23. Імператорський палац
— Я впевнений, що у них наготові пастки.
Голос Астера. Він створював магічне коло, викликаючи пересувний тунель на газоні саду перед будинком.
— Я припускаю, що так.
Це було цілком передбачувано. Це була лише безкоштовна газета для поширення чуток. Але коли їх зловили, вони оголосили про публічну страту менше ніж через пів дня. Для багатьох громадян Берг було навмисно стратою центральну площу. Може вони влаштували пастку, щоб виманити мене та Астера?
Ми всі носили темно-коричневі довгі плащі, щоб не вирізнялися. Як тільки ми прийдемо в місто Берг, нам доведеться змішуватися з натовпом на площі.
— Коли ти побачиш Філію та Айріс, поквапся захитай їх Шует.
Я попросила Франца зробити це. Якби Імператриця дійсно все влаштувала, щоб виманити нас Філія та Айріс були б живі до нашого прибуття. А що, коли це не пастка? Так що, якщо страта буде виконана до того як ми прийдемо в потрібне місце? Ось чому ми повинні поквапитися. Поки не стало занадто пізно...
- Я знаю обличчя Міс Кауріц і міс Кляйн, але я не знаю інших. А як щодо них?
Пробурмотів Франц. Франц не пішов вчора за мною та Астером, тому він навіть не знав облич родини Філії чи студентів, які допомагали в друкарні і членів ради простолюдинів.
— Насамперед люди, які виглядають як в’язні.
- Але сестра, якщо ти зробиш це і скористаєшся Шует, як минулого разу...
Франц обірвав кінець речення. Можливо, це нагадує мені про те, що зробили Адела і Лойс. Крім Філії та Айріса, який би захищав Франц, був ворогом Імператриці? А що, коли він замаскувався під в’язня і націлився на цю лазівку? Можливо, цього разу на їхніх тілах знову будуть останки людей Царства Духів. Щоб запобігти нападу Шует...
- Ти думаєш, твоя старша сестра програє?
Я показала на поясі звичайний меч і гвинтівку, заряджену магічними кулями. Очі Франца помрочніли.
— Ладно.
Ми з Францом увійшли в магічне коло, створене Астером. За яскравого світла нас затягнуло у запаморочливий, темний рухомий тунель.
***
Площа Берг вже була переповнена людьми. Це пов’язано з тим, що громадяни, які прийшли подивитися на публічну страту, відвідали площу. На площі встановили декілька припасів для підвішування. Охоронці охороняли територію, і глядачі оточили її.
Ми були змішані з людьми, в глибоких капюшонах. Оглянувшись, я з тривогою подивилася на обличчя мешканців міста. Зітхання і занепокоєння змішалися швидше із цікавістю про публічні страти.
— Вся країна була збентежена з тих пір, як помер Його Величність.
— Я навіть не можу вийти на вулицю в ці дні, бо скрізь ходять охоронці.
Один з мешканців міста дуже незадоволений.
- Що це все означає? Публічні кари сьогодні.
— Ті, кого сьогодні страчують публічно, поширюють фальшиві чутки про вбивство Імператора.
- Фальшиві чутки?
- Це насправді...
Чоловік поряд з ним озирнувся і прошепотів щось у вухах, що зібралися поруч із ним. Вираз обличчя присутніх був спотворений тривогою.
— О, ты безстрашен. Як ти можеш так говорити? Його Високість Принц Рутай...
- Ось чому вони отримують покарання за це.
Чоловік похитав головою і прищепив язик.
Це було тоді.
Приблизно 20 чоловік з шумом витягли вагони зі зв’язаних тіл. За ним послідувало більше охоронців. Я була першою, хто знайшов серед них Філію та Айріс. Філія та Айріс тремтіли, а їхні очі були закриті пов’язками.
- Чому вони втягнулись у таку справу? Такі молоді...
Серед тих, кого вивели на площу, були молоді студенти з Леодорою. Але Леодори ніде не було видно.
- Там теж є діти.
Одночасно почувся цокання язиком і зітхання, слова співчуття та осуду. Це було боляче. Я хотіла втекти прямо зараз. Але це може призвести до помилки.
Я повинна бути спокійна, у мене є тільки один шанс.
Консул Імператорського палацу з’явився перед натовпом. Він зняв червону печатку з пергаменту, розгорнув його і почав читати вголос.
— З цього моменту я почну публічну страту бунтівників, які образили Імператорський палац і приєдналися до заколотної групи вбивць Його Величності.
Оголошення консула змусило натовп замовкнути. Невдовзі після цього Філія та Айріс були втаємані охоронцями і стояли перед шибеницею. Перед обличчям їхніх друзів впала довга петля. У цей час я гукала Францу.
— Зараз, Франц!
Франц швидко простягнув руку і відкрив Шіцуро.
Паанг!
Раптом очі всіх жителів звернулися до щита в голубому світлі, який піднімався високо, неначе збирався розділити небо і землю.
— Ух ты...
— Це Шецуро сім'ї Веста!
Коли великий синій щит поплив у повітрі і накрив площу Берг, мешканці цього міста були вражені. Це завжди було таємниче видовище. Але не було часу на це.
Уррри.
Як тільки Шіцуро взяв під захист наведених злочинців, з натовпу в одну мить вискочило близько 20 осіб.
Вороги? На мить я зосередилась на них. Стрійне, високе тіло, довгий меч на поясі і гвинтівка в руці, всі вони були одягнені у синю форму Страгії. Це трохи брудно, але ...
— Ритаус-сонбэ!
У той же час, коли Франц закричав, я зрозуміла, хто вони такі. Саме ті лицарі, яких почали шукати за дезертирство. Від Ритауса до Лавіана і Ліліт, Серени та Ніколаса...
Я викликала Шует і пробігла повз людей перед шибеницею. Тим часом мої старі колеги випускали злочинців на площу.
Я відкрила Шует і перетворила його на браслет. Потім я дістала звичайний меч і побігла туди, де був Рітаус.
— Маркиза Веста!
При чиємусь крикі мене відразу почули охоронці. Вони були озброєні своїми мечами з фрагментів кісток. Я зірвала з них жилет і розрізала кістки навпіл. Обличчя охоронців були шоковані.
Ви думаєте, я дурна? Ви використовуєте той самий метод, що і минулого разу!
Я змінила Шует на своїй руці назад у форму довгого меча. Я відразу перерізала їм зв’язки на кісточках, вибравши тільки охоронців, які атакували мене.
Вжух!
Дивне відчуття, ніби щось відрізало Шует, злегка пощекотило кінчики пальців і зникло. Це було доказом того, що атака спрацювала саме там, куди я хотіла. Потім, як і очікувалося, з криком вони схопились за ноги й перевернулися.
- Очистите, будь ласка!
Я побігла до мети, не озираючись. З вартовими, з якими я мала справу, повбивалися чарівники, які йшли за мною. Подібно до величезної рибальської сіті морського рибалки, вартові були вловлені у магічну сітку і повішані під деревом на площі.
Охоронці, з якими ще не розібралися, були зачищені Руітом через закляття рабства, щоб обеззброїти їх. Тим не менш, близько двох чоловік було пропущено, але це сталося в мить ока, так що це було найкраще.
- Ось люди, які вбили Імператора!
Хтось гукнув у натовпі. Охоронці, які втекли від нас, швидко змішалися з натовпом. Можливо, вони намагаються викликати підкріплення.
Я повернулася до шибениці, де були мої друзі. На щастя, Філію та Айріс врятували лицарі-дезертири. Лавіан послаблював мотузку, яка зв’язувала зап'ястя Айріс.
— Філия, Айріс, Лавиан!
Лавіан, яка познайомилась зі мною, посміхнулася.
— Кайла!
Ми тримали один одного за руки. Лавіан першим відкрив рот.
- Я рада, що ти здорова.
ніж я думала.
Я окинула погляд невідкладної ситуації. Вдалеку до площі наближався синій прапор Рицарей-Хранителі.
— Давай послухаємо, як у тебе справи.
Лавіан кивнула.
— Сэр Ритаус!
Рітаус, який розв’язав мотузки з родиною Філії, повернувся до мене.
— Маркиза Веста!
— Будь ласка, відведіть цих людей у безпечне місце і йдіть за мною, троє з вас!
Коли Рітаус кивнув, знайомий голос проколов вухо ззаду.
- Сер Кайла, я буду з вами.
Це був Ніколас, з нормальним світлим волоссям, який він не мив кілька днів. Неважливо, наскільки це терміново... Чому ти тут?
- Ви повинні відвести їх у безпечне місце.
Я вигнала Ніколаса, який намагався підійти до мене, а також старався посміхнутися.
- Я зробив увесь цей шлях сюди, щоб відокремитися від сім'ї. Дозволь мені приєднатися до вас.
Ніколас скрикнув. Тримайся за мене в цій невідкладній ситуації. Я озирнулася, щоб подивитися, чи там немає Астера. На щастя, я не бачила поряд з собою жодного « расового».
Замість цього ця гумка, але це краще, ніж взагалі без рук.
— Добре, тоді йди за мною.
— Якби я міг бути з вами, то був би мій рай на землі.
Після того як Ніколас знову став навколішки, я підійшла до Філії та Айріс.
— Філє, Айрісе, вы в порядке?
Зап'ястя Філії та Айріс були окрівлені через мотузку, яка їх пов"язувала.
— Кайла...
Філія все ще не могла підібрати слів, щоб сказати, бо не вийшла з шоку. Принаймні, Айріс здавалася трохи спокійною. Моє тіло все ще тряслося. Я була так зла. Але тепер я була командиром цього підрозділу, і я повинна бути більш тверезою на голову, ніж будь-хто інший тут.
Я тихо перекладала подих і сильно стиснула руки своїх друзів. Теплі температури тіла торкалися одна одної, і вони піднімалися ніжно.
Гаразд, тепер я спокійна. Я підскочила і озирнулася. Невдовзі я побачила, що в завойованих злочинцях не було Леодори.
— Хіба Леодору не впіймали?
Запала коротка тиша. Але незабаром Айріс першою відкрила рот.
— Ті, хто прибув з імперською гвардією були людьми Великого Герцога Шремана. Вони забрали Леодору.
- Герцог Шреман, ймовірно, приховає той факт, що Леодора була причетна в цьому.
Це була робота Великого Герцога Шремана, який вважав підозрілим, що Леодора відвідує це місце. Я думала, що відразу зрозуміла, як розбудила базу Філії.
На площі все ще стояла юрба громадян міста Берг, і всі вони були далеко і дивилися на нас. Незважаючи на наші побоювання, ми не змогли уникнути будь - якого опору. Можливо, було важко зрозуміти точну ситуацію через контроль засобів масової інформації в Імператорському палаці, але завдяки цьому інциденту вони, здавалося, зрозуміли, що ми були для них нешкідливими.
Я озирнулась. Франц підійшов до Ритаусу і поставила захист Шіцуро на лицарів-дезертирів.
Він трохи похитався перед Ніколасом, але неохоче поставив на нього захист. Я знову подивилася на натовп і намагалася знайти Астера, але не могла його побачити.
Але чарівники башти, які пішли за ним, все ще були з нами. Я швидко підрахувала силу людей, з якими я зараз перебуваю. Франц, Чарівники Вошобних башт, Ритаус і лицарі-дезертири.
Що робити в майбутньому? Мій мозок почав швидко працювати.
— Кайла, пан Астер пропал.
Руіт, який запізнився зрозумів, що Астера ніде не було видно, підійшов до мене.
— Я знаю.
Я похлопав невисокого Руіта по голові і посміхнувся, щоб він не хвилювався. Він нахилив голову, ніби не міг зрозуміти ситуацію.
- Він ніколи не намагається триматися подалі від Кайли. Але тут кудись зник сам по собі.
Руіт озирнувся, щоб подивитися чи видно десь стурбованого Астера. Але я думала, що знаю, куди вирушив Астер.
- Я зараз поправлюся прямо до Астера, не хвилюйся занадто сильно.
- Ти знаєш, куди він пішов?
Я кивнула замість того, щоб відповісти на питання Руіт.
— Я збираюся закінчити те, що я повинна зробити тут зараз. І, як я вже сказала вчора, мені потрібна ваша допомога.
Напередодні я попросила Руіта супроводжувати його під час подорожі до Імператорського палацу. Тільки вислухавши мене, Руіт зрозумів, куди прямує Астер.
- Він пішов до палацу сам?
Я кивнула головою.
— Ти впевнена, що він зараз сам? Зараз? Чому?
Він похитав головою, бо не міг зрозуміти Астера, який діяв самолюбно. Але я думала, що зможу зрозуміти Астера. Я впевнена, що ми стоїмо на його шляху...
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata