3. Джулія Хіллет
У регіоні Денова був поганий клімат. Почва також була бідною, що робилося неможливим для сільського господарства. Причина, чому лорд Денові побудував замок на такій землі була в тому, щоб якось освоїти спустошену землю. Однак багато поганих умов не могли бути подолані, і лорд не мав іншого вибору, окрім як покинути свій замок та землю.
Через невдалого першопроходця, земля Денова стала пусткою. Оскільки дощу не було зовсім, мало рослин могли рости самі по собі і були марні, бо вони не мали можливості з’їсти плоди. Тому, коли вона відкрила вікно, все, що вона могла бачити, було кілька суворих сухих трав.
Оскільки вони не дивилися на що, то завжди тримали вікна закритими. Коли вікна були відкриті, вітер дув з сухим ґрунтованим пилом і їх треба було знову чистити.
— Відкрий вікно!
Джулія пронизливим голосом крикнула у відповідь покоївкою, яка принесла воду для вмивання. Маленька служниця здригнулася і розплакалась. Вираз обличчя Джулії було спотворено у воді, що впала на підлогу.
Мене нудить від цього!
Вікно було зроблено з дерева, так що вона не могла бачити що було зовні. Це ще більше розлютило Джулію.
— Пані Джуліє, на вулиці погано повітря.
Графиня Серта, яка стояла поряд з нею, зупинила Джулію. Седовласна жінка втупилася на Графіню Серта палаючими очима.
— Називай меня імператрицею! Я імператриця Ельбаха!
— Ха, но...
Маркіза Рівет, яка сиділа навпроти Графіні Серта, похитала головою. Це означало - роби так, як вона захоче.
- Так, Ваша Величносте.
Графиня Серта неохоче схилила голову.
Вона змінилася.
Джулія, яка була такою елегантною і гарною, так швидко постаріла. Тепер вона виглядала старшою, ніж була насправді. Завжди елегантна і розслаблена фігура зникла. Те, як він говорила, змінилося. Все змінилося.
Джулія, в якої тряслися руки, була вражена своїми сторонами і ще сильніше потиснула плечима.
- Перевірте ще раз, чи заперли ви двері. Він може прийти.
Ти щойно наказала мені відкрити вікно, але тепер хочеш, щоб я знову зачинила двері. Коли вона приїхала до Денови, її настрій змінювався десятки разів протягом дня.
— Ваша Величність, чи не хочете чаю? Ви відчуєте себе краще.
Маркіза Рівет швидко дістала чайне листя з шафи і запитала. У неї в руці був морфій, але Джулія про це не знала.
— Да, чаю... Дай мені чаю.
— Да, Імператриця... Ваша Величність.
Вона не могла називати Джулію, яка вже була нізложеною, тим же титулом, що і раніше. Але служниці повинні були їй догодити. Таким чином, їхнє щоденне життя буде мирним.
Невдовзі з’явився чай, змішаний з морфією. Джулія взяла його тремтячими руками. Стан Джулії поступово стабілізувався після того, як вона обережно випила чай.
Дія ліків була хорошою. Було б краще, якби вона зараз заснула, але вона не поклала в нього так багато морфія.
Жінки використовували морфій, коли думали, що стан Джулії погіршувався. Хоча вони знали, що не повинні зловживати ними надто сильно, він був їм потрібен для легкого життя у вигнанні.
- Є новини з Імператорського міста?
Джулія, служниця, покачали головами.
— Мені треба купити нову сукню. Вирісши в Імператорській сім'ї, повинна подавати приклад Імперії і може продовжувати носити старі сукні.
Джулія Теребіла підсолодила свого одягу.
Оскільки вона привезла з собою весь одяг, який мала як Імператриця, її вбрання було чудовим навіть у вигнанні. Все це мало б конфіскувати. Джулія була іншою, хоча служниці одягнені як злочинці, що потрапили у вигнання.
Охоронці також докладали зусиль, щоб якомога більше прислухатися до побажання Джулії. Незважаючи на те, хто це бачив, то був особливий образ. Але вони нічого не могли з собою зробити. Це було через прохання Принца Кайруса, який став Герцогом Сарським.
Передавши трон своєму братові, Кайрус отримав титул і прізвище Великого Герцога Сарска. Тепер його звуть Кайрус Вольвесен Ельбаха Сарск.
І Джулія ненавиділа цей факт як божевільна.
— Го-госпожа Джулія! Великий Герцог Сарск тут.
До вітальні вбіг слуга, який займався хатніми справами. Джулія виблискнула очима, ніби збираючись вбити свою служницю. Слуга швидко вийшла зі вітальні з побіляним обличчям.
Невдовзі після цього з'явився Кайрус у супроводі двох охоронців.
- Ви також можете піти. Я подбаю про це.
Спочатку відвідувачі, які приходили відвідати злочинців, мали супроводжувати озброєну охорону в замку. Чарівники, особливо Джулія, були ще небезпечнішими.
Магічні камені, які придушують магію, були вбудовані в старі замки. Тож Джулія більше не могла використовувати магії. Однак охоронці й слуги, які охороняли вигнанця, боялися Джулії.
Кайрус зітхнув, як ніби нічого не міг з собою вдіяти, і подивився на тильний бік долоні. На тильному боці руки була захисна магія, щоб запобігти атаку чарівника. Це було тимчасово, але поки магічне коло був на тильної стороні його долоні, він був у безпеці.
— Тоді я піду. Якщо щось станеться...
Її погляд торкнувся Джулії, яка глянула на Кайруса.
— Оповести нас.
— Я розумію.
Кайрус кивнув головою. Він повернув голову і подивився на матір.
- Як ти смієш приходити сюди знову!
Як і слід було сподіватися, Джулія була незадоволена своїм сином. Як і очікувалося, Кайрус не реагував на це.
- Якщо є щось, що ти хочеш мати... Я дам тобі це.
Карус підійшов до Графіна Серта і простягнув їй мішечок з золотими монетами. Ці золоті монети витіснили достатньою кількістю припасів, які знадобляться їм під час вигнання.
Увесь час бракувало свіжих продуктів, ліків та інших малих речей домашнього вжитку. Так вже вийшло, що мило майже закінчилося.
Графиня Серта вклонився на знак ввічливості.
- Дякую, Ваше Високість.
Мешочок із золотими монетами був товстий, але для аристократів це було не достатньо. Проте завдяки Кайрусу вони могли легко провести своє життя у в’язниці, засланні.
З тих пір як Джулію замкнули тут, Кайрус регулярно відвідував її і платив своїм помічникам. Якщо його матері чогось не вистачає, він давав на це гроші.
— Як тільки я витрачу ці гроші на пані Джулію, у мене не залишиться грошей. Мені доведеться почекати вашого наступного візиту.
Кайрус слабо посміхнувся, дивлячись на опущену голову Графіні Серта.
- А поки придивіться до моєї матері. Я не думаю, що зможу приїхати сюди деякий час, поки не розберуся в Герцогством Сарск. Можливо, наступного року... Ні, це може зайняти більше часу.
Графиня Серта і Маркіза Рівет збліднелі.
Кайрус не зможе приїхати.
- І я буду такий зайнятий, що з цього моменту у мене не буде часу відправляти листи. Тому поки що вам доведеться набратися терпіння.
Кайрус був рятівником для тих, хто опинився в пастці у старому замку Денови. Присутність Кайруса, який займав посаду прем'єр-міністра Імператорського двору, не дозволяла охоронцям ігнорувати їх.
У засланні та в’язницях охоронці зазвичай зневажали злочинців. Зокрема, чим більший гріх і тим менше підлеглий він був, тим серйознішим це було. Сім’я Гілет, яка брала участь у вбивстві Імператора, впала і досягла віддалених околиць, так що нікому було стежити за ними.
Тому перші охоронці планували знущатися над злочинцями, які прийшли з Джулією. Але листи Кайруса не дозволяли їм цього робити.
Але він довго не зможе приїжджати і відправляти листи, тому вони не зможуть отримати золоті монети, які раніше йому давали. Завдяки Кайрусу вигнання пройшло трохи краще, але навіть обіцянка повернутися, коли все владналося, не давала жодних обіцянок.
Графиня Серта кивнула, коли Маркиза Рівет подивилася на неї. Графиня Серта старанно сховала золоті монети під своєю спідницею.
— Як твоє здоров'я, матусю?
Кайрус подивився в обличчя матері, але Джулія відвернулася і навіть не подивилася на нього. Оскільки його мати не відповідала, Кайрус теж нічого не сказав.
Деякий час я мовчав.
—... опустошена річ.
Порушивши тишу, Джулія першою відкрила рот. Кайрус подивився на Джулію поглядом, що впав.
— Я знаю, що ти звинувачуєш мене, матусю. Але я нічого не міг з цим вдіяти.
Джулія вдарила кулаком по чайному столику через спокійного голосу сина.
- Якого біса з цим нічого не можна було зробити! Чому ж ви настільки незадоволені, що можете віддати бастарда в ваші руки?
Джулія закричала, і атмосфера старого замку знову запалилась. Це повторювалося кожного разу, коли Кайрус відвідував Джулію.
Слуги Джулії завжди чекали на Кайруса. На жаль, він повільно втомлювався.
— Одного разу все це було справою, яку ми повинні були повернути. На щастя, Хілет став членом сім’ї.
Джулія фирснула на слова Кайруса. Глибші зморшки навколо рота стали помітнішими.
- І ти говориш про своє внутрішнє передчуття чи щось подібне?
- Це не передчуття, це передбачення.
Погляд Кайруса ковзнув у бік Джулії і швидко повернувся на своє місце. Ніби він побачив щось страшне.
Ти зрадив свою матір через свої маленькі побоювання і залишив нас з братом у безодні.
Джулія скрикнула від здивування. Її голос ставав дедалі гучнішим.
- Подивися на мене зараз! Це те, чого ти хочеш?
Сіте волосся Джулії, які були зібрані в пучок і без будь-яких прикрас, впали вниз.
Волосся Джулії вже не могли бути такими яскравими, як колись, бо не було покоївкою, яка акуратно б наверталася до її волосся. Графиня Серта і Маркіза Рівет, які були заслані разом, також не знали, наскільки красиво укласти волосся.
Можливо, саме тому вигляд Джулії був ще більш пошарпаний, бо її плаття було чудовим і розтріпаним.
Кайрус був убитий горем, побачивши свою матір. Хоч би що там було, вона все ще залишалася його матір’ю.
- Ти не знаєш, тому що не бачиш цього очима матері.
Погляд Кайруса повернувся на місце Джулії.
Це було видно тільки його очима. Молода жінка з рожевим волоссям сиділа поряд із Джулією, усміхалася і спостерігала за нею.
Того дня, коли Астер вперше прийшов до палацу, поруч з його братом було багато рожевих привидів. Також був дух герцога Литхі, якого стратили через повішання.
Можливо, це було з того дня. Привид з рожевим волоссям, схожий на молоду жінку, тримався за його матір і не відставав.
Всі інші привиди гналися за спиною Астера, і, як не дивно, тільки душа цієї жінки немає.
« Всі інші привиди пішли, чому залишився тільки один примара?»
І в той же день, коли Астер зруйнував палац, його очі більше не бачили мертвих душ. Але привид жінки, яка була поруч з його матір'ю, продовжував кружляти навколо неї.
- Як так вийшло...
Обличчя було знайомим. Тому що вона схожа на його єдинокровного брата.
Кайрус хотів втекти якомога далі, тому що він боявся таких речей.
- Я не зможу прийти якийсь час. А до тих пір, матусю, будь сильною.
— Правда? Это здорово! Ніколи не повертайся. Я не хочу тебе бачити!
Коли Кайрус встав, Джулія вилила весь чай із чаю на свого сина. Кайрус, який не міг уникнути цього моменту, насочив обличчя і крават у чайній воді.
- В-ваша світлість...
Поки Кайрус спокійно витирав чай, турбувалися тільки навколишні.
- Тоді я піду своєю дорогою.
Кайрус повернувся і вийшов. З гучномовцями, що зачинилися від дверей до душу Кайруса стало легше.
« Я зробив достатньо»
Йому було дуже сумно все кинути.
"У будь-якому випадку, я не маю часу турбуватися про щось ще."
У Кайруса було багато справ в Герцогстві Сарск.
Сарску знадобиться багато часу, щоб звикнути до нового Герцога. Те саме стосувалося Герцога Кайрусу. Їм потрібен був час, щоб пристосуватися одне до одного.
Тепер Кайрусу треба було доглядати за племінниками свого покійного брата, про яких піклувалася його мати.
Так що це було полегшенням. Йому не потрібно було приходити сюди на якийсь час. Оскільки Джулія злилася щоразу, коли бачила обличчя свого сина, він також почувався незручно кожного разу, як бачив свою матір.
— Подбай про мою матір.
Карус по черзі віддав вартовим золоті монети і забрав їх у карету. Він підняв очі, один раз подивився на кімнату Джулії і закрив вікно.
— Поїхали.
Кайрус настояв, і вершник підняв хлист.
***
- Мені теж потрібна зачіска. Коли ти замовляєш сукню на цей раз, покажи срібний гребенячок з перлами.
Стіснула зуби. Джулія прикусила зубами свої довгі нігті. Хоча її скинули, вона була Імператрицею. Не було жодних причин, щоб з нею так поводилися.
— Нет, госпожа Джулія.
Очі Джулії звернулися до неї, коли Графіня Серта рішуче заговорила. Здавалося, вона не могла повірити в те, що почула.
- Що?
- Це вигнання. Пайка з Імператорського міста ледве вистачає, щоб вижити, але ніколи не буває достатньо.
Очі Джулії розширилися. Її руки тремтіли.
- Нам потрібно більше заощаджувати ці гроші.
Графиня Серта зрозуміла, що Джулія все ще була мовчазною.
— Як це стосується мене? Я імператриця!
— Після приїзду ми щодня їли безалкогольний хліб і суп з горством капусти. Тим не менш, ми зберегли частку для Пані Джулії і дали вам більше. Нам бракує речей першої необхідності, а також ліків!
Джулія підскочила до Графінії Серта.
— Віддай це мені, віддай мені мої гроші!
Джули були потрібні золоті монети в кишені спідниці Графіні Серта. Джулія схопила Графіню Серта за волосся і спробувала відібрати мішечок з золотими монетами.
— Не робіть цього, пані Джуліє!
— Зови меня Імператрицей!
Потім Маркіза Рівет схопила Джулію ззаду.
- Відпусти мене!
Джулія з усіх сил намагалася вирватися, і Маркіза Рівет стиснула пальці міцніше, щоб вона не розжалобила їх.
- Я не знаю, коли Його Високість Кайрус буде тут. З цього моменту ми не можемо купити вам сукні або аксесуари!
Позаду Джулії закричала Маркіза Рівет.
Графиня Серта змахнула дзвіночок, закликаючи слуг.
- Зніміть його!
Графиня Серта наказала служницям.
Служниці спочатку подивилися на Джулію і грубо зірвали з неї сукню.
- Зніміть спідницю. Це буде марно.
За наказом Графіні Серта покоївки навіть зняли спідницю, яка надавала пишності хустці. Все, що залишилося від Джулії, — це витончена муслінова спідня білизна.
- Якого біса ти робиш?
Кричала Джулія чи ні, але Графиня Серта і покоївки дістали з шафи всі розкішні сукні.
— Зніміть усі прикраси з сукня і продайте їх.
Обличчя Джулії зблідло від слів, які Графиня Серта сказала своїй служниці.
- Це моє, не чіпай його!
Джулія зігнулась ще запекліше. Але слуги Графині Серта відвели Джулію до кімнати і замкнули.
— Я скоро дам вам одяг, який підходить для злочинця, так щобудьте там небагато.
Голос Графіні Серта був дуже холодний, коли вона говорила в бік головної кімнати.
- Це все для місцевих людей. Пані Джуліє, ви ненавидите їдло.
Сплата, прикрашена коштовними каменями, була одним за іншим. Маркіза Рівет знищила сукні з якісної тканини, вибавивши їх від прикрас.
— Я збираюся продати їх усі.
— Я повинен був зробити це раніше.
- Я думала, що Його Високість Кайрус продовжить допомагати.
- Пані Джуліє, тепер ви повинні визнати реальність.
Графиня Серта і Маркіза Рівет були такими ж винними, як Джулія. Проте раніше вони багато в чому поступалися Джулії тільки через відданість, коли служили у минулому.
Тепер такого не буде.
Тому що вони теж повинні жити.
Застрявши в кімнаті, Джулія продовжувала стукати у двері і кричати. Але Графіне Серта і Маркізе Рівет все одно, вони діставали аксесуари Джулії.
Цього ж вечора до Джулії приїхала нова одежа.
Це був одяг, який носив сільський житель, грубо тканий з лляного полотна, але вона не була новою. Одяг був досить старий і потріпаний, щоб можна було помітити сліди того, хто його носив.
Але Джулія повинна була носити його з цього моменту.
— Як я можу так одягатися?
Очі Джулії почервоніли.
Потім увійшла покоївка з підносом. Подивившись на Джулію, вона поставила піднос на стіл і поспішила вийти. На столі були м’ясний суп, шинка, яйця і легкий хліб.
— Кха-а!
Джулія розридалась.
І новий одяг, і їжа були отримані від продажу сукнь Джулії.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata