Кайла тихо заговорила. Степан, який збирався піти після лікування, знову подивився на дівчину.
— Кажіть.
— Око Астера... Чи існує якийсь спосіб лікування?
Його невимушеність зникла, і це стало серйозним у очах.
Стефан протягом трьох років був з Астером, який осліп на одне око і шукав різні способи. Але він не хотів, щоб Кайла знала, які зусилля доклав.
По-перше, Кайла Веста - та, хто зробила око Астера таким.
— Це моя особиста справа.
Кайла більше не зупиняла Степана, коли той розвернувся і пішов геть із помаранчевим обличчям. Він повернувся на верхній поверх Імператорського палацу, де зупинився Астер.
"Навіть якщо б я міг щось зробити з цим, я б їй не сказав".
Це була мрія Стефана - зробити Астера щасливим виліковуючи його очі. Він все ще тримав Квінсі в себе, тому що хотів здійснити свою просту мрію так, щоб Астер про це не дізнався.
Треск.
Він почув, як хтось рвіт нещодавно створеної ним мережу Шалі Степана вгору по сходах прискорилися.
— Хто посмів підійти до пана Астера?
Однак коли він дістався до верхнього поверху Імператорського палацу, це був Астер, а не вбивця. Той руйнував кордони, дбайливо створені крок за кроком...
- Хто сказав тобі робити такі марні речі?
Астер виблискнув фіолетовим оком. Сумне передчуття.
- Пан Астер?
Степан зітхнув, побачивши сіті, які перетворилися в пил під чарами Астера.
- Ти вирішив захистити мене павутиною?
Його обличчя яскраво посміхалося, але фіолетовий спалах проминув в єдине око.
Хоча сила Степана більша за лік, він пишався тим, що був досить могутнім чарівником. Можливо, навіть якщо б він змагався із чарівниками у Чарівних вежах і не переміг, то напевно завдав би серйозної шкоди.
Але Астерова сила була на іншому рівні. Він відчував себе безпорадним у якості чарівника, дивлячись на те з якою легкістю ламаються складні бар'єри.
У цей момент Астер схопив Стефана за волосся і кинув на підлогу. Це сталося в одну мить, так що Степан вдарився обличчям об мармурову підлогу, навіть не опираючись.
Пам.
— Гха!
Нос зламаний? Це призвело до сильного болю. Гаряча рідина потекла з його ніздрів. Астер ще раз вдарив по затилку Степана, який лежав на підлозі.
— Гха!
Цього разу у нього випали передні зуби. Вони зламалися, уламки впали на підлогу. З його ясен потекла кров.
— Го-спо-дин Аст-ер...
Проте, здавалося, що Астер не збирався прибирати ногу з голови Степана. Хоч би як там було, він знову переніс вагу на ногу і зимно продекламував її.
- Вони не прийдуть, поки ти робиш такі марні речі.
— ?.
— Ха...
Як формальний комір стискав його шию, Астер розчепив гачок пальцями і зітхнув.
Степан міг сказати, що Астер був не в дуже хорошому стані просто почувши як той дихає.
- Пан Астер?
Степан підняв голову і повернувся, щоб схопити його за штани.
- Що з тобою не так?
Астер вдарив Стефана черевиками в нижню щелепу.
— Хааа...
Схоже, щелепа була зламана. Коли вона відкрилася, то просто не змогла повернутися на місце, наче щось було не в порядку з суглобами.
Степан негайно простягнув руку, щоб почати лікувати своє розбите обличчя. Ті, що мерехтять фіолетові, зелені та сині вогні, перекликалися, щоб відновити пошкодження Степана.
Пам.
Проте, ще до того як його обличчя зажилося, Астер знову вдарив Стефана черевиком у підборіддя. Він схопив його, який не міг навіть закричати за волосся, і розсміявся.
- Це ще не кінець. Ти ж вилікуєшся пізніше?
Помилка. Степан задумався.
Оскільки він ніколи не бачив подібного за останні три роки, чарівник вирішив, що Астер змінився. Але це було не так.
Коли він був у Герцога Литхі, іноді сталися моменти, коли Астер втікав. Він не міг контролювати чари, які переповнюють його, і образа на те, що їх обмежують, іноді змушувала його бігти. Здебільшого випробувані були урядовці, слуги та наймані вбивці, послані Імператрицею.
Роль Степана полягала в тому, щоб зціляти тих, кого калічив Астер, забирати їх спогади або розбиратися з їхніми тілами у Герцогстві Литхи, якщо вони помруть.
Бам! Бам!
Звук побиття Степана луною рознісся коридором. Але ніхто не перечив наказу Імператора не підніматися вгору, і жоден не дивився на верхній поверх.
Рідні черевики били його по обличчю і животу, це було боляче, ніж він думав. Ноги молодого чоловіка, особливо міцне тіло, були грубими.
Роздратоване обличчя Астера поступово поверталося до свого звичайного виду.
— Кха, кга.
Степан зазнав насилля і не противився йому.
— Ху-у...
Це через швидкі рухи? Астер відкинув волосся з потного лоба. Він важко видихнув повністю груддю і повернувся, щоб привести в порядок свій розтріпаний одяг.
Стефан завагався, але швидко вилікував своє розбите обличчя. Навіть коли рана загоїлась, щелепа була уражена черевиком і все ще пам’ятала льодяний біль.
Степан подивився на Астера. У цей момент шаленого юнака запала радість.
—...ди.
Бормоча нерозбірливі слова, Астер пішов до свого кабінету.
- Пан Астер?
Степан пішов слідом за ним, ледве контролюючи своє, все ще не виліковане, ноче тіло. Коли Степан побачив кабінет від шиї до спини, його охопив жах і пробігли мурашки.
— Це...
Коли ви приготували цю пастку? Очевидно, це була сила, яку неможливо було відчути поки не потрапиш в її сіті.
Від підлоги кабінету до всього коридора сяяв фіолетовий магічне коло, на яке були покладені різні заклинання. Озброєні і водночас знешкоджені вбивці обезводнювалися, чіпляючись ногами за магічне коло.
« Я відчуваю величезну силу».
Вбивці відчули величезну магію. Велика сила, яка виходила від них.
Вони чарівники.
- Пане Астер, вони чарівники!
Один, два, три, чотири. Всього четверо.
— Хто посмів послати їх! — Степан гукнув.
— Так і є!
Астер зупинив Степана, коли той кинувся до убивць. Це наче наказ до бездіяльності.
- Вони мої.
Фіолетове око Астера заблискував, як у дитини, що відкривала іграшку.
У той час, коли вбивці намагалися кинути в Астера подавачі магії, пурпурне коло на підлозі почало сяяти. У барвистих обрисах вільно переміщалося заклинання, і шестерні-зірки оберталися наче в годиннику.
У цей момент вбивці перестали рухатися.
— Г... Гха...
Їхні роти щільно стиснули, як і губи. Кров поступово крапала з очей.
— Ха!
Степан закрив рот обома руками. Не тільки вбивці, але й сам він не міг набрати кисню в легені, скільки б не намагався дихати.
Чари Астера, здавалося, повільно розповсюджувалися і вбивали всіх в кабінеті.
— Пан Астер...
В середині, коли я викликала магію, вона виглядала чудово.
Пристебний погляд Астера звернувся до магічного кола на підлозі. Вільне заклинання зупинилося і перетворилось на зображення виноградної лози.
« Що це за коло? Я не можу його зрозуміти".
Степан вперше побачив таку форму кола і чар. Він був вражений магією Астера, яка була далеко від його теорії.
Зображення винограду в магічному колі повільно просочувалося на підлогу. Очі найманців у масках, на яких були яскраві стебла зелених рослин, наповнилися страхом.
Вони втратили розум, коли підозріла рослина здала їхні тіла під час приліплення.
— О, брудні. — тихо прошепотів Астер.
Вода стекла зі штанін і намочила підлогу. Поки це був один з хлопців, але інші - тільки питання часу.
Коли Астер пошевелив пальцем, чарівне коло на підлозі зникло, залишивши тільки виноградну лозу. Водночас стало можливим дихати.
— Ах!
— Кха! Кха!
Вбивці затамували подих, міцно прив’язані до виноградної лози. Стефан прокашався. .
Він спостерігав за Астером і нарешті побачив це. У його очах, мабуть, вже ніколи не повернулося життя цих чотирьох убивць.
- Я приберуся, як і раніше, пане Астер.
Степан став навколішки перед Астером і намагався переконати його. Як і раніше, він хотів прибрати сліди божевілля Пана.
— Нет.
Але той усміхнувся і відмовився. Степан зрозумів, що не було чарівного Астера, який йшов за ним.
- Зараз немає нікого більш придатного ніж я, щоб навести тут порядок.
Там, куди дивився Астер, виникла чорна кругла сфера. На перший погляд це схоже на дірку або кулю, але тільки чорний.
- По-перше, вам потрібно знати хто їх послав. Тому що сили сім’ї Гіллет ще не ослабли.
Сказав Стефан і пильно подивився на вбивць. Проте Астер підійшов до вбивцю, як ніби йому було все одно на те хто він, і подивився на його обличчя.
- Мені байдуже, хто його послав. Я не хочу знати.
— Но, пан Астер. Якщо ви не з'ясуєте, хто стоїть за ними ...
Астер посміхнувся і повернув голову до Степана.
- Сюди прийдуть знову.
—...
- Вони прийдуть знову.
Степанове тіло на мить напружилось від мильної усмішки молодого чоловіка.
— Не дозволяйте Кайле дізнатися про це.
Астер видав звук « шш » і піднісся вказівний палець до губ.
— Не дай ей знати.
Степан тупо втупився на нього.
Він відчував, що щойно познайомився з Астером.
У дитинстві Астер міг знехтувати гнівом або прокляттям, яке завдало йому всього життя, наче в’язень. . Цей молодий чоловік завжди був таким. Те, що він був тихим протягом останніх трьох років, було не чим іншим, як терпіння, щоб збільшити силу, досягти попечатаних в крові намірів і повернутися до Кайле Весту.
Видимість самотності, красива зовнішність і іноді жорстокість — все це було справжнім образом Астера.
У цей момент Степан просто зрозумів одну річ, в яку зовсім не хотілося вірити. Він згадав, що молодший брат Кайли Веста встановив бар'єр Щіцуро в Імператорському палаці.
Очевидно, Франц встановив кордон і забезпечив охорону головних посадових осіб у Імператорському палаці. Тому що він сам спостерігав за цією сценою.
У той час Астер також був захищений Шіцуро і він ясно бачив синє світло у формі щита, що просочується в тіло потомка Короля Духів.
- Ах, пане Астер... Хіба зараз ви не були захищені Щуцуро?
Раптом мармурова стать просочилася кров’ю вбивць. Вона забризкала все обличчя Астера, що, здавалося, приносило йому задоволення.
- Якби кордони Щіцуро працювали нормально, то ці типи не змогли б сюди проникнути.
На запитання Стефана Астер мовчки витер оховані руки про свій одяг,
Звісно, немає жодних перешкод до оселі пана Астера... Чи не так?
Вся біла уніформа, розшита золотими нитками, була заляпана червоною кров'ю. Вона настільки запікалася, що погано втиралася.
Астер приклав закривавлену руку до носа, понюхав і злегка зітхнув.
— Чи зникне запах крові, якщо використовувати магію?
Було легко очистити тіло і одяг, випатрачений таким чином, за допомогою магії. Тим не менш, трохи дратувало використання магії для прибирання кривавих плям. Сіла Астера була швидше атакуючою, так що магія зцілення не була його спеціальністю.
- Пане Астер, ви дійсно більше не потребуєте мого захисту.
Степана Астер дуже потішили слова радості.
- То ти йдеш?
На розслаблену посмішку Астера Степан знову, здавалося, випав з реальності.
— Тоді йди і роби свою роботу.
Як не зацікавлений Степан, а погляд Астера повернувся до сплутаних тіл убивць.
— Я допоможу вам прибрати кров. Це дратує, тому я думаю, що краще б мені скоріше розібратися з цим.
- Тоді ти чистиш підлогу.
Справді, на обличчі Астера загорнута приємна усмішка.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata