22. Контратака
Коли я побачила залишки кісток, які горять, мені несподівано спало на думку. Яка мета Астера?
- Чого ти хочеш?
Я чесно запитала, що мене цікавить. Духи все одно розкажуть йому те, що у мене на серці, але якщо я сама запитаю про це, це буде інше.
Але Астер витріщився на мене.
— Все, чого я хочу, це ти.
Потім він підійшов до мене впритул і сів поруч. Нелогічно було тримати дистанцію.
- Мені більше нічого не потрібно.
Фіолетове око Астер видавало себе більш блискучим у світлі світлячків.
- Хіба ти не хотів бути імператором?
Я читала оригінальну роботу, і знала його справжні наміри, але мені все одно хотілося запитати це.
— Я читала газету. Там говорилося про честолюбство П'ятого Принца... Ти сказав, що хочеш стати імператором.
Це було надруковано в газеті, тому не дивно, що я знала про це, а особливо Астер знав, ніби я була з цього світу. Якби не було, то постанова Астера Імператора — це історія з оригінального сюжету.
— Як і очікувалось, те, що я став імпером говорити в тій казці.
— Хм?
Здивована, я подивилася на обличчя Астера. Здається, що духи, які знають про те, чого я думала про себе, знову розповіли все Астеру.
- Вірно, в оригіналі... Все так і було.
І це стало чудовим сюжетом. Він навіть не дбав про країну, що я мимоволі задавалася питанням чому він хотів стати імператором.
— Стати імператором - це мій останній обов'язок перед ними.
Очі Астер подивилися на палаючу купу кісток і знову звернулися до мене.
- Після цього мені все одно піде ця країна до дну чи ні.
Подивися на нього, цього хлопця не можна зіпсувати ще більше! Як і очікувалося, насувається велика катастрофа. Астерські коники торкнулися мого обличчя, яке застигло від сильного занепокоєння. У цей момент вся нерозпізнана тривога зникла, неначе розтанув сніг.
— Все, що мені потрібно - це ти.
Фіолетове око мерехтіло, наче світлячок. Це через атмосферу? Але я не хотіла, щоб Астер наближався до мене. У той момент, коли губи Астера торкнулися моїх губ, я згадала про своїх родичів, які все ще перебувають у полоні. Граф Шуманікс, материнський дім, і герцог Демірофф, зять.
- Я не можу дати тобі жодного шансу!
Я повернула голову, прикриваючи губи Астера рукою. Але, прибравши мою руку, Астер схопив мене за обличчя і змусив знову подивитися на нього.
- Я думав, що Кайла померла. Я дійсно мало не збожеволів.
Отже, ти просиш мене не уникати тебе. Він виглядав так, ніби ось-ось заплатить.
На жаль, більше я нічого не можу сказати. Навіть якщо ти плачеш з такою особою, чесно кажучи, це обман. Коли обличчя Астера знову наблизилося, мої повіки зімкнулися. М’яке і тепле дотикове серце торкалося моїх губ. Мені було добре від тепла, з яким я стикнулася, тому я хотіла залишатися нерухомою, як зараз.
Але з бігом часу сила, яка стискала мої губи, почала посилюватися. О, це не так вже погано, хіба ні? У цей момент губи Астера злегка прикрилися, і м'яке, гарячий дотик трохи зволожувало губи. Ні, він намагався просунути язик між губ.
Хлоп!
— Ой!
Я навіть не сильно його вдарила, але Астер схопився за одну щоку і підняв великий шум.
— Занадто жорстоко, Кайла.
— Я не можу ослабити пильності!
— Так, не здавайся. Але це вже занадто.
- Так навіщо ти мова... Я йду зараз же!
- Ти розкуштовувалася, а тепер вирішуєшся кинути мене?
Астер виглядав жахливо ображеним, і його очі блищали.
- Так і є.
Тільки тоді Астер заткнувся і замовк, зібравши все своє терпіння, щоб сказати хоч слово.
— Я грішник, раз закохався в такого жорстокого чоловіка!
Я попрямувала додому, залишивши Астера, який базікає ззаду чепуху. Потім він просто мовчки підійшов до мене.
— О, вы тут?
Але люди, які чекали на дім були диваками.
— Ну, ми збираємося зробити перерву. Не могли б ви показати кімнати?
Водії, які зазвичай збиралися поряд з Астером і йшли за ним, як карп за їжею, поспішили до Альто. Мої батьки також були незадоволені, коли я не бачила їх.
— Ми втомилися, так що нам краще відпочити.
— Я повинна... укласти Ларіель спати, так що я піду зараз.
Маріанн поспішила до кімнати з Ларіель, яка задрімала і гралася з іграшками.
Мої батьки, Маріанн, родичі та чарівники були диваками. Потім Дженія, підступно усміхнувшись, підійшла до мене і Астеру.
- Це ясно, що ви двоє проводите більше часу разом, але ви прийшли раніше, ніж я думала.
Ухвалене обличчя Дженія було якимось підозрілим.
- Що? Що не так?
Мені було ніяково бачити, як люди довкола намагаються почути відповідь, тому я запитала Дженію.
- Ну, що може бути між двома молодими хлопцями і дівчиною.
Ха-ха-хо, я нарешті зрозуміла, що відбувається у відповідь на посміховиськову реакцію Дженія.
— Кайла, я думаю, що тепер наші відносини стали відомі людям.
Прошепотів Астер. Франц підійшов до мене, щоб висловити своє незадоволення цією ситуацією.
- Ви були на вулиці тільки тому, що розмовляли? Ти ж не зробив нічого неприємного до неї?
Проте Франц не забував п'ятися на Астера так, ніби збирався розчавити його.
- Ні, шурин. Сталося непорозуміння. Я б хотів, щоб вона підкоряла мене, ніж робити це самому собі, але навіть так, сестра мого шурина цього не зробила.
- Хто тобі шурин? Я ніколи не визнаю тебе!
- Ти виглядаєш як Кайла. Такий милий.
Астер посміхнувся Францу зверху вниз з байдужим обличчям. Зітхнувши, Франц поп’ється, можливо, ще більше наляканий його посміховищем.
що ти високий? Не дивися з високою!
Франц був розгублений тим, що Астер продовжував дивитися на нього зверху вниз.
— Шурин... Немає нічого ганебного в тому, щоб бути невисоким.
- Я не маленький зріст, а середній!
Я не можу це слухати.
Вже пізно. Припини шуміти, Франце. Ти теж іди.
Я чергувала Астера і Франца. Франц почав злитися в односторонній порядок, але він все ще повинен був це припинити.
- У мене немає кімнати.
Астер подивився на мене зверху вниз і потиснув плечима.
— Я хочу відпочити, але я не знаю де це зробити, Кайла.
Я відразу знайшла Альто, який виділяв кімнати чарівникам. Але Альто не можна було перехопити так, як він пішов з чарівниками.
- Для тебе є місце в...
В якій кімнаті його слід розподілити? Яка кімната для гостей залишилася? Навіть кімнати, залишені родичам, були досить дивно розподілені, та й наявність вільних місць було трохи важко визначити. Потім обличчя Астера наблизилося до мене. Він нахилив голову набік і подивився мені в обличчя.
- Я можу спати в кімнаті Кайли.
- Що?
Чому це всіх так зацікавило?
— Так, кімната Кайли була б гарною. Тому що ви двоє хочете провести час наодинці.
Сестра Дженія хіхивала. Я довго дивилася на Дженію, але їй було все одно.
- Не кажи дурниць!
Франц став між мною та Астером.
- Ходімо до моєї кімнати!
Що?
Франц з цікавістю показав Астеру на кімнату, де він жив до одруження з Маріаном.
- Чому б йому не спати в моїй кімнаті?
Брови Астер нахмурилися при несподіваному реченні Франца.
— Виключено.
Але Франц усміхнувся. Навіть не вдаючи, як неймовірно було те, що він говорив.
- Ні, ти можеш прокрастися в кімнату моєї сестри як безпритульна кішка, так що я буду наглядати за тобою. Ти можеш розділити зі мною кімнату і ліжко!
Ні, ні, нет, нi!
— Забороняю!
Я відразу відхилила прохання Франца.
— Сестра, він може пробратися в твою спальню!
Франц закричав на весь голос. З цієї причини очі слуг, які все ще були в холі, звернулися до нас.
— Якщо ні, то це не так!
Ти втратив свою незайманість з ним в оригіналі. Зараз, звичайно, Астер зовсім не цікавиться Францом, але тим не менш він його ненавидів. Як ви можете використовувати одну і ту ж кімнату, коли ви були в подібних відносинах у оригінальній роботі?
Ні за що! Ні!
- Я дійсно можу проникнути всередину, як сказав твій брат?
Прошепотіла Астер мені на вухо. З низьким голосом, що звучав ніби з печери.
— Якщо ти зробиш це, то ваша нижня частина тіла перестане функціонувати.
Неречно, Астер негайно відступив від мене.
- Ти не можеш цього зробити. Шурін, чи не зможеш ти показати мені дорогу?
Астер посміхнувся, дивлячись на Франца.
- Не називай мене шурином!
Однак Франц взяв провід у Астері. Я відразу схопила Франца за плече.
— Покажи йому дорогу, а потім негайно повернися до кімнати в Маріанні та Ларрі. Ти збираєшся дозволити Маріанн одній подбати про Ларіель?
Для Франца існування Маріанн і Ларіель було абсолютно важливим. Таким чином, проблему було негайно вирішено згадкою Маріанні та Ларрі. Молодший брат м'яко кивнув і подивився на Астера.
— Я покажу тобі кімнату, підемо.
Я зітхнула, спостерігаючи за Астером спокійно слідувати йому. Так чи інакше, це був дуже втомлений і довгий день.
***
Наступного дня я витягла з в’язниць Єджаман (1) Маркізата Веста. Вони були в стані нерухомості, тому що їх руки і щиколотки були спіймані у пастку чарівників.
— Я збираюся відправити їх назад.
Багато членів сім’ї противилися ідеї звільнення з темниць, які зрадили нас.
- Ти маєш передати його охоронцям. Чому ти така великодушна?
— Робити те, що наказує закон, відсилаючи їх своїй родині. Який то був примарний день!
Не всі люди на цій землі зрадили мене. Були також протести, тому озброєний персонал прибув з родин Шуманікс і Демірофф. Тепер, коли людей не вистачає, ми повинні були відфільтрувати таких осіб, як Крістен, і приваблювати їх на наш бік.
« Навіть якщо ти захочеш зробити це за законом, то все одно не зможеш цього робити, Отче.
Ми навіть не можемо викликати охорону. Я могла чути все про те, що сталося протягом тижня, від Крістена і Чарівників. Наскільки зараз складна ситуація.
— П’ятий Принц Астер був винний у вбивстві покійного Імператора. Він допоміг нам у цьому, в тому числі сім’ї Шуманікс і Деміроф. Тепер ми зрадники.
Очі мого батька були широко розкритими при моїх словах. Він виглядав дуже здивованим і вражений.
- Його Величність... Ти хочеш сказати, що він мертвий?
— Так, він помер тиждень тому.
— Э-э, как?
- Його вбили...
Це не була загальна інформація? Мій батько та інші старші люди виглядали знеохоченими. Я відразу оглянулася на Крістена.
- Я думала, ви знаєте, що відбувається.
Він тільки знав, що ми були зрадниками, але не розумів чому.
Крістен, який ненавмисно діяв як шпигун, сказав, що не міг пояснити ситуацію.
— Це було все так сумбурно, що я довго не міг навіть говорити.
Крістен наполегливо сперечався, але дядько Норикс та інші старійшини за нього виглядали дуже приголомшеними. Мій батько, зокрема, був найбільш шокований.
- Його Величність... Помер.
Бух.
Мій батько впав на місці.
— Кха, Ваша Величність... Ваша Величність.
Сльози впали на килим на підлозі, і плач батька похмуро змінили атмосферу.
- Хто це зробив? Що за людина сміє вбити його?
Мій батько тримав Крістена і плакав навігацію. Не дивно, що він був шокований. Він служив цьому монарху кілька десятиліть. Але тепер у нас не було часу оплакувати його. Сім’я по материнській лінії, граф Шуманікс, і батько Маріанн, Герцог Дмирофф, опинилися в небезпеці.
(1)Еджаман — це люди, які живуть на території під владою власника. Я хз як вписати це
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata