Вони знову опинилися на даху хмарочоса в Нью-Йорку. Ні перил, ні дверей - все говорило про те, що сюди ніхто і ніколи не добереться. Гаррі махнув рукою, і пориви вітру здалися йому та Коулсону. Це було частиною випробування від Коулсона. Він хотів вірити, але йому потрібно було впевнитися, що цій людині можна довіряти. Гаррі сів і оглянув місто. Було вже пізно, принаймні на дві години. Ось що відбувається, коли ти переходиш через кілька годинних поясів. Гаррі підняв голову, коли Коулсон опустився поруч з ним.
- Ти в порядку? Перший раз може бути важкувато. Це, звичайно, не портал, але допоможе тобі просунутися далі.
Спочатку Коулсон мовчав. Він почував себе не так вже й погано, враховуючи, що, на його думку, він тільки що пройшов через щось схоже на червоточину. Проблема була в тому, що він, мабуть, був призначений для хробака розміром з черв'яка!
– Добре. Отже, це було щось нове. Це те, що ти робив вчора в готелі до мого приходу? Так ти потрапив в це вимірювання?
- Так, і на зразок того, — сказав Гаррі. - А ось і головне питання: на що, по-твоєму, я здатний?
Коулсон розумів, що це небезпечна територія. Очевидно, це було частиною тесту Гаррі на довіру. Він був би вражений, якби не боявся про щось, що може допомогти їм пізніше, якщо Гаррі виявиться непорівноваженим психопатом зі суперсилами. Якщо ти віриш Гаррі, він пережив достатньо, щоб звести з розуму будь-кого. У цей момент Колсон зрозумів, що повинен не тільки довести свою довіру, але й виконати свій обов'язок.
- Перш ніж я відповім, мені потрібно задати питання.
— Валяй, - відповів Гаррі. - Моя спеціальність є психологічним дослідженням особистості. Читати і розуміти людей. Я вловив деякі закономірності і хотів би дещо підтвердити. Чим ти заробляєш на життя? - запитав Коулсон.
- Гарне запитання. У мене було багато професій. Якийсь час я був зіркою професійного спорту. Потім щось на зразок поліцейського. Я щойно закінчив свою підготовку, коли вибухнула війна, і мені довелося почати використовувати свої навички для боротьби з поганими хлопцями на абсолютно іншому фронті, — сказав Гаррі.
- Спецоперація? - запитав Коулсон.
- Трохи більш спеціалізована, ніж ця. У мене є унікальні навички, які дозволили мені працювати в певній гілках влади, і відповідь Гаррі була невизначеною.
- Я ось про що подумав. Отже, коли ти працював на свій уряд, тобі доводилося давати клятву захищати людей перш за все? - запитав Коулсон.
– Щось на зразок цього. Тільки більше прив’ язки, — відповів Гаррі.
- А? Колись тобі доведеться розповісти мені про це детально, але все одно. Я пов'язаний окремими клятвами, які заважає мені надання тобі всієї інформації, яку ми підозрюємо про будь-який зацікавлений нас людиною. Навіть про тебе. Ти це розумієш? - запитав Коулсон.
- Так, можу. Ти турбуєшся, що я можу використовувати те, чого ти знаєш про мене, проти тебе в якийсь момент. як щодо того, щоб ти не конкретизував про те, на що я здатний? – запитав Гаррі.
- Ну, це було б більш здійснимо. Гаразд, подивимось. Здається, що ви можете націлитися й знищити техніку, яка працює від електрики, — жучки в готелі Гаррі та камери спостереження за тілами людей на пляжі. - Ти міг би переривати сигнали від мозку, використовуючи той самий метод оглушувати людські цілі і стирати короткочасну пам'ять — знову чоловіки на пляжі. - У тебе може бути якась технологія, яка дозволяє тобі спілкуватися і знаходити помилки — те, що ми знайшли в будь-якому випадку. - Телепортація і, можливо, якась форма створення бар'єру, як ти зараз робиш проти вітру. Я правильно це зрозумів? - запитав Коулсон.
- Досить добре. А як, по-твоєму, я це роблю? – запитав Гаррі.
- Моя улюблена теорія полягає в тому, що у тебе є якась мутантна здатність використовувати біоелектричність або квантову заплутаність, — відповів Коулсон.
- Я не мутант і навіть не знаю, що таке квантова заплутаність, — відповів Гаррі.
- Якась техніка з твого рідного світу? - Колсон продовжував намагатися.
- Ні. Хочеш спробувати розоритися? - Пожартував Гаррі.
- Отже, це не технологія і не мутантні здібності... Здається, що квантова заплутаність найбільш вірогідна. Це пов'язано з маніпулюванням енергією, з якої складається всесвіт, не те щоб я був квантовим фізиком. Але використовувати це без технологій чи мутантних здібностей? Я навіть не уявляю, як це можна зробити - закінчив Коулсон.
- Хм, може бути те, що я роблю недалеко від цього? Давай я тобі дещо покажу. Це послужить для мене випробуванням і дозволить мені показати тобі дещо, якщо ти зможеш це побачити.
З цими словами Гаррі закрив очі і, здавалося, зосередився. Він махав рукою, і з неї вискочила біла фігура у формі оленя. Вона пробігла повітрям і підбігли до Коулсона. Коулсон бачив, як Гаррі поворухнув рукою, і відчув, що щось сталося, але нічого не побачив. Гаррі, здавалося, спостерігав, як щось наближається до нього. Він відчув, як його охоплює спокійний спокій, наче він випромінюється світом. Потім він почув голос Гаррі, який доносився з нізвідки.
- Ти можеш це бачити? - Він запитав.
Коулсон подивився на Гаррі і похитав головою. Не бажаючи переривати момент щастя, який, здавалося, повільно згасав.
- Що це було? - запитав Колсон, все ще трохи схвильований спокій, який він відчув.
- Мій Патронос. Він призначений тримати злих духів і демонських істот найогидніших сортів у страху. З тих, що пожирають людські душі. Іноді люди можуть використовувати їх для надсилання повідомлень... могли б. Я, напевно, буду останньою людиною, яка побачить його зараз. Ти вже зрозумів це?
- Злі духи. Примарні посланці щастя. Ти говориш про казок. Історія з міфів і легенд. Про драконів і ... Маячня.
Його очі раптово широко відчинилися, коли останній шматочок головоломки клацнув.
- Ти чарівник.
— Будь ласка, - посміхнувся Гаррі, — Фокусники роблять салонні трюки і спритність рук. Я займаюся магією. Я чарівник. - Гаррі закінчив з посмішкою.
- Ти маєш на увазі, як Мерлін? — запитав Коулсон з ноткою дитячого подиву в голосі.
- Насправді він був найпочесніший чарівник у нашій історії. Порівняння з ним було найбільшим компліментом, який можна зробити, — сказав Гаррі.
- Скільки зараз часу? - Раптом він запитав.
Коулсон подивився на годинник.
- Це на пару хвилин пізніше визначеного часу.
— У директора Ф’юрі зараз станеться нападок, — з тривогою сказав Коулсон.
- Поки що ні. Я покажу тобі ще пару чарівних штук. - Він поклав руку на плече Коулсона. - Готовий? - Гарри запитав, але перш ніж Коулсон встиг відповісти, вони зникли і знову з'явилися на дюні, точно там, звідки пішли. Коулсон озирнувся, важко дихав і з подивом побачив, що їх ніхто не шукає. Це було дивно.
- І що ж ти зробив? А де всі інші? - запитав Коулсон. Його обличчя знову стало непроникним, і вперше він задумався, чи зловживають його довірою. Гаррі він міг довіряти, але Ф'юрі знав добре.
