кристал - ні, він бажає заволодіти всю Су Ло і використовувати її у своїх корисливих кришталево-щипних цілях. А це означає, що прощай спокійне життя і з радістю відновлюйся на відповідному правленні... Точніше, безправосте.
Холодний страх минув в очах Су Ло. Але тут, о диво! - У ці ж очі кинувся знайома карета з такою ж знайомою твариною в запрязі.
Скільки людей можуть їздити на Легендарній Драконо-лошаді? Ми знаємо лише одного такого персонажа — Нанґун Левунь. Но... Чи вона повинна звертатися до нього по допомогу? Чи не буде ціна пізніше... занадто, надмірно висока? Самовваження і свобода — вони, знаєте, дорого коштують.
І Су Ло прийняла єдине правильне рішення на даний момент. Вона просить Наньгун Льюня про допомогу тільки тоді, коли не матиме іншого вибору. Врешті-решт, хрін знає, що цей маніяк-цілувальник затребує від неї в якості сплати за своє "любезнось"?
Поки що у неї є інші способи вирішити проблему. Погнавши драконо, кінь безшумно обійшлася карету і притиснув її до стінок. Потім вона тихо зісковзнула під дно карети, вхопившись за дерев’яні дерева сандалового дерева. Постуравшись з дном карети, дівчина завмерла.
А Лю Ченгфенґ застиг у нерозуміннях — і він щойно бачив Су Ло, а потім просто зникла!
На щастя, серед його сувоїв знайшовся слуга з чудовим зіром, яких відразу ж пошепки доклав своєму господареві
-Вторий молодий пане, я помітив, що той юнак щойно втік у кареті.
-Тоді чому ти досі тут, а не всередині карети і не виволок мені цього "юношу"? Життя набридло? - Лю Ченгфенґ був настільки обурений, що лізив бідного доносчика батогом.
- Але це ж...
Домовити бідоласі так само не дали, повторно пригостивши батогом і згорів:
- Мені плювати, чия ця карета і коня! Я сказав, привести сюди того "в'юношу" і негайно. Чи я якось не повторюю?
Резіденції Лю справді потребували цього блакитного кристала. Старійшина Лю чітко пояснив, що кристал мусить бути за будь - яку ціну. Отже, Лю Ченгфенґа був офіційно виданий карт-бланш на будь-які його дії, а той безумовно не знає заходів в подібним.