Зазвичай такі історії починаються темною та бурхливою вночі. Але ця історія почалася теплою вночі на пляжі під повним місяцем. Молода пара, яка втекла з дому, вирішила подрімати на пляжі. Або принаймні юнак погодився піти, сподіваючись завоювати серце дівчини, яку вважав любов’ю до всього свого життя.
Вони тільки що влаштувалися, щоб спостерігати за повною місячною, коли вона почала опускатись над водою. Вони навіть не задумувалися над майже повною темрявою після того, як їхнє єдине джерело світла зникне за горизонтом.
Але тут пролунав гучний тріск, що супроводжувався звуком удару чогось про пісок на дюні неподалік.
- Що це було? - Сказав Джонні, коли його думки перервалися, а він вже готувався до поцілунку, який би отримав за сьогодні романтичне побачення.
- Я не знаю! Давай просто підемо, добре? - Ліззі, вискакуючи на ноги, раптом злякалась. - Це прозвучало як постріл! Ми повинні йти звідси!
— Ні, навряд чи це був постріл, — відповів Джонні. - Напевно якісь діти кидали петарди. Розслабся, я йду перевірити, що це. Добре?
Гордість не дозволила йому втратити обличчя, незважаючи на здоровий глузд. Вона намагалася переконати його не ходити, змусити його замовкнути, повернути його, але його рішучість була непорушна. Він заспокоював її, навіть не усвідомлюючи, що вона турбувалася і за свою безпеку, а не тільки за нього.
Він тихенько піднявся по схилу і подивився через край. Там він не побачив нічого, крім чогось схожого на чорну тканину, можливо, чорна сумка для сміття. Він тихо рушив до чорної тканини з іншого боку дюни. Він обернувся, щоб окликнути дівчину і сказати їй, що все в порядку, коли почув ще один тріск! А потім побачив спалах світла зверху, який привернула його увагу.
Приблизно в 3 метрах над дюною, на якій він тепер стояв, з'явилася якась фігура, коли спалахнув. І що б це не було, воно от-ось впаде прямо на нього!
Раптовість ситуації і гучний звук злякали його, він скрикнув і відстрибнув у бік, щоб уникнути падіння об'єкта. Всього за долі секунди він прийняв рішення стрибнути в тому напрямку, куди він дивився, не витрачаючи дорогоцінний час на роздуми про напрямок стрибати.
Тим часом Ліззі злякалася до безумства, побачивши і почувши другу спалаху та скрик свого хлопця від несподіванки, коли він втік із її поля зору. Не розуміючи, що відбувається, але не бажаючи привертати до себе увагу, вона почала тремтіти, коли її інстинкти наказували їй втікати. У результаті вона застигла на місці і не сміялася наблизитися, але й не хотіла йти.
На вершині дюни, куди приземлився об’єкт, пролунав стон і рух.
- Що, чорт візьми ти зробив, Томе? - Він почув голос того, хто там приземлився.
- Томек? З ким ти говориш? Я сам повинен тебе про це запитати! - Сказав Джонні, піднімаючись на ноги і скочуючись по дюни після свого поспішного втечі. - Ти майже приземлився на мене! Звідки, чорт візьми, ти взагалі взявся?
Ігура тільки почав підніматися на вершину дюни, коли до нього дійшли слова хлопця. Він завмер, вражений тим, що побачив когось, крім себе, в цьому місці. На мить він застиг, а потім швидко почав спускатися по дюні до хлопця. У його руці раптово з'явилося світло.
- Хто ти? Ти в порядку? Я повинен відвести тебе в безпечне місце! Тут небезпечно! - Здавалося, схвильовано говорив чоловік, спускаючись до Джонні і озираючись на бік, немов шукав місце, куди його відвести.
Джонні зробив кілька кроків назад, намагаючись піти від явно божевільної людини, що наближається до нього. Але тут він спіткнувся про щось на землі. Непримітна людина перед ним подивився вниз, і зі світлом в руці Джонні побачив те, що спочатку прийняв за чорну сумку - це було тіло накрито якимось плащом. Незрозумілий чоловік підняв голову і, здавалося, відчувши щось в повітрі, почав оглядатися по сторонах.
- Де ми, малюк? - Він запитав.
Джонні, який ніколи раніше не бачив трупів і не хотів злити цього чоловіка, що міг його вбити, вирішив відповісти, не зіляти його:
- Малібу?
Він не був упевнений, чи людина хотіла знати в якому стані було тіло, про яке вона спіткнулася.
- Додому? Що відбувається? - Чоловік вигукнув.
Звук його дівчини за дюнею змусив його битися частіше.
– Лиззи... - Прошепотів Джонні в паніці, раптово втікаючи на піщаний схил, наче не було завтра.
Він не розумів, що божевільний був поруч з ним, світло зникав з його руки, коли він намагався зосередитися на звуках кричащої і плачучою дівчини. Піднявшися на пагорб, він побачив двадцять чоловік у камуфляжі з рушницями і ліхтариками навколо його дівчини. Вони були в повному бойовому спорядженнях і наказали їй лягти на землю. Він побіг до своєї дівчини, раптово перестав дбати про власну безпеку.
Коли він підійшов ближче, один з чоловіків помітив його і, направивши на нього ліхтарець, зробив попереджувальний постріл в пісок біля його ніг. Потім він почув команду:
- На коліна і руки вгору!
Він впав на коліна і підняв руки, не знаючи, що робити або думати. Двоє чоловіків підбігли до нього, але раптом солдати почали падати на землю червоним світлом. Був крик тривоги, і пара пострілів пролетіла над його головою, коли він впав на землю і інстинктивно прикрив голову. А потім стало темно.
Він прокинувся у своєму ліжку, його серце тряслося, але він не розумів чому. Коли його пульс заспокоївся, він подивився на свій телефон і перевірив час - 14:13. Він побачив, що отримав повідомлення від Ліззі:
[Ми повинні були зустрітися сьогодні ввечері?]
Вона відправила його хвилину тому. Може бути, це те, що його розбудило...
- Ні, я не пам'ятаю такого... Я щось забув? - Він відповів, що мав плани на сьогодні з нею, і ніколи не відмовлявся від можливості поспілкуватися.
— Ні, у мене було дивне відчуття, що ми повинні були зустрітися, — відповіла вона.
- Ти щойно закінчила читати одну зі своїх книг жахів і просто хочеш поговорити зі мною, чи не так? - Він запитав.
- Ні, ми побачимося завтра. На добраніч, Джонні, — написала вона.
Він закінчив розмову:
- Добраніч, Ліззі. Спи спокійно.
Поклавши трубку, він лежав і посміхався. За вікном чоловік, перемістивши дітей і стерши їм спогади про сьогоднішній вечір, пішов геть.
https://literna.net/uk/books/212-harri-potter-potrapiv-do-marvel-zavrshena