- Розслабся, гаразд? Вставай. Це перший з двох останніх магічних трюків для тебе, - Гаррі постукав пальцем по голові Коулсона. Той здригнувся від відчуття, наче по голові пробіг мурашка.
- Це стандартне закляття невидимості. Миттєва майже ідеальна маскування. Поки ти стоїш нерухомо або рухаєшся дуже повільно.
- Ось це вже вражає. Магію можна застосувати до добровільного суб'єкта, - сказав Колсон, думаючи про те скільки Ф’юрі віддав би за щось подібне. - І як довго це триватиме? - Він запитав.
- Це повинно продовжитися близько години. Я міг би вкласти більше магії, і тоді воно протримається кілька годин, але нам не знадобиться так довго, — відповів Гаррі. - Гаразд, наступна штука дуже важлива, тому мені потрібно переконатися, що наступні кілька хвилин від нас не буде ні звуку. Це не обговорюється. Ти мене розумієш? - Гаррі виглядав серйознішим, ніж будь-коли.
- Я недооціню... - Коулсон намагався відповісти, коли Гаррі вказав на нього, але раптово не зміг видати ні звуку. Він клацнув пальцями проби, але нічого не почув. Хоч це і било з пантелику, але могло бути дуже корисно. Гаррі просто давав йому всю інформацію, яку він міг використати, щоб залучити Ф'юрі на свою сторону. « Дуже добре», — подумав Коулсон. Або так було б, якби Гаррі не довіряв йому настільки, щоб він не розкрив його магію.
– Добре. Про цю наступну частину ти ніколи і нікому не розповіси. Навіть якщо я зрештою працюватиму зі Щ.І.Т.ом і Ф'юрі дізнається про все. Навіть якщо я помру і ти знайдеш цей предмет, ти не будеш ним користуватися і нікому про нього не розповіси. Ти береш цю таємницю з собою в могилу. Ти мене розумієш? - Гаррі все ще був дуже серйозним, і Коулсон міг тільки кивнути на знак згоди, намагаючись передати свою серйозність очима. Гаррі, здавалося, повірив йому, тому що потім витягнув амулет з-під одягу і одягнув його на шию Коулсона.
Гаррі змусив їх відійти на пару футів, повернувся і став крутити амулет в руках. Світ навколо них, здавалося, став сірим, і коли він повернувся, Коулсон побачив Гаррі, який сидів перед ним та розмовляв з іншим Колсона. Те саме, що й розмова з Гаррі відійшла. Коулсон повернувся до Гаррі з широко розкритими очима. Але Гаррі він не бачив. Навіть мигонь на мерехті не було. Амулет був єдиною точкою відрахунку для того місця, де повинна була бути його голова, поки навіть це не зникло. Поки Коулсон дивився, перед його обличчям з'явився листок паперу. Слова "Пні!" ледачим почерком були на ньому, а потім аркуш паперу вислизнув на спину його двійника і, здавалося, приліпив там. Коулсон закотив очі, почувши цей дитячий жарт. Потім він побачив, як інший Гаррі запитав його подвійника, чи той довіряє йому. Він майже шкодував, що не може піти з ними знову подивитися шоу.
Як тільки їхні двійники пішли, Гаррі відключив магію мовчання і невидимість.
- Подорожі у часі? Ти хоч уявляєш, що ми можемо з цим зробити? - запитав Коулсон.
- Нічого. Нічого, крім розтягти часовий потік і створити парадокс який призведе до руйнування принаймні всієї нашої Сонячної системи. Довірся мені. Я так багато разів хотів виправити помилки і повернутися, щоб змінити все на краще. Я чітко сказав, що якщо хтось взаємодіє з минулим до такої міри, щоб воно розходжалося із потоком часу, може слідувати тільки невимовний хаос. Ось чому час може бути тільки *продане*. Ви можете використовувати його, щоб більше читати, довше спати, тренуватися або спостерігати за подіями, але ви не зможете вплинути на минуле, аби змінити їх - у голосі Гаррі прозвучала гіркота, і потім Коулсон згадав, з якого світу він прийшов. Спокуси, мабуть, були величезними. І біль від усвідомлення того, що він може завдати ще більше шкоди.
