Гаррі швидко підійшов до пацієнта без запрошення, і Логан стрибнув вперед, поставивши кігті. Гаррі тільки махав рукою і збив його з ніг. Потім він підняв руки над Марі, оскільки знав, що вона воліє, щоб її називали зазвичай, і почав з'ясовувати, чому з нею не так. - Я б волів не вирубувати вас і випадково не випустити на свободу ваші темні бажання, доктор, - недбало сказав Гаррі Джин, яка в даний момент левітувала голку поруч з його горлом. - Але якщо ви мене переб'єте, я не зможу врятувати її."
Джін була приголомшена, коли цей чоловік так легко позбавив Лоґана свідомості. Скотт виглядав напруженим, а ороро хмурилась. Коли чоловік звернувся до неї, не дивлячись на її спокусу опустити голку і заспокоїти його, але професор злегка похитав головою й трохи розслабилась, поклавши в ній голки. Що ти знаєш про мої темні мотиви? - Вона все ще не була щаслива.
- Я відчуваю це навіть зараз. У вас є якась могутня істота, яка живе всередині вас і підтримує ваші сили. Якщо він відчуває, що ви перебуваєте під загрозою, він може вирішити реагувати люто і без розбору.- Гаррі сказав, ніби знайшов щось дивне. Будь ласка, дай мені ще одну хвилину і ми зможемо поговорити. - Він провів рукою по її пораненому животу і потягнув за те, що знайшов. З неї вилетів осколок якогось металу.
Він був крихітним, трохи більше щіпки. Потім Гаррі заговорив її рани. - Схоже, що б це не було, воно перешкоджало їй зцілитися.- Він кинув ослок на прикроватий столик, де стояла незграбна тарілка з чимось схожим на воду. Він кинув його у воду.
Раптом Мері прокинулася і вскочила, її рука зійшла з боку і не відчула нічого, крім бездоганної шкіри. - Що трапилося? Потім вона підняла очі: "А ти хто такий?"
- Ти була поранена в бою, а я-привид. Ваш професор вирішив звернутися за допомогою, коли вони не змогли вилікувати вас. - Як ти себе почуваєш? Немає головного болю чи хворобливості?"
- Я... Я в порядке. Спасибі. - Тихо сказала вона, інстинктивно прибираючи свої незахищені руки від чоловіка. Вона була в платті, і її одяг була у клочках у сміттєвому відрі.
Гаррі, знаючи про її нездатність доторкнутись до неї, вирішив трохи допомогти їй. Він послав на неї хвилю захисної магії, непомітно схопивши її за руку. - Тобі не треба турбуватися про це, коли я поруч."
Вона спробувала відстрашитися, але коли їй здалося, що це не вплинуло на нього, вона взяла його за руку іншою рукою. - Як же так? Як ти це робиш?"
Гаррі тільки посміхнувся: "Це подарунок. - Він не міг уявити собі життя без спілкування з людьми. - У тебе є близько години, перш ніж твої здібності почнуть працювати. Отримуй задоволення!"
І ось вона помітила Лоґана на підлозі. "Що тут сталося!? - вигукнула вона, вискакуючи з ліжка, в той час як інші у кімнаті із благоговінням спостерігали, як Марі почала трясти Логана, намагаючись розбудити його.
- Він був трохи занадто обережним, так що мені довелося вирубати його. Він махнув рукою, і Лоґа поворухнувся, перш ніж схопився.
Він вже збирався знову стрибнути на Гаррі, коли помітив, що Мері піднялася і знову виглядає нормально. - Як довго я був без свідомості?
- Тільки на хвилинку. Наш новий друг прийшов сюди, щоб зцілити Марі. - сказав професор.
- Вибач, що вирубив тебе. Я знаю, що ти просто намагався захистити її, але я вже старався допомогти їй і не хотів завдавати їй ще більше шкоди. Це був найшвидший спосіб допомогти їй.
- Тоді просто слідуй за собою в майбутньому, малюк.
- Чому ти виглядаєш мені знайомим?- Запитав Гаррі.
- Навіть не знаю. Можливо, ми зустрічались кілька років тому? - Лоґан заявив, що все ще не довіряє цій людині.
- Це неможливо. Я тут зовсім недавно. І що означає "не знаю"? - Запитав Гаррі.
- У мене немає спогадів, що йдуть надто далеко в минуле, - провертав Лоґан."
Гаррі подивився на професора: "Це той хлопець, про якого ти говорив?"
Так, це був би він.- сказав професор, озираючись лазарет і приголомшених людей. - Можливо, у мене є до тебе ще одне або два питання... Але спочатку, як ти це робиш? - Він вказав на Марі, яка торкалася біцепсу Лоґана голим пальцем. Лоґан з цікавістю дивився на неї, вдаючи, чи вона втратила свої здібності.
У цей момент Боббі вбіг у лазарет, почувши, що хтось прийшов допомогти Марі. Він підбіг до неї і різко зупинився: "Ти в порядку!- вигукнув він, не бажаючи більше нічого, крім як обійняти її, але зупинивши себе. На його здивування, вона стрибнула на нього і поцілувала. Коли шок пройшов, він тримав її на відстані видовженої руки, з посмішкою на обличчі, "Ти можеш контролювати це зараз?!"
Вона стріхнула його руки і обняла його, їх обличчя торкалися більш інтимно, ніж будь-коли раніше. - Ні, але мені сказали, що у мене є година перш ніж вони знову почнуть працювати. Поїхали! - Вона витягла його за двері.
Гаррі хикнув, махав рукою і крикнув їм слідом: він почув приглушене "дякую!- два голоси зовні, коли двері автоматично зачинилися. - Ах, юна любов. Так гарно було дивитися. погладжаючи свою неіснуючу бороду. Я пропоную вам знайти їх і переконатися, що вони в безпеці.
Ороро швидко вийшла з кімнати, щоб переконатися, що молода пара не зробила нічого, про що вони могли б пізніше пожаліти. Розомаха, очевидно, відчував спокусу піти з ними, але не довіряв собі. Він почав піклуватися про дівчинку як про члена сім’ї. Боббі краще не розбивати їй серце, інакше він може опинитися з парою зламаних кісток.
- Ти цікава людина, привид. Ти прийшов сюди, щоб протистояти уявному нападнику, тільки щоб розвернутися і допомогти комусь, кого ти навіть не знаєш. Думаю, я теж недооцінив твою силу. Ти цілком можеш бути омега-рівнем, якщо не мутантом, то принаймні по силах. - Сказав Ксав'є. - Можемо ми запропонувати тобі ланч? Це найменше, що ми можемо зробити для того, хто був такий добрий до нас."
"Окей.- Гаррі потиснув плечима, -Я все одно йшов за морозивом. З таким же успіхом можна пообідати. - Сказав Гаррі.
"Стойте. Ви впевнені, що йому можна довіряти?"- Запитав Скотт, дивлячись на професора.
Джін теж дивилася на цього чоловіка з підозрою. Він дуже багато знав про неї. Звук може бути навіть більшим, ніж сама людина.
- Посміюся сказати, якби він був ворогом, ми б вже були мертві. Йому не потрібно було допомагати нам, і з його погляду він мав повне право напасти на мене. Він виявляє до нас деяку довіру. Давайте подивимося, чи зможемо ми жити відповідно до цього. - Сказав Ксав'є з легкою посмішкою.
Вони відвели Гаррі в кафетерій, де кожен з них отримав що-небудь поїсти, а потім сіли за головний стіл, спостерігаючи, як діти їдять і спілкуються. Деякі з них навіть гралися зі своїми силами, жартуючи один над одним. Гаррі усміхнувся: це нагадало йому Хогвортс. Діти просто залишаються дітьми. Він побачив дивного вигляду людини, яка сидить у кутку. У неї було два маленьких ріжка і кігті замість пальців. Вона дивилася на інших веселих дітей. Гаррі послав їй підбадьорливі заклинання, і вона раптом почала насолоджуватися їжею. Вона сміялася, коли бачила жарт. "Так-то краще", - подумав Гаррі.
- Це дивно. Колін, здається чудесним чином почала відчувати себе краще. Потім він подивився на Гаррі: "Що-небудь, що я повинен знати?"
Соціальні згої зазвичай ізолюють себе, що ускладнює інтеграцію. Я вважаю, вона новенька? - Запитав Гаррі замість відповіді.
"Дійсно. Вона приїхала сюди кілька днів тому. Коли її зміни відбулися, вона змінилася, щоб виглядати так само. Вона відчуває себе потворною і тому ізолювала себе. Ми намагалися витягнути її з ізоляції, але боюся, що не вдасться.- сказав професор. - Але це не відповідь на моє питання."
- Я знаю. Під пристойним поглядом професора він сказав: "Я просто розвесел її. Це тимчасово, але саме зараз для неї найприємніший час завести друзів. Якщо вона залишиться в ізоляції, коли це пройде, вона не досягне ніякого прогресу.- Гаррі наполовину пояснив.
Професор на мить задумався, і раптом на нього подивилася група хлопців. Один з них кивнув, а потім всі встали і попрямували до столика Колін. Вони почали базікати, і невдовзі Колін вже жваво розмовляла з іншою дівчиною. - По-моєму, все вийшло досить непогано. Дякую. - сказав професор з посмішкою.
- Мені подобається допомагати дітям. Вони такі чесні, і щастя здається приходить природно з плином часу. Я не можу допомогти їм усім, але коли я зможу, то допомагаю. - Чесно сказав Гаррі.
- Ти коли-небудь працював з дітьми? Ти, здається, багато знаєш про їх психічний стан. - Запитав професор.
- У мене колись був друг, у якого були подібні проблеми, але оскільки він вважав себе невдахою, забракло років, перш ніж він зміг побудувати свою впевненість. Він виявився великою людиною.- Гаррі на мить занурився у свої думки.
Професор дав йому трохи подумати, а потім запитав: "Не міг би ти пояснити, що ти зробив для Марі?- спитав він.
- Я зрозумів, хто вона, коли побачив її. Я тільки що перевірив теорію, наклавши шар захисту на її шкіру, який блокував її здатність, от і все. Це форма енергії, тому вона повинна розсіюватися з часом.
- Чи можна зробити його постійним?- запитав професор.
- Можливо, але який в цьому сенс? Вона ніколи не зможе використовувати свої сили. - Сказав Гаррі.
- А якщо їй не потрібні були сили?
"Слишком погано. Вони у неї є не просто так. Якщо вона захоче відключити їх досить сильно, вона дізнається про них все, що зможе, і тоді буде знати, як правильно їх контролювати. Потім Гаррі подивився на професора. - Хіба ваші дослідження не показують, що сили проявляються через необхідність?"
- Так, так. Ти спостерігаєш за моєю роботою?
- Один з моїх друзів знає. Він пояснив мені деякі з ваших відкриттів. Я недостатньо розумний, щоб стежити за всім. Я скоріше практична людина, вчуся на практиці. - Сказав Гаррі. - Справа в тому, що сили, принаймні до деякої міри, повинні бути керовані, якщо у неї є достатні потреби, так само як вона проявилася."
- До певної міри ви праві. Коли сила проявляється, потреба заповнюється будь-яким способом, який підтримує структуру їх геному. Але якщо людина або люди не мають правильного розуміння, підсвідомість не може керувати. Таким чином, сила активується і жоден контроль не досяжний, тому що жодна з них не був частиною бажання.- професор тягнув час. - У всякому разі, така моя теорія. У всякому разі, є люди, які все життя не можуть контролювати свою силу і дуже мало здатні змінити її відповідно до своїх потреб після активації."
- Тобто ти хочеш сказати, що якщо людині потрібно було вибухнути, щоб врятувати когось від атакуючиго ворога або чогось іншого, але він не знав, Що треба думати про відновлення, і його сили активувалися, вона просто вибухнув би і був мертвий?
"Ні. Зазвичай зміни відбуваються, щоб захистити себе. Отже у вашому прикладі людина показала б вибухівку, яка не вбиває її, або вони виявилися б це таким чином, що вона могла б відновитись. Самозбереження завжди є частиною зміни. - сказав професор.
- Значить, у Марі є особисті проблеми з кордонами?
- Цілком можливо. Коли її сили виявилися, вона була одинокою. Проте у неї був хлопець, і якась частина її душі, мабуть, прагнула людського контакту. Коли вона поцілувала хлопчика, її емоції пробудили в ній силу і почала мимовільно висмоктувати його сили. Ми не знаємо, як їй допомогти. Твій бар'єр може бути єдиним, що ми можемо зробити для неї. - Сумно сказав професор.
- Я в це не вірю. Хоча це могло б допомогти. Якщо вона зможе якийсь час жити нормальним життям і знайде в ній щастя, у неї буде більше мотивації контролювати своїми силами, принаймні підсвідомо. - Сказав Гаррі.
- Чому ти так твердо віриш, що всяка влада повинна бути контрольованою?- запитав професор.
- Така природа цього світу. Не можна увімкнути вимикач, не маючи можливості його вимкнути. - Заявив Гаррі. - Тобі просто потрібно навчитися."
"Немає заслуги в тому, що ви говорите. Можливо, вона просто підсвідомо не хоче його вимикати... Я подумаю про це. Можливо, є інший спосіб допомогти їй. коли емоційні триггери активують сили тільки для того, щоб протилежний тригер знову керував ними. Цікавий.
- Що ти робив такого, що так ранило Марі?"Гаррі запитав, як він закінчив свою їжу.
- Була ситуація, в якій брав участь найманий мутант. Ми пішли, щоб перешкодити йому знищити дослідницьку лабораторію. Ми тільки потім дізналися, що вони проводили експерименти на людях. Найменник взявся за цю роботу через вендети, яку він має проти них. Професор зітхнув. - Ми напали на нього перш, ніж дізналися, і він захищався. Десь по дорозі він порізав Марію катаною, я підозрюю що вона зроблена з певного сплаву, який впливає на мутантні цілющі фактори, Карбонадій. Хоча я сумніваюся, що він збирався вбити її. Зазвичай він не вбиває жінок і дітей".
- Ти знаєш ім'я цього найманця?
"Так. Це Дедпул." - відповів професор.
- Ну, обід був повчальним. Дякую за їжу і не лізь до мене в голову. Гаррі поринув у кишеню, дістав картку і зосередився на ній. Його ім'я стерли, замінивши тільки кодовим іменем. - Це мій номер телефону. Якщо вам знадобиться допомога, зателефонуйте мені. Але якщо ти шукаєш неприємностей, то це твоя проблема.
- Я вже досить відпочив. Повернемося до досліджень. Гаррі змахнув рукою, і в кафетерії вибухнув мініатюрний феєрверк. Поки всі відволікалися, діти сміялися і показували пальцями, він зробив професора рожевим з зеленими смужками і сказав: "одно попередження!-з'явився у нього на лобі. Це триватиме кілька годин. Це має навчити його. Потім він в спальню трансгресували.
Повернувшись у лабораторію, він дістав телефон і зателефонував Ф’юрі, щоб повідомити останні новини.
- Агент Поттер, добре, що ви подзвонили. Ви потрібні нам в штабі негайно. Романів пропала безвісти.
https://literna.net/uk/books/212-harri-potter-potrapiv-do-marvel-zavrshena