Глава 234
Лю Чангфенґ пожер очима Су Ло, йому хотілося видерти все волосся на своїй голові від досади.
« Ця жахлива дівчинка, звідки у неї стільки успіху! Лише хвилину тому вона вирізав зелень-бланкий кристал, а цього разу їй дістався кришталевий колір. Вона, вона... Для неї кристали , Що кочани капусти в полі, -пришла, вибрала найбільш приємний, та й забрала собі!"
Лю Ченгенґ згорів від заздрості.
Навіть старий Чен, чиї дії завжди були загадковими, з'явився біля Су Ло. Нічого не кажучи, він спостерігав за дівчиною. Він не міг читати думки свого чоловіка.
Хоча камінь-джерело не був ще розрізаний до кінця, і була відкрита лише маленька частина кристала, розміром з руку дитини, проте голубе сяйво, яке виходило із цієї маленької щілини, змушувало кожного відчувати захоплення. Це було чисте, яскраве світло з багатою духовною силою, яка виривалася назовні і будомірила розуми та серця.
- Тридцять тисяч золотих! - Ніхто не знав, хто першим крикнув цю пропозицію з натовпу.
Людина, яка кричала це, з силою проснулася вперед крізь натовп людей і наблизилася до каменя. Коли він зрештою дістався Су Ло, то злетіла на бік. Не провівши жодного слова, він присів на кортички, щоб з близької відстані уважно озирнутися камінь-джерело.
Так, помилки не можуть бути. Ця духовна сила, що виривається назовні, належить до блакитного кристала.
На даний момент Су Ло встигла вирізати тільки маленьку частину кристала, ніхто не знав, яка ще його частина залишилася прихованою під шаром каменю-джерело. Тому старий Лі, не гаючи ні хвилини, почав робити ставки. Він знав, що коли Су Ло виріже кристал повністю, то його вартість може злетіти до неба.
Тим не менш, ніхто з присутніх так само не був дурнем.
Чи міг старий Лі бути єдиним, хто зрозумів все це? Зараз прямо перед усіма ось-ось буде вирізано кристал блакитного кольору. Він належить до кристалів високого класу, яких на всіх континентах не знайти вдень. А, як відомо, будь-яка рідкість високо цінується, тим більше якщо це рідкісний кристал на ринку каменів-джерело.
- Сорок тисяч золотих! - Другий крик. Інший чоловік почав пробиратися крізь натовп ближче до Су Ло. - Юна пані, цей старий дасть вам сорок тисяч золотих, чи не хочете продати цей камінь-джерело? - Він продовжував кричати під час свого наближення до дівчини.
- Сорок чотири тисячі золотих! - Перш ніж Су Ло встигла щось відповісти, вже третя людина кричала свою ціну.
- Сорок п'ять тисяч золотих! - Відразу ж кинув ще один.
- Сорок шість тисяч золотих!
- П'ятдесят тисяч золотих! - Опустив руки, крикнув старий Лі: Ринкова ціна за вирізані кристали блакитного кольору становить п’ятдесят тисяч золотих. Ніхто не знає, яким буде кристал з цього каменю-джерело після того, як його до кінця виріжуть. Отже, панове, я раджу вам затримати свої емоції і дочекатися закінчення розтину.
Краєм очі Су Ло поглянула на Лу Ченгенга, який стояв трохи далі. Його очі горіли від збудження. Слабка усмішка виникла на обличчі дівчини.
Лю Чангфенґ чекає не дочекається моменту, коли він зможе взяти участь у торгах. Тоді Су Ло продовжувала вирізку каменю-джерела, вона зробила ще надріз і нову частину кристалу обгоріли. Ця нова, невеличка відкрита частина все ще була блакитного кольору.
Моментально збудження зросло. Люди почали хвилюватися, піднімаючи шум і гам навколо.
Так, це насправді блакитний кристал! Помилки бути не може! Якщо дві частини кристалу були блакитними, то ця частина теж буде такою!
Су Ло бачила, як очі Лю Ченгенга запали червоними. Його руки міцно стискалися в кулаки. Він був схвильований до такої міри, що, здавалося, зараз у нього серце розірветься від радості.
« Добре, просто чудово, Лю Ченгенґ ти саме той чоловік, який мені потрібен. Заради тебе я все це шоу і влаштувала. Ну, давай, не гальмуй."
Як і планувала Су Ло, Лю Ченгенґ попрямував до неї. Він швидко подивився на частину блакитного кольору кристала, і вийшовши вперед пробурив:
- Вісімдесят тисяч золотих монет.
Спочатку ринкова ціна за синій кристал становила п’ятдесят тисяч золотих монет. Однак тепер Лю Ченгенґ спеціально підняв ціну до 80 000. Після того як сталося це, всі дивувались одне на одного.
Старий Лі насупився. Після ретельного аналізу половини кристала він, стиснувши зуби, оголосив наступну ставку:
- Дев'яносто тисяч золотих монет.
Люнґенг підійняв свого підборіддя, зухвало втупившись на нього.
-Я, Лю Ченгфенґ, представляю резиденцію прем'єр-міністра Лю, наша ставка сто тисяч золотих!
Розділ 235.
Старійшина сім’ї Лю застряг на шостому рівні впродовж багатьох років, і саме тепер йому потрібні кристали життя. А тут така вдача — блакитний кристал, який допоможе йому піднятися до сьомого рівня. Завдяки цьому ціла сім’я Лю стане найміцнішою палацовою родиною. Прийде час — і він, Лю Ченгенг, буде заторкою винагородженим за свій внесок.
З такої точки зору що були ці жалюгідні сто тисяч золотих? Лише непотрібний метал. Ну, принаймні Лю Ченгфенг намагався думати саме так.
-Сто тисяч золотих, хм ... - Су Ло задумливо постукала пальцем по підборіддя: - Юний пане Лю, знаєш, я якось не планувала продавати кристали...
А що, їй навіть такої гори грошей мало? Люнґфенг мало щелепа не упустила від такої впертості та наковтання.
Проте, перш ніж він встиг розоритися на всю околицю, голос Су Ло пом'якшився:
- Але, так і бути, вмовив. За сто тисяч я згодна передати цей камінь-джерело тобі.
Люб’язно й самозакохано розсміявся.
А він думав, що ця мерзенна дівчинка вся така з себе правильна, непідкупна і тверда у своїх переконаннях як скеля. А справа була, виявляється, просто в ціни! Він пропонував їй замало. Немає людей, які не купують і продають усе у еттомі світу.
Під пристойним поглядом усіх присутніх, відбувся чесний обмін: як тільки Лю Ченг передав Су Ло мішечок з золотом, до нього в власність перейшов шматок каменя-джерела.
Так, сьогодні Лю Чангфенґ неслабо так витратився.
По-перше, він був жорстоко обманений цією дівчиською і втратив зілля-благородну кришку. Він віддав її за дар - оскільки це було програно, я мусив повернути тисячу "зароблених". Потім, вихоплюючи з під носа Су Ло каміння-джерело, він мусив за них всіх заплатити в районі 50 тисяч золотих монет. І ось, він, скріпивши серце, розірветься з цілою стою тисяч.
Лише за один день він розтанув річний дохід всієї резиденції прем'єр-міністра Лю. Буквально викинув усі гроші на вітер. Але на даний момент, йому здавалося, що він робить абсолютно правильно.
І що ж він насправді отримав взамін?.
Лю Ченгенґ сидів на кратках перед новоприбутковим каменем і щасливо зігнувся. Його голова змінювалася, одна щаслива інша: він повернувся додому і показав усім його блакитному кристалу — усі вони були щасливі. А старійшина доброзичливо і вдячно усміхається саме йому.
Від цих мрій він почав тихо сміятися, тим більше походом на божевільного.
Інші ж були виснажені через брак терпіння. Найвирішальніші почали вигукувати:
-Може, другий юний пан Лю втік від щастя? Розріжте цей камінь. Хто знає, можливо там далі і зовсім не блакитний кристал?
-Верно — вірно, молодий пан, поміряйте свою радість. Швидше, розріжте це камінь, а потім вже з розуму божеволієте.
Ці репліки вивели Лю Ченге з світу його щасливих грез. Він прокаштувався і сказав:
Добре, якщо народ просить - я особисто розріжу цей камінь і дозволить вам, простим смертним, вузрети сліпуче сяйво справжнього блакитного кристала.
Хоча Люнґфенг рішуче схопився за рукоять ножа, він не міг стримати сліз і все - таки почав вагатися.
Су Ло озирнулася востаннє на Лю Ченгенга.
Пилите, Шура... Тобто, юний пан Лю - з якого боку ви б не розрізали, нічого, покрим сіро-білою поверхні каменя Ви не знайдете. Ви можете довго вибирати кут, ретельно продумувати траєкторію — єдину ділянку з кристалом вона вже обголила.
До того ж, ось цей шматочок блакитного кристалу і шматком-то не назвеш - так, тонка шкурка. За неї і кілька тисяч золотих не дадуть.
Як ми вже говорили, він робить радість — серце мерзенне, так що настрій Су Ло злетіло буквально до небес. Вона весело свистіла під носом « Яке небо голубе» (п.п: не стримався я, заодно і перевірка на вік читачів)), і потопала в супроводі Суяйня всередину резиденції.
Перед тим як піти, Старик Чен шепнув їй зайти до підвалу і подивитися на товари.
Су Ло не мала жодного уявлення, що за багато років єдиною людиною, яка отримала таке « запрошення », була вона і тільки вона.