- Мені дуже шкода, Гаррі. А я і не знав. Я можу тільки уявити твою біль. Я поки залишу це, і ніхто не дізнається, але нам доведеться витратити час, щоб ти мені все як слід пояснив. - І він теж це мав на увазі. Якщо ця могутня людина, мабуть, здатна на всі думки і немислимі речі, говорить, щоб не зв'язуватися з часом, вона принаймні слухає.
— Отже, - сказав Гаррі, міняючи тему, — що нам тепер робити?
- Я думаю, що зможу знайти спосіб допомогти тобі, — сказав він з усмішкою. - Ти довіряєш мені доповісти все, що зможу?
- Якщо не ти, то хто? - Гаррі відповів з кривою. - Іди і роби те, що повинен. Просто попроси агентів відпустити мене, коли я захочу. Я відчуваю себе покараною дитиною з нянькою.
Вони попрямували до столу з телефоном і навушником Коулсона.
- Я влаштую все завтра. Ще одне питання, перш ніж ми повернемося в мережу. Якщо ти тільки що прийшов сюди, як ти дізнався про Пуенте Антигуо?
Гаррі почесав затилицю і сказав:
- Я ніби перейняв це від тебе. Ти передавав це так сильно, що я не міг не помітити. Мені шкода. Коли ти згадав, що щось подібне вже траплялося раніше, мені потрібно було знати, чи можливо, хтось з мого боку пройшов через це. Чесно кажучи, я навіть не знаю, що там сталося. Я просто зробив вигляд, що це так.
- Ти читаєш мої думки? – запитав Коулсон, холодно дивлячись на Гаррі.
- Ні! Є два види ментальних мистецтв: одне для захисту розуму від читання, а інше для читання думок. Мій ворог був майстром читання думок, і я мусив навчитися захищати себе. Існує два види сканування. Один для поверхневих думок. Це тонко і добре для збору інформації про поточні події, але людина повинна думати про це. Друге - це те, що ви назвали б читанням думок. Вона дозволяє нам заглянути в людські почуття, але вимагає часу й зусиль. Зіровий контакт повинен бути збережений для обох, — пояснив Гаррі.
- Розумію. - Гаррі бачив, що ця здатність шокувала Коулсона.
Коулсон і оком не моргнули, коли Гаррі розтягнувся в усмішку й потягнув до кишені його піджака. Гаррі витягнув сонячні окуляри і простягнув їх Коулсону.
— Ох, це логічно, — сказав Коулсон, одягаючи окуляри. - Навіщо ти мені це розповів? Міг би ж і замовкнути, і я б нічого не дізнався. Ми обоє розуміємо, що ти міг би вигадати що завгодно, і мені довелося б вірити з огляду на те, як мало я знаю про твої здібності.
Коулсон підозрював відповідь, але хотів почути її.
- Довіртеся мені, агент Коулсон. Довір’я - це те, над чим ми працюємо. Воно, напевно, найкращий спосіб зробити мене ворогом. М'яч на вашому боці.
Вони підійшли до столу, і Коулсон включив свій навушник. Він витягнув телефон і, приклавши палець до вуха, повернувся до Гаррі.
- Коулсон, підтверджує оперативний статус. Все чисто. Код підтвердження: Дзета, Лема, Бета, чотири, два, п'ять. Підтвердіть, будь ласка. - Він знову зробив паузу, перш ніж відповісти. - Підтверджую, оцінка на стадії Дельта. Суб’єкт бажає співпрацювати згідно з протоколом обробки 15, підрозділ С.
Коулсон чекав ще трохи довше, ніж зазвичай. На секунду в його очах мигнув шок, перш ніж він відповів:
- Підтверджено. Я пропоную вибрати варіант два і слідувати протоколу Ікс.
Гаррі цікавився тим, що відбувається, але розумів потребу говорити в присутності того, хто не знає контексту. Це здавалося продуманою системою, хоч і трохи параноїдальною. Грюму б це сподобалося.
— Передам, сер, — сказав Коулсон, який виглядав щасливим собою. - Директор хоче тебе допитати. Він завтра пришле когось, щоб забрати тебе. Схоже, він хоче з тобою зустрітися.
- Це добре? Звучить так, ніби мені варто хвилюватися? - Гаррі був здивований, але поки що впокорився. Коулсон лише посміхнувся і продовжив:
- Директор сказав, що ти можеш поїхати, але хотів би, щоб ти залишився в готелі, поки він не зустрінеться з тобою.
Гаррі зрозумів, що це означає. Він був невідомим і, ймовірно, його вважатимуть загрозою, поки не дізнаються більше або не укласти угоду. Або це, або його запрут, припустив він. Потім Коулсон повернувся до нього.
- Більшість людей запитали б про коди та протоколи, які я використовував. Чому не ти? — запитав Коулсон, вмикаючи Гаррі назад до машини.
Він знав, що Гаррі був чесний, бо слова Гарі підтверджували деякі з його власних теорій, але його все ще трохи турбувало нещодавнє відкриття про те, як його розум може бути небезпечним.
- Колись я був частиною групи, яка повинна була захищати деяку інформацію та людей від ворогів, — сказав Гаррі, намагаючись говорити так, щоб ніхто не підслухав, тепер, коли Коулсон знову був на зв'язку. - Ми повинні були підтвердити свої особистості і використовувати кодовані фрази та відповіді для підтвердження статусу. Деякі слова, вкладені у речення, давали нашим людям зрозуміти, чи ми зносимо або діємо під тиском.
- У нас був параноїк, відставний ветеран, на нашому боці. Він був суворим, але ми ніколи не відчували себе в більшій безпеці, ніж поруч з ним. Він добре знався в деталях, і це нам чудово послужила. Я досі пам’ятаю той день, коли він загинув і намагався захистити мого підпільника. Його партнер злякався і залишив його без підтримки. Його смерть стала для мене початком війни. Це був день, коли я втратив залишки своєї невинності.
- Скільки тобі було років? — запитав Колсон, помітивши на мить на обличчі Гаррі вираз втраченого, переляканого хлопчика. Дивно було думати, що колись Гаррі потребував захисту.
- Мені ось-ось мало сповнитися сімнадцять, — сказав Гаррі, дивлячись кудись вдале. Було очевидно, що він поринув у спогади про цей час.
- Дивно, — вимовив Коулсон. - І ти вже працював з людьми, щоб зупинити своїх ворогів?
- У мене не було особливого вибору. На той час я вже два роки був у центрі подій. Не те щоб я коли-небудь до цього прагнув. Це сталося так, що я неминуче опинявся в напружених конфліктах, де мені доводилось діяти або втручатися, щоб захистити себе чи когось іншого.
Гаррі все ще думав про ті дні. Його шкільні роки видавалися м’якими в порівнянні з тим, що сталося після останнього повернення Ріддл. Ніхто не знав, що він створив ще один хрестраж або готувався до свого повернення без сторонньої допомоги. Гаррі більше не відчував його, коли зв'язок в його шрамі остаточно зникла. Коулсон був приголомшений. Однак, це дещо пояснювало. Ті, хто був викуваний у бою, зрештою ставали сильнішими. Йому було шкода чоловіка, який так багато втратив, але ще більше він поважав його за те, що той вижив. Це також пояснювало, чому Гаррі був такий вправний у перетворенні своєї особистості в загартованого воїна, який готовий на все, оскільки саме цим він і повинен був стати.
Вони мовчки підійшли до машини, і Коулсон відвіз їх у готель. Він висадив Гаррі і відправився на розбір польотів. Гаррі зайшов до готелю і вирішив піти випити в бар. Він сів на табурет біля стійки і замовив шість порцій текіли й віскі, попросивши бармена принести їх у номер. Йому потрібно було що-небудь міцніше, щоб хоч трохи розслабитися, але пити на самоті йому не хотілося, а навколо було хоча б кілька людей. Гаррі швидко проковтнув перші дві нюмки, перш ніж відлізти віскі і озирнутися, щоб подивитися на людей.
Йому вже давно не доводилося бути в суспільстві такої кількості людей, і він насолоджувався цією атмосферою. Він побачив молоду пару в кутку, яка намагалася виглядати непримітною: вони перешіптувалися, трималися за руки під столом і потягували якісь фруктові напої, які Гаррі не міг визначити. Він ворожив, чи втекли вони або намагаються виглядати старше своїх років. Він згадав, що читав про 20 - річний вік вживання алкоголю в Америці. З чарівними людьми похмілля та алкогольне отруєння не були проблемою. Так само, як і багато інших речей у магічному світі, не було чітко визначених правил щодо вживання алкоголю неповнолітніми. Сливове пиво продавалося тринадцятирічним підліткам, і хоча воно було не дуже сильне, більшість простих людей змогли б випити лише кілька таких, а навіть більше! Поруч була елегантно одягнена група з п'яти чоловік, всі в костюмах, здавалося, закінчили ділову зустріч.
Гаррі подумав, що ці люди вирішили скористатися баром далеко від дому і не турбуватись про рахунок. Адже будь-яка компанія, яку вони представляють, напевно все оплатить. Старенький чоловік сидів у кутку коло стайні. Він теж був у костюмі, але виглядав втомленим, а його піджак сидів не так добре, як на тих молодих людей за столом. Чоловік просто дивився на свій келих, час від часу відпочиваючи. « Йому не пощастило в справах, і він намагається заглушити свій смуток» — подумав Гаррі й зробив ще два ковтки віскі. А потім його думки перервав приємний жіночий голос.
- Хочеш випити?
Гаррі обернувся і побачив чудову рудоволосу жінку, яка підходила до нього. На ній був білий сарафан з стильним, але неброським орнаментом із блідо-зелених листя. Її волосся, злегка хвилясті, ледь торкалися плечей. На нього дивилися зелені очі, трохи темніше його власних.
— Ні, мені просто треба було вибратися з своєї кімнати, — відповів він.
Вона глянула на нього, потім на шість рюмок, чотири з яких були порожні, і посміхнулася.
- Мабуть дуже нудна кімната. Не проти, якщо я приєднаюся до тебе? Мені, здається, і самій потрібна компанія.
Він посміхнувся в відповідь, встав, щоб висунути їй стілець.
– Будь ласка, - сказав він. - Будьте моїм гостем.
Вона повела себе так, ніби була захоплена його манерами. Гаррі простягнув їй руку.
- Я Гаррі.
Вона взяла його руку зі словами:
- Наталі.
Гаррі поцілував повітря над її костями, посміхаючись усмішкою.
- Приємно познайомитися, Наталі. Можу я пригостити вас випивкою? – запропонував він.
Вона прийняла його пропозицію і передала бармену своє замовлення.
- Ти хочеш підчепити мене? - сказала вона, прикидаючись, що погано імітує його акцент, але з іскрими гумору в очах. - До твого відома, я не якась там коханка на одну ніч.
— Звичайно, ні, люба леді, — негайно відповів Гаррі. - Але хіба я не був би поганим прикладом британського джентльмена, якби не запропонував вам освіжитися після того як ви подвоїли честь мене своїм чудовим суспільством?
Запитав Гаррі, намагаючись максимально правдоподібно зобразити британського лорда (так він і був), злегка кланяючись в пояс та театрально жестикулюючи рукою. Він подивився на неї і посміхнувся, і ця усмішка ніби розтопила лід. Вона теж усміхнулася, зрозумівши, що він жартує.
- Ти небезпечний, — сказала вона. - На мить мені здалося, що ви говорите серйозно.
- Все це заради доброго розваги. Я вже кілька днів сиджу замкненим у своїй кімнаті. Я почав нудьгувати за спілкуванням людей, — сказав Гаррі.
- Що ви робите в Малібу? Відпустка? - Вона запитала, подивившись на нього після того, як забрала свій напій з барної стійкості і подякувала йому.
- Поїздка була в деякому роді спонтанною. Залежно від того, що станеться завтра, я можу вирішити перетворити це на маленьку відпустку.
- А що буде завтра? - Вона запитала.
- З'явилася можливість для бізнесу. Я зустрічаюся з чоловіком, який повинен знати деталі, — сказав Гаррі.
Бути невизначеним для нього ставало чимось на зразок звички.
- А як щодо вас? Ви взяли відпустку, щоб не бути моделлю? – запитав Гаррі з легким гумором, знову посміхаючись.
- Ти просто кокетка, — сказала вона, все ще посміхаючись. - Я помічник керівника. Ми з босом були тут на зустрічі. А тепер він пішов зі своїм приятелем. Він залишив мені кімнату і трохи грошей на витрати, поки вони будуть робити, що завгодно. І чим ви займаєтеся, що можете просто встати і піти, і знаходити ділові пропозиції там, де ви опинилися? - Вона запитала.
— Трохи того, трохи цього, — відповів він навмисно невизначено. Чесно кажучи, він ще не думав про це. Що він робитиме з часом? У нього вже багато років не було ні роботи, ні відпустки, якщо це пішло на те.
- Зустрінений мій друг. Я думаю, він сподівається, що я тут залишуся. Удома ситуація не дуже добре.
Він повернувся до рюмків і випив дві останні, потім осушив весь залишок віскі. Після цього він встав і знову простягнув їй руку. Роздратування на мить відобразилося на її обличчі, коли вона взяла його за руку, і він знову поцілував повітря прямо над нею.
- Дякую вам за чудову компанію, люба, але боюся, мені доведеться з вами попрощатися.
- Почекай, ти йдеш? - Вона виглядала трохи задіткою.
- Я тільки планував випити, що і зробив. Вибачте за раптовість мого відходу, але я хочу поб'ю. Можливо, знайти щось цікаве у вітринах магазинів. Знаєш, зайнятися туристичними справами поки у мене є час. Думаю, ви могли б приєднатися до мене, якщо вам цікаво?
Він не очікував, що вона прийме його пропозицію, але принаймні це не буде виглядати так, ніби він просто залишив її одну.
— Звичайно, - сказала вона, повністю застав його зненацька. - Я давно не ходила по магазинах.
Вона потиснула плечима і почала підніматися.
- Ви не заперечуєте, якщо ми зустрінемося через годину? Я був на пляжі раніше і відчуваю, що хочу прийняти душ та вдягнути щось чисте - сказав він.
– Добре. Зустрінемося в холі.
З цими словами вона знову сіла, мабуть, щоб випити свій напій. Як тільки Гаррі пішов, вона дістала з сумочки щось маленьке і звунула в вухо. Потім вона взяла свій телефон і піднесла його до того ж вуха, просто на випадок, якщо хтось спостерігає, і сказала:
- Мета заявила, що він збирається покинути готель, щоб « заслужитися туристичними справами». Я отримала запрошення приєднатися. Час відсилання - одна година.
Вона послухала в навушнику кілька секунд і сказала:
- Підтверджую. Продовжуємо з первинною. Спостерігання і розвідка. "Вдова" вийшла.
https://literna.net/uk/books/212-harri-potter-potrapiv-do-marvel-zavrshena