***
Коли я зайшла до палацу, то влаштовувала свій одяг і увійшла у добре захищений центральний палац. Але місце, в яке я зазвичай легко заходила, було від самого початку мені недоступне. Охоронці не дозволили мені увійти.
покажіть мені ваше прізвище і посвідчення особи. І якщо ви збираєтеся просити аудієнції, вам потрібно подати заявку за кілька днів до цього.
Незважаючи на те, що я так часто входила і вибігала з палацу, охоронці, які охороняли сьогодні центральний палац, здавалося, ніколи не бачили мене. Сім’я Веста навіть була вкоренена у Імператорський палац, так що це було нереально.
— Я Маркиза Кайла Веста. Я - член родини Веста. Я не взяла з собою посвідчення особи, тому що цього разу це терміново, але я зможу представитися, якщо ви назвете консула.
Однак я вирішила, що мене ніколи не бачили охоронці на посту сьогодні. Але охоронці схилили голови, переглядаючи список сімей, яким дозволили входити до палацу.
— Сім’я Веста не входить до списку дозволених родин.
- Що?
Цього не могло бути. Недавно я була членом Ордена Рицарів-Хранильників і входила до палацу без жодних правил, щоб зустрітися з Імператрицею...
- Будь ласка, приходьте офіційну форму заявок і повертайтеся.
Потім двоє охоронців схопили мене за руки, щоб вивести. Цього не могло бути. Я Маркиза Веста, а не хтось інший.
це терміново!
Але охоронці наважилися витягнути мене. Я потрясла руками і відступила назад.
— Тоді дозвольте мені познайомитися з сером Максимом, секретарем Імператора!
Служники Імператора очолювали створення списку сімей, які ввійшли до імператорського палацу. Але охоронець з затисненим обличчям похитав головою.
— Ні, поки ви не докажете свою особистість.
Можливо, це тому, що на мені був простий одяг. Звичайно, стан оточення був критичним, тому я їхала на коні без будь-яких супроводів і карети, так що моє волосся було в безладі, а одяг була б просочена пізніше.
Мені потрібно негайно зустрітися з Астером, і в момент відчаю з'явився рятівник, щоб виручити мене.
— Це Маркиза Веста. Забирайтеся з дороги.
Чоловік, який тримав варту, був консулом, що вів мене на аудієнцію щоразу, коли я зустрічалася з Імператором і Імператрицею. Дуже приємно познайомитися з цією людиною в такий час. Ті, що мене вели, поклонилися консулу і повернулися на свої місця біля дверей.
— Дякую вам, консул.
— Ви тут, щоб отримати аудієнцію?
— Ах так, у мене є невідкладна справа...
Консул оглянув мій одяг з голови до ніг.
— Я знаю, що одягнена не для того, щоб мене бачили.
— Маркиза Веста, її Величність дуже прискіпливо ставиться до одягу тих, хто просить у нього зброї.
Консул обернувся і подав мені знак. Він мав на увазі переодягатися, якщо можливо. Імператриця ненавиділа, що чоловік з яким вона мала зустрітися був одягнений в пошарпаний одяг. Коли я зустрічала Імператрицю в старій, брудній і Старий одяг, то часто виходила навіть не привітавши її.
- Сьогодні я тут не для того, щоб зустрітися з Імператрицею.
- Тоді, Його Величність Імператор? Імператор не зможе дати аудієнцію сьогодні по стану здоров'я...
Я перервала голос консула на півдорозі.
— Причина, чому я сьогодні поспішала - це зустріч з П’ятим Принцем.
- П'ятий Принц... Пане Астер?
Я кивнула.
— Так, я хотів би зустрітися з Принцем Астером.
Консул, що схилив голову набік, почав кивати, наче щось прийшло в його голову. Ти думаєш про скандал між мною і Астером?
— Будь ласка, почекайте. Зараз я поговорю з Принцем...
- Тобі не треба чекати.
Через спини консула з'явився одягнений в чорне Астер. Вся одяг була чорною, окрім білої сорочки та кравата. Астер, що став Насильцем у початковій книзі, завжди носив яскраве і червоне вбрання, але це тому, ніби він ще не Спадкоємний Принц? Астер завжди був одягнений в чорне, за винятком білих одеж, які він носив на балу у Імператорському палаці. Ніби траурний одяг.
- Я бачив вас вчора, але сьогодні я зустрівся з Марком Вестом.
— Я вітаю Його Високість Принца, Астера Ельбаха.
Я поклонилася Астеру, трохи піднявши спідницю.
— Вставайте, Маркиза Веста.
Астерова роздільна здатність обережно випростувала мою верхню частину тіла. Астер подав знак консулу. Тоді консул схилив голову і вийшов.
- Де ми поговоримо? Ходімо у вестибюль чи в мою кімнату, куди ніхто не прийде?
Пурпурові очі, що дивилися на мене зверху вниз, були півня чорної енергії. Губи Астера були дернуті ухмилкою.
Що ж мені робити? Якщо ми підемо в вестибюль, там буде багато людей, які побачать нас двох. Про це знову підуть чутки, коли вони побачать, що ми переговоримося.
— У твою кімнату... Ходімо...
Цього разу я помилилася? Вузькі зуби Астера злегка піднялися. Невдовзі він повернувся до свого первісного вигляду.
***
Кімната в Імператорському палаці, де зупинився Астер, була прекрасна. Кремові фіранки, дивани та крісла були обтяжені жаккардівовими тканинами з золотою вишивою. В цілому, це була ярка і елегантна атмосфера.
- Ти вже вдруге в моїй кімнаті, Кайла?
Це вже вдруге з тих пір, як мене насильно привели в Герцогство Литхі. Звичайно, це палац. У цей час я побачив червоні кольори, які прикрашали ліжко. Це був Квінсі, червона квітка.
— Імператриця посилає ці квіти щоранку. Я просто зберігаю їх через свою щирість.
Астер усміхався, дивлячись на квіти, щоб переконатися, чи він віддає марнославну відданість Імператріці.
- Хочеш чаю? Знаєш, я досить добре вмію заварювати чай.
Астер піднявся зі свого місця і поставив чайник з водою на плиту. Він вправно витягав чайне листя без допомоги своїх слуг.
— У мене немає часу на відпочинок і пити чай, ти знаєш, чому я тут?
З чашкою чаю переді мною, Астер сів напроти столу. Граціозне схрещення його ніг змусило мене поглянути на його стегна, але я знову поверну голову. Якщо я ще раз подивлюся на нього, мене будуть дражнити.
- Я думав, що це займе щонайменше два дні, але я був здивований, побачивши тебе через день.
Здається, що астер усміхнулася м’яко.
— Поверни воду на територію нашої сім’ї в її початковий стан.
Я намагалась не провокувати його сильно, м'яко кажучи. Але очі Астер були зосереджені тільки на чайнику з водою на жаровні.
— Тепер дуже важливо вмиватися і пити воду, але також необхідно протягом року займатися сільським господарством. Якщо ти не знав, але можеш зруйнувати фермерське господарство. Давай, поверни все в норму.
Зрештою я став молитися до Астера.
- Що робитимемо?
Чайник з заваркою виливав воду із щойно викопаного чайника. Запах чаю дійшов до кінчика носа.
- Це дуже важливий час, будь ласка, не завдавай шкоди нікому, крім мене.
У цей момент я відчула, як фіолетові очі Астер похолоділи. Але Астер посміхнувся і налив чай у чашку переді мною, знову погладив обличчя.
- Чому я маю це робити?
Обличчя Астера, який запитав мене, на перший погляд здавалося милим, але тон був дуже холодним.
— Для мене не має значення, посушливі іменини Веста або в руїнах.
Ти сам це зробив. Безпечний підхід Астера до мене перетворив мої почуття на гнів.
Лязг!
Як тільки я піднялася, чашка переді мною впала на підлогу і покотилась по підлозі. Це було тому, що з'явився Шует з моєї правої руки.
- Якщо ти зараз не повернеш води у Весті, я тебе поріжу!
Шует був викликаний на мої почуття без моєї команди. Я послала Шует на обличчя Астер. Астер обережно підняв чашку і змакував напій, ніби йому було байдуже.
Ти ж знаєш, що це марно, на мене не можна напасти за допомогою Шует.
Як і сказав Астер, Шует, який був спрямований на нього, втратив свою бойову здатність. Можливо, я не змогла б заподіяти Астеру жодної шкоди якби замахнулася Шует.
Вздох...
Глибоко всередині мого тіла пролунав зітхання. Я впала на коліна і підняла меч, яким цілилася в Астера. Астер спокійно дивився на мене.
— Так, я поранила твоє праве око! Якщо ти ненавидиш мене за це, візьми моє око і я з радістю віддам його тобі!
— Правда?
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata