Розділ 1-49

ГЛАВА 1. ТОБІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Ніч. Під зоряним небом на вершечку Облачної гори ніжно віяв прохолодний вітерець і все було, як завжди.

Очі Ло сяяли щастям, коли вона дивилася на чоловіка перед собою.

— Юн Ци, коли я піду з організації, давай залишимося тут?

Гострі брови та іскриті очі Юн Ці билися своєю п’яною ніжністю.

- Дівчинко, невже ти збираєшся все так кинути?

Су Ло задумливо дивилася в далеке нічне небо, потім повернулася до нього і осліпла прекрасною посмішкою.

- Всі ці десять чи кілька років я вбивав, і сама була на межі між життям та смертю. Не було ні дня відпочинку. Я сита по горло подібним чином життя і хочу покінчити з цим. Тільки не кажи мені, що ти не думав про те ж?

Су Ло дістала маленьку парчову коробочку і помахала нею перед очима Юн Ці.

- Вгадай, що тут?

Очі і обличчя Су Ло сяяли від щастя.

Вона не помітила, що праведна в очах Юн Ці є захопленою думкою у своє приємне майбутнє.

- Перстень Дракона? Ти таки змогла його дістати? Як це можливо? Коли це сталося? — Очі Юн Кі звузилися і наповнилися ніжною м’якістю.

— Коли ти виконував свою місію на заході, я зловив удачу за хвіст і дістала його. То що тепер ти підеш зі мною? — Су Ло стиснула руку Юн Ці і сказала з надією в очах: « Ми повернемо Перстень Дракона організації, осядемо тут і щасливо проживемо своє життя, добре?

— Ладно. — Він ніжно поцілував Су Ло до гладкого лоба і притиснув її до грудей, міцно обнявши.

Коли Су Ло Блаженно притиснулася до його ключів, то закрила очі й усміхнулась.

Вони любили одне одного з дитинства, і останні десять або кілька років вони рука об руку пройшли вдвох під градом куль. Він був для неї найважливішою частиною сім’ї і тим, кому вона довіряла найбільше. Під серцем вона вже носила плід їхньої любові, так що як тільки вони залишать організацію... Раптом її тіло підірвало сильний біль, в очах відображалося недовір’я і шок, вони наповнилися розпачем.

Відштовхнувши Юн Ці, вона подивилася вниз.

Гострий кинджал проколов її груди. Кров обігріла її одяг, зацвітаючи Червоною Павлою Лілею на грудях Су Ло.

Су Ло впала на коліна, її чудові очі наповнилися розпачем і невірством. Вона зовсім не очікувала, що чоловік, якому вона так довіряла, який говорив, ніби любить її, безжалісно встромить їй кинджал у груди як подарунок на день народження. Це був удар в усіх сенсах!

Вбивця був нечутливий і безпрощаденний.

Чому... Вона відкрила рот, але не змогла вимовити звук і її горло стиснуло сталевими тисками.

Юн Ці ж холодно посміявся над нею, посміхаючись кутком губ, він сказав:

— Яка ж ти дурепа, Су Ло. Ти знаєш багато таємниць організації, і все ж сподівався, що тебе так просто відпустять? Свята наївність! Але, більше того, невже ти могла припустити, що і я буду так дурним, щоб пішов з тобою?

У розпачі з’являлась усмішка Лу.

За словами Юн Ці все так і йшло. Вона дійсно була занадто наївна, розраховуючи на що-небудь подібне.

— Сподіваюся, що хоч у наступному житті ти порозумнішаєш! — Юн Ці підібрав коробочку і, з холодного погляду на страждання Су Ло розвернувся у рішучому намірі піти.

- А ти впевнений, Юн Ці, в тому, що сам менш наївний, ніж я? — Голос Су Ло був холодний за його спиною.

Юн Ці встав як вкопаний, а Су Ло здолала:

- Що, по-твоєму, у цій коробці? — Юн Ці відкрив її і раптом змінився в обличчя.

- Де Перстень Дракона? Куди ти його сховала?

Якийсь заможний чоловік виділив організації три мільярди доларів на пошуки цього кільця. І якщо його так і не знайдуть, репутація організації буде дуже підможливою.

Су Ло стояла на краю крутого обриву і дивилася вниз, в глибоку темряву. Кутки її губ піднялися в задоволеній похмурій усмішку, не менш прекрасною, ніж раніше, наче квітка Королеви ночі:

- Юн Ці, ти ніколи не отримаєш Перстень Дракона. І, до речі, будь добрий - не смій плакати на моїй могилці, не гань мені цикл реінкарнації.

Договоривши, Су Ло несподівано вскочив і пірнула у темряву скель.

Під урвищем шаленіло море, розбиваючи свої хвилі об гострі скелі.

ГЛАВА 2. ЦЕ ПРАВДА!

Час і простір перевернулися.

Континент Синєго Неба.

Біль.

Тіло Су Ло прокололо тисячі голок. Вона відчувала себе цілковито розбитою, наче її переїхав вантажівка. Раза три. Цей біль перехопив дух і серце майже перестало битися.

Вона ледве підняла свої відвічні віки. Су Ло впала в ступор, побачивши брудну марлеву москітну сітку над головою і потерте ковдру.

- Чому ти все ще не здохла, купка Су Ло? Не смій тут прокидатися! Умри, уберись! « Зворушливий, розлючений голос розлютив біля її ліжка.

Су Ло почувалась цілковито виснаженою від макушки до кінчиків пальців. Вона ледве повернула голову в бік джерела голосу.

Там стояла прекрасна дівчина чотирнадцяти або п'ятнадцяти років, одягнена в повітряні пурпурові одежина з прекрасної тканини. Її волосся, зібране в хвостик, було скріплене двома шпиляками — на одній з коштовних каменів нефріт. Її круглий личик був тонким і акуратним.

І її гарненька зовнішність якось зовсім не поєднувалася з товстою голкою, яку зазвичай використовують для пошиття взуття в руках.

Зі зловісним блиском в очах вона безжалісно колла тіло Су Ло, сховане під одягом, так, щоб рани не можна було помітити, не роздягаючи дівчину.

Так боляче! Це просто тортура!

Су Ло спробувала щось сказати, але зрозуміла, що їй в рот як кляпу засунули ганчірку. Вона хотіла чинити опір, зробити хоч що-небудь, але не могла поворухнути хоча б пальцем.

Помітивши, що Су Ло прокинулася, злісна дівчина обернулася до дівчини, яка була трохи більша за неї, і холодно наказала:

- Третьої сестри, швидше бий її, виб'й її до смерті!

І третя міс замахнулася, щоб вдарити по обличчю Су Ло.

Очі Су Ло викрили крижаною люттю: ці знущання, ляпаси — я, Су - Лор, запам’ятаю все!

Вона більше не змогла виносити це і, нарешті, її свідомість занурилося в темряву.

— Мисс... Уу... Міс, ви не можете померти... — Почулись схлипи і зірваний від ридання жалібний жіночий голос.

Від цього голосу і відчуття, що хтось її трясе з усіх сил, Су Ло прокинулася.

— Ммисс? — Лу Ло, а це саме вона, жалібно плакала, але заглянувши в очі Су Лєса, була здивована побаченим.

У той же час, перед очима Су Ло з'явилася маленька дівчинка чотирнадцяти років з рисами, які могли б бути вишуканими, якби не червоні і опухлі відбитки пальців, котрі в даний момент фарбувалися на її обличчі. Обидва її очі опухли до розміру персиків і не відкривали повністю.

Вона вдивлялася усередину кімнати. Відмітивши, що у столика немає ніжки, стілець був настільки потріпаний, щоб дути на нього - розвалиться, і не було жодної чашки для випивання води з чайника, Су Ло здалося що ця кімната знаходиться в якихось нетрів Африки.

Раптом Су Ло розлилося від спогадів, які нахнули.

Вона дійсно перемістилася в інший світ.

У минулому Су Ло не була знайома з цією династією, а континент Сіного Неба ніколи не було на карті Китаю. Це був світ, де поважали володарів силою бойових мистецтв.

Континент складається з чотирьох країн: східної Ліні, Західного Цзінь, Південний Фень і Північна Мо. Об'єднавшись, вони створювали всередині коло, в якому розташовувався легендарний Темний ліс, заселений лютими магічними тваринами. Туди могли ходити тільки майстри бойових мистецтв, простим смертним входом було замовлено.

Тепер Су Ло знаходилася в засаді Великого Генерала імперії Східного Линь. Її батько Су Цзянь, Великий Генерал, який захищав імперію протягом не одного десятиріччя і вона була відома як безмозагла, ні на що не придатна Четверта міс.

На континенті Синого Неба існує звичай: кожна дитина у віці п’яти років повинна пройти тест на визначення її вроджених здібностей. Саме цей іспит часто вирішував подальшу долю людини.

До того іспиту Су Ло була гордістю Сім’ї Су, адже саме небо було для неї радісним народженням: веселка довкола столиці імперії на хвості птаха. І тоді всі були впевнені, що Четверта міс сім'ї Су стане кимось особливим, важливим.

Але в день тесту, п'ять років потому, виявилося, що Четверта міс, на яку Сім'я Су покладала такі надії, виявилася порожньою. У ній не було ні таланту, ні просто нуля — і вона ніколи не могла займатися бойовими мистецтвами!

Зрештою, коли Су Цзянь впав з висоти очікування в безодню розчарування, він відвернувся від доньки і забрав її з очей на сполох садибів та його більше не хвилювався, жива вона чи померла. Так само він покинув матір Су Ло, і та скоро загинула, не зуміючи знести такого удару.

ГЛАВА 3. Я ТОЧНО ї ПРИКОНЧА в одному з тих, що були у минулому!

Чи справді вона легендарна бездарність? Су Ло невидячо дивилася на хмари, що пропливали і похмуро посміхалася.

У своєму світі Су Ло піддала своє тіло, дух і розум адміністраціям понад десять років. Нехай вона має нуль таланту, використовуючи свою силу і витривалість, щоб подолати будь - які труднощі під сонцем!

У голові промайнуло спогад, як ті дві бридкі дівчата знущалися над нею в день її прибуття.

— Міс, третя міс і П’ята місія пішли прогулятися садом, відпустивши слугу. Цікаво, про що це вони там секретніють? — Лу Ло увійшла, тримаючи в руках маленьку коробку, з якої почала викладати посуд на стіл.

Тарілка гнилого листя овочів, миска сухих тофу і дві чашки рису — просто прекрасна.

- Не їси, у мене інші плани на цю гидоту. — Су Ло відклала посуд і палички, очі її зашукали холодом. Вона, Су Ло, ніколи не дозволяла себе безкарно задиратися і, якщо вже виникла образа, її помста завжди сягала свого адресата.

А по квітковому Саду, біля Пруда Лотосів, неквапно прогулювалися третя міс Су Вон і п'ята пані Су Хі.

П’ята міс Су Хі була народжена від першої дружини, так що її становище в будинку було досить високо. Також з раннього віку її вроджена талантом дивував багатьох; вона була улюбленкою сім’ї Су.

Як і Су Ло, третя міс Сю Вон була народжена коханкою, але, здаючи свою вишукану дошки меду свої промови, звернені до Су Хі, вона змогла здобути схвалення та захист своєї сильнішої подруги, із якою у неї зав'язалися непогані відносини.

Су Вон прошепотіла:

- П'ята сестра, я чула, ця погань знову прокинулася?

Су Хі нахмурилася:

« Її життя нічого не варте, але її отруїли — вона вижила і майже вціліла. Як бісить!

Су Вон знову запитала:

— Тоді що ж нам робити? Невже це весілля все-таки...

Су Хі з лютістю стиснула кулак:

— Не турбуйся, наступного разу я її точно прикінчу!

У цей момент вони гуляли по ставку, Су Хі вздовж внутрішньої сторони, а Су Вон за зовнішньою.

Су Ло жала рисовий колосок і слухала ці підступні плани про її самогубство. Вона б хотіла подивитися на дурних, які вирішили зв’язатися з нею знову!

« Я чула, що талант Су Хі дійсно великий, і майже досягла титулу Бойца. Нехай я ще не зможу помститися за все, але від маленьких пачок з мого боку її ніхто не убере! У вас на майданчику нещасні випадки були? Будуть!»

Су Ло заховалася за деревом, її очі хитро близнули.

Маленький камешок зовсім « випадково » випав з її рукава під ноги Су Вон.

Су Вон завжди дивилася тільки вперед, тому не помітила невеликого перешкод на своєму шляху і спіткнулася, втрачаючи рівновагу, схиляючись у бік Су Хі.

У падінні у неї включився інстинкт: « За що-небудь!» і, на щастя, поруч опинився рукав Су Хі, за який вона і вчепилася сталевої нестачі.

Коли ж вона майже відновила рівновагу, то безтенова нога відвісила Су Он пінок під зад!

Су Вон, яка не очікувала такої полянки, знову взялася за суу Хі. Цього разу вона вже не змогла справитися з вагою своєї подруги інерції.

І вони удвох полетіли і важко впали в канал, наче дохлі щури.

Що ж стосується Су Ло, вона повернулася під покрив дерева і гаденько підхоплювала в очікуванні хорошого шоу.

Вона хотіла побачити, як ця нерозлучна пара з'ясує стосунки.

У цій ситуації Су Вон була невинною, а також подібною. Але хто сказав, що вона має право безкарно ображати Су Ло?

Су Хі схопила її і занурила з головою у воду. Будучи дуже розпещеним дитиною, вона розмахувала руками і закричала у гніві:

- Третя сестра, ти що твориш? Хочеться падати і купатися на здоров’я, навіщо ж мені тягти мене?

ГЛАВА 4. ЗЛО ДОЛЖНО БУТИ НАКАЗАЛИНИ... ІНШІ ЗЛОМ

Су Вон не без зусиль випливла на поверхню, де її зустріла важка пощечка від Су Хі.

Су Вон була невинна, вона й сама не знала, як умудрилася спіткнутися і впасти. Але вона була впевнена, що не без чиєїсь допомоги, — пінок під зад був дуже відчутним.

Су Вон притиснула руку до палаючої від удару щоці і крізь сльози кричала:

- П'ята сестра, я ж не навмисне, хтось мене штовхнув!

Су Хі фиркула:

- Ти бачиш тут когось крім нас? Піди краще мені плащ принеси, я промокла.

— Но... — Су Вон нещасливо опустила повіки.

Найміцніший одяг другої шкіри обліпила її тіло, видаючи всі згини і опуклості, через тканину провіщало її червоне вбрання. А якщо вона когось зустріне у такому вигляді - адже зганьбиться на весь особняк!

- Може, краще назвемо когось? — З боязкою надії запропонувала Су Вон.

- Ти що, здуріла? А що, коли на наше запрошення прийде чоловік і побачить нас? Давай швидше! — На її обличчі була написана жорстока рішучість.

— Н-нет... — Су Вон негативно мотала головою, не погоджуючись ні за що.

— Тоді віддавай свій одяг! — Су Хі почала з лютістю тягти верхню тканину з Су Вон.

- П'ята сестра, припини, будь ласка, зупинись... — На ній був лише один шар тканини, за яким була білизня!

— Тоді поквапся і топай! — Су Хі безжалісно надавала прискорення Сю Вон нудьгом.

Одяг Су Вон - зрадникка, що просвічував і піднімалася на вітрі.

Вона здригнулася від палючого холоду і побігла, ніби це залежало від її життя.

Але не дивно, чому дерева запилювали полум’я.

Здалека почали доноситися крики:

— Пожар! Дерева горять, швидше, треба погасити вогонь!

А сховатися було ніде - не було ані декоративних каменів, ні будь-яких інших сховань.

Невдовзі до Су Вон підхопило безліч людей. Знеохочений страхом, Су Вон швидко розвернулася спиною до натовпу.

- Швидше! Швидше сюди! — Су Хі кричала з глибини ставка. — Та пошевеливайся, інакше буде пізно!

Але ВЖЕ було запізно.

Звуки багатьох кроків все наближалися. У страху Су Вон побігла назад у бік ставка, воліючи поплавати знову, але не зганьбити себе.

З грюких « сплюх» піднялись хвилі і розлетілися бризки.

Су Ло ледве стримувала себе, щоб не розгулюватися.

Хоча рішення Су Вон знову було зовсім не таким вже дурним, ставок був не дуже глибоким і легко стояти.

— Ти знову повернулася ні з чим? — Су Хі була настільки розлючена, що на голе волосся їй завелися як змії Медузи-Горгони. Вона відвісила Су Вон важку оплеуху.

Су Вон теж була незадоволена.

- П'ята Сестерка, тримай себе в руках! Вона сказала собі: « І руки тримай при собі! »

Су Хі буквально роздулася від гніву і обурення:

— Мне? Тримати себе в руках? А через кого я потрапила в цю ситуацію? Та якби не ти, нічого не сталося! Врахуй, як тільки я звідси виберуся я тобі цього так не дозволю!

— Але ж я не винна, хтось справді штовхнув мене!

- Так покажи мені цього таємничого підзадо-пінателя! Де ж він?

І, не звертаючи уваги на натовп свідків, дві сестри почали гризтися прямо у воді.

З лютою посмішкою Су Ло холодно спостерігала за цією дивовижною картиною « пробуджені в серпентарії » і з нетерпінням чекала наступної дії цього цікавого виставаля. Вогонь, який бушував від пущеної нею маленької іскорки розорення в цю нерозлучну пару було не зупинити.

ГЛАВА 5. БЕЗПОВІДНО КОРАСОВИЙ ЮНШ

Наньгун Левюнґ у своїй білій одежині ліниво висів на верхівці одного з дерев, що оточували ставок. Його гарне обличчя змінювалося від того, що відбулося в розумних очах інтерес; точніше, однією сотою від зацікавлення.

Здається, ідея відвідати засаду Великого Генерала була дуже вдалась сьогодні і така думка нечасто побачиш. Хто б міг подумати, що завжди худорляві і неймовірно нудні дочки Генерала будуть такими забавними.

Безмозгла, за чутками, дура виявила нетривіальний розум і кмітливість, тимчасом як ті, кого називали розумними дівчатами, опустилися нижче нікуди.

Наньгун Леунь уважно стежив за Су Ло, розглядаючи свої гладенькі підборіддя.

Ця дівчина була такою молодою, але їй вистачило компетентності для розрахунків такої хитромудрої схеми, вміння її також викликали живою зацікавленість.

А вигляд... Він придивився уважніше до деталей.

З цією безтурботною посмішкою їй не можна було дати більше 14-п'ятнадцяти років, в красивих чистих очах зі смішками блищали сонячні бліки. Але також в омуті її очей була якась прихована темрява, немов прірва, у яку страшно зробити крок.

В очах Наньгун Левуні промайнула шорстка гравітація, і він зробив висновки: ця дівчина напевно не та овечка, за яку себе видає; вона зловісніша хитріша й смертельно розумна, абсолютно не довіряє іншим і може так само сліпо посміхатися, витягаючи ніж з бездиханного тіла свого противника.

Ну прямо вилитий він, стає все цікавіше і цікавіше!

Нарешті він зустрів когось з своєї породи, такого ж як і він, така удача випадає не всім і не завжди, обійди хоча б весь світ - такі люди рідко зустрічаються в одному часі. Це почуття, що з’явилося в Су Ло, наповнило його цікавістю і захопленням до країв.

У цей момент Су Ло почула щось неправильне, вона відчувала на собі чийсь пристольний погляд, який, здавалося, скоро в ній дірку просвердлить.

Су Ло інстинктивно підняла голову і зустрілася поглядом з неймовірно красивим та самовдоволеним, дивлячись на неї, юнаків, що сидять на верхній гілці найвищого дерева.

Він був хмарний в білі одягу, чорні очі були злегка прищурені, що разом з його напівулибкою надавала йому просто-таки демонічне чарівність. Він, весь такий з себе загадковий, на верхівці дерева, в фоні листків і кружляючих пелюстків квітів виглядав, як ніби тільки що зійшов зі сторінок романтично-сопливої маньхуа.

Його ясні очі, здавалося, могли проникнути в найприємніші кутки душі, як ніби він міг зрозуміти абсолютно все. Дивлячись на Су Ло, його усмішка ставала все більш озорою, але зрозуміти зміст цього виразу не здавалося можливим.

— Що, побачили щось прекрасне? — Запитав він з виразом щирої веселощі на обличчі.

У цих простих словах був прихований подвійний зміст.

Він міг говорити про те, що робить сестер-підручками або ж про себе любим чи може бути і іншим одночасно.

Су Ло підозріло звузила очі.

Коли він взагалі тут з'явився? До чи після того, як вона прийшла сюди? Чорт забирай, вона взагалі не відчула його присутності.

Це вона так розслабилася чи це він настільки сильний? Ні, вона завжди насторожі, мабуть, це все ж його рівень бойових мистецтв був занадто високий.

Су Ло повільно посміхнулася, холодно поцікавилася:

— Надивилисься?

Для чоловіка, який з’явився без запрошення, він був надто спокійний і неважний, спостерігаючи за грою, Су Ло відчула до нього сильну ворожість.

Наньгун Левюнґ був вражений поглядом Су Ло. І раптом, він виявив, що серце чомусь стало битися швидше і сильніше, ніж зазвичай.

Його губи вигнулися в ігриву посмішку:

— Яка підступна жінка, просто злюка.

Су Ло іронічно підняла брову й з напівулибкою відповіла в тому ж тоні:

— А ви, я дивлюся, сама високоморальна Вежливість.

Почувши слова Су Ло, Нанґун Левюнь ніжно і мелодійно розсміявся:

я такий же, як і ти.

ГЛАВА 6. ПЕРЕМОЖЕЦЬ СТІВИТЬ КОЛОМ

« Якій лукавий чоловік, — подумала Су Ло. - Зачекайте, він назвав себе "Моя Величність"? Може, він герцог або ще хтось з вищого двору?

(П.П: в англійському варіанті він називає себе «this king") - тобто "цей король", але, на мою думку, "Моя Величність» звучить все ж краще).

« Іди сюди, — сказав демонам низького голосу, що зачаровує її.

Су Ло нахмурилась. « Іди сюди»? Вона йому що, ручна собачка?

До того ж, на тій гілці, де він сів, не було вільного місця, або він що, хотів, щоб вона до нього вся впала?

Але перш ніж вона встигла щось відповісти, в очах затьмарилося, а тіло само собою виявилося на тому самому дереві, на коліна того самовдоволеного типу!

« Та що цей нахал собі дозволяє? » — дядя Ло інстинктивно занесла свій кинджал, щоб перерізати йому горлянку, але Наньгун Левюнґ зреагував блискавкою і раніше, ніж вона встигла хоч щось зробити, поклав їй руку за спину.

Очі Су Ло округлися від подиву.

Вона навіть не здогадувалась, що різниця між силою їхніх бойових мистецтв настільки велика: вона і пікнути не встигла, як він її скрутив!

Наньгун Левуні розсміявся. Його тонкі і витончені пальці не поспішаючи охарактеризували почервоневе обличчя Су Ло.

- Дівчинко, твої дурні спроби вирватися з міцної нестачі моєї Величності абсолютно марні. Що, ще не заспокоїлася? — Він продовжував насміхатися з неї своїм гіпнотичним оксамитовим голосом.

— Відпустіть мене! — Так, але тихо сказала Су Ло, тому що крем очі помітила людей, які йдуть до них.

- Ми обоє не зайняті і нам обом нудно, так чому б нам не погратися? — Очі Нанґун Левюнь були повні дитячою радістю і цікавістю.

Су Ло вирішила, що коли вона послухає його, то не стане (на жаль вже гірше), а тому зимно кивнула:

— Продовжуйте.

Пропоную парі: якщо цей солодкий (і мокрой) парочку вдасться приховати від сторонніх свідків їхню ганьбу, і їх не виявлять - перемога за тобою, якщо їх все-таки зловлять — виграє моя Величність. Ну як?

— На що граємо? — Су Ло була занадто бідна, щоб ставити гроші.

- Хто переміг, той король, а переможений ... Огріває ліжко переможеному? — Його очі з цікавістю стежили за її реакцією.

Су Ло подивилася на нього, як на дурниця. Він серйозно вважає, що вона погодиться?

Зрозумівши, що це пропозиція трохи не до душі, Нанґун Люньн з сумом і боязкою надії продовжив:

- Переможець зверху, що програв? - І, трохи більш впевнено. — Потім поміняємося! — Це ніби був вагомий аргумент для прийняття цієї пропозиції.

Су Ло просто втратила дар мови! Чи йому зовсім не соромно пропонувати таку дівчину, з якою він зустрічається вперше в житті? Навіть вона, досить сучасна дівчина, залилася фарбою збентеження.

- Мабуть, мене не влаштовують обидва варіанти.

Наньгун Левюні ніжно відсунув прядь волосся від її вуха і прошепотів:

- Невже ти хочеш, щоб переможець став королем... а переможений — королева? Ну, якщо ти наполягаєш - немає нічого неможливого, моя королева.

Су Ло роздратовано закочувала очі.

- Станет королем, стане королевою, як давно Ви стали коронованою особливою, щоб розкидатися такими обіцянками? — З іронією вимовила Су Ло, намагаючись обсідати цього самовпевненого базікання. - Навіщо все так ускладнювати? Якщо я виграю, Ви будете винні мені одну послугу, якщо ж я програю...

— Тоді з тебе поцілунок! — Сказав Нанґун Люньє, не задумуючись ні секунди, сподіваючись, що урватиме хоч крихти.

« Чому цей чоловік поводиться так, ніби він не зможе якось скористатися мною і помре в жахливих муках? Як би я хотіла поставити йому славну тріпку!» - сердито подумала Су Ло.

Ясний погляд Су Ло не сховався від її співрозмовника.

Хоч в його очах танцювали змішанки, було в них щось таке, що змушує інших побоюватися його. Навколо нього відчувалася гнітюча-власна аура, як від справжнього короля.

ГЛАВА 7. ЧИ ПАМ’ЯТАЄ СВОЇ ПОЦІЛУ?

— Добре, — відповіла Су Ло після довгих роздумів.

Це була умова, що чай не перший поцілунок полохливої дівчини. Адже це ніяк не може пошкодити їй, вірно?

У цьому світі у неї нічого не було, вона не в усьому поки розібралася, а цей дивний чоловік буквально увірвався в її і так неспокійне життя, вибивши двері ногою.

Ось так починається їхня перша боротьба!

Су Цінґуй швидко наближався.

Він був найстаршим сином родини Су. Він народився від першої леді, але не мав тривіального таланту. Тож до двадцяти років він вже став експертом третьої степені, про що мріяли більшість молодих людей його віку.

Він прийшов не сам, а з величезною групою « Підтримки», яка виглядала сяючою процесією дуже велично.

Су Хі вже почала відчувати неспокій і страх, а також думки про те, як їй вдається вирішити цю проблему. Боячись бути виявленою, вона з усіх сил намагалася сховатися за квітами лотоса. Мисливно вона вже потопила, четнула і спалила Су Вон.

Вона і припустити не могла, що вона, Су Хі, коли-небудь опиниться в такому жалюгідному становищі!

Якщо б тільки Су Цзіньгуй прийшов, це було б чудово. Але він напевно притягне з собою Його Високість кронпринца та інших відприсків аристократських родин. Якщо вони побачать її в такому жалюгідному стані, не пройде і четвертої години, як ця новина розлетиться по всій столиці!

Су Хі покинула запеклий погляд на свою "більшу-непідручку" Су Вон і пообіцяла собі, що ніколи не пробачить цій сучці того!

Су Вон теж була ні жива ні мертва від жаху, вона ніколи не думала, що удача відвернеться від неї в такий невідповідний момент.

А ситуація все посилювалася з приходом дедалі більшої кількості людей. Якщо їх буде знайдено ось так... Яка ймовірність того, що вони повірять, ніби просто вирішили викупитися?

Але стояла весна, і з не найспустошливішою погодою.

Що ж робити? Су Вон, яку увірвався в повітря, була наче розгублена мурашкичка.

Су Ло відверто втішалася видовищем, яке наближалося до різної ями.

Для неї несподіваним виявилося те, що коли вони побачать натовп « страхів », то впадуть у таку паніку і будуть судноплавно шукати сховку в форі ставка. Лише трохи пізніше вона здогадалася, що ці великі шишки так переполошилися.

Хлопчина в перших рядах, мабуть, кронпринц. Він був одягнений в парчовий халат жовто-канареального кольору з ширяним драконом, зображеним на поясі. Його брови були настільки охайними, як ніби їх вищипували по три рази на тиждень, ніс піднімався над тонкими блідими губами, які були загнуті вгору, показуючи всім рівень зарозумілості свого власника. Не треба бути семи п'ядей у лобі, щоб зрозуміти - характер в хлопця не цукор.

Су Цінґуй був одягнений в темно-зелений одяг з інкрустованим нефритами поясом. У нього було запам'ятовується гарне обличчя, гострі брови і сяючі очі, але на даний момент він неохоче хмурився.

Крапринц, побачивши маленький багаття, зайшов у безупинному сміхі:

— Циньгуй, що відбувається в твоїй садибі? Мабуть, хтось просто вирішив пограти з вогнем?

Молодші сини різних палацових сімей негайно розсміялися, щоб догодити кронпринці.

Те, що вони побачили перед собою, не було страшним пожежою. Було очевидно, що це справа рук якогось жартівника.

Жахливе лихо прийшло через якийсь дурний розиграш.

Вони побачили перед собою маленький багаття, що горів на легкозаймистій сухому траві, вкритої зеленими листками, через які і піднявся такий дим. І схоже, що все це було зроблено саме для того, щоб приманити їх сюди.

Су Цзіньгуй і сам вже зрозумів, що паніка була піднята даремно, і, припинивши хмуритися, широко посміхнувся і сказав кронпринцу:

- Напевно, хтось із прислуги забув прибрати.

Кронпринц погладив свій підборіддя і задумливо сказав:

— Ось як? Прислуга Усади Генерала настільки не дисциплінована?

Су Цзіньгуй здригнувся і поспішно пояснив:

— Так само могла влаштувати моя озора молодша сестричка. Ну, якщо ми в усьому розібралися, повертаємося? Я не впевнений, що правильно виконав завдання, дане нам сьогодні Учителем, тому хотів би просити вас про допомогу, Ваше Високість кронпринц.

ГЛАВА 8. ДІХАННЯ НАВЧАЙ

Су Цінґуй нутром відчував щось не так. Дивне відчуття, але йому здавалося - затримайся вони тут ще хоча б на мить і станеться те, чого він зовсім не хотів би побачити.

Він і кронпринц навчалися в столичному інституті розвитку, на одному факультеті повітря. Завдяки цьому та ретельне підлизування Су Цзіньґуй зблизився з кронпринцем і став в’язнем у його близькі.

Крипринц зимно розсміявся:

- Щоб так "шкодити" в садибі Великого Генерала, потрібно мати просто сталеві нерви і нерозсудливу сміливість, а то й зухвалість. Циньгуй, треба краще розібратися в подіях.

П’ятеро стояли навколо найвищого дерева, на верхівці якого розкрилася Су Ло і Наньгун Левуні. Вони затамували подих і не видавали ні звуку, так що поки їх не виявили.

Раптом Су Ло відчула затилком якесь тепло. Гаряче дихання опалило мочку вуха.

І перш ніж вона встигла якось відреагувати, низький голос Нангун Люнь ігриво запитав:

— А як щодо ще більш захоплюючого видовища?

- Тобто? — Су Ло відсунулась від нього, наскільки це було можливо, і заглянула в його сяючі очі.

Він був спокійним і безтурботним, але щось у ньому відштовхувало, що, як би не притягували до себе його красу - з цим індивідом жарти погані.

Наньгун Левуні також пильно дивився на дівчину.

Сяючі очі та білосніжні зуби, акуратно чисті личко без сліду макіяжу, який тільки пошкодив би цю чисту красу, вона виглядала так, як ранкова роса на сонці — блискуча в його променях, свіжа і чиста. Вираз очей був неймовірно живий і привабливий, наче джерело води для вмираючого від спраги подорожніх.

І ці чудові очі так холодно і байдуже дивилися на нього, що зморозь пішла по шкірі від її байдужості. Вона була спокійна і зовсім непохитна.

Збентежена думка промайнула в голові Нанґун Люня: « Що станеться, коли розтрощити цей лід спокою? Це може бути цікавим!»

Своєю міцною рукою він ніжно підійняв загострений підборіддя Су Ло, затінене листям дерева.

І його губи в останню секунду поцілували... Долоню, якою Су Ло відгородилася.

— Заспокойся, тільки спокій. Гра ще не закінчена, тож тримайте свої губи при собі з тихенькою тихо шепнула Су.

— Гра? Закінчити її — секундну справу, — ігриво посміхнувся Наньгун Левюні. Він завмер і піднімав свої тонкі брови. Раптом пролунав вереск.

Кронпринц і Су Цзіньгуй вже розвернулись, щоб піти, але, почувши цей крик болю з боку ставка, замерли на місці.

Су Ло не розуміла, що відбувається. Придивившись, вона побачила струмочку крові, яка стікає по лобі Су Вон. Вона застигла в шокі, потім повернулася до Нангун Люню і, люто чеканя кожне слово, прошипел:

— Вы. Божевільний. Мошенник!

— А хіба ми домовлялися не мухляти? — Невинно запитав Нангун Люнь.

Су Ло безпорадно і роздратовано закочувала очі, а цей гадкий жулик тільки весело розсміявся.

Лоб Су Вон розсік, який з нізвідки піднявся камінець, вона намагалась закрити руками кровоточуюче ссаду і вижала від болю та шоку.

Прямо як свиня! Певно, що не найрозумніша з представників цього виду тварин.

Су Хі була неймовірно зла на свою Третьу Сестру, від якої проблеми падали як з рогів достатку. Вона була готова її власноруч придумувати, лише та заткнулася! Безсумнівно, сьогодні був найгірший день у її житті!

- Хто тут? - Прокричав Су Цзіньгуй.

ГЛАВА 9. КІНЕЦЬ ІГРИ

Обличчя кронпринца виражало вкрай цікавість і зацікавлення тим, що відбувається. Він, не блимаючи, втупився на ставок.

— Покажися! Виходь, або я піду в атаку! — Су Цзиньгуй встав перед кронпринцем, готовий в будь - який момент відбити напад.

Як і очікувалося, ця дія викликала схвалення кронприца. Він похлопав Су Ззіньгуя по плечу, показавши, що сам би справився з цим, але цінує таку турботу.

У той же час у ставку.

Су Хі була в повній розгубленості. Якщо вона зараз вийде і здасться на очі кронприца, титул принцеси їй не бачити, як власних вух.

Якщо вже у всьому винна третя сестра, нехай вона йде і розхлине те, що наробила.

— Выходи и пояснись. А після того, як вони підуть, принеси мені цей клятий плащ, або я тобі всі кістки перечитаю! — Сказавши це, вона схопила Су Вон за пояс і викинула його на берег. Через довге перебування у воді її губи посиніли, а руки тремтіли від холоду.

У польоті Су Вон кричала, як різьбана свиня. Коли вона приземлилася з гучним хлюпанням і мільярдом бризок, то опинилася біля берега.

Найгірше, бо Су Хі потягла її за пояс, він більше не стримував одяг на місці і всі присутні на березі мали можливість потурати їй червону білизну.

Очі Су Цезінґуя стали схожі на блюдця. Це просто неймовірно! Його рот був так широко відкрито від подиву, що туди могла без проблем залетіти ворона і збудити там гніздо.

Він сподівався побачити що завгодно, але точно не свою молодшу сестру, та ще й у такому жалюгідному стані. Це треба ж, з'явитися в настільки відверто розтріпаному вигляді, та ще й перед світли очі Його Величність!

Може, вона таким чином намагається показати свої почуття кронпринцу?

Це ж так... так... так безсоромніше!

На його чолі виступили сині вени. Він зняв свій плащ і пірнув його на Су Вон, прикривши її тіло, і холодно проричав:

- Скільки ще валятися збираєшся?

Ще ніколи він так не ганьбився перед кронпринцем, так соромно йому ще не було.

А Су Вон все ще лежала на землі в тому ж становищі. Її оточили і побачили, що вона втратила свідомість.

— Ваше Високість, баловство моєї сестри призвело до таких сумних наслідків, що повалили Вас. Прошу, пробачте цю дурницю, вона напевно не хотіла Вас образити! - Су Цзіньгуй намагався усміхнутися, щоб хоч якось виправити ситуацію.

Він наказав слугам забрати й подбати про свою молодшу сестру.

Кранпринц від душі розхвилювався і, мабуть, прийшов у чудовий стан духа. Він по-братськи поплескав Су Цзіньгуя по плечу і посміхнувся:

- Так це і є твоя « вісьма обдарована» сестра? Та вже, вона у вас і правда особлива... Особливо її способи знайомства вражають своєю... Сміливо.

Він і раніше вже бачив Су Хі, але, оскільки мокре волосся закривали обличчя Су Вон, він не міг зрозуміти, яка й дочок сім'ї Су перед ним.

Але слово було сказано, і говориться навмисно.

Ця фраза вкинула у ставок Су Хі до безодні відчаю. Вона сердито топнула ногою у воді.

Крапринц осліп? Це ж очевидно, що під плащом третя сестра! Як же він міг навіть припустити, що це може бути вона — Су Хі! Хоч вона і була в таємниці рада, що принц згадав її, але як він міг так помилитися, у них же зовсім різні фігури!

ГЛАВА 10. ЯКИЙ ЗАСТЕРЕЖНИЙ СТАРШИй БРАТ!

У Су Хі було просто нав'язливе бажання вискочити зі свого укриття і голосно кричати, що це була не вона, але за таких обставин це було б вкрай безглуздо з її боку, ось і доводилося сидіти у воді і пускати пузирі від злості.

Але ж у неї є чудовий старший брат.

Побачивши, що його улюблену молодшу сестру безпідставно звинувачують, він швидко пояснив:

— Ваше Високість, це зовсім не моя п'ята молодша сестра. Су Хі виховала і одружилась, вона мала справді дивовижний вроджений талант. І вона весь свій час присвячує його розвитку, так що він ніяк не може допровадити нам подібні неприємності

Дивне світло проминув в очах принца:

— Ось як? Тоді ким була ця чарівна панянка?

Су Цінґуй розгубився. Мисливо він називав себе тупицею, який не міг додуматися сказати, що це якась служниця, навіщо було говорити, ніби вона його молодша сестра?! Ось що тепер відповісти кронпринцу?

Батько завжди був високої думки про його третю сестру. Вона була близька до його матері та сестри Су Хі, так як тепер її висадити?

І раптом геніальне рішення прийшло йому в голову. Він зрозумів, що треба сказати, щоб врятувати ситуацію і трохи підвищив голос від хвилювання, почав поспішаючи говорити:

- Насправді... Я не можу залишити Вас в забаганці, Ваше Високість, насправді, ця дівчина ... Вона...

— Ти так затинаєшся, ніби боїшся сказати мені правду. Ну ж бо, сміливіше. Невже ця дівчина насправді... - Кринпринц знизив голос і, здавалося, на щось натякав.

- Так, Ваша Високість, Ви як завжди дуже здогадливі. Ця дівчина насправді і є моя ні на що не річна Четверта сестра! Су Цзіньгуй нарешті розслабився. І небо стало голубим, і вітерець так приємно взув обличчя.

Четверта сестра?

Су Ло, яка сиділа на верхівці дерева і чудово чула, була готова вибухнути й покрити всіх благим матом.

Її жорстокий старший брат, який здавався таким високоморальним, на ділі не мав ні сорому, ні совісті! Він не тільки втягнув її до цього передрягу, так ще й зробив з неї козла, тобто козу, відпущення! Не те, щоб вона зовсім не винна в тому, що трапилося, але це вже точно не схоже на цю летючу свинку.

Тепер вона зрозуміла, звідки у неї така « незвичайна » репутація: хоч би скільки її сестри лажали, вони просто могли скинути всю вину на неї, зі серії "ось яка в нас дурна."

Очі Су Ло засідали: « Добре, добре. Су Цезінґуй, я тобі це запам'ятаю. Ти навіть не уявляєш, наскільки я злопам'ятна і дрібна. Так що жди, помста моя не за горами».

Наньгун Люун спостерігав за реакцією Су Ло як за чимось дуже веселим і цікавим, його рожево-червоні губи розтягнулися в усмішку. Він майже чуттєво говорив своїм аномально зачаровує низьким голосом:

- Малюк, не хочеш спуститися і розв'язати це...

— Якщо я зараз спущуся, мій брат переверне все так, ніби я проста служниця і показово зволить мене, вам не здається? - Су Ло теж посміхнулася.

— А якщо ти цього не зробиш, кронпринц поставить на тобі хрест як потенційної претендентки, і ти ніколи не станеш кренпрессою, то хіба ні? — Вернув оскал Нангун Люнь.

Крпринцеса? Су Ло провалилася в водоворот спогадів колишньої власники цього тіла.

Адже так і є. Кажуть, що справжня Су Ло цього світу була реінкарнацією бога птаха і тому імператриця заручила її з кронпринцем. І навіть через багато років, хоч і репутація її залишала некрасиво, а весільний контракт тремтів по швах, заручення все ще було розірване.

Так що брехня Су Цзіньгуя, яка опустила її в очах кронприца нижчого плінтусу, вирішувала відразу три проблеми: по-перше, знімала всі підозри з Су Хі і Су Вон, а потім допомагала піти від відповідальності за заворушення у садибі перед крипронцем, і він дав третій шанс своїй улюблені сестрі влаштувати своє майбутнє як принцеси.

Тому що саме вона, Су Ло, є найбільшою перешкодою для досягнення поставленої мети.

« Оце ж Су... Су..Су Цзіньгуй! І що ж мені з тобою зробити цього?"

ГЛАВА 11. — ПРИНЦ ЦЗІНЬ!

« Мені дуже не сподобався твій спосіб викрутитися з ситуації, щось було корисним і для мене: тепер я цілком впевнена, що ні краплі не хочу стати принцесою цього прид... Принца».

« Якщо порівняти кронпринців і цього грубого, диявольського та властиного усієї ситуації нахала, що сидить поруч... Мені сподобався більше."

— Бідна маленька дівчинка, з тебе хочуть зробити жертовну овечку і спалять з потрохами, - лицемірно-свідомо вимовив Наньгун Люню, клипнувши Су Ло за рожевим носиком. Хоча він і далі був безстрашним, усмішка задоволення проминула на його губах.

— Хочете дружнє нагадування? — Вузькі роти Су Ло простягалися в іронічній напіввулибці. "Овечка", яку ви так сильно стискаєте в обіймах - ваша майбутня розчавка.

— Помиляєшся! — Наньгун Люунь виблискнув очима. яку Свою Величність стискає в обіймах, моя майбутня принцеса-консорт.

Су Ло перевела погляд на небо.

— Так, дуже смішно. Вона була за чутками легендарної ні на що не придатною дочкою Наложниці і її становище в якості нареченої кронпринца було на межі зриву. А цей "принц" домогосподарський ось так візьме і одружується з нею? Ну вже ні, дякую.

До цих пір Су Ло не могла відчути всі сили стримуючого її чоловіка, вона все ще думала, що це просто один з дрібних двориків.

Не важко здогадатися, що відбувалося на ставку після того, як кронпринц дізнався про « право» про цю безсоромну дівчину і є його нежалена наречена Су Ло.

Отримавши цю інформацію, він більше нічого не цікавився.

І ощасливлений кронпринц покинув ставок разом зі своєю світою.

Лотосова берег ставка спорожніла.

Ніжний вітерець покривав воду бряжкою.

А в ставку все ще тремтіла Су Хі у компанії жаб.

Су Хі все більше походила на своїх сусідок жаб, хіба що ще не квакера, а її третя сестра так і не прийшла з одягом.

Бедняжка Су Хі не знала, що коли вона викинула Су Вон на берег, то застосувала надто багато сил і таким чином вирубила свою сестру.

Навіть холодна вода ставка не могла гасити полум'я ненависті і гніву Су Хі, вона люто уявляла, що зробить з Су Вон, коли та повернеться.

Але коли нічна темрява стала зовсім непрозорою, під її покровом жаби Су Хі нарешті вийшла на берег.

Аж раптом пролунав крик, від якого кров застигла в жилах:

- Привиди!

Вона повільно повернула голову в бік джерела звуку. Її обличчя було спотворене гримасою гніву, очі налились кров’ю.

На сьогодні з неї було достатньо, її терпіння луснуло!

Су Хі вже зібралася вилити всю свою лють на незадатливого лакея, так невдало попався під гарячу руку « побачення », але він був уже в відключці. Не знайшовши іншої жертви, Су Хі похлюпала в свої кімнати.

Палац, що стоїть на відмахі пометия Су.

Коли Су Ло лягала на даху і підклавши руки під голову, він задумувався над тим, як травінку створюють ліниві розслаблення.

Вона неквапливо змакувала події сьогоднішнього ранку. Згадуючи про паніку і збентеження Су Вон та Су Хі, вона почувалася щасливою. Роздумуючи про продовження « банкету » - майбутніх поєдинках між цими двома сестрами, вона стала ще щасливішою. Так, вона була дуже дрібна і злопам'ятна.

Раптом у свідомості промайнуло прекрасне обличчя.

Особливо сяяли ці світлі чорні очі, які могли заглянути в саму душу.

Вона описала цього юнака Лу Ло, яка так розхвилювалася, що ледь не викинула чашу і вражений прошепотіла:

- Міс, якщо я не помиляюся, ваш новий знайомий ніхто інший як Його Високість Принц Цзінь! Так, це напевно був він!

ГЛАВА 12. ПОДИВИСЬ МЕНІ, І ТИ БУДЕШ ПРОЦЕТАТИ, ВОСТАНЬ ПРОТИ Й ДНИ ТВООЇ СТОЙ

- Невже цей Принц Цзінь такий вже відомий? — запитала Су Ло, навіть дух колишньої господині цього тіла мало що знав про цей суб'єкт.

- Ну звичайно, на цілому світі немає нікого більш відомого ніж принц Цзінь. Кажуть, що його талант найвищий на континенті і стоїть у другому місці за останні п’ять тисяч років! Чи знає він, скажете теж.

— Ну-ну... — Чи за останні п’ять тисяч років стоїть другий у списку найсильніших здібностей? Чи не перебільшує чутки?

Звичайно, він відомий не лише своєю статистикою. На даний момент, Принц Цзінь є три-єлементником. Три елементи під контролем йому! Більшість людей мріють хоча б один підкорити, а Принц Цзінь культивує всі три елементи одночасно! — Обличчя Лу Ло світилося від захоплення. Вона продовжувала з сяючими очима.

— Кажуть, що три елементи в одних руках є майже божественною силою. Талант за номером один давним-давно досяг божественності і отримав вічне життя.

Тобто Принц Цзінь, Наньгун Люджен, настільки могутній? Якщо це правда, тоді його "переможець стає королем, а переможений - королевою" не порожні слова? З його талантом, для нього буде не так вже й важко завоювати трон.

Су Ло була глибоко занурена в свої думки, тому з'явилося перед її очима обличчя застала зненацька і спонукало відчуттєво здригнутися.

Вузьке і витончене обличчя, під бровами ідеальної форми виблискували чорні очі — це виглядало занадто ідеально, наче майстерний скульптор.

Вона вже бачила це обличчя цим днем, так що помилитися було важко... Але може, це галюцинація?

Су Ло хотіла витерти очі, щоб переконатися в реальності подій. Але пара сильних рук стримувала її за м’які пензлики з ніжністю стисненої руки.

- Невже ти не впізнаєш мою Величність?

— Наньгун Люун?

— Ну а хто ж ще? Я дивлюся, моє Величність запав тобі в душу, якщо ти так здригнулася, вже не про мене ти думала? - Він сказав, що це дурна усмішка.

Су Ло дивилася на нього не миючи, а потім підкреслюючи кожне речення:

— Кажуть, що Наньгун Левуні є холодною, високомертною і брутальною людиною, яка маніакально захищає свій власний простір. Якщо хтось доторкнеться до його руки, незалежно від того, ким вона є - він втратить свою руку. Якщо хтось випадково штовхне його, хто б це не був - він зробить з нього фарш на котлети... Ти дійсно Принц Цзінь?

Чудові очі Су Ло не відривалися, споглядаючи на руки, які тримають її власні. Її голос був криво чистий і спокійний, а на обличчі блукала розслаблена усмішка, ніби вони говорили про погоду.

Наньгун Левуні льодяно дивився на Су Ло очима дикого вовка, що обпікали своїм кригою.

Тепер він не здавався тим ледачим роздовбанням, яким був вдень. Тепер він виглядав більш зібраним і серйозним.

У ту саму мить крижаний вітер звивав на внутрішньому подвір’ї навколо даху. Здавалося, цей вітер перетворює все повітря в лід, не даючи можливості зробити вдих.

Ця жахлива атмосфера майже вбивав, змушувала потинути кров у жилах і сказала: « Почини мені, а ти будеш процвітати, повстанеш проти мене й дні твої зраховані." Здавалося, йому треба топнути ногою і всю Східну Імперію Лінь потрясуть жахливі землетруси.

Під його сильним і гнітючим поглядом очі Су Ло залишалися чисті, як вода. Її поверхня була спокійна, наче вкрита льодом.

Раптом на його обличчі проникло приголомшене слово, і погода різко змінилася від туманного морозу до чистого блакитного неба. Лід розтанув водою, яка родила породу.

Сміх Наньгун Левюня був наче квітуча веснянка — ніжна, гарна і п'яна прекрасна.

Його гладенькі білі руки ніжно стискали витончені долоні Су Ло, коли він, посміхнувшись, сказав:

Чого ти так злякалася? Так і бути, сьогодні Моє Величність не стане тебе з'їсти.

У цьому змаганні на силу волі ніхто не зміг перемогти у цій безшумній війні. Наньгун Левюні був приємно здивований результатом «бітви». Він думав, що може випадково виявити рідкісну перлину серед безлічі сірих каменів.

ГЛАВА 13. ЯВЛІННЯ ВИЛИКОГО « ТУДУМУМА»

Су Ло намагалася вирвати свою руку, але Нанґун Люнь був занадто сильний, чим більше вона боролася, тим сильніше він стискав її зап'ястя.

- Чого ти хочеш від мене? — Роздратовано запитала Су Ло. Вона була змушена визнати, що за силою він у багато разів вищий від неї.

— Дитинка, я дивлюсь у тебе дівча пам'ять? Дуже зручно. Я прийшов за своїм призом, як переможець нашого маленького пари.

- Який приз? — Су Ло виглядала трохи збентеженою.

- Ти що, наївно намагаєшся мене провести? — Зрівноважено тоном вимовив Нангун Люнь.

Су Ло кинула на нього холодний погляд і відповіла:

— Хоч Су Вон і знайшли, Су Хі безпечно уникнула ганьби й наш день не має переможця чи переможеного. Ми квити.

Наньгун Лууні вказівний палець і помахав їм перед носом Су Ло, зловісно розсміявшись:

— Ні, буде ліпше сказати, що ти наділяла Моєю Величністю, а я надаю тебе, — і він поблажливо погладив її по голові.

— Не кажіть нісенітниці, що ніхто не тлумачить результат пари таким чином, — сердито відповіла Су Ло.

— Ну, ми ж і не домовлялися з самого початку НЕ інтерпретувати їх так, вірно?

Су Ло ледве стримувала гнів. Адже безсовісний лис, живи він у сучасному світі, не було б шахрая, рівного йому.

- Будь гарною дівчинкою, йди сюди. — Принц Цзінь поманив її пальцем.

І знову він з нею як з дрібною собачкою! Су Ло спокійно склала руки на грудях, її губи вигнулися в іронічній усміці.

Спостерігаючи за її діями, він піднімав брови. Темні очі, наче бездонне озеро задорохали на Су Ло.

І не встигла Су Ло нахмурится, як світ навколо неї закрутився, а в наступну мить вона вже опинилася в його обіймах. Вона підняла голову і не змогла відірвати очей від його манячих очей.

І коли вони зустрілися, її серце видало горезвісний « Тудум » (П.П: фанати мангі зрозуміють)

Здавалося, що ця хвилина триває вічність.

Су Ло впала в якесь заціпеніння, вона не могла вимовити ні слова.

Їй знадобилося трохи часу, щоб взяти себе в руки і заспокоїти серце, що розірвалося.

Принц Цзінь схилився над нею, його гаряче дихання опалило чутливу мочку вуха, її соколині очі сяяли сліпучо чудовим світлом.

- Що... — Але вона не встигла договорити, як її губи агресивні, швидко і нестримно захопили в полон.

— Умм... — Її губи були змиті в пристрасному поцілунку, голова закрутилася, думки покинули це більш небезпечне місце...

Вона дивилася на цього обурливого вродливого чоловіка, який закривши очі, упомить її цілував. Його поцілунок був схожий на захоплення бажаних територій, здавалося, ніщо на світі не зможе відірвати його від цього захопливого заняття.

Су Ло спробувала чинити опір, хоч якось вирватися, ослабити його борід, але змогла досягти протилежного результату - Принц Цзінь стиснув її ще міцніше, майже змусив викрикнути від болю.

Але, хоча його поцілунок був владним, наче гнітючим опір і міняючої волі, в той же час, він був ніжний і м'який.

І Су Ло майже забулася в його ніжних і пристрасних обіймах.

Від браку кисню вона була вимушена прочинити губи. У її очах захиталося. Коли ж вона нарешті взяла себе в руки, її очі завербували гнівом!

Ляпс!

Вона з усіх сил дала йому ляпаса.

Цей нахал, ким він себе вражає, як він міг насильно її поцілувати ось так!

Якась зла аура застроїлася по повітряу, але мановинням руки Принц Цзінь примусив повітря заспокоїтися.

ГЛАВА 14. ОДНІЧНИЙ ДУШ ВЗГЛЯДИ

Наньгун Левуні стиснув кулаки, зміривши Су Ло поглядом на повну холодну лють, але не без примести захоплення.

Наскільки цінним є життя Принца Цзінь? Наскільки невірний його талант? Найсильніший і найстарший мешканець маєток Су всього лише на п'ятому сходи експерта, тоді як Принц Цзінь у свої вісімнадцять вже був на шостій!

З самого його народження з ним ніхто не смів так робити! І хто ж наважився його вдарити? Якась нікчемна дівчинка без ознак таланту і сили духу, але як же вона при всій своїй нікчемності високомерна та войовничість!

Наньгун Левуні торкався пальцями до кольорового відбитка долоні на щоці, його очі засяяли, повітря загрозливе захитався.

Під цим поглядом її серце захопило страх.

Почуття паніки на мить поглинуло Су Ло, але вона швидко прийшла в себе. З високо піднятою головою вона дивилася йому в очі, не збираючись поступатися.

Раптом обличчя Нанґун Левюня змінилося, губи простягалися в красиву озорну посмішку.

Відпустивши Су Ло, він повільно і кілька скакастично поплескав у долоні.

— Дитинко, з твоїм вибухним характером важко зрозуміти твою поведінку. Ось що Моєму Величності тепер робити: аплодувати твоїй хоробрості або сміятися над твоєю дурістю? — У його очах затуманилась тінь розчарування. — Чи ти знаєш, що в цій країні напад на експерта п’ятий ступінь карається смертю? Ти вже засужена на смерть, розумієш?

Якого біса? Отже, вона повинна дозволяти себе цілувати кожному зустрічному — поперечному, який сильніший за неї, згідно з першою вимогою? Що це за закони? Звичайним дівчатам що, тепер і виходити на вулицю без захисної протипоцілуйної маски не можна?

Наньгун Левюнґ, здавалося, простежив хід її думок і загадково посміхнувся.

« У цьому світі, де поважають лише силу, закон карається перстом. Жахлива несправедливість, вірно? Але ніхто і не просив тебе бути ні на що не придатною безталанкою.

Су Ло стиснула кулаки, аж поки не вп’ятала нігті у свої долоні.

Наньгун Люні дав їй хороший урок. Тепер вона повністю усвідомила, що в цьому світі, щоб не бути безскладною « тремтячою», потрібно мати кулаки важче, ніж у оточуючих.

Він спостерігав за Су Ло, звузивши очі, погладив її руку і ніжно торкнувся голови.

- Що ти робиш? — Вона йому що, іграшка?

Наньгун Люунь різко встав і потягнув за собою Су Ло та чарующе сказав:

— Ходімо, я хочу відвести тебе в одне місце.

- В яке? — Нерозумно дивилася на нього Су Ло.

Його очі були захоплені, наче він щойно знайшов розв’язання складної загадки.

— У Храм перестраху Духа. — Він відкинув паскудне чорне волосся, яке вибило з зачіски Су Ло. Його голос обволікав, змушуючи виконувати все, що він говорив.

— Храм випробування Духа? І що ж ми будемо там робити? — Су Ло добре пам’ятала місце, де її життя перевернулося з ніг на голову.

- А що люди роблять у цьому храмі? - Він видав тихий сміх.

— Але хіба туди можна заходити не лише в перший день місяця?

Наньгун Луюнь ігриво клацнув її по кінчику носа та поблажливо сказав:

ти повинна знати, що для деяких окремих осіб як мою Величність не існує поняття « зачинені двері».

ГЛАВА 15. ЧИ ВАЖЛИВА « НА ЩО НЕ РОБИТИ» МІС — БЕЗДАРНІСТЬ?

Чорне гладеньке волосся стрималося по прямій спині, струнка вишукана фігура, високий ріст і ідеально гладкий поставу підкреслювали шляхетне походження.

Погляд був сповнений зарозумілості і впевненості, наче весь світ лежав біля його ніг.

- Навіщо ти мене туди тягнеш? — Пробурмотала Су Ло. Вона завжди була обережною щодо такої невинної та привітної поведінки, вважаючи, що нав’язливість може призвести до грабежу або зґвалтування.

— А ти ніколи не хотіла туди зустрітися ще раз? Моя Величність вже отримав свій приз, а ти не хочеш забрати свою?

Су Ло нагадала йому, що вона взагалі сама може вибрати, яку послугу їй вимагати.

— Пошли уже!. — Навіть не домовившись, Наньгун Льоунь притиснув Су Ло до грудей і відштовхнувся. Здавалося, що у нього виросли крила, він злетів так швидко і легко, немов народився з ними.

Вітер завис у вухах. Коли Су Ло трохи звикла, вона змогла відкрити очі. Її будиночок ставав все меншою і менше, аж поки не перетворився на крихітну точку. З висоти польоту вона могла розглянути всю столицю.

— Боїшся? — Наньгун Левуні говорив так само легко, як якби вони продовжували сидіти на даху. Мабуть, він і правда був дуже сильний, раз міг виконувати такі трюки майже граючі.

— Нет, это здорово. — Су Ло насолоджувалася цим відчуттям польоту, почуттям свободи. Вона надихнула все повітря і міцно стискувала руку в кулак.

Ну чому, чому вона була безталанною ні на що не річною дівчиною? Їй ніколи не досягнути висоти Наньгун Лююня, вона ніколи так само не зможе ширяти в повітрі.

Наньгун Левуні, наче підслухавши її думки, прошепотів:

— Хто сказав тобі, що результат тесту не може змінитися з часом?

Ех, якби! Її глибоко в серці з’явилася боязка надія.

А вдалині вже з’явилися обриси храму.

Він був розташований в самому центрі столиці, зверху виднілися його гострі башти, широка площа з фонтаном посередині і ряд скульптур.

Тигр, леопард, шакал, вовк... Навіть ці магічні звіри континенту стояли тут.

- Ось ми і на місці. — Наньгун Люні обережно приземлився прямо перед входом до храму.

Йому навіть не довелося називати себе і свій титул — старий воротар уже шанобливо привітав його, відкриваючи ту браму.

Як він казав, для нього не було зачинених дверей.

Він привів Су Ло в залу на третьому поверсі.

На першому поверсі тестувалися простолюдини.

На другому поверсі перевірялися військові службовці.

На третій поверх тільки вибрані, як - от члени імператорської сім’ї.

Обстановка тут була розкошована, таємнича і висканна, в центрі стояв величезний стіл, повністю вирізьблений з нефрита. На цьому столі стояв лише один кришталевий шар завбільшки з грейпфрут.

У кришталевій кулі виблискували і переливалися вогні, він був чистим, напівпрозорим та схожим на око, який може заглянути в найбільш приховані кутки людської душі.

Вроджена талант була поділена на сім кольорів: червоний, оранжевий, жовтий і зелений, синій, блакитний та фіолетовий. Червоний був найслабшим, а фіолетовий — наймогутнішим з кольорів. Протягом століть на континенті можна було перерахувати власників фіолетового таланту, які з’являлися раз у кілька сотень років.

ГЛАВА 16

Ця кулька показала, наскільки сильним є дух людини та її потенціал розвитку у цьому світі, де враховують тільки силу.

Саме тому результати цього тесту так сильно вплинули на долю.

— Поклади руку на кришталеву кулю, — сказав Нанґун Люнь Су Ло.

Су Ло глибоко зітхала, вагаючись підійшла до столу і повільно опустила руку на кулю.

Адже вона вже легендарна "ні на то не річна", з нульовим рівнем сили духу, так чого їй боятися? Гірше ж уже не може бути, так?

Навіть найневразливіші люди відчували смак до кришталика.

— Заплющ очі і відпусти всі думки. Просто спробуйте знайти духовну енергію всередині себе, — глибокий голос Нанґун Ліюня повільно розтікався по всьому тілу Су Ло, заспокоюючи і зачаровуючи.

Су Ло кивнула, її обличчя розголосилося, стало спокійним і втихомиреним, вона впала у свого роду транс.

Позаду кришталевого кулька стояли сім абсолютно прозорих кришталиків, заввишки близько 10 метрів.

Зараз вони не були пофарбовані в будь-який з квітів, але якщо чиєсь природжене талант був достатньо вираженим і потужним, колони починали по одній змінювати свій колір.

Кожна колона мала свій колір, починаючи з червоного, потім йшли оранжево - жовтий, зелений, синій і синій. Тільки після повного заповнення червоної колони починав виявлятися оранжевий колір на другий.

У цей момент Су Ло відчула, як її духовна енергія потекла крізь долоню, немов рев.

Хрустальна куля почала сяяти все ясніше і яскравіше, вже майже осліплюючи своїм світлом.

Наньгун Люунь стояв позаду Су Ло і на мить його погляд застиг...

І раптом...

Червоний промінь, що намагається, ударив у першу колону.

І менш ніж за секунду вона була заповнена червоним кольором духовної енергії.

Друга колона зі свистом також була повністю помаранчева в мить ока.

Наньгун Ліюні, до цього розслаблено і ліниво стоїть поруч зі скрегоченими на грудях руками та загадковою посмішкою, весь напружився від шоку й невірства, дивлячись на моментально заповнюються колони!

Чи ж усе це не було занадто швидко?

Наньгун Левюнґ знав, що хоч би як був сильний твій талант, колони все одно заповнюються буквально краплями, ну, в кращому випадку зі швидкістю тонкого струмка, повільно і не поспішаючи. Він ніколи раніше не бачив, щоб вони фарбувалися так швидко й з такою швидкістю!

Червона колона...

Помаранчева...

Жовта...

Щух. Щух. Щух. Менш ніж за хвилину Су Ло наповнила три колони. Крім того, її обличчя було досить легким і очевидним, що вона ще не була в стані досягти своєї мети.

Наньгун Льоуні стояв нерухомо, дивлячись на дівчину, оточену сліпучо яскравим світлом, і в його очах віддзеркалювалося приховане захоплення.

Тепер її тіло було вкрите шаром чистого сяяння. Її довгі, чорні як смола волосся переливалися глянцевим блиском, її шкіра виблискувала, наче ця дівчина була зроблена з порцеляни.

Протягом довгого часу вона спокійно стояла, досить посміхаючись, як крапелька весняної ранкової роси — сяюча, чиста, зворушлива і відсвіжна. Вона була настільки чарівною, що, здавалося, може звести з розуму будь-якого смертного і змусити поклонятися собі самому божество.

Су Ло нічого не підозрювала про думки Наньгуна Люня і навіть уявити собі, наскільки шокувала його вроджену здібність. Вона просто продовжувала випускати свій потік духовної енергії.

Зелений... Зелена колона також була майже доверху наповнена.

Якщо потік енергії не зупиниться, він швидко досягне блакитної колони!

ГЛАВА 17

З деякою замікою кордону голубий Колони був перейден.

Хоч швидкість наповнення і знизився, потік світла був невисякаєм і не було ніяких ознак того, що він зупиниться!

Блакитний...

Очі Наньгун Левюня постійно спостерігали за повільно синьою колоною.

Його погляд набув обдуманого вислову.

Щоб наповнити синім світлом шосту колону, потрібно мати винятковий талант і надзвичайну духовну силу. Мало хто з континентів зміг досягти цієї оцінки.

Тим не менш... Наньгун Левуні втратив дар мови: внутрішня енергія Су Ло вела себе, як примхливий і неймовірно вперта дитина, повільно, але вірно наповнюючи синю колону своїм світлом, намагаючись досягти вершини і ...

І насправді зробив це.

Фіолетовий кришталевий колона... За всю історію Східної Імперії Лінь людей, які заповнили її, можна було порахувати по пальцях і без зап’ястки назвати поіменно... І ця дівчина Су Ло дійсно змогла досягти фіолетового забарвлення своєї духовної енергії!

А до цього вона вважалася безталанною, ні на що не заробляючою побрубкою, над нею знущалися всі, кому не лінивець, її знехтувала навіть сім'я, від неї відмовилися мати зі своїм батьком... Просто злочинна трата таланту!

Навіть досконало вихований Нанґун Левюнь не міг стримати лютих руйнувань.

Що ж сталося тоді, багато років тому? Чому цю талановиту дівчинку зарахували до жодної неприродної? Необхідно все ретельно перевірити і з’ясувати правду. Погрожуючи кригою, Нанґун Льоуня замаскував.

Десять хвилин, тридцять минут, годину по тому... Су Ло була наче нескінченний океан. Навіть через стільки часу на обличчі її не було ні тіні втоми.

У цьому світі, де всі вважались тільки силою, талантом і могутністю духовної енергії... Кожен з цих семи квітів передрікав майбутнє людини.

Фіолетовий був поділений на три класи: вищий, середній і нижчий.

Через деякий час, фіолетова духовна енергія повільно піднялася від найнижчого класу до середнього і нарешті досягла...

Вищого класу!

Найвищий фіолетовий клас!

Завжди такий спокійний і безстрашний, тепер Наньгун Льоунь виглядав як грома вражений.

Взагалі-то він думав, що Су Ло досягне максимального синього рівня, а в результаті виявилося що малятка не така нешкідлива і безпорадна, як він її вважав! Навіть його сила трохи лякає.

Однак... Однак, колона фіолету продовжувала і далі заповнювалася світлом хоча б зі швидкістю слимаків, але все одно - це було чимось незбагненним та неймовірним!

Рівень все наближався, все ближче і ближче до самої вершини...

І в цей момент ситуація різко змінилася!

Коли кришталева куля вже була повністю огорнена, колони спалахнули і почорніли, втративши свої яскраві кольори.

І кришталеві колони стали спочатку прозорими, наче не змінювали свого кольору.

Су Ло раптом відчула різкий металевий присмак у роті, струмка крові потекла з кутка її рота...

— Су Ло! — Наньгун Люні наче вештався, так швидко він опинився біля дівчини, притискаючи її до грудей і стурбовано оглядаючись у обличчя.

— Я в порядке. — Су Ло шатко відірвалася від Нангун Люня і слабо повернула головою.

- Що сталося? Який мій результат? Я як і раніше ні на що не річна безталанкій?

Все-таки вона не змогла змиритися з оцінкою своїх здібностей, випущеної багато років тому.

Наньгун Левуню дивно посміхнувся і гриво клацнув її по лобі, кажучи:

— Якщо ви не є рятунком, то на цій землі можна було б просто сміттям.

- Отже... Я не настільки безнадійна? — Су Ло дуже вимогливо й терпеливо дивилася на нього, бажаючи і боячись почути відповідь.

— Кхе-кхе... — Наньгун Люні навіть не знав, як повідомити їй цю новину.

- Ем, взагалі то, мені здається є маленькі неполадки з цією кришталевою кулею...

ГЛАВА 18. ТАЛАНТ АПТЕКАРЯ

- Що ти маєш на увазі? — Розгублено запитала Су Ло.

Наньгун Левуні сам не міг з точністю відповісти, в чому проблема. Він ніжно поплескав Су Ло по голові (ну як з собачкою, чесне слово!).

- Не хвилюйся, ніхто не заперечує, що ти геній між геніями, але ось довести це може бути проблематично. Ну, оскільки вже давно ти чекала всі ці десять років, то і пару днів зможеш витримати, вірно?

що я - кілька... Нестандартний випадок?

Наньгун Левюнь, дивлячись на неї з приместю співчуття, урочисто кивнув.

Су Ло впала на підлогу, затиснувши голову руками. Ось чому у неї все вічно через ... не як у людей, загалом?

- У мене для тебе найприємніша новина. — У цьому положенні Нанґун Левюнь не міг бачити її очей, тому він схилився над нею, демонструючи свою диявольську чарівному ухмилку.

— Ну, не тягни кота за заподіяні! — Відриви відповіла Су Ло.

- Твій талант, насправді, досить страхітливий і чудовий. Ти бачила світло навколо себе? Пам'ятаєш, якого кольору вони були?

— Зелені з відтінком оранжевого? — Невпевнено вимовила Су Ло.

Наньгун Левуні ніжно трепав по голові Су Ло, наче цуценя погладив. Він посміхався з ніжною турботою, про яку і сам в собі не підозрював:

— Нерозумний, хіба ти не знаєш, що зелений колір є елементом дерева, а оранжевий - елемент вогню?

- Ти хочеш сказати?

- Саме, ти двох-елементник і наказуєш вогнем та деревом. — Легка заздрощів у очах Нанґун Люня. — Багато людей поклоняються подібним поєднанням елементів.

- Тобі чого заздрити? — Нерозумно запитала Су Ло. Вона пам'ятала, що легендарний Принц Цзінь є три-єлементником, так що в порівнянні з ним її подвійні елементи точно не заслуговують особливої уваги і, тим більше, почуття заздрості...

ти ще сама не усвідомлюєш, наскільки тобі пощастило. — Наньгун Левуні підняв її з підлоги і посадив на м'яку кухля в стороні. Щоб пояснити їй, що відбувається в її житті, він почав пояснювати.

— Якби це були два інших елементи - вони не грали б величезної ролі, але пара вогонь-древо в одній людині, знаєш що означає?

— І що ж? — Су Ло не зрозумiлаще дивилась на нього. Вона, по суті, нічого не знала про світ.

- Поєднання вогню-древо віщує утворення Аптекарського таланту. Малюк, ти хоч що-небудь знаєш про Аптекарях? « Вона виглядала настільки чарівною, що він не стримався і вкрадкою погладив її за м’яною щиколотою.

Су Ло поглянула на нього і байдуже сказала:

— Поясни, будь добрий.

Наньгун Люунь голосно розсміявся.

— І чого вас взагалі навчають? Люди з кількома елементами в принципі рідкість, а твоє поєднання так взагалі трапляється раз на сторіччя, у кращому випадку. Отже, Аптекарі є нечисленними гостями у нашому світі і відповідно до них. Щоб ти зрозуміла, знай твій батько про твої таланти, він би підтримував тебе абсолютно в усьому, кістками б легко, але намагався би розвинути ваші здібності наскільки це можливо. Люди б боялися, щоб ти був надто малим і в тебе не було нічого поганого. Не кажучи вже про те, що я хотів би зачепити тебе.

— Аптекарі настільки цінні і корисні? — Пригорнувши голову, обережно запитала Су Ло.

- Звичайно, ти коли-небудь чула про Пілюлула, щоносить передели? Приймаючи лише одну, можна було зруйнувати свою « стелю» і перейти на наступний рівень сили. І ти все ще вважаєш, що Аптекарі нічого не варті? — Він ніжно з'їснув її волосся. - Тепер ти розумієш, наскільки чудовий у тебе талант?

— Но... — Су Ло подивилася на свої руки, потім на прозору кришталеву кулю. Все-таки її сила духу поводилася якось дивно.

— Почекай день три, — серйозно, що бувало з ним дуже рідко, сказав Нанґун Люнь, - і я знайду для тебе відповідь.

Мабуть, треба б відвідати Вершину Тонючого Заката...

ГЛАВА 19. МОЄ СЕРЦЕ ДІВНО ВІДРОБУВАТИ РОЗБІТО

Су Ло не дуже дісталося від вибирка кришталевої кулі, але в голові стояла плутанина і періодично пульсувала біль, проте вона вирішила не загострити на цьому увагу і нічого не говорити Наньгун Люню.

Повернувшись у в’язницю, вона лягла на ліжко і почала роздумувати над подіями минулого дня.

План, за яким Су Вон довелося скупатися і потягнути за собою Су Хі, який зробив двох сестер справжніми ворогами й не завдав їм багато клопоту, спрацював навіть на всі двісті відсотків! Загалом, пакість вдалася.

У спогадах знову спалахнуло обличчя Нанґун Люня.

Неймовірна краса, надзвичайно високий рівень таланту, в найвищій мірі могутній володіння бойовими мистецтвами, а він ще і багатоважний принц ... З якого боку ні подивися - він дуже хороший.

На обличчі Су Ло з’явилась гірка посмішка.

Що з того, навіть Нанґун Левюнь не жартував про своє ставлення до неї? Її серце давно розбите, і не зібрати його по ослицях. Як вона могла знову наступати на ті ж граблі — повернутися до закоханості?

Юн Ці, як ти там у світі? Я проковтнула Перстень Дракона, так що тобі його ніколи не знайти. Чи сестра Мін пробачить тобі таку помилку?

З її очей потекли сльози, зрошуючи подушку.

Юн Ці зробив їй дуже боляче, занадто сильно він похитнув її довіру до людей. Вона розуміла, що закохатися в когось у цьому житті, відкритися цій людині і почати довіряти йому - для неї тепер неприпустима розкіш.

Ніч. На небі не було жодної зірочки, наче величезна каракатиця припливла й залила весь небосвод іссіня — чорним чорнилом.

Су Ло спала міцний сон, і гадки не мала, що може принести їй день майбутній.

Уранці небо розрослося в червоні відтінки, день обіцяв бути теплим і ясним.

Після сніданку влетіла Лу Ло у паніку і зі сльозами на очах.

— Міс, як ви можете тут от так спокійно і розслаблено сидіти? Яка ж трагедія! - Вона говорила так швидко, що почала задихатися.

Су Ло налила склянку води і м'яко усміхнулася:

- В різних ситуаціях треба поводитися по-різному, не поспішай. Ось спокійно випий і розказуй.

Як могла Лу Ло спокійно пити воду, в таку-то годину? Вона була так стурбована що у неї на чолі проступила іспанка. У паніці вона сказала:

— Міс, у мене неймовірно погані звістки! На світанку прийшов кронпринц зі своєю сувою, він хоче розірвати заручини!

Ось як? І всього - то? Вона то думала, сталося щось дійсно жахливе. Су Ло спокійно налила собі води і почала пиячити повільно.

Це ясний спокій і відсутність будь-якого розчарування на обличчі Су Ло розлютило Лу Лє Ло:

- Мисс, покваптесь, треба щось робити! Вас і так витягали, навіть коли ви були заручені з кронпринцем, що ж із вами буде тепер, страшно уявити! Вас же заклять...

Лу Ло все ще не знала, що її господиня більше не та безпорадна овечка, якою була всі ці роки, і тому просто до сліз була схвильована і налякана можливою доля своєї пані.

Су Ло усміхнулася і подумала: « Якщо не принцом, то своєю рукою вона була б віддана. Але якщо вже кронпринц вирішив зробити за мене всю роботу, то з чого б мені заважати в такому благородному пориві? "

У цей момент розступилися кроки і в кімнату увійшла пані середніх років, зверхньо кинула логозкий погляд на Су Ло і холодно сказала:

— Четверта міс, мадам просить пройти вас у головну залу. Вона хоче обговорити з вами деякі важливі речі.

Ця жінка була відома як Няня Гуй — найкраща нянька мадам, вона стояла на другому сходинку Воіна і тому завжди трималася відчужено від Су Ло, наче б торгувала нею, а та - просто брудом підіймалась її стоп.

ГЛАВА 20. НЕПРАВИЛЬНО!

Су Ло холодно посміхнулася:

— Бегу и спотикаюсь. За вашим наказом я і з місця не просунуся. — Ця "мадам" не викликала у неї ніжних відчуттів. Минулого власника тіла було багато крові попортила ця пара, Мадам Су і Няня Гуй.

Няня Гуй осяяла не тепліше Су Ло і презирливо кинула:

— Шути зволите, Четверта міс?

— Ця міс ніколи не жартує, вона лише ерниться і попереджає, — відповіла Су Ло.

Няня Гуй звузила злобні очі і сказала:

- Оскільки четверта міс не цінує моєї доброти, відтепер цей слуга також не вважає необхідним бути ввічливою з Четвертої міс.

Хоча вона і назвала себе прислугою, але не мала поваги до її слів. Вона наче невпізнача підійшла до Су Ло ближче і своїми сильними широкими ладонами потяглася до її горла.

Очі Су Ло блищали льодом.

Тобто навіть прислуга може собі дозволити вдарити її? Мабуть, комусь дуже набридло життя на цьому голому світлі.

І в момент, коли лапи Няні Гуй вже майже зомкнулися на тонкої шиї Су Ло, ситуація повністю змінилася!

— Ааа! — Вопль болю вирвався з уст Няні Гуй, вона відчула, що в її праву руку спалилися тисячі маленьких голок. Біль був настільки сильний, що в неї просувався холодний піт.

Нічого дивного в тому, що Няня Гуй звивала від болю, власне, нічого було тягнути свої... хм ...руки до людини, яка працює в анатомії загалом і у розташуванні болісних точок, зокрема. Су Ло не потрібно було багато зусиль, вона діяла швидко і точно.

Схрестивши руки на грудях, вона спокійно і холодно вдивлялася у муки Няні.

- Як ти це... Це просто неможливо! — Невпевнено прошепотіла Няня Гуй.

— Та ну? Чудеса, та й тільки — посміхнулася Су Ло.

Няня Гуй зробила хворобливий глибокий вдих. Мисливці казали собі: « Ілюзія, це мабуть якийсь трюк, обман. Вона ж ні на що не добра безталанка, не здатна займатися бойовими мистецтвами. Як вона змогла б мене здолати?"

Вона розсміялася:

- Якщо Четверта пані не хоче по-доброму, буде непоганою, вже не знешкоджуйтесь!

Няня Ґуй вкинула свою другу руку, зігнуту кігтем, і знову потягнулася до шиї Су Ло. Вона була впевнена, що вже з цією зброєю слабачка Четверта пані не звучає.

Раптом чорна тінь проникла в очі Няні, а Су Ло зникла з її поля зору.

І в наступну секунду Су Ло, опинившись позаду цієї карги, з відчуттям пняла її у зад.

Це був той самий Безтіневий Пик Будди, яким не так давно була відправлена в ставок Лотосів Су Вон. Цього разу удар став навіть потужнішим, ніж Няня Гуй пролетіла три метри перед тим, як влучитися у стінку.

Роздався жахливий тріск.

Стіна вже багато років потребувала ремонту, так що вона була дуже хлипкою і не витримала зіткнення з цим невловимим літаючим об'єктом, від неї ображено пристойний шматок та впав на землю, акурат на Няню Гуй, якій все ж таки це було непотрібно — її винищили ще раніше, ударивши в стіну.

Від демонстрації сили Су Ло, біля бідолажки Лу Ло аж щелепа відвисла і стукнула об підлогу.

— М-м-міс? — Лу Ло було важко чітко висловити свої думки, а щелепа все ще була поза зоною дії.

Дивлячись на свою міс, одну пінком - пославши Гуй в нокаут, вона почала старанно терти очі, яким не могла повірити.

« Так, — тихо зітхнула Су Ло. Підбуривши підборіддя рукою, вона роздумувала про те, як їй тепер повестися з цією старою відьмами.

За минулими спогадами Су Ло, Няня Гуй вічно над нею знущалася і залякувала. Крім того, вона дала наказ на кухню замість нормальної їжі для свиней! А коли вона захворіла, замість ліків та намагалася напоїти Су Ло мочою!

Ця стара карга заслуговує смерті!

ГЛАВА 21. ДОВГОДЖАННИЙ ДЕНЬ

І саме в цей момент на подвір’ї увійшла сяюча від радості Су Хі.

Вона була одягнена в блузу бардового кольору з величезними рукавами і вільною широкій спідницю кольорів зеленії трави, вишиту туманними квітами. Талія її була затягнута золотим поясом, блиск якого різав очі. Вона була схожа на квітучий лотос, молодий ніжний, милий і чарівний.

І все б добре, та тільки вона, схоже, начепила всі свої прикраси, які у неї лише були: персні, сережки, браслети, намиста... Залишилося загадкою, як тільки вона умудрялася так вільно пересуватися з усім цим вантажем. Це виглядало безжурно, вульгарно і огидно.

Настав день, якого так довго чекала Су Хі.

З самого ранку вона знервована очікувала в головній залі, не здатна висидіти на місці, а тому постійно голаючи з боку в бік, але Су Ло так і не прийшла. У результаті вона не витримала і особисто вирушила на пошуки Четвертої Міс.

Вона вже відкрила рот, щоб висміяти Су Ло, коли побачила Няню Гуй, що лежить на підлозі, то живу, чи не дуже. Широко розкритими очима вона змерила Су Ло презирливим поглядом і злорікнула:

— Няня Гуй була така добра, що сама пішла запросити тебе в зал, а ти з нею що зробила?

Су Ло невинно розвіла руками:

— Я її и пальцем не трогалась. — Правда-правда, тільки ногою.

СУ Хі не почула прихованого обману в словах Су Ло. Вона зволікала.

— Тоді як це сталося? — П'ята сестра не могла знайти відповіді.

На її думку, права рука мами — Няня Ґуй була набагато важливішою і важливою персоною, ніж ця нікчемна Четверта сестра Су Ло.

З невинним обличчям і виразом а-ля « прийшли у кого запитати!», Су Ло немов задумливо пожерла губами та невпевнено сказала:

— Я нічого не зрозуміла, нянька Ґуй несподівано прибігла до моєї кімнати і розбіжилась у стінку й втратила свідомість. Так, дивна тетка.

- Як таке можливо! Четверта сестра, ти б хоч придумала якусь більш правдоподібною брехню! — Пиркала Су Хі, з сумнівом втупившись на Су Ло.

Су Ло безпорадно вислизнула руками:

- Що робити, якщо ти мені не віриш. Але в останні часи щось забагато лиха зрушилося на нашу маєток. Цієї ранку я чула, як слуги обговорювали привида, що піднялася пряміком з ставка Лотосів. За їхніми словами, воно було шаленим, з червоною від крові пащу і дуже жирною зад...

— Заткнись! — Обличчя Су Хі почервоніло від гніву і збентеження, коли пригадувалося про її дебюту в якості привида тієї злолічої ночі. Вона постаралася негайно змінити тему. — Гаразд, якщо Няняни Гуй так захотілося звалитися в непритомності, то на здоров'я. Швидше, йдемо до головної зали, туди скоро прибуде кронпринц.

Су Хі навіть не вважала, що Няню вибила саме Су Ло. Адже вона була лише на все це непридатною поромкою, а Неня досвідчений боєць, у Су - Ло не було б і шансу проти неї.

Якщо ж справа зайшла в глухий кут, то нехай там і залишається - не до цього зараз.

Су Хі схопила Су Ло за руку і, нічого не пояснивши, потягла її за собою. Вона боялася, що Су Ло втече, якщо та відпустить її, а тоді погано буде саме їй, Су Хі.

Тому що розрив заручини вимагав присутності обох сторін, тобто Су Ло мала почути наказ імператора власними вухами, і тільки тоді церемонія буде закінчена.

Оглянувшись, Су Ло кинула останній крижаний погляд на Няню Ґуй.

Вона так намагалася заради Су Хі, і що вона дякувала? Та відмахнулася від неї, як від чогось незначного і абсолютно непотрібного. Су Ло хотіла б подивитися, як після пробудження почуватиметься Няня Гуй, коли її улюблениця Су Хі так легко покинула її.

Головний Зал Приміщення Су

Головна зала була просто величезна. Пол був вкритий червоними килимами, два ряди сідней по вісім місцях з кожного боку були виготовлені із дорогоцінного Дервія Пурпурної Піхти і орали буквально дорогим та розкішним пахощом.

Дресіна з Пурпурної Піхти коштувала шалених грошей, тому що це дерево росло виключно в темному лісі заселених магічними тваринами, так що здобич і доставка завжди були варті байок.

Тільки такі могутні й багаті сім’ї, як Су могли дозволити собі виокремлювати ці цінні речі.

ГЛАВА 22-23. Я ЗРОБИЛА ТЕБЕ СВОЇЙ НАЛОЖНИЦЬ

Кілька осіб вже були присутні в головній залі.

І найславетнішому місці засів ніхто інший, як той самий крон принц, якого вона бачила вчора - Нанґун Люцзює.

Здається, жовтий колір був серед його улюблених - сьогодні він був одягнений у широкий червоний халат з вишитими на ньому шістьма драконами, люто обнажені кігті і оскленими гострі клинки.

На кронпринці була плоска прямокутна корона з дев’ятьма зубцями, кожна венчала срібну перлину. Блискавка корони висвітлював дике, фримоле обличчя тирана.

Він і не подивився на вошню Су Ло, демонструючи всім, що вона для нього цікава не більше, ніж купа сміття під ногами.

У такій благородній позі він не переймався ароматним чайом, а своєю поведінкою виражав байдужість до ситуації.

Поруч з ним сидів Великий Генерал Су Цзянь.

Су Ло вперше побачила батька правдивої власникки цього тіла.

Перед нею був чоловік, який близько сорока років сидить у чорній робі. Від нього віяло лякає і владна ауро, його різкий погляд, здавалося, міг перетворити на крига.

Він обернувся і гаркнув на Су Ло:

- Де твої манери? Чому ти все ще не привітала кронпринца?

Су Хі ж уже давно зробила кронпринцу покладені церемоніальною за честь і солодко миптивала біля нього своєму братові:

— Ах, який мужній кронпринець!.

Нарешті, кронпринц збудив підняти свої очі і на Су Ло та байдуже вимовити:

— Це Ви Су Ло?

Хм, відверто кажучи, дівчинка перед ним була не так вже й дурна собою.

Вона була одягнена в біле муслінове плаття у підлогу, яке демонструвало її струнку фігуру. На обличчі не було граматики косметики, що робило його надзвичайно свіжим і живим.

Су Ло м'яко відповіла:

— Да.

Її голос був спокійним і зібраним, не такий солодкий та балакучий, як у молодшої сестри.

Вона сміливо і без будь-якого тремтіння зустріла холодний погляд кронпринца.

Принц злегка нахмурився; її очі були сліпучо чисті і ясними, а погляд прямим, як ніби вона могла зазирнути в саму душу.

Він зморщився, ліниво випив чай і з прикладом посміхаючись сказав:

- Через вас наді мною глузували більше десяти років, обговорювали, яка бездарність мені суджена за дружину. Скажіть, якого покарання ви заслуговуєте?

Су Ло знала, що кронпринц — не ангел з крилами. Але він виявиться таким безсовічним індивидуумом, якого вона навіть не очікувала. Значить, сміялися з нього, а винна і повинна відповідати вона? Просто справжній чоловік!

Можливо, Су Ло пройшла і проковтнула б подібну зухвалість у свій бік, але нинішня Су Лє вже точно не збиралася терпіти.

Су Ло холодно усміхнулася:

— Чи можу я дізнатися про цього кронприца? Невже це родина Су була джерелом нашої заручення. Наскільки я пам'ятаю, це саме ваша люба королева-мати наполягала на нашому швидкому зарученні, боячись, що мене перехоплять інші сім"ї. Так що, якщо вже ви плануєте покарати винуватця, чому ви тут, а не у своєї матусі?

« Що, з'їв, ґадочний піжон? Не на ту напав!"

— Су Ло! — Обличчя Су Цзяняне аж побагровело від крику.

Та що таке з цією дівчиною? Раніше вона так рибела перед кронпринцем, що не могла навіть сказати йому слова і ледь дихала в його присутності. Зараз же вона наважилася не просто заговорити з ним, але ще й дерзити! Та як вона посміла?

Крипринц іскрив рот в крижаній усмішку і, зміривши Су Ло презирливим поглядом, сказав:

- Гострий язичок, ось тільки застосовується не там, де треба. Навіщо ж так грубо і вульгарно відповідати, тим більше кронпринцу?

Сонячний сміх Су Ло поширився по залі:

— Я просто хотіла сказати, чи такий мудрий, сильний і красномовний принц, який ніколи не ображає слабких, не звинувачує невинних і не використовує свою силу, щоб гнобити народ - невже наш чудовий майбутній правитель буде звинувачувати слабу ні на що не придатну Четверту пані Сім'ї Су у своїх невдачах? — Її слова були висміяні, але вона постаралася вдягати їх у солодку лестощі, від якої Су Ло мало щелепи не звело.

Крипринца вважали крижаним роздратуванням.

Він недбало крутив перстень на своєму пальці і послав напівусмібку Су Цзяну, кажучи:

— Ви чудово виховали свою дочку, Великий Генерал. Вона так мене розхвалює, що навіть якось незручно.

Хоч його слова і звучали похвалою, для Великого Генерала Су вони були гострим кинджалом, що проверталося в його серце.

Су Цзянь вкинув руки у бік Су Ло і люто прогримів:

- Негайно вибачся перед кронпринцем!

Су Ло збудувала перелякано - збентежену маленьку дівчинку:

— Але, Отче, хіба я сказала неправду? Хіба кронпринц не мудрий і не сильний? Не красномовно? Чи ви думаєте, що він може звинувачувати невинних, гнобити слабких і гнобляти людей?

Обличчя Су Цзяна після кожного слова Су Ло темнело, поки не стало чергою грозової хмари.

Він відчував підвоє в словах Су Ло, але що він міг зробити? Вона поставила його в дуже скрутне становище.

Су Ло тихо фирнула. Значить, з'явився сюди розірвати заручини? Звичайно, вона і сама хотіла це зробити, але оскільки була в препоганому настрої духу через весь цей цирк, де її хотіли зробити клоуном, Су Ло збиралася собі у задоволення хоч трохи відігратися.

Ви хочете розірвати заручини, але з чого ви вирішили, що все повинно відбуватися по першій же вашій примхи?

Хлоп... Хлоп... Хлоп...

кронпринц раптово піднявся зі свого місця і повільно підійшов до Су Ло, поблажливо дивлячись на неї зверху вниз.

А в світлі, направленому на Су Ло, проминула іскри зацікавлення. Всупереч його сподіванням, дівчина абсолютно байдуже дивилася на нього.

Але насправді Су Ло налякалась: цей принц був підозрілим типом, чи що йому може збрести в голову. Слід бути з ним насторожі, інакше в неї можуть виникнути серйозні проблеми.

— Хаха, забавно. Цікаво, що кронпринц раптово засяяв гучним хохотом. Він повернувся до Су Цзяню і сказав: « Великий Генерале, я не помилився у своїх словах, ви виховували дуже зайняту дочку.

Що відповів генерал Су? Звичайно, він розсміявся разом з кронпринцем. Врешті-решт, кронпринц завжди правий.

Після цих слів вирази обличчя Су Хі і Су Цінґуї негайно змінилися.

Що має на увазі кронпринц? Він з таким інтересом дивиться на Су Ло, хвалить її, називає зайнятою... Чи заручення залишиться в силі?

Але Су Ло була впевнена, що такий тип людей як кронпринц ніколи не упустить свого і не стане жертвувати таким цінним призом, як Су Хі, заради цієї « занятої побродки» Су Л.

Су Цзиньгуй виступив вперед і похмуро сказав:

— Но, Ваше Високість...

Крик підняв руки в заспокійливому жесті і посміхнувся:

- Моє Високість зрозумів, про що ти. Можеш не сумніватися, заручення сьогодні ж буде розірвана, але...

Він обернувся до Су Ло і поблажливо сказав:

- Я розумію, тобі б дуже хотілося вийти заміж за такого короля, як я, але, на жаль, я не можу бути таким безпорадним. Але я дам тобі шанс бути поруч зі мною.

Су Ло холодно дивилася на нього, посміяючись.

Крик велично зменшив свій вінценосний зад на м'яке сидіння і зарозуміло продовжив:

— Якщо ти відповіси на одне моє питання, я обіцяю зробити тебе своєю особистою Наложницею.

ГЛАВА 24. НЕЖІДАННА... НЕСКОЛИВНІСТЬ КРОНПІНЦЯ

У Су Ло не було бажання стати дружиною кронприца, що вже говорити про почесне звання постільної гряниці цього самозакоханого бовдура.

Вона доторкнулася до принца і принизила:

— Ваше Високість, боюся, я недостойна такої честі. І не можна ж настільки почесне місце довіряти кому ні попада! Я боюся, що не зможу впоратися з такою відповідальною посадою.

« Яка смілива жінка!» — не встиг кронпринц і рота розкрити, як його охоронці з імператорських охоронців вже націлили обстрілення своїх мечів на горло Су Ло. Вони хотіли перерізати горлянку дівчини, яка наважилася перелічити кронпринцу за першим же наказом.

Спина Су Ло залишалася прямою, а погляд застиг, коли вона саркастично вимовила:

- Що таке? Наш великий, мудрий і розсудливий принц хоче залякати дочку свого підданого?

Крик спалахнув гнівом. Він презирливо сказав:

- Залякати дочку мого підданого? Та ти сама кого завгодно заикою зробиш. Гаразд, час закінчувати з цим балаганом.

Сказавши це, кронпринц вкинув руку, віддаючи наказ.

Імператорський євнухів торопліво виступив вперед і голосно почав зачитувати:

- За наказом Великого Імператора... Четверта Міс сім'ї Су поводилася непристойно... була вихована неналежний статус принцеси... Таким чином, вона не може зайняти позицію кронпринцеси. Заручення, вкладеного багато років тому, офіційно вважається розірваним. Обидві сторони знімають з себе всю відповідальність і всі зобов’язання.

Імператорський указ був непідкорений.

У цей момент, Су Ло і Су Хі обидві зітхнули із полегшенням, що бувало рідко.

Кронпринц окинув крижаним поглядом Су Ло і, нахилившись до її вуха, крізь зуби прошипів:

« Поради на майбутнє — більше не потрапиш мені в очі.

- Що? — Су Ло виглядала шокована і перелякана майже до втрати свідомості. - В-Ваше Воскресне, так ви вирішили розірвати заручини через те... Через те, що у вас ... не стой... Тобто, ви слабкі по чоловічій частині?

І як тільки ці слова злетіли із уст Су Ло, в залі настала громова тиша. Усі затамували подих і опустили очі в підлогу, не сміяючись поглянути на кронприца.

Вузьки губ Су Ло підрагували від стрибків, які стримуються від хохота.

Це ж хитра лисиця! Жахлива, огидне дівчисько! Обличчя кронпринца не віщувало нічого доброго, він ніби подумки уявляв собі всі знаряддя тортур, які були у наявності його придворного паліяча.

Ось так вона йому вирішила помститися, значить? Не приховуючи і не затаюючись, оголосила йому війну, понизивши перед присутніми?

Тепер всі подумають, що бажання покарати Су Ло за роки насмішок і розрив поручин - були лише прикриттям того... Що йому бракує витривалості в ліжку?

Потрібно якось рятувати ситуацію, він не може так зганьбитися перед своїми підданими!

Але тепер, хоч би що він говорив, все буде звучати як виправдання.

Це наче жовтий бруд, прилипаючи до штанів у районі орника. І не докажеш іншим, що це не лайно.

Обличчя кронпринца то синьоло, то фарбувалося, він люто втупився на Су Ло, різко скрикнув рукава і, повернувшись, пішов геть.

Су Цзіньгуй почав вимовляти Су Ло:

- Жахлива дівчинка, як ти можеш таке вимовляти? Як ти могла так розмовляти з кронпринцем? Кранпринцо не став тебе карати, і чим ти йому відплатила!

І після цього полум'яного монолога поспішив за своїм кронпринцем.

Він ще не знав, як заспокоїти свого вінценосного друга, але зробив усе можливе і можливим заради благополуччя своєї улюбленої сестри Су Хі.

— Как... Як ти посміла... — Су Цзянь навіть слів не міг підібрати. Він виглядав так, ніби хоче проковтнути цю нещасну дівчину повністю і не розжовуючи. - Як ти могла поводитися так безсердечно!

У душі Су Ло щиро насолоджувалася породженим нею хаосом, а зовні вона, як образлива невинність. підтиснула губи:

— Но... Але шановний батько, кронпринц, він дійсно сказав це і ...

А їй нічого було на вушко те, чого ніхто не міг почути. Ось тепер і докажи всім, що ти не верблюд ... Не верблюд — імпотент!

ГЛАВА 25. ПРЕКРАЩАЙ ФАНТАЗИРОЙТЕ ПРО НЕБУТНОМУ

Су Цзянь від злості і безсилля скрипів зубами. Він би хотів виплеснути всю свою злобу на винницю « вторгнення» Су Ло, але вона, здавалося б, і не зробила нічого поганого. Адже вона просто злякалася і від шоку та невірства повторила почуті слова... І все б нічого, але чому це повинен був бути саме кронпринц?

Так що він міг тільки примусово навчати її:

- Як тебе виховувала твоя мати? Невже тобі невідоме поняття "пристойності"? Не вмієш тримати язика за зубами. Правильно зробив кронпринц, відмінивши вашу поручку.

Су Ло ж посміхалася у всі тридцять два, подумки, природно.

« Не вмієш тримати язика за зубами»? Значить, він теж повірив, що кронпринц ... Пфф, Су Ло злякалася, що не витримає і розсміється, сплеснувши всю гру. Так, гарна славу вона забезпечила кронпринцу, чутки швидко поширюються.

Прикидаючись ображеній, Су Ло підняла нещасні очі на Су Цзень:

- Батько, так значить кронпринц не хоче мене через те, що я не знаю пристойних слів? А якщо я буду поводитися як личить, тоді я йому сподобаюсь?

Су Цзянь напружився.

Причина, по якій принц анулював заручини була не тільки в цьому, ось лише як сказати про це Су Ло.

Обличчя Су Цзяня скам'яніло, щоб потім всихнути від гніву і збентеження:

— Тебе ніхто не звинувачує, крім себе! Ми мали більше працювати і намагатися стати кращими, бути гідною свого нареченого!

Та що це з його дочкою сьогодні? Ні слово, то ще одне сиве волосся на його голові! Раніше мовчала собі в ганчірочку, і сім'я Су бід не знала!

— А якщо мій вроджений талан досягне фіолетового класу? Тоді я перестану бути для власного батька порожнім місцем? А наслідний принц знову захоче з мені одружитися? « Обличчя Су Ло найвідповідніше — це романтичний вираз, в очах якого з’являється туга і тоне очікування дива.

— Фиолетовий клас? - Голова Сім'ї Су був у безупинному хохоті. І ось, мабуть, теж - фіолетовий клас у жодному іншому бездарності!

Відсміяючись, він продовжив знущатися над Су Ло:

— Чи ви можете собі уявити, що означає мати фіолетовий клас духовної сили? Тобі навіть не снився блакитний клас, що вже говорити про фіолетів. Якщо ти досягнеш хоча б блакитного класу сили, я, твій батько, особисто стану перед тобою на коліна і заварю тобі чай!

Вроджений талант Су Ло — це болісна тема для Су Цзяня.

У свій час через нульовий рівень сили Су Ло, він був висмішений своїми колегами, це стало його особистим жахом; навіть після стількох років, не міг не здригнутися при згадці про ганьбу своєї дочки і не зміг нічого вдіяти з хвилею ненависті в грудях.

Су Ло притиснула маленьку долоню на милому та жалібному обличчі і слабо запитала:

— Але, батько, а якщо я раптом стану двох - елементником з поєднанням вогню та дерева, і, до того ж, буду Аптекарем, ти б став краще для мене?

— Поєднання елементів вогню і дерева, в тебе? — Су Цзянь уже дивився на Су Ло як на ідіотку. У нього вже не було сил сміятися з нерозумної наївності його дочки.

Її стало навіть шкода, бідолашна сподівається на щось, навіть народившись повною безталанкою.

Він ледве відповів:

— Ах, Су Ло. Ти настільки хочеш стати сильнішим, що просто починаєш нести марення. Чи можете уявити собі, наскільки рідко з’являються ці два елементи в одній людині? Наша сім'я Су, звичайно ж, дещо відома завдяки Втіхаючій Морії Божественної голки твого діда, але в першу чергу ми такі могутні через Аптекаря нашої родини. Розумієш? Так що, припиняй фантазувати про нездійсненне!

Аптекар родини Су був сережком, інші могутні сім'ї не мали такого успіху. Тому вони з усіх сил намагалися заволодіти « кров"ю » спадкоємців Сімома Сами, в якій можливо проходить це поєднання двох елементів. Саме тому королівська сім’я знайшла своїх дочок - династію Су.

Цим Аптекарем був рідний брат Су Цзяня.

Він займався виготовленням різних ліків, працював не покладаючи рук круглий рік і зрештою став Аптекарем середнього класу, йому потрібні були десятиліття.

ГЛАВА 26. Я БЕЗМЕРНО ТЕБЕ БЛАГОДАРНА!

Припинити фантазувати? Су Ло опустила погляд на свої руки. Результати тесту показали, що сила і талант у цих руках не гірші від інших. Крім того, її здібності були геніальними серед талановитих, вони настільки рідкісні, що з'являються раз у кілька сотень років.

Хоча тепер все було не так гладко і чітко, як хотілося б, але вона обов’язково в усьому розбереться.

Вона не хотіла ховати свій вроджений талант. Вона збиралась піднятися на верхівку цього світу, хотіла навчити всіх тих людей, які принижували її і не вірили в неї, тепер прийде її черга дивитися на них зневажливо!

Коли ми подивилися на Су Ло, нова хвиля люті захопила Су Цзяня.

« Я не можу навіть дивитися на тебе, коли ти розчарований усім своїм життям! »

— Тобі тут більше нічого робити, так що забирайся з очей долой, — нетерпляче замахав руками батько Су Ло, наче відганя набридлива муха.

— Да. — Су Ло зробила кілька кроків, потім зупинилась і обернулася, щоб подивитися на свого батька. Раптом її обличчя стало широкою сліпучою усмішкою. - Мій любий батько, сьогодні ви переслідуєте мене геть. Дивіться, не пошкодуйте про це в наступному кінці дня.

- Хмф. Батько вже шкодує. Батько дуже покаявся, що дозволив тобі з’явитися на цьому світі не Су Цзянь, а Су Хі. Вона дражнила Су Ло, насміхалася з неї і задрижала свій тонкий ніс.

Вона дивилась на неї, як на слиз під своїми ногами, зарозуміло глумившись над нею.

- Знай своє місце, купка Су Ло. Ти нікчема, живеш як собака і здохнеш. Пішла геть, зникни! Я злюся навіть, дивлячись на тебе!

Разом з відходом кронпринца зникли і ніжна вдача, і хороші манери Су Хі, виявивши її справжню зіпсовану натуру.

І в той час, поки п'ята сестра ображала і принижувала Су Ло, Су Цзянь не проколов ні слова, ані краплі незадоволення словами своєї дочки. Це показувало ставлення цілої сім’ї до Четвертого міса.

Су Ло не стала нічого відповідати Су Хі. Під час монолога вона просто уважно дивилася на Су Цзяня. І щось в глибині її погляду змусило його серце здригнутися.

Але коли він зібрався заговорити, Су Ло розвернулась і твердим кроком покинула це прохолодне й апатію.

Вона непокоїлася: « Су Цзянь, сьогодні ти зробив свій вибір і я його приймаю, але ти можеш на мене більше не розраховувати".

Су Цзянь і уявити собі не міг, що він тільки що втратив через своє ставлення до Су Ло.

Коли він дізнається про здібності своєї відкинутої доньки, то гірко пожалкує, але вже буде пізно. Він сам винен і понесе заслужену кару за свою байдужість до долі ні на що не придатної Четвертою міс.

У супроводі Лу Ло Су Лє неквапно подолала головний Зал.

Сонце вже стояло високо.

Су Ло нарешті змогла відпочити. Все закінчилося, заручина розорвана. А що стосується ненависті кронпринца... Ну, все ж у нього далеко не всі справи окрім якоїсь нахальній дівчини.

Раптом очі Лу Ло помітили щось блискуче біля куща, що росте неподалік.

— Міс, дивіться, це нефритова фіолетна рибка - який милий кулончик!

Лу Ло підняла його і поклала в руку Су Л.

Вона дивилася на маленьку фіолетову рибку і відчувала якесь незрозуміле відчуття. І тут прозріння спалахнуло у неї в голові, очі засяяли, немов зірки, а губи самі розтягнулись у хитру і загадкову посмішку

— Мисс? — Лу Ло ніяк не могла зрозуміти, що такого в цьому кулоні, тому господиня так зраділа, побачивши цю просту річ.

— Ти розумниця, Лу Ло, я тобі безмежно вдячна! — вигукнула Су Ло.

ГЛАВА 27. ТРИ ДНЯ СПУСТЯ

Три дні пролетіли непомітно.

Настав день, коли Нангунь пообіцяв зустрітися з нею.

Ніч була чорниця і безмісячна, лише кілька зірок слабо висвітлювали небосклон.

Раптом чорна тінь пронеслася зі швидкістю вітру. Поли її одежини товпилися на вітрі, немов крила грішного ангела.

Незабаром ця тінь людства тихенько приземлилася на віддаленій ділянці замісу Су.

— Заходь, — почувся чистий і холодний голос.

Коли він увійшов, то побачив Су Ло, яка із захопленням читала книжку при свічках.

Сьогодні вона була одягнена в біле муслінове плаття, просте і немислимое, без всяких крайнощів та прикрас.

У неправильному світлі свічки вона виглядала загадковою і туманною, якоюсь нереально - казковою але в той же час холодно - відсторонною та благородною.

Завдяки відточеним інстинктам Су Ло відчула присутність Наньгун Луня ще до того, як він торкнувся дверей.

Він повільно підійшов до неї зі спини і вона, наче у неї були очі на потилиці, в той же момент спокійно відклала книгу та жестом запропонувала йому присісти.

Вугілля губ Наньгун Левюня зігнувся в диявольському, чарівному усмішку. З чистої шкоди він не став сидіти на запропонований зручний стілець, а в голу розташувався на ліжку поруч з Су Ло, присунувшись до дівчини.

— Наньгун Люнґун, маєшй сумління — поважайте мій особистий простір! — Нахмурилась Су Ло. Вона не любила спілкуватись і спілкуватися з чужими людьми, тому спробувала відштовхнути його.

Але її рука була перехоплена на половині шляху і затиснута в сталевих тисках великих долоні Наньгун Люня.

Що зробити, чоловіки були народжені фізично сильнішими за жінок.

Су Ло кинула роздратований погляд на цю похмуру самоду.

— Не будь букой, я правда до біса втомився і потребую в ласці та любові, так що нічого мене в ребра тикати, - тонкий пальцем він подвояв підборіддя Су Ло. Його обличчя сяяло озорою і обвороженою посмішкою. Своїм глибоким і хрипким голосом він промрукав: « Та заради тебе, дівчисько не дякує, моє Високосте, можна сказати, три пари башмаків залізних істопотав, троє палиці чугуних зламав, подолав шлях до тисячі, ні, в десять тисяч чи й це твоя вдячність? Жорстока жінка!

Три дні тому, у храмі випробування Духом, тест виявив Су Ло просто неймовірну аномальну силу духу.

Наньгун Левюнґ, після того як привіз Су Ло додому, пообіцяв їй, що через три дні повернеться і дасть пояснення тому дивному факту: її, дівчину з неймовірним вродженим талантом, досі всі вважали, та й далі вважати, звичайною пустинею - безталанною ні на що не придатною міс.

Су Ло розуміла, що Наньгун Левуні не зобов’язаний робити для неї все це. Тому вона цінувала його вчинок і хотіла йому подякувати за свою вірність.

Су Ло краще вдивлялася у його обличчя.

Його палиця, наче полум’яна мова про башмаки та палицю, не була далекою від правди.

Три дні тому Наньгун Льоун виглядав, наче якесь божество: неймовірно красивий і черствий та диявольські привабливий, витончений самозакоханий чоловік.

Хоч він і залишався таким же красивим та диявольським, як і тоді, виглядав він дуже виснажливою борговою подорожжю - на обличчі залишки дорожнього пилу, під очима сині мішки, обличчя якось змучувалося від втоми.

І все ж таки його очі продовжували випромінювати з гіпнотичний чарівність, а від обличчя не слазівала первісна лукова усмішка. Він був владним і царським величом, а також харизмою не послаблювався попри загальний потріпаний стан.

Сердчишко Су Ло навіть замерло на мигновені.

Не дивно, що вона не є кам’яна, але кожна жінка схильна відчувати щемнуючу жалість до всього нещасного, втомленому і убогого. Особливо, якщо причиною цієї самої втоми є ти сама. Але ось любов... ні, про це не могло бути й мови.

Су Ло навіть не здогадувалась, наскільки складною і небезпечною подорож була для Наньгуна Льюню. Вона навіть не знала, що це за місце: Вершина Тонущого Заката.

А Наньгун Люуню продовжував чарівно: усміхатися, нічого не видаючи навіть про ті труднощі, які йому довелося подолати заради цієї жахливої шкоди, але такий, чомусь дорогий для нього.

ГЛАВА 28. І В ЦЕЙ МІГ — ЧАС ЗСТАНОВИЛО СВІЙ БЕҐ

Су Ло дивилася на нього, піднявши брову:

— Звичайно, дякую тобі за зусилля, які ти докладав.

І все ж посміхаючись, Наньгун Луунь клікнув по її милому носику:

- У тебе зовсім немає серця! Моє Величність особисто так старався для тебе, а тобі від цього, мабуть, ні холодно, ані жарко. Безперервний, так і тільки! Ну хоч смокни мене, чи що.

У своїй мові він все більше й глибше притиснувся до Су Ло.

Не чекаючи, поки цей нахал потягне свої губленції, Су Ло відразу його відштовхнула:

ти великий Принц Цзінь, по чутках - неймовірно талановитий геній. Як ти можеш бути таким безсердечним? Не боїшся, що про це може хтось дізнатися? І що тоді все про тебе подумають?

— Нерозумна дівчинка, моє Величність поводиться так виключно з тобою, тож ніхто не дізнається. А якщо ти комусь розкажеш, тобі все одно ніхто і не повірить, - весело розсміявся Наньгун Люнюнь, постревши Су Ло по рожевій цуценяті.

У замішанні ця дівчинка виглядала такою милою, що ну як тут утриматися і не притиснути її до себе з усіх сил?

Су Ло кинула на нього нещасний погляд:

— Сиди тихо, руки геть! Досить мене лапати!

Але за ці три дні Наньгун Левуня не мав можливості потискати її, тому гріх був упущений. Його очі набули ту саму затягуючу глибину і чарівність, які вже підкорили тисячі сердець.

Просто демон у тілі!

У Су Ло була дуже виразна міміка. Раптом, куточок її рота зігнувся в цинічній ухмилці:

— Наньгун Люні, визнайся - ти нічого не дізнався, ось і намагаєшся мене якось відволікти своїми домаганнями?

І він заприсягнув на це відверте підбурювання.

— Мда, розумні дівчата і правда зовсім не вміють веселитися, — зітхнув Нанґун Льоунь. Хоч і не добившись свого поцілунку, він не збирався випускати спійманої « жертви» з обіймів. Раптом, він став серйозніше, іскоса кинув обережний погляд на Су Ло і повільно, чека кожне слово, сказав:

— Скажи, останнім часом у тебе голова не стала часто кружляти?

Су Ло ніколи не бачила такого серйозного виразу на цій завжди самовдоволеній мсьці, її серце трохи стисалося від страху. Щось серйозне?

Су Ло замислилась на мить, кивнула і відповіла:

« Мене почали турбувати періодичний головний біль.

І не тільки, якось вона стала занадто швидко втомлюватися, настільки сильно, що засинала, ледь голова торкалася подушки. Після цього її довго не могли добути.

І тільки зараз Су Ло припустила, що це можуть бути ознаки серйозної хвороби.

- А ти не відчувала якогось здуття, що тягне біль в районі Дантіан? (Дантіан — точка нижче пупка, де знаходиться один з басейнів енергії Ці). Чи ви відчуваєте, що там вас обтяжують? — Наньгун Люнь швидко перескочив на наступне питання.

На його обличчі застигло дивне і незрозумілий вираз, з приместю якоїсь надії. Су Ло ніколи не бачила цього роздуваючи таким серйозним і зосередженим.

Великі руки, що обіймали Су Ло, зжали її ще міцніше.

Навряд чи така невтомна людина почала б непокоїтися дріб’язковими справами. Що ж таке її тіло?

Су Ло відчула жахливу тягар на серці, наче щось її душить.

Але потім, вона подивилася на все з іншого боку.

Чи вона настільки ж оптимістична, що не має нічого поганого в бездарності? Максимум, що може статися - вона просто не зможе практикувати бойові мистецтва в майбутньому, це прикро, але терпимо... Напевно.

Су Ло повільно видихає бурю всередині себе. Спокійно дивлячись на нього, вона недбало сказала:

- Так, іноді я відчуваю щось подібне. Що це означає?

Раніше вона просто припустила, що незабаром почнуться менструації, тому не додала цим відчуттям особливого значення. Однак у цьому тілі їй було лише 15 років, а для цього вона була абсолютною нормою.

Але, здається, причина була в іншому.

Миттєво повітря навколо них завмерло від тиші. Стало так тихо, що можна було почути шибку опалого листка. Здавалося, час зупинилося, простір завмерло в болісному очікуванні.

ГЛАВА 29. МОЯ ВЕЛИЧНІСТЬ ГОТОВІ НА ВСІ

Наньгун Льоунґ уважно спостерігав за Су Ло, не кажучи ні слова.

Він відкривав і знову закривав рот, наче боячись власних слів. Тільки після хвилини він зміг повільно запитати:

- Ти коли-небудь бачила перстень з вигравченим драконом?

- Перстень Дракона? — Су Ло хутко скрикнула від здивування.

Звичайно, вона бачила його і так не забувається!

В її попередньому житті, Перстень Дракона було останнім завданням. І саме завдяки цьому колечку вона змогла в останній раз, на прощання, так би мовити, добре підгнати Юн Ці.

Тієї ночі, в коробоку, яку вона демонструвала Юні, було не Перстень Дракона, а обручки, які вона особисто купила, бажаючи вийти заміж за Ун Ці.

На жаль, Юн Ці переплутав їх з драконом і фактично потрапив у пастку Су Ло.

І, в останню секунду до стрибка в океан, вона проковтнула Перстень Дракона.

Навіть після смерті, вона ні за що не хотіла віддавати це чортове кільце подозку Юн Ці!

Але звідки Нанґун Люнья знає про нього?

І тоді якийсь багатий відвалив три мільярди доларів, щоб знайти цю річ. Що ж такого особливого в цьому персні?

Невже її душа перемістилася сюди тільки завдяки Персня Дракона?

Це загадка.

- Так ти знаєш про Персня Дракона? — Пристебний погляд Наньгун Левюня ловив кожну емоцію на обличчі Су Ло.

- Припустимо, я бачила його колись, і що з того? — Злякливо відповіла Су Ло, намагаючись зберегти показну байдужість.

Все одно вона не зможе його дістати. Розріжте тіло, бо воно проковтнуло зовсім інше тіло в минулому світі.

— Ти його проковтнула, я прав? — Схвильовано запитав Нанґун Люнь.

Хто б міг подумати, що всього одним виразом її можна так вибити з колії.

Але чому він так розхвилювався?

Вона обережно дивилася на Найгун Левюня, з’єднавши руки. У очах її стояв лід.

Вона не могла вимовити жодного слова, тільки нервова усмішка застигла на поблудлі колишнього обличчя.

- Не нервуйся, я не зроблю тобі нічого поганого! — Наньгун Люнья ігриво потягнув її за щечки.

Здається, ця чарівна маленька дівчинка збиралася мовчати до переможного, хоч катуй її. І навіть у своїй впертості вона як і раніше залишалася для нього неймовірно привабливою.

Він просто усміхнувся їй:

що ти вже навіяла собі там? Перстень Дракона має духовний захист. Якщо воно, проковтнувший, не розірвало людину на шматки зсередини, значить Перстень Дракона визнав його своїм законним власником. І тепер, навіть якщо його розперти ножем — саме кільце вже не видобути, бо воно розчинилося в тілі свого господаря і злилося з ним.

Побачивши приємну усмішку Нанґун Левюня, Су Ло дозволила собі злегка розслабитися і розвіяла руками:

« Вибач, я звикла завжди бути насторожі, врівноважено і обережно.

— Це чудові риси характеру, чия передбачливість ніколи не завадить. Більше того, саме ця крижана неупередженість і здатність тримати свої почуття під тоталітарним контролем та підкорили мою Величність. — Наньгун Люні кленув її по носу.

- Ні, ну може ти залишиш у спокої моє обличчя? Або бійці хочеш? — Су Ло виглядала спантеличеною і роздратовано. Що він собі дозволяє, врешті-решт, вона ж йому не іграшка?

— Ти навіть не уявляєш, наскільки приваблюєш безглузде дівчисько, — зіниці Наньгун Леуня тусло блищить. Він взяв Су Ло за руки і прошепотів: — З тобою, мій милий опоненент, моя Величність готовий на все...

ГЛАВА 30. КОЛЬЦО ДРАКОНА

« Не змінюй тему, — хоча сама Су Ло виявила, що в цей момент її думки також зіскочили з правильного шляху. Вона швидко взяла себе в руки і продовжувала запитувати: « Звідки ти знаєш Перстень Дракона? І що все-таки відбувається зараз з моїм тілом?

- Це все через кільця, воно в тебе перебуває, — ніжний голос Нанґун Левуня обволочував її. Він поблажливо відкинувся на спинку ліжка і дивився на Су Ло, як пан на свою невільницю. — Пити хочу.

Ну, це вже було занадто.

Який же все-таки чарівний наглець! Су Ло не могла стриматись усміхаючись, в той же час обурюючись і захоплюючись безардонністю цієї морди. Вона пірнула і налила йому води у вигляді порцелянового чашку:

— Я не маю чаю, чи ви випийте цю воду? Усі бактерії в цій рідині були жахливі, бо ви не могли задовольнити свою спрагу.

- А ти кому це говориш? — Сказав Наньгун Люнь, схрестивши ноги. Його усмішка стала ще ширшою і чарівною, хоча здавалося, що вона набагато більша.

Це ж нестерпний випільник!

Мислено Су Ло лаяла його останніми словами, але зовні її усмішка стала ще більш сліпучою.

- Ваше Високість Принц Цзінь, звольте випити цю склянку води.

Хто б міг подумати, що Наньгун Лууню виявиться настільки дрібним. Прямо, майже як вона сама, хоча все одно в змагання з шкоди вона займе перше місце. Він зарозуміло помахнув руками, нахиливши голову в бік і буркнув незадоволеним тоном:

- Ну, це вже занадто офіційно.

Цей хлопець!

Су Ло скрипнула зубами. Її усмішка вже зводила щелепи, коли вона сказала:

— Хор-ророшо, Нангун Люнь! Тепер-то ти вип'єш?

— Неа, Люньє чи Юні, — ліниво сказав він.

Су Ло з дзвоном стукнула чашку об стіл, склавши долоні в кулаки. Вона схрестила руки на грудях і « тотно» стріляла в нього очима.

— Не награвся ще? — Він дійсно керувався паном?

Побачивши, що Су Ло більше не буде його підігрівати, Наньгун Льоуні несподівано підійшов і з усмішкою міцно обняв її.

— Жудіна Ло Ло, не дає розважатися хоч найменша дивина.

- Так знайди собі когось веселіше. — Су Ло вирішила ігнорувати його і відвернулася.

- Боюся, це неможливо. Мій Величносте обрав тебе так що я буду тільки до тебе чіплятися, — Наньгун Люун продовжував по - тупіші усміхатися, на його обличчі було написано: можеш битися - кусатись, скільки задобриться, - я не стану тобі мстити, ти проклинати мене, хоч би скільки завгодно, але ти не почуєш прокляття в відповідь.

На нього просто неможливо було довго злитися!

Су Ло обернулася і пильно вдивлялася у його очі.

Невже цей чоловік дійсно той тиран і деспотичний, про який вона чула?

І чи цей Нанґун Люунь і той жахливий Принц, який за своєю примхою знищити все та вся, були однією й тією ж людиною?

Невже він дійсно другий принц Імперії Східного Лінь, жахливий мезофобі, який не терпить будь-якого навіть випадкового дотику чужих людей? Відрубані руки, фарш на котлети і таке інше?

Цей диявольський чарівний, ледачий, розтріпаний і стурбований хлопець - той найбезглуздіший від усіх самотніх?

Ні, ну де логіка?

Може, у нього роздвоєння особистості в добавку до мезофобії? Су Ло не могла відірвати від нього очей.

Від такого пильного спостереження своєю персони Наньгун Люджен навіть нагальмував. Він злегка здригнувся і слабо запитав:

— Дырку в мне проробити?

— Майже. Було б цікаво зазирнути всередину, щоб дізнатися, чи ти маєш роздвоєння особистості, — вугрумо відповіла Су Ло.

— А?

- Що таке? Може, поясниш нарешті? Що саме відбувається з моїм тілом і Перстеньом Дракона? Може, вистачить вже тримати мене в незнанні, все ж це моє тіло, і кільце, по ходу, теж уже моє ... — Су Ло вже зовсім заплуталась.

Наньгун Левуні сам зрозумів, що вистачить на сьогодні з дразовиками. Якщо він продовжить в тому ж дусі, дівчинка просто вибухне.

Він підійшов до Су Ло і направив на неї погляд, в якому читався натяк на заздрість.

- Важко пояснити. Можна сказати одне: цим людям пощастило і не пощастило одночасно.

Та вже, удачу Су Ло можна було тільки позаздрити — ні на що не придатна Міс, яку ненавидить вся її сім'я, та ще й з дивним кільцем всередині.

Побачивши видовжений і нетерплячий погляд Су Ло, Наньгун Люні загадково посміхнувся.

- Малюк, ти можеш собі уявити, що означає об'єднання з Перстеньом Дракона?

ГЛАВА 31. БІЛЬША СИЛА МОЖЛИВИТЬ ЗА СВОЇМИ БІЛЬКИ

- Так що ж? — Су Ло уперлася підборіддям в кулак.

По суті, вона все ще майже нічого не розуміла у цьому дивному світі. Вона просто збирала по пащеках знання, поступово запитуючи Лу Ло про все.

Наньгун Левуні обережно стиснув її плечі і проникно сказав:

- Це означає, що ти, Су Ло і до елементів вогню та дерева отримуєш елемент простору, розумієш?

Наньгун Левуні виглядав вражений. Його і справді вразила неймовірна успіх Су Ло.

Елемент простору, значить. І як часто таке трапляється? Всі вважали, що цей елемент вже виродився. Мабуть, протягом минулих життів Су Ло світ врятувала сто разів, коли їй випала така удача.

- Магія елемента простору? — Су Ло виглядала трохи розгубленою. — Хіба ж не п’ять головних елементів цього світу: дерево, вогонь, вітер, вода і блискавка? Що це ще за елемент простору?

- Про цей елемент не чули вже кілька століть, вважали, що він вимер на нашому континенті. Тому багато з них навіть не входять до списку основних елементів.

Наньгун Люня не мав слів, як може стільки талантів дістати одній людині?

Вроджений талант найвищого фіолетового класу.

Двома - це елементна магія.

І не просто якісь звичайні два елементи, а саме поєднання вогню і дерева! І тепер вона могла стати Аптекарем.

І, здавалося б, набагато більше — але ні, вона ще до того ж стала власником давно втраченого елемента простору!

Ах, елемент простору... Від однієї думки, слинки течуть.

Залишились, звичайно ж, просторові кільця, які передаються з покоління в покоління у найбільш аристократичних сім'ях, але вони не могли порівнятися із цілим простору магом!

Прості кільця були складками, коли маги мали всередині їхні тіла. Вони буквально могли створити цілий власний світ. І цей світок ріс би разом з розвитком самого мага, і хто знає, наскільки великим він може стати.

І, звичайно ж, у цьому світі лише маги простору могли створювати просторові кільця.

Оскільки ці маги вже давно зникли, кільця стали байково - дорогими.

Візьмімо для прикладу Імперію Східного Линя, тільки в одного Великого Імператора була ця обручка.

Велика сила може довести до великих проблем. Якщо хтось дізнається, що ця дівчинка володіє простором магії, всі найсильніші світу цього стануть битися один з одним за можливість прибрати її до своїх пожадливих ручок.

І не лише верхівки, але й деякі аристократичні сім’ї також можуть тримати свій ніс у руках від спроби захопити Су Ло і зробити його власністю та майном.

Маючи просторового мага, можна створювати кільця. І хоча Су Ло до цього ще не підростав, проте терпеливість залишається для аристократії звичайною справою.

Отже, що ми маємо в сухому останкові: у розпорядженні Су Ло зараз незліченні багатства, якими вона поки не вміє користуватися і які неможливо захистити. На щастя, про них знають лише двоє присутніх у цій кімнаті.

Наньгун Люунь похмуро сказав:

- Малюк, ніхто не повинен дізнатися про цього Персня Дракона, розумієш? Ніхто. Інакше навіть моя Величність не зможе тебе захистити.

У попередньому житті Су Ло була професійним убивцею, чи не знати їй про пожадливість людської природи і те, що багато людей піде на все заради власної вигоди. Вона кивнула головою і серйозно відповіла:

- Звичайно, я нікому не скажу про це. Але який зв'язок між цим кільцем і проблемою з моєю двома - елементною силою вогню та дерева?

— Стосунки між ними дуже складні і заплутані. Якщо у двох словах ваш елемент простору надто сильний, він просто перебиває ті два інші елементи. Тому, прямо зараз, ти ніяк не можеш культивувати. Коли сформується твій простір, ця проблема і вирішиться ... Повинна, принаймні.

ГЛАВА 32. ЯКА ПРОНІЦЯЧНА ДІВЧАТКА

- І що ж мені робити, щоб цей безглуздий простір з'явився? — Заспокоєно запитала Су Ло.

А що, коли воно взагалі не з’явиться?

Мабуть, у моєму випадку щастя і нещастя йдуть рука в руку, щоб життя маліною не здавалася.

Наньгун Люунь зловісно розсміявся:

— Ну, сказати, що це буде не просто - значить, нічого не казати.

« Досить говорити загадками », — піднявши брову, сказала Су Ло.

— Для того щоб відкрити свій простір, тобі потрібні три речі: Простір траву, божественна духовна вода і кров дракона. Всього-навсього, - чарівно посміхнувся Нангун Люнь.

Су Ло нахмурилась:

- Що це взагалі таке? І де мені їх знайти?

- Я вже дістав просторову траву. Що стосується драконячої крові, на далекій горі Заходу Сонця живуть Дракони - броненосці, як-небудь заглянемо до них на вогник. А ось на рахунок Води... — Наньгун Лууні зробив театральний паузу, підступно і з натяком посміхнувся і продовжив: « Її можна знайти приблизно на краю світу або просто в тебе під носом.

- О, так ця вода може бути в помезі Су? — Су Ло з радістю затремтіла густими чорними віями, у своєму захваті від порцелянової лялечки.

Вона ще мало що знала про маєток Су, але якщо це і правда тут, то все стає набагато простіше.

Наньгун Левюнґ продовжував чарівніше — загадково посміхатися. Він стояв спокійно і невимушено, обмахуючись віялом.

— Умница. Майже вгадала. Божественна духовна вода може бути у вашому домі, і вона є найбільш охороняним скарбом.

- Якщо вона тут, то чого ми чекаємо? Не можна втрачати ні хвилини, очі Су Ло загорілися азартним вогнем.

Якщо вода знаходиться в мішках, ніщо не зможе перешкодити їй добути її.

— Ти збираєшся запитати у свого батька про цю воду? — Виблискнув хитрими очима Нангун Люнь.

Легкий вітерець ніжно трепав довге волосся Су Ло. У цьому образі вона виглядала такою милою, ніжною і тремтінняю, але в очах її все одно стояло колишня байдужість.

— Запитати у нього? Звичайно, що ні! Я просто стаю цю воду, та й все. Пропажу пару капелек, я думаю, ніхто особливо не помітить.

- Але в цьому немає потреби. Просто розкажи своєму батькові про відкриту силу, він для тебе зірку з неба дістанеться не те, що якийсь водички відлити.

- Ти дурень чи прикидаєшся? — Су Ло стукнула його без попередження. — Просто, якщо ти дурень, то не суди всіх по собі, я не так дурна. Мій улюблений тато краще посадить мене під замок і буде наглянути для своїх цілей, а якщо йому здасться більш прибутковим продати мене - не сумніваюся, він так і зробить. Тому я не купаюся на це, навіть не намагайся підбурити мене до такого.

— Яка прониклива дівчинка, — раптом ніжно засміявся Нанґун Левунь і повернув удар Су Ло.

Як і очікувалось, вона не розчарувала його.

Нормальна дівчина, над якою глузували багато років і яка раптом знайшла в собі неймовірні сили та таланти, спершу поспішала б хвалитися кожним, хто погодився би її слухати.

Але Су Ло була не така.

З непохитною рішучістю і вродженою витривалістю він був упевнений, що вона далеко піде і світ ще дізнається про неї.

ГЛАВА 33. ЯК І СЛІДУВАЛО ЖИТТЄЮ, ВОНА ВІДМНА ТА ЗОБРАЗОВАНО

« Який дурний принц, — відповіла йому Су Ло у тоні.

Принц Цзінь, такий страшний і високомірний в очах інших людей, для неї був звичайних паперовим тигром. Іноді він здавався їй якимось близьким і співчутливим, а іноді вона хотіла його пристукнути - ось як можна бути таким самовдоволеним мерзотником?

що ти не зробиш дурниць. — Наньгун Люун з напівусмібкою погладив її по голові.

Він справді турбувався тим, що ця дівчинка може не стриматися і розповісти про все Су Цзяну.

А він знав, що це за людина — Су Цзян.

На щастя, попри те що Су Ло так погано обходилися з усіма роками, вона виросла далеко не боязкою дівчинкою, а комплексом неповноцінності не заповнилась. Хоч би що з нею робили, — чи то образити, шокувати або соромитися, вона все одно залишалася спокійною. Здається, що перед нею хоча б світ рухні - вона і бровю не поведе.

Хто б міг подумати, що у 15-річної дівчини всередині настільки міцний стрижень, але факт залишається фактом.

Вона була дійсно гідна його, Наньгун Левуню. Як і слід було очікувати, вона досить розумна та кмітлива.

Наньгун Люуня задоволено кивнув головою.

- Ну, так не будемо відкладати в довгу скриньку. Оскільки я вирішила вкрасти Божевільну духовну Воду, то чому б не сьогодні? — сказала Су Ло. У своєму білому мусліновому плаття вона виглядала просто і елегантно, її біла шкіра мерехтіла слабким сяйвам, вона була схожа на якесь казкове нічне створіння.

Вона нахилила голову і заглянула в очі Нанґун Людю. Чортівка, вона виглядала просто-таки диявольською привабливо.

І наньгун Левюнґ з жахом побачив, що коли вона так дивиться на нього, він не може відмовити їй. Схоже, він все ж буде брати участь в її божевільній затії. Він зачинив віяло і відставив його на стіл.

- Добре, слухаюся і корюся, мій чарівний генерал.

На його погляд, маєток Су не було такою вже неприступною фортецею. Найбільш могутній охоронець захищав Скарбницю, і він був експертом шостого рівня.

І він також був на шостому рівні, так що по силі вони як мінімум однакові.

Наші "злочинці" повинні були діяти як єдине ціле, щоб досягти успіху, тому вони почали підготовку.

Вони одягнулися у все чорне, прибрали волосся під чорний каптур і навіть на обличчя натягнули темну тканину, залишивши відкритими тільки очі, які поблювали в темряві шальним вогником азартного вогню.

Вже на виході, Су Ло дещо згадала і сконструювала кров. Вона повернулася і дістала з подушки той самий фіолетовий нефритовий кулон, знайдений Лу Ло вранці.

Заховавши його на грудях і мало не підстрибуючи від задоволення та нетерплячості, вона пройшла до дверей.

— Ну, чого стоїш? Ходімо!

Цей кулон належить Су Цзіньгу. А якщо його знайдуть у скарбниці... як же він там опинився? Невже, старший син сім'ї Су хотів щось поцупити? Навіть думаючи про це, серце Су Ло сповнювалось безмежною радістю.

Навіть якщо їм не вдасться дістати Воду, можливість підставити гадкого Су Цзіньгуя... Загалом, воно того варте.

Сам винен. Хто його просив бути таким засранцем?

Він першим почав, тепер пускай не жаліти і готується до наслідків.

Наньгун Левюнґ побачив усмішку, підступну міську Су Ло.

Хоч він і не знав суті підступного плану Су Ло, то був абсолютно впевнений у тому, що маленька дівчинка вирішила покропити й напакосити свого ворога. Цікаво, хто ж цей "щасливий".

Мабуть, якщо він хоче зробити цю дівчину цілковитою своєю, йому доведеться витратити багато нервів і зусиль, щоб прив’язати її до себе.

Як би там не було, він зробить все, щоб ця лисиця в майбутньому проводила всі ночі в його ліжку. Якщо він не угоніє за нею, то вдається до хитрощів. Якщо хитрість не спрацює, він продовжить переслідування. У нього мнооого часу. Зрештою, він обов’язково її впіймає.

ГЛАВА 34. ХРАНЕЦЬ ТАЙНОЇ СОКРОЖНИ

Ніч була темна і похмура, кілька зірок тьмяно сяяли, навіть не намагаючись хоч якось освітити землю. Коли Місяць пропливав крізь хмари, його обриси ледь вгадувалися по блідому світлі.

Коротше кажучи, це була безмісячна ветрена ніч, просто ідеально для злочину.

Під покровом ночі дві тіні вислизли з віддаленого місцясадки, наче леопарди.

Наньгун Люні був швидкий, як блискавка, навіть з Су Ло на руках.

Надійне охороняння Великого генерала Су, захисника країни, змусило інших тремтіти в страху. Нанґун Ліюнь почувався тут як вдома впевнено і спокійно, але завжди був насторожений та готовий відбивати будь - яку небезпеку.

Він впевнено вів Су Ло, зупиняючись там і ховаючись у тіні та вміло уникаючи вартових чи годин. Су Ло старалася добре запам’ятати їхній маршрут і місця патрулювання.

Вона вже давно не відчувала цього відчуття небезпеки, що змушує вскіпувати кров у жилах.

І вона ще хотіла "покинути організацію і жити десь у глушині тихо та ізольовано"? Схоже, вона вже давно залежала від цього адреналіну, що бурляє в організмі під час таких вилазок.

Вузькі зуби Су Ло часто піднімалися в усмішку, яка заполонила серце.

Невдовзі вони дійшли до Скрито - Скарбниці.

Таємниця Скарбниця стояла на задньому подвір’ї поместья Су. Не кожен міг собі дозволити зайти сюди. Це була триярусна будівля, що стояла зовні звичайним будиночком і не мала розкішних фасадів та чудових барельєфів.

Зараз Скарбниця була занурена в суцільну темряву, не горіла ні єдиного ліхтаря, а на вході висів великий залізний замок.

Окрім замку, на вході в Таємну Скарбницю не було жодної іншої охорони.

Наньгун Левюнґ жестом показав Су Ло, що він відверне увагу охоронців, які були в самій Скарбниці, щоб та могла без перешкод пробратися всередину.

У своєму попередньому житті Су Ло не раз робила подібне, так що проблем не повинно було і вона кивнула головою, показуючи, що зрозуміла план Нанґун Люня.

Він поблажливо погладив її по голові. Клацнули зубами і дивилися сповідь Су Ло натякнула йому, що « ще раз — в очі » — на те, як він відповів: « Божевільно посміхнувся й пішов.

Він рухався дуже швидко і майже безшумно, очей ледве міг вловити його переміщення. Він став схожий на згусток тіні, побачивши яку, ніхто не міг би сказати точно - була вона, або йому це просто здалося.

Тіло Нанґун Левюня стиснуло пружиною і він стрибком взмив на другий поверх Скарбниці. Але раптом з темряви вирвався сильний потік повітря, відкинувши його від будівлі.

А ось і він!

На обличчі Наньгун Левуня, схований під маскою, розцвіла щаслива усмішка. Він все ще не відійшов від справ, старий вияка.

Цей несподіваний удар належав нікому іншому, як величному захисту Тайної Скарбниці.

Це був старий, хмарний у всі чорне, навіть голова була прихована тканиною. Ні особи, ні тіла видно не було, але чомусь чітко відчувався його ледаря душу вбивчий погляд.

Су Боу - другий брат діда Су Ло. З дитинства він вивчав і розвивав бойові мистецтва. У молодості він багато подорожував, удосконалюючи свої здібності і набуваючи мудрості, а тепер повернувся в сім’ю для захисту Тайної Скарбниці.

Він був надійним вартовим, ніхто ще не пройшов повз нього живим, всі-ки він був експертом шостого рівня. Він працював сам, і цього було достатньо для охорони Скарбниці.

Це була таємниця пометя Су, про яку ніхто не знав, крім, всюдисущого Нангун Люня.

ГЛАВА 35. ЖАЖДА ВБИВСТВА

Місяць був прихований за хмарами, нерозбірливо освітлюючи лише маленький шматочок неба.

У тіні ночі Су Ло, яка прялася за колонами, погано бачила те, що відбувається, але не сміла визирати з - за свого притулку, використовуючи тільки периферичний зір, щоб хоч трохи бути в курсі подій.

Су Боу сміло Наньгун Льов'я льодовим вбивствним поглядом з - під капюшону і сказав:

— Скарбниця секретної крові є священним місцем, стороннім вхід суворо заборонено.

Наньгун Левуні весело розсміявся, але очі його залишалися холодними. Його поведінка разюче відрізнялася від того, як він поводився з Су Ло:

- А якщо я наполягаю?

- Тоді ти помреш! « Голос Су Боу був зовсім байдужий, але від цих звуків волосся вставали дибки жахом.

У голосі він не мав спокою, бо був упевнений у собі. Протягом багатьох років жодна жива душа не могла бути нелегальною в Скарбниці помісця Су саме завдяки цьому переляканому чоловікові. На всіх континентах експертів шостого рівня сили можна було порахувати по пальцях, так що ніхто не міг потягатися в силу з Великим Скарбницею.

Саме тому від Су Боу веяло цим кривавим спокоєм.

Очі Принца Цзіна спалахнули від люті:

— Умру? Це ще треба подивитися, хто кого прикінчить.

— Наглец! Якщо тобі так не хочеться піти на те світло, я допоможу тобі в цій добрій справі! - Су Боу кинув на нього погляд, ніби вже приміряючи труну на Нангун Люня.

За стільки років на службі він побачив багато злодіїв, але щоб грабіжник поводився так самовпевнено і нагнув...

Коли Су Боу був домовлений, то послав жаром Залізний Песок на Нангун Люня. Вітер розжарив його до температури, яка могла б випалювати людину живцем.

Су Боу мав магію вогню. Цей прийом був відомий у Східній Імперії Лінь.

Він, очевидно, не збирався жартувати, атакувавши відразу смертельним ударом.

Кожен його рух був наповнений безжалісною і бездушної прагнення вбивства.

Наньгун Льоуні залишався спокійним, його губи злягали в ухмлянку і очі холодно звузилися.

На нього кинувся сильний потік розжареного піску.

Наньгун Левуні склав обидві руки і виставив вперед; у той же момент, величезна куля води відділилася від його ладанів та пожер Залізний пісок, який, зіштовхнувшися з цим « щитом», з шипінням погас.

Здивування промайнуло в очі Су Боу. Хто б міг подумати, що цей космонавт має таку силу і зможе відбити його знаменитий удар.

- Горророшо, якщо тобі так хочеться померти в жахливих муках, спробуй-ка мій пекельний вогонь! — І з його рук вилетіли кулі, оточивши Нангун Люня і по черзі атакуючи його.

— Ааах! — Не міг стримати крик болю Принц Цзінь. Мабуть, його серйозно поранили, він тримав руку і очі металі блискавки в Су Боу. - Ця зустріч не остання, старий! Я ще повернуся!

І, використовуючи якусь дивну техніку, він просто розвернувся і почав йти. Він, очевидно, хитався і говорив про серйозні поранення.

— За твойою, помести Су. Я хочу піти, чи не так? — Бмикнув Су Боу, і послав Нангун Люню вдогонку кілька фаерболів.

Але, незважаючи на свій жалюгідний стан, той успішно ухилився від усіх снарядів, наче у нього очі на затилку.

Ось тепер він точно розізлив Су Боу!

Він стремголов кинувся за ним в погоню!

Але, як не дивно, йому ніяк не вдавалося настукати цього дивного грабіжника, який, здавалося, і не збирався збавляти темп і просто безладно носився по всьому поместі.

ГЛАВА 36. СТРАТАГЕМА No15: ЗДАТИТИ ТИҐРА З ГРИ НА РІВНІНУ

Су Боу досі так і не зміг наздогнати цього негідника. Ну, ось зловить, задасть йому такий трептинки до кінця днів не забуде!

Як же йому було знати, що Нанґун Левунь насправді не поранений, а лише взявся за виманювання тигра на рівнині (стратегія по захопленню неприступної фортеці) і звів тигра з гори, щоб потім без жодних зусиль зайняти гору й перемогти тебе.

Звичайно, ці двоє наздогналися цим і звернули увагу.

Бідолаха Су Боу настільки захопився прагненням, що навіть не помітив, як Су Ло прошмигнула на довіреній йому території.

Коли Су Ло побачила, що шлях вільний, вона вислизнула з тіні і посміхалася.

Цей Нангун лютунь! На секунду вона дійсно повірила, що він поранений. Але після того, як він виграв підморгування перед "побігом", вона зрозуміла, що цей плут просто розіграв Су Боу. Чудове використання стратегічних засобів!

Загадковий залізний замок був зроблений найкращим майстром у всій Східній Імперії, і його треба було б повозити.

Але Су Ло зламав багато сучасних замків і сейфів, чи не так?

Вона витягла тонку шпильку з волосся і стала захоплено лупатися нею в свердловині, не забуваючи при цьому уважно стежити. Обережність і розсудливість — це риси професійного асасину, який намагається прожити все життя.

Клац...

Менш ніж через десять секунд з’явився легендарний замок.

Су Ло спокійно відчинила двері і повісила замок назад, типу: « І було так » та зайшла в будинок, плавно прикриваючи за собою двері.

Вона не запалювала лампу, бо світло у вікні кричатиме: « Дивіться! Там злодії — хапайте їх! »

На щастя, Су Ло добре бачила в темряві, інший б і носа свого не побачив би, а для неї всі образи були лише злегка розмиті.

На першому поверсі було багато полиць і невеличких залізних коробок. Су Ло методично досліджувала їх один за одним, але знайшла лише звичайне золото, срібло та перли і в коробках були зливки цінних металів. Щоправда, ці скарби дуже корисні, але на даний момент це не те, що їй потрібно, навіть якщо б вона захотіла, стягнути все це багатство не в її силах.

З деяким жалем і неохоче Су Ло покинула цей склад дорогоцінних скарбів та попрямувала до сходів.

Зміст другого поверху було вже ближче до справи, там зберігалися рідкісні лікарські рослини: коріння женьшеня, товщиною в руку, тисячолітній лакований струмовік, білий гірський лотос і багато інших. Все приміщення було просочене запахом трави.

Су Ло почала непокоїтися, бо пройшло стільки часу і вона так ніколи й не знайшла води. Вона вирішила спробувати щастя ще раз і піднятися на третій поверх.

Їй варто було поквапитися, вона поняття не мала, скільки ще Наньгун Люун зможе відлякувати зберігача.

Су Боусу міг у будь-який момент розкусити хитрий план Наньгун Люня і повернутися на свою « гору», де ніс до носа зіткнеться з Су Ло. І які шанси вона має на перемогу? Правильно, нуль.

Або ще гірше, на шум може прибігти її рідний татко, обчистити скарбницю і зловити її « гарячою», і тоді їй не допоможуть ні сльози, ані молитви.

ГЛАВА 37. ЦЕ СТАЛОСЯ СЛИШКОМЛЕГКО!

Су Ло спокійно піднялася на третій поверх. Якщо вже й тут її чекає невдача, тоді вона не знає, де ще шукати.

На цьому поверсі кімната була значно меншою, ніж на двох попередніх, і вся її заклала книжками. Здається, тут доведеться попотіти...

Придивившись ближче, Су Ло зрозуміла, що в цих книжках не було секретів бойових мистецтв. Багато талмудів були з історії континенту і деякі описували принципи застосування шести головних елементів.

Дуже дивно, що ці книжки були в вільному доступі і їх могли придбати всі ті, хто хотів їх поставити у так ретельно охоронену Скарбницю, причому на третьому поверсі? Хіба не тут, за логією, повинні бути найцінніші скарби сім’ї Су?

Су Ло кілька розгубилась.

Вона оглядала стоси книжок, поки її погляд не зачепив щось дивне. Усі книжки були покриті шаром майже століття, але ті дев'ять книг на одній полиці - не було пилку, вони виглядали так, ніби їх беруть у руки і, можливо, навіть читають. Здається, що власник справді ними дорожить і часто протирає ці книжки.

Губи Су Ло розтягнулися в хитрому усмішку.

Ось воно.

Су Ло осяяла зверху до низу всю полицю і книги, але нічого не сталося.

Чому?

Нахмурившись, вона почала діставати книжки по черзі. Витягувала одну книгу і, заміривши, прислухалася. Коли вона дісталася таким чином до шостої книги, то раптом відчула, що книжка застрягла і не змінялась.

Придивившись ближче, Су Ло несподівано розсміялася. Як і слід було сподіватися, саме ця книга була найважливішою.

Раптом книжка, яку вона стискала в руках, різко відійшла.

У темряві пролунав тихий шурхіт, з яким у підлозі вформувалася маленька незамітна ніша.

Су Ло підійшла і побачила там коробку розміром з долоню.

Ящичок був зроблений з рожевого дерева і не був замкнений, так що Су Ло легко його розкрила.

Усередині лежала маленька нефритова пляшка. Вона була непрозора, так що з виду було незрозуміло, що перебуває всередині.

Су Ло повільно відкрила пляшку і понюхала. Несподівано свіжий і елегантний запах поширився по всій кімнаті.

Здається, що саме так описував Нанґун Люнь Воду.

Якось занадто легко їй вдалося її роздобути.

Можливо, все це завдяки її досвіду з минулого світу. Якщо б не її здібності, вона могла хоч всю ніч перепочивати цілу скарбницю, але так нічого й не знайти.

Су Ло взяла коробочку з пляшкою всередині.

Не те, щоб їй сподобалася ця рожева коробка, але вона знайде її застосування.

Як вже вона знайшла, що хотіла, пора було змотатися. Але раніше, де там фіолетовий кулон? Настав твій час послужити стра-ашному відстрілю!

ГЛАВА 38. ПЕРЕМОЖИТЬ СІЛЬНЕЙШИЙ

Губи Су Ло склалися в дійсно огидну і привабливу ухмилку.

"Су Цзіньгуй, ти знеславив мене, прийшла пора самому випробувати на власній шкурі, як це, бути без провини!"

Вона заглянула в чорноту ніші у підлозі і без жалю кинула туди кулон. Вона навіть не закривала механізм і, ганчікучивая, пішла геть.

Але тут ззовні почувся якийсь шум, і вікна відобразилися туманне світло смолоскипів.

Су Ло підійшла до вікна і виглянула. Все її тіло інстинктивно напружувалося. Незадача — Су Цзянь справді підняв тривогу і відразу попрямував перевірити свою Скарбницю.

Спочатку, Су Ло планувала, якщо їй не вдасться знайти схованку з Водою, просто затаїтися б у темному кутку на третьому поверсі і дочекатися Су Цзяня. Будь - яка розумна людина могла б перевірити свою головну цінність, і таким чином вона видала би Су Ло розташування ніші в підлозі, де сховано цей скарб.

Але, оскільки вона вже дісталася Воду, час прати.

Су Ло чітко бачив це: її батько піднімається на третій поверх, підбігає до свого таємника і бачить, що він порожній... Так, ніби батюшка не луснув від люті.

Навіть думка про це додавала Су Ло неймовірну радість.

Роки її "роботи" в минулому світі навчили Су Ло не панікувати у випадку засідки та оточення, а швидко шукати вихід. Вона не спускалася вниз, а просто вилізла у вікно і граційно та блискавично, немов кіт, тихо ковзалася по колоні.

Невеликі зусилля - і вона вже біля підніжжя стіни.

Вона побігла не в сторону віддаленої території, а на подвір’я Су Цзіньгуа.

Але вже біля самого подвір’я вона несподівано зіткнулася зі своєю старою знайомою Нянинею Гуй. Мабуть, старенька карга тільки - но прийшла в себе, але ще була дуже слабкою — вона підтримувала її і допомагала йти служницею.

Тільки оглянувшись, Няня Гуй відразу почала ганятися до Мадів — розповісти про те, хто її так побив і попереджував про спроможність цієї проклятої Четвертою міс.

Коли Су Ло ніс вискочила з повороту, Няней Гуй зі своєю вузькою стежкою на ім’я Ніньгве, яка веде одночасно і до Мадам, а також до місця поширення Су Цзіньгуї.

— ААА! — Завидувала покоївка Няні Гуй, побачивши чоловіка в усьому чорному.

Раніння Няні Гуй були занадто серйозними, вона сильно вдарилася головою і тому не змогла вчасно відреагувати на атаку Су Ло, коли та насмерти полоснула її ножем.

Взагалі-то, у плані Су Ло не входило вбивати цю стару відьму, але вона здогадалася, куди так поспішає Няня Гуй - докладати про все Мадам! Су Ло була надто слабка, щоб дозволити оплакувати її нові можливості. Їй потрібно мати терпіння і розвивати свій талант, аж поки вона не зможе протистояти.

Якщо Мадам дізнається про її силу, Су Ло буде ох як не просто поводитись так, як вона сама вирішила. Тому, Няня Гуй, вже вибач.

ГЛАВА 39. ЗЛА ВСМЕШКА

Су Хі було обманути не проблему, а ось пані Су так легко за ніс не приводиш, тому довелося вбити Няню Гуй. Мабуть, залишайся поки в незнанні, мадам.

Сумління Су Ло не мучило, але саме Няня Гуй так погано поводилася з попередньою власницею цього тіла, так що можна сказати, час розплати пробив. У добавок мадам позбавлялася правої руки, що також було непоганим бонусом.

Але вона не тварина, тому не почала розправлятися і з маленькою покоївкою просто тюкнула її злегка, щоб та вирубалася. Ну і зайвий свідок не завадить, нехай дає свідчення.

Розійшовшись з цим, Су Ло помчала, куди і йшла сама — у Подвір’я Сюзінгуа. Її маленьке тіло, легке і мляве, нагадувало леопарда.

І через пару хвилин вона вже була на місці.

Тієї ночі Су Цзіньгуй не виходив, а залишався у своїй кімнаті для культивації.

- Вбивця тут! — Він прокричався низькою голосом, і його помітили.

- Вбивця, хапайте його! - Я повторювала і повторював натовп.

Цей шум перешкоджав йому зосереджуватися!

Але шум зовні все наростав і наростив, і він був змушений встати і вийти з своєї кімнати.

І водночас з тим, як він покинув кімнату, Су Ло прослизнула всередину.

А зараз, наступний номер програми.

Су Цінґуй - це Су Цзіньгій. Змусив мене покролити... Сидів би собі на місці, нічого і не сталося б, а так ... Сам винен.

Су Ло швидко витягла з - за пазухи маленьку коробочку і дістала пляшку води. Вона вже зібралася закрити коробку, коли...

Вона помітила в нерозгаданих бличках старий сувій, який лежить на дні коробочки. При більш детальному розгляді вона виявила щось схоже на якусь нерозбірливу карту.

Крім того, здається, що карта була неповною і лише четвертою від цілого сувою.

Що за карта? Виглядає і правда старою, якщо не стародавньою. Су Ло нахмурилась вагаючись.

Оскільки вона лежала разом з Божою Водою, це має бути щось цінне. « Діють — бери, б'ються - бігай», один з принципів життя Су Ло. Зрештою, безглуздо упустити можливість, якщо вона сама пливе тобі в руки. Тож вона склала карту і поклала її собі за пазуху.

Потім, вона зняла темну тканину, яка ховає її обличчя і волосся, та запихала разом із коробкою під ліжком.

Вона діяла блискавично, все було зроблено в долі секунди.

Дивлячись на справу рук своїх - злегка виглядає з-під ліжка шматок тканини, Су Ло холодно посміхнулася.

Су Ззіньґуй, пам’ятай: наклепи і фальшиві звинувачення — це покарання. Іноді важко зрозуміти спочатку. Тепер моя черга грати з тобою. Сподіваюся, що ця маленька шкала не стане для тебе смертельною - це тільки перший раунд, я збираюся розважитися ще не раз.

Су Ло оглянула останню кімнату. Переконуючись, що її присутність не мала жодного натяку на неї, вона вискочила з вікна і розчинилася в ночі.

З іншого боку всього цього замета Нанґун Левунь отримав від неї знак і теж поспішив сховатися. Натовп вже оточила будинок Су Цзіньгуя.

ГЛАВА 40. БІСПАРДОННО — НАГЛИВІ ВОРИ

Су Цзян не знав, що Су Ло вже сховалася з місця злочину і тільки увійшов до Тайної Скарбниці.

Побачивши висячий замок, він люто скрикнув обличчя.

Цей замок був зроблений найкращими майстрами у столиці, його можна відкрити тільки ключем, який завжди висить на шиї.

Але тепер замок відкритий, і він ще й назад повішений, наче в насмішку.

Обличчя Су Цзяня стало жорстким, він відчинив двері і гаркнув:

- Світло сюди!

Побоюючись ще більше прогнити пана, охоронець відразу подав йому ліхтар і запалив усі свічки в кімнаті.

Су Цзяню вистачило лише погляду, щоб зрозуміти - тут хтось рився. Все валялося чорти як, відкинуте у явному поспіху.

Цей злодій просто неймовірний наглець, не попрацював навіть розставити все в місцях!

Він піднявся на другий поверх.

Очевидно, що на другому поверсі теж щось шукали, але не так ретельно.

А в такому випадку... Обличчя Су Цзяня стало чорніше за хмару. А ось, виявляється, професіонал. Оскільки йому вже не до вподоби скарби на перших двох поверхах, значить його мета була на третьому.

Ну зрозуміло!

Зійшовши на третій поверх, Су Цзянь прокусив губу. Металічний смак заповнив його рот, спускаючись нижче по горлу.

Йому вистачило біженого погляду, щоб помітити нишу в підлозі! Місце, де була схована божественна вода.

Тільки його предки і він, як голова сім'ї, знали про це сховище, і ось якийсь наглец відкрив і вкрав його скарб!

Су Цзянь не міг витримати, а це приголомшило його.

Звичайно, це було не так вже й легко.

Кров і пекло!

Це була найбільша дорогоцінність маєток Су! А що ще гірше, коли пропала карта скарбів!

Це була карта легендарного Сокритого Некрополя Богів. Та за цей клочок всі найсильніші експерти готові блювати ковтки! Це всього лише частина карти, але якщо вона вся збереться докупи - всю країну поглине хаос.

І тепер вона вкрадена. Разом з Божою Водою. Просто блиск.

Су Цзянь тремтів від люті і не міг сказати ні слова. Йому здавалося, що він ось зійде з розуму.

- Знайти їх. Ми повинні знайти тих злодіїв! — І порвати їх на меєлеелькі шматочки!

Але тут його погляд натрапив на щось, що блищало на дні ніші. Це був нефритовий кулон у формі рибки.

Хм, улика?

Або, ці злодія настільки високомірні хами, що залишають за собою візитні картки? « Ех, потрапи він мені зараз — задушив би власними руками!» — гнівно думав Су Цзян.

На жаль, він і уявити собі не міг, що злодійка, який утратив йому ніс, був ніхто інший, як його власна ні на що не річна дочка, яка не знала навіть азів бойових мистецтв.

- Віднесіть цей кулон до Гільдії Наемників. « Великий генерал вважав, що коли знайде власника цієї речі, то він і злодій побачить її. І вже тоді вона з ним поквапиться за кожну секунду його відчаю!

Він знайде цю шайку грабіжників і чітко пояснить їм, що маєток Су — це не те місце, яке можна відвідувати без запрошення та йти, коли заманеться.

Але він помітив, що охоронець, чомусь, не кинувся відразу ж виконувати його завдання.

— Ну, і чого застився? Я не ясно висловився? — люто вирвив Су Цзян.

- Але Великий Генерал, цей кулон, він ... Загалом, я вже бачив його раніше, — вагаючись промив охоронець.

- То що ж ти мовчав? Де ти його бачив? — У невимовному хвилюванні скричав Су Цзян.

ГЛАВА 41

— Це... Це... — Охоронець боявся сказати правду. Він же так призначить свого молодого пана! Краще б він мовчав, і хто тільки за язик тягнув?

— Кажи! — Він суворо наступав на нього Су Цзян і, поваливши вартового на землю, вдарив його ребрами.

— Це... Я бачив його на молодому пані! - Охоронець закаштував кров'ю. Закриваючи живіт, він голосно повторив: « Ця нефритова підвіска належить молодому пану!

- Що ти сказав? -Су Цзянь знову вдарив його. — Мой сын? Це неможливо! Та як ти посмів взагалі назвати його ім'я в такому контексті?

У цей момент, хтось голосно доклав Су Цзяню:

— Великий Генерал, злодій був помічений на подвір’ї молодого пана!

І, здається, тільки це врятувало бідного вартового від неминучої смерті.

- Що ти кажеш? Злодій зникав на подвір'ї молодого господаря? — Сю Цзяня стало страшно дивитися. Він схопив за шиворот, що підібрав слугу і вдарив його в люті: "Ану-ка, повтори!

Цей охоронець був не в курсі подій тут хвилиною раніше, так що реакція господаря була для нього кілька ... Непередбачуваний. Він просто прийшов повідомити йому новини.

— Але я не вру, злодій дійсно зник на подвір’ї молодого господаря. И... Няня Гуй була вбита біля його подвір’я, а її прислуга — свідок.

І ось, все вказувало на Су Цзіньгуя.

Однак Су Цзян не міг повірити в зраду свого сина, незважаючи на аргументи.

Су Цезінґуй — його син, спадкоємець, який поместив Сю, у нього просто не було різанини.

Просто неможливо!

Отже, він зібрав людей і сам пішов у двір Су Цезінґуя, щоб усе прояснити.

Коли вони прибули, то побачили Су Боу, що стояв навпроти СУ Цзіньгуя.

— Циньгуй! - Великий Генерал зцілив його крижаним поглядом. - Що ти робиш? Вирішив обдурити власного батька і знищити весь наш рід?

Су Цзіньгуй якраз збирався битися з СУ Боу, але побачивши батька, поспішно сказав:

- Отче, ви повинні допомогти мені розв'язати непорозуміння! Поняття не маю, що сталося, але другий двоюрідний дідусь як з ланцюга зірвався і стверджує, ніби я злодій.

Су Цзян подивився на Су Боу.

Су Боу усміхнувся:

— А хто ж, якщо не ти? Злодій зникав саме у твоєму домі. Якщо ти не винен, то чому не дозволяєш обшукати ту кімнату?

- Другий дядько ... - Я хотів вставити Су Цзян, але був перерваний Су Боу:

— Цзян, я особисто бачив злодія вбіг у двір Су Цезінґуя. Якщо він хоч сто разів Вашим сином, це не звільняє його від відповідальності. — Цей злодій був важко поранений і ледве переплев ногами, він просто не міг далеко втекти. Якби Су Цзінґуй не перешкоджав, він би вже давно схопив цього мерзотника.

Су Цзян з гіркотою стиснув повіки і сказав:

- Другий дядько... Таємна Скарбниця була пограбована...

- Щооо! — Взрів Су Боу, перемінившись в лице. - Що було вкрадено?

— Боженый Дух Води, а так же... таємна карта скарбів...

І тільки зараз до Су Боу нарешті дійшло, що його противник просто-напросто використав стратегічному сманювання тигра з гори!

Один його виманив зі сховища, а другий, його спільник, скористався цим і проник до Тайної Скарбниці! Су Боу був готовий рвати на собі волосся.

ГЛАВА 42

Су Боу безсердечно глянув на Су Цзіньгуя і холодно сказав:

— Обшукати будинок!

- Шановний батько! — Су Цзиньгуй виглядав розгубленим. Він не міг зрозуміти, у чому полягала його вина. Що ще за божественна вода, яка є таємницею карти, вона була зовсім не в темі.

— Варта, взяти його! - Він безжалісно віддав наказ Су Боу.

- Шановний батько! - Су Цзіньгуй вже заволав.

Су Цзян зимно кинув погляд на сина.

« Якщо ти невинний, то тобі немає чого боятися », — сказав він.

Після наказу близько двадцяти чоловік увійшли в будинок, щоб обшукати кожну кімнату. Су Цзян і Су Боу так само не сиділи без справ; вони пильно оглядали весь двір, не пропускаючи жодного міліметра.

Сю Цзян обшарнув усе подвір’я і зайшов за іншими у внутрішню спальню.

Вони вже її обшукали, але нічого не виявили.

Су Цзян був щасливий одночасно, бо вина його сина поки що не підтвердилася, але і нещасний — розслідування по зимці злодія не просунулось ні на крок.

Але прямо в цей момент голосно вигукнув охоронець:

- Дивіться, що це?

Його палець показував під ліжко. Там була чорна тінь, яка не мала чіткої лампи.

— Що встали, діставайте! — У цей момент обличчя Су Цзяня стало просто попільничим.

Боржник підкорився і швидко нахилився, щоб дістати свою знахідку.

- Це ж... — Су Цзян побачив шматок чорної матерії і його обличчя стало того ж відтінку.

У його скринях застучала кров, у вухах завмерло.

Він і уявити собі не міг, що обшук все-таки щось дасть...

Опустивши очі, він побачив до болю знайому дерев’яну коробку.

Су Цзян і Су Боу - мертві.

Вони впізнали її. Саме там зберігалася божественна вода.

Але тепер у коробці було абсолютно порожнеча: ні Води, ні Тайної карти.

Здавалося, Су Цзян хоче спопелити одним поглядом Су Цінзуя. Він схопився за горло і голосно закричав від гніву:

— О, невірний сын! Відповідай негайно, де божественна вода і куди ти ділишся карту? Швидко кажи!

Всі докази були проти Су Цзіньгуя. Тепер, він може скільки завгодно сперечатися, але йому не виправдатися.

Але Су Цінґуй був зовсім невинний, тому він не знав.

- Отче, про що ви говорите? Яка вода? Яка карта? - Він не міг зрозуміти ні слова, які батько промовив.

- Ти продовжуєш сваритися? Не вийде! Кажи, де Божа вода? Ти її випив? Відповідай зараз же, інакше я тебе задушу! — Су Цзян був вбитий до невмінності.

Цю вуду Су Цзян хотів використати сам, щоб прорватися на сьомий сходинок, але зберігав її до пір. І ось, дотерпелся: Воду викрали!

Якби він був експертом сьомого сходинку, то родина Су стала б найсильнішим кланом у Імперії Східного Линя.

А тепер все пропало...

— Отец... Але я дійсно не знаю. Я справді її не крав! — І обурився Су Цзіньгуй.

Він був невинний, але Су Ло була дуже злопам'ятна.

ГЛАВА 43. КАРТА СТАЙНИХ СОКРОВИЩ

- Що це? — Су Цзян кинув на підлогу нефритовий кулон.

— Нефритова фолетна рибка?

— Так, а хто ж вона? Не твоя? — Очі Су Цзяня метали блискавки. Він посміхався, дивлячись на тремтячого Су Цзіньгуя.

- Цей кулон дійсно мій, але я його десь втратив три дні тому.

— Втратив? Значить, ти стверджуєш, що ти його втратив? — Насміливо повторював Су Цзян, наближаючись.

— Запріть його і старанно допитайте! Навіть якщо він не вкрав, злодій точно з ним як то пов’язаний, Су Боу підняв кулон і очі його затопили лють.

Маленький віддалений дворик пометья Су.

Всі маєток було піднято на вуха, скрізь стояв шум і гам, і тільки в цій ділянці було тихо.

Позбавившись хвоста, Нанґун Левюнь усміхнувся на пошуки Су Ло.

Він уже встиг переодягтися в м’яке світле вбрання з золотого шовку, яке вишите коштовними каменями. Ніжний вітерець змушував злегка тремтіти кісточки на його поясі.

Він склав руки і йшов абсолютно спокійно та впевнено, як людина з криво чистим сумлінням.

Все навколо дихало весною, велика вишня розпустила свої рожеві квіти і пелюстки її м’яко осідали на землю. У повітрі витікав солодкий п'яний аромат.

У цей момент Нанґун Льоунь був схожий на казкового героя, який вийшов із стародавньої легенди.

— Ну як тобі? Моя Величність був дуже хороший, чи не так? — Нанун Люнь стояв під деревом китайської калани. Він склав руки на грудях і чарку дивився на Су Ло.

— Ты был... Су Ло сиділа на камені у внутрішньому дворі і гріла руки про чашку гарячого чаю.

Тепер вона була одягнена в білі шати, вишиті яскравими метеликами над нарцисом. Її волосся було вкрите фіолетовою стрічкою, а з обох плечей свисало кілька прядів ігриво. Місцями одяг відчиняла частини ніжної гарної шкіри, яка нагадувала порцеляну.

Не зустрівши ні схвалення, ні заперечення своєму « геройству», а, як завжди, наткнувшись на холодну байдужість, Наньгу Люунь схилився прямо над Су Ло, своїм диханням лоскота їй мочку вуха.

- Дитинко, так тобі вдалося дістати Воду?

— Звичайно, це ж я взялася за справу. — Су Ло не провалила іншої місії, а вона провертала і куди складніші справи.

Вона простягла йому пляшку з Водою із задоволенням виразом на мсяці.

- Я думала, що головний скарб сім'ї Су буде охоронятися краще, але якось вони облажались у цьому плані.

Наньгун Левуні махнув її по лобі.

— Не завирайся. Думаєш, все було б так просто, не відволікли моє Величносте старого - хоронителя?

Су Ло надулася і закотила очі. Потім, вона раптом згадала і поспішно простягнула йому жовтий сувій.

— Ах так, ти не знаєш, що це за карта? Ти не бачив нічого подібного раніше?

Вона не знала, що було зображено на цій карті.

Наньгун Луюнґ узяв листочок у руки і уважно подивився.

Спочатку, на його обличчі залишалася терпляча висмішка, але через п'ятнадцять хвилин його вираз різко змінилося, він став серйозним і навіть настороженим.

Су Ло заморгала своїми цікавими окулярами.

- Що таке? Чи це карта скарбів?

- Де ти це знайшла? — Надзвичайно серйозно запитав Нанґун Люнь.

ГЛАВА 44

— Ну, не те щоб я планувала знайти це. Свиток просто був захований у коробці з Божественною Водою. Спочатку я хотіла викинути коробку з Су Цзяню, але побачивши сувій, вирішила, що йому влетить більше, якщо ця карта так само зникне, — Су Ло невинно махала резонками і навіть потиснула плечима, ніби: « Що тут такого, він перший почав ».

Наньгун Левуні просто втратив дар мови. Він міг лише вагатися вивішувати своє волосся і запитувати себе: « Що ж таке ця дівчина їсть, чи може п'є, що їй так щастить? Треба ж, пішла за Водою, а добула Карту Скарбищ.

Хоча він сам був легендарним Сином Неба, улюбленим Богом у порівнянні з цією дівчиною... Він просто захоплюється і сповнений заздрості.

Він знає її всього кілька днів, а Су Ло відкрилися відразу і талант Аптекаря та магія простору, і ось вона « випадково» обвила шматок карт, що веде до віддаленої Гробниці Бога!

Хоч головою об стінку бийся!

Наньгун Левюнґ навіть припустив, чи не є Су Ло незаконнонародженою дочкою Богіні удачі?

Су Ло, наче нетерпляча дитина, стримувала його за руку.

— Эй, я, взагалі-то, питання задала. Відповідай швидко, чи може ця бумажка дійсно бути картою Скарбників?

— Звичайно, — впевнено відповів Нанґун Люньяні.

- То ця штука дорога?

« Дорога — це не те слово, — знехтував головою Наньгу Люні. — Це безцінна річ. Порівняно з цією картою, божественна вода — звичайна жижа із калюжі.

— А ти не брешеш мені? — У очах Су Ло запрясали офіури. Вона втупилася на свої руки, які, здається, вхопили удачу за хвіст.

— Та як я можу тебе обманювати? Цей фрагмент є частиною карти Від’єднаного Некрополя Богів. А цей Некрополь... Кажуть, що навіть звичайна людина, яка повернулася звідти, може одним рухом знищити цілу країну.

— Ось як... — Су Ло від подиву широко розплющила очі.

Це просто неймовірно, у неї не вкладалося в голові, навіть найсильніша людина на світі не зможе так легко зруйнувати цілу країну!

- Так кажуть в легендах. Ходять чутки, в цьому укрим місці найсильніші експерти билися один з одним і врешті-решт померли всі до єдиного і були поховані в Укропному Некрополі Богів. — Наньгун Льюньо зупинився перевести дихання. Його розумні очі вдивлялись у Су Ло. — У тому числі й всі їхні божественні артефакти, вони були поховані разом з іншими власниками.

Божественні артефакти, що належать найвеличнішим експертам... Су Ло зі свистом втягнула повітря. Звичайна людина, яка знайшла цю гробницю і скарби в ній, може зруйнувати цілу країну манівуванням руки. Просто слинки течуть!

— Ааа, я хочу туди! Я хочу знайти скарб! Божественні артефакти, моя прелесть! — Су Ло захопив дух азарту.

- Ну звичайно, чого і слід було очікувати. — Наньгун Люні ніжно трепав її по волосах, немов зьвіра. - Ти навіть не навчилася користуватися своєю силою, а туди ж подавай їй скарби.

Логично. Су Ло визнала його аргумент. Вона почекає... Напевно.

ГЛАВА 45. ТИГР, ЩО ПРИТУВАЄТЬСЯ ВЕЛИКИМ КОТЕНКОМ

- Крім того, це не повна карта, є ще три фрагменти. І де вони заховані - невідомо. — Наньгун Левюнґ кинув на Су Ло погляд сповіді. — Дитинко, мене шокує і розпач твоя успішність. Я не здивуюся, якщо одного дня твої останки карт потраплять у руки.

Пізніше, в майбутньому, Нанґун Льоунь дійсно буде безпорадно дивитися на те як ціла карта сама собою лягає до Су Ло. І тоді він згадає свої теперішні слова... І запідозрить у себе дар передбачення.

— Удача - теж талант, — Су Ло трохи підтрунила над Нангуном Люунем. До речі, оскільки я вже маю прошаркову траву і божественну воду, коли підемо добувати кров дракона?

Сьогодні, після поєдинку між Наньун Луунем і Су Боуом вона усвідомила наскільки безпомічною. Вона повинна негайно розвиватися, не втрачати ні дня! Це наче у тебе під носом стояла гора скарбів, але до неї ніяк не дістати. Це дуже пригнічує.

Наньгун Льоуні погладив її волосся і злегка турботливо сказав:

- Як тільки захоче моя принцеса.

— Гаразд, обговоримо це, коли все трохи залягає. Гірський Хребет Сонця був не близько, подорож туди і назад займе щонайменше місяць.

Якщо вона раптом зникне зараз, коли в помезі Су так неспокійно, це викличе на неї певні підозри.

Їй потрібно придумати спосіб, як непомітно для всіх зникнути на деякий час.

Су Ло задумливо щурила свої чудові очі.

Вона навіть не здогадувалася, що для вирішення цієї важкої проблеми їй допоможе ніхто інший, як старша сестра Су Вон.

Того ж дня після обіду Су Ло вийшла на прогулянку.

Повернувшись у свій двір, вона виявила, що хтось полагодив жахливий бідолашний бедрам і побив її єдину покоївку Лу Ло. На бідному місці не було ні тіла в синцях, ні кровопідтеках, а обличчя опухло і почервоно.

І все це зробила Су Вон, вона хлестала Лу Ло плету як пес!

— А ну стій! — Очі Су Ло зашукали люттю.

Су Вон, нарешті, збудила увагу господині двору, але зневажливо фиркнула і замахнулась батогом!

Су Ло перехопила і помотала на руку хвіст битки, люто прошипів:

— Життя набридло?

Су Вон посміхнулася:

- Як ти, бездарна побродка смієш щось встромляти у мою сторону? Може, це тобі не терпиться померти?

Су Вон була на першому рівні експерта бойових мистецтв. Її сила була ще не те, щоб велика, але в порівнянні з незбагненною Су Ло, вона відчувала себе всемогутньою.

Су Ло холодно посміхнулася.

— Тоді дозволь запитати про благородну дівчину, якого ти забула на моєму дворі і хто дав тобі право бити мою покоївку?

— А ти сама не знаєш? Я знаю, в той день, у ставку Лотосів, ти все бачила, чи не так? « З того дня Су Хі постійно знущалася і ображала Су Вон, а життя стало для неї суцільним пеклом.

Трохи пізніше вона випадково дізналася від слуг, що того дня Су Ло була недалеко від місця подій і, мабуть, бачила ганьбу й приниження Су Вон. А цього вона не могла пробачити нікому!

Знала б Су Вон, що її молодша сестра була не просто свідком, а винуватцем усього того, хто стався — вона могла бути в серці зачеплена Су Ло на місці.

На людях Су Вон була м'якою і доброю, але перед Су Ло вона не вважала за потрібне приховувати свою справжню природу.

ГЛАВА 46

Куточок рота Су Ло зігнувся в саркастичній умилці.

— Той день, біля ставка... Аа, це коли ти впала в ставок лотоса? Потім вискочила, наткнулась на пожежу і пірнула назад? А потім тебе хтось викинув на берег і ти з'явилася майжегліще перед синами аристократичних семеків? Ти про цей день? Не пам'ятаю.

— Тыы.... Ти все бачила! — Сморідно взгнула, як поросенька Су Вон.

- А якщо і так, що з того? Плату за це шоу, як не вимагали, так чому б і не глянути? — Сю Ло насміхалася з неї. Вона не збиралася прощати їй роки принижень.

— Су Ло! Ти заслуговуєш смерті, жалюгідна бездарна сучка! Той трагічний день назавжди залишиться кривавим рубцем на серці Су Вон. Тільки згадуючи його, вона дійсно відчувала непереборне бажання вбивати, а Су Ло якраз опинилася під рукою.

От тільки вона ніяк не могла видерти свій батіг з рук цієї вбрідки.

Су Ло ще міцніше повертала на руку свою третю сестру і, підкреслюючи кожен склад, сказала:

ти завжди вважала мене зарозумілою і зухвалою! По твоєму першому сходинку - це так круто?

— Немовби ти в цьому скільки-небудь розбираєшся, паршива безталанка. Здохни! — І, відпустивши хлист, вона різко занесла руку для удару.

Су Ло посміялася над цією лютою свинкою. Вона просто відступила на крок назад і рука Су Вон зі свистом розсікала повітря. А хлист у повному розпорядженні Су Ло розповсюдив щоку третьої сестри.

Ця батарея не просто впилася в обличчя Су Вон, але й змусила її відлетіти на кілька метрів.

На обличчі Су Ло залишалося те ж різке і холодне слово, як пекельний демон, який не вдає з себе милостивості й жалю.

— Я, звичайна людина, вибила експерта першого сходинок... Досить приємне відчуття.

Су Вон врізалась у стінку і викрила пронизливий крик, притискуючи руку до своєї закривавленої щоки. Рана виглядала справді жахливо. Її очі були переповнені подивом, вона не могла відірвати ненависний погляд від Су Ло.

— Ты...

Су Вон затряслися під жилки від цього байдужого погляду. У цих очах була непохитна впевненість і сила, навіть погляд батька не лякав її.

Як це можливо? Адже Су Ло всього лише... Просто ні на що не добра побродка. Звідки ж цей моторошний вислів?

У серці Су Вон проникло замішання і непорозуміння.

Але не одна вона була вражена, в півнейшому шокі так само стояла Лу Ло.

Це було щось надзвичайне! Це точно її господиня? Та сама ні на що не добра, всі шпиляючись Су Ло, про яку вона піклувалася з самого дитинства? Неймовірно!

У цей момент Су Ло виглядала вражаючою: чорні смоляне волосся обкутували її тіло, маленьке красиве обличчя, повне рішучості завжди перемагати. Вся її фігура була ніби освітлена сонячними променями і немов світилася зсередини.

- Ти всього лиш на першому рівні бойових мистецтв, тут немає нічого пишатися. — Су Ло продовжувала лягати в повітрі батогом, залякуючи ще більше Су Вон.

ГЛАВА 47

— Ты... — Су Ван вкусала всі губи, перш ніж змогла дещо прийти; очі її метали блискавки, у них віддзеркалювалось невірство. - Ти вдарила мене?

Су Ло невинно потиснула плечима.

- Так, а розумом-то ти теж не блещуєш. У самій на щоці зяє рана, а ще питає - ти вдарила мене, ти вдарила мені, — насмішливо передзвонила вона.

Така зухвалість змусила Су Вон мало не лопнути від люті. Вона вся здригнулася і вимовила, чеканя кожне слово:

— Ты. Зараз. Здохнеш!

— На даний момент, у тебе на це куди більше шансів! — Су Ло знову використала батіг, безжалісно жуючи його кінчиком тіло Су Вон. А це за сьогоднішню. А це тобі за всіх жучків, яких ти розчавила. А це за...

Удари продовжувалися, і Су Ло придумала їм дедалі більш безглузді причини. Вона вже ледве стримувала себе, щоб не вбити її.

Буквально за секунду тіло Су Вон покрилася слідами батогом, від її одягу залишилися одні лахміття.

— Су Ло! Я тобі цього так не залишу! — Підхопивши залишки одягу, Су Вон виповзла з подвір’я і побігла геть, витягаючи із боку в бік, періодично впавши й знову піднімаючись. Жалюгідне видовище.

— Погана справа, так, міс? — Лу Ло була так само трохи налякана змінами у своїй пані. Вона звикла, що її господиня завжди знущається і навіть б’є, але сьогодні ролі змінилися.

- З чого б? Вона отримала те, що давно заслуговувала. — Су Ло розташувалася за кам’яним столиком на подвір’ї і невтомливо випила свіжозаварений чайок.

— Но... Але ж... « Затинаючись, — сказала Лу Ло. — Третім міс здається нажаханим господарем. Що ж нам тепер робити?

« Хіба міс не боялася раніше свого батька? Вона завжди втрачала все, що могла сказати — « так, пане », але тепер... У її очах немає ні краплі страху, здається."

А вона права, якщо старий пронюхає все, це може їй заважати.

Звичайно, Су Вон прикрила рану на обличчі і відразу ж побігла плакатися Великому генералові Сюзян. Але, несподівано для себе, вона натрапила на стіну холодної байдужості.

Су Цзян дуже важко змучився слухати марення Су Вон про те, як її несправедливо і незаслужено скривдили. Він втомився потер переносу і перервав її однією жорсткою фразою:

— Ти, експерт першого сходинку, була збита ні на що не придатною безталанкою і ще смієш прийти до мене скаржитися?

Су Ван була вражена. Вона підняла на нього своє маленьке заплакане червоне личко і, заїкаючись, сказала:

— Отец... Але це... Це .... Вона б'є мене...

Су Цзян був і так зайнятий, намагаючись розшукати злодія, йому було не до жіночих дрижк між його доньками.

— Добре, добре, Су Ло дійсно погано поступила, але ти теж не показала себе в кращому світлі. Та й до того ж, що ти взагалі забула в її дворі? Цзи Ву! - Він закричав своєму приватному охоронцю. - Скажи Су Ло, що я забороняю їй протягом наступних трьох місяців залишати межі її подвір'ї. Якщо вона хоч крок назовні, зламай їй ногу. Нехай вона посидить і подумає про свою поведінку.

ГЛАВА 48

Цзі Ву холодним голосом односкладно дав зрозуміти, що зрозумів наказ. Його погляд з деяким презирством опустився на Су Вон, а потім він розгорнувся і вийшов.

Домашній арешт? Хіба це почесне покарання? Просто немислимо, вона утримається так легко!

Су Вон мало не плакала від злості. Вона впала в ноги до Су Цзяню.

Її обличчя, перепалене кров'ю, потім і слізьми, її одяг, схожа на лахміття - все це виглядало так жалюгідно, що Су Цзяню навіть дивитися вороже було на власну дочку.

Вона така ж безпорадна, як і Су Ло!

Замість того щоб допомагати своєму батькові розв’язувати проблеми, вона лише додає йому нові!

Його очі спалахнули гнівом, коли він згадав, що саме Су Вон так зганьбилася недавно на ставку Лотосів. Звичайно, всю провину спіймали на Су Ло, але він-то знає правду, господар його цього поместия або хрін з бугра?

Су Цзян, вийшовши з її битв, відвернувся і презирливо кинув:

— Ти також повертаєшся до свого подвір’я і сидиш там протягом трьох місяців. Тобі треба подумати про свої здібності. І взагалі, бери приклад зі своєї п'ятої сестри, ось хто справжній образник поведінки!

Що? Її хочуть замкнути? На обличчі Су Вон відображувалося незадоволення і небажання підкоритися.

Брати приклад з Су Хі? Це ж вона — найсприятливіша і нерозсудлива у всьому поместю! Су он від облоги сплюнула кров'ю.

— Папа... — Пробувала благати вона.

Але Су Цзян лише махав рукою:

— Цзи Сы! Відведи Третью міс в її двір, та стеж за нею гарненько!

Ні дня, ні ночі спокою! Су Цзян в роздратуванні стукнув кулаком по столу. Бідний невинний стіл був ображений, на ньому з’явилася велика вмятина.

На чолі Су Цзяня здулися вени, серце розшахрувало. Він тільки зібрався перейти на наступний рівень, як пропала божественна вода і частина Карти. Куди ж вони поділися?

Циньгуй, цей засранець. З нього так і не вдалося витягти хоч щось розсудливе. Удар прийшов зі спини, від злодія в родині вони не були захищені.

Як шкода, що Великий Генерал і припустити не міг, ніби злодій насправді його безлізна четверта донька.

Су Цзи Ву прийшов на подвір'я Су Ло і холодно віддав розпорядження Свазі.

Су Ло запевнила його, що буде гарною дівчинкою і не ступить за межі свого подвір’я. Вона старанно обдумує свою погану поведінку і буде наслідувати приклад своєї чудової п’ятої сестри Су Хі.

Су Цзи Ву зачинив двері і повісив на неї важкі замки. Відтепер навіть доставлять їжу через стіну.

— Мисс... Хіба це не...

Якесь легке покарання, раніше їх за подібне як мінімум побили б.

— Ну, я ж тобі казала - не варто турбуватися. -Су Ло зручно знайшлась на м'якому дивані і читала книжку з історії континенту, споживаючи смачний десерт.

Су Ло міцно взялася за історію і травичку, все ж у майбутньому вона буде культивувати як Аптекар.

Обличчя Лу Ло світилося щастям за свою господиню.

— Міс, тепер вам потрібно себе приблизно вести і тихенько сидіти у своєму дворі, добре?

Цього разу їй було легко уникнути, хто знає, чи пощастить.

У Су Ло були інші плани. Вона хитро підмигнула Лу Ло і сказала:

— Офіційно тобі заявляю, маленька Лу Ло, що в ці місяці саме ти будеш себе приблизно вести і тихенько сидіти на подвір'ї замість своєї господині. Коли я повернуся, обіцяю привезти тобі щось смачненьке.

— Но, мисс... — Лу Ло була в шоці від такого повороту подій.

Але Су Ло не збиралася їй що-небудь пояснювати і, махнувши рукою відіслала її геть.

ГЛАВА 49. ВЛАСТНИЙ ПОЦІЛУЙ

Вибравшись з місцем зустрічі, Су Ло терпеливо чекала Наньгуна в тіні великого дерева на околиці міста.

Невдовзі на дорозі піднялася хмара пилу і почула, як дикий звір рев.

Су Ло дивувалася вперед.

Вона побачила якогось дивного коня, якого запрягали в висканну карету і зі швидкістю вітру мчить прямо до неї. Су Ло і оком моргнути, як тварина вже стояла перед нею, примушуючи екстравагантну карету з завісками чистого шовку.

Сама карета була зроблена з деревини грушевого дерева. Стіни її позолочені і інкрустовані нефритами та іншими коштовними каменями.

Але найбільше вирізнявся кінь. Це була не звичайна конячка, а синя — зелені лусочки.

Чешайки на тілі невизначено мерехтіли. Кінь, який розмахував хвостом, став диби — правдивий Божий дух.

— Хіба це "Чешуйчатий драконо" - кінь? — Розчарована, вигукнула Су Ло.

У ці дні вона заглибилася в вивчення історії і загальних відомостей про цей континент, так що на даний момент вона мала деяке уявлення про насільців його видів тварин.

- А ти сама як думаєш? — Повільний, черствий низький голос Нангун Люня пролунав з карети. Він, як завжди, насміхався з неї.

Завіса « Су Ло » була напівпрозорою заломкою, і вона могла трохи побачити цього фрімосового наглця, який розвалився на м’якій подушці. Його золотий одяг був наче річка, і він ніби сяяв крізь усе місто.

Су Ло не могла повірити своїм очам. Згідно з її даними, дракона - коня — неймовірно могутній демонічний звір, який може бути рівним людині п’ятим щаблі бойових мистецтв.

Яка сила має бути талантом, щоб досягти п’ятого сходинку? Наприклад, Су Хі, цей маленький всіма визнаний геній, був лише на другому рівні — Сюзінгуй — третій, а Великий Генерал, захисник країни Су Цзян, навіть не зміг перейти на цю п’яту сходинку! Тобто, конячка була крутіше її батька! І ця тварина була повністю під владою одного лише Нанґун Левуня, більше ні в кого на континенті такого чуда не було.

І ось хто б ще, як не він, додумався би використовувати цього бойового товариша в якості звичайної їздової коня? Так, цей тип певно уникум. Його легендарне Високість Принц Цзінь, говорите?.

— Иди сюда. — Наньгун Люні поманив її пальцем в середину карети. Його гіпнотична, п’яна усмішка зачепила голову і в його словах відчувалася сила, якої не можна було уникнути.

Су Ло не була проти покататися на легендарній звірині, тому майже добровільно залізла в засіб пересування. Усередині карети виглядали більш витонченими, ніж її зовнішній вигляд. Її внутрішній мур був інкрустований різними дорогоцінними камінням, бурштином, перлами та високоякісними кристалами. Світло дорогоцінностей злегка замаскувало в очах.

— Гм, мило. Цікаво, і скільки людей проливали піт та кров на всі ці камінці і складали голову перш ніж ця карета була готова? — Су Ло в захопленні окнула мовою.

Наньгун Левюнґо розсміявся.

— А що, збираєшся стати на захист несправедливо поспрачених працівників?

- У мене немає на це часу. — Су Ло безшумно помахала рукою і налила собі горнятко ароматного чаю. — Як і слід було очікувати від Його Висновки Принца Цзіня, ти дійсно хочеш брати все: прекрасна карета, не менш чудовий зелений чай...

— І вперта жінка не попереджала, щоб його руки обхопили Су Ло і змусили її впасти у нього.

https://literna.net/uk/books/222-polyuvannya-demonichnoho-korolya-na-svoyu-druzhinu-buntuyuchoi-ni-nashcho-neadek