За словами Астера очі Леодори загорілися. Очі Астера звернулися до Леодоре, коли вона подивилася на астеру з збудженим обличчям, ніби сподівалася. Астер усміхнувся їй з обличчям, на яке можна було розтанути. І мій настрій сильно погіршився.
Що, тебе не цікавили жінки в оригінальній книзі, чому ти поводишся як бабця? Я відвернулася, щоб знайти своїх родичів. Мені потрібно було часу, щоб побачити людей з моєї сім’ї, які запрошені.
- Де ти була? Я шукав тебе, сестро.
Франц, одягнений в темно-синій костюм, підійшов до мене, озираючись по сторонах.
— Перед приходом Його Величності Імператора несподівано зібрався натовп, і я нудьгував за тобою.
Сказав Франц, дивлячись на Графа Серта, який був поодаль з людьми.
- Поки тебе не було, це було божевілля. Я щойно страждав від Графа Серта і Маркізи Рівет.
Граф Серта був нинішнім главою Рицарів-хранників, разом з Маркідою Рівет були прямими нащадками Гіллет. Не буде перебільшенням сказати, що Рицарі-Хранники потрапили в їх руки тепер, коли всі у нашій сім'ї вийшли з гри.
- Спочатку ти вступила у ряди лицарів, але ти звільнилася і була дуже наполегливою в тому, щоб я прийшов сюди...
Обличчя Франца було похмурим, наче йому це набридло.
- Я не повинен був приводити тебе сюди. Оскільки це Імператорський палац, магічна межа сильна, але я думаю, що хвилювалася без причини.
Короткий зітхання вирвався з мого рота. Я трохи пошкодувала про це. Мої батьки, Маріанн і Ларіель тепер вдома. Спочатку Франц намагався залишитися зі своєю сім’єю. Але, якщо необхідно, я вмовила Франца піти до палацу разом.
- Ні, коли ще я зможу оглянути палац?
Франц знизав плечима, озираючись на бальний зал.
— Розгляньмо, як це можливо.
Франц, який не хотів бути присутнім, ніколи б у Імператорському палаці не увійшов, якби це не було такої грандіозної події.
— Так, подивися пізніше на центральний сад. Він прикрашений Імператорським палацом.
- Шкода, що не прийшли Маріанн і Ларіель.
Обличчя Франца виглядало дуже розчарованим.
Хоча Маріанн не знаю, але Ларіель мусить спати.
— Ха-ха-хо, да.
Вже втомлена, я підійшла до стільця біля стіни, де сиділи мої двоюрідні сестри, і плюхнулася на нього. Я думала, що сьогодні зможу спокійно повернутися додому.
Родичі, які сьогодні вперше відвідали палац, були приголомшені захопливим і величним краєвидом палацу.
— Подивися на люстри на стелі!
- Скільки їх тут?
— Один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев'ятеро, десять, одинадцять...
Франц подивився на стелю, поки сестри вважали, скільки там маленьких люстр.
— Всього 44.
Франц прикинув кількість люстр, просто поглянувши на стелю.
- Вау, це чудово! Франц.
- Як ти це зробив?
Коли всі наші родичі подивилися на Франца, його шия почала напружуватися.
« Щоденне життя таких експертів, як я, завжди пов’язане з підрахунком перелітних птахів. Ми завжди спостерігаємо десятки тисяч птахів. До вашого відома, я уважно оглянувся і сьогодні в бальному залі близько 1023 чоловік.
Дивно. Як ти все підрахував?
Коли молодші брати зібрались, кінчик підборіддя Франца знову піднявся вгору.
— Якщо ви вважаєте, що це велике число, то розподіляєте їх за групами. П'ять, десять, ось так. Швидко складіть форму цієї кількості і помножте...
Коли Франц проявив свої знання, то швидко втратив інтерес до осіб своїх родичів. Молодші брати знову зосереджувалися на прикрасах залу. Золоті мережива, які обвили канделябри, викликали їхню цікавість.
— Ці білі мобіли, що висять на золотій мотузкі, теж гарні.
— Так, люстра відбиває світло і яскраво світить.
Украси з білими мобілками на золотій нитці, які по діагоналі сполучали початок і кінець стелі бального залу в усі його чотири кути, виглядало як національний прапор або прикраса різдвяної гірлянди. Різниця полягала в тому, що золота нитка була тугою і не провисала. Це був чудовий вияв зусиль, які зробив імператор для того, щоб представити свого п’ятого сина.
— Квітки на мобілках барвисті і красиві. Я ніколи раніше не бачила таких кольорів.
Молодші родичі захоплювалися яскраво-червоними квітами, які прикрашали кінці білих мобілів. Червоні квіти були прекрасні, головні квіти прикрашали не тільки мобіліли, але й весь бальний зал. Але червона квітка здавалась мені знайомим.
Не кажіть мені...
"Квінсі?"
Я встала зі свого місця і уважно оглянула червоні квіти, що стояли у великій вазі. Перший червоний колір, який я побачила у герцога Литхі, вірно. Квітка, яка нагадує лілійку, але має характерний аромат і темно-червоний колір, схожий на кров. Серед кольорів, які заповнювали бальний зал, Квінсі міг похвалитися величезною долею. Я відразу зрозуміла, хто поставив тут ці рослини.
Імператриця Джулія Хіллет.
Тобі не подобається Астер. Але на Астера не діє Квінсі.
Астер не відчував слабкості, властивої тільки народу Алек, можливо, тому що лише чверть крові Королівства Духів була в ньому.
Коли я дивилася на квіти, ніби лілія стала червоною, то подумала про колір протилежної форми.
Блакитна троянда, яку Астер зробив для мене. Недавно Астер прислав мені голубу троянду, щоб повідомити про своє повернення. Так що я була налякана з самого початку...
Невже це взагалі не потрібно було робити? Може, Астер більше не одержимий мною? Я просто знала, що він прислав мені голубу троянду, тому я убрала її, щоб стерти частину спогадів, пов'язаних з нею.
Коли я була занурена у свої думки, музика в бальний зал почала змінюватися. Це був повільний вальс.
Танець вже почався?
Чоловіки в фраках підходили до жінок біля стіни і запрошували їх на танці. Люди в бальному залі йшли до головного залу.
Перш ніж я зрозуміла це, мої родичі і молодші сестри просили танець у когось на кого вони звертали увагу з тих пір, як увійшли в бальний зал. Лоіс запросив дівчину, яка, здавалося, була з сім’ї Гіллет, і сестра Дженіа промезально усміхнулася, коли прийшов колишній працівник із адміністрації.
Це гарний час.
Тупо витріщившись на них, я помітила, що натовп в якийсь момент почала розділюватися з обох сторін.
Що зараз відбувається?
Астер повільно йшов до мене в натовп.
Усі погляди людей у бальному залі були прикуті до мене. Серед них була Леодора, яка дивилася на мене з дуже сердитою особою. Раптом до мене підійшов Астер.
— Давно не виделись, Кайла.
Я витріщилася на гарне обличчя Астер, безучально відкривши рот.
- Ну, тепер...
Його губи плавно рухалися.
- Чи повинен я взяти плату за те, що ти зробила з моїм оком?
По спині пробіг холодок.
Заплату?
З допомогою чого?
Я, безперечно, неправильно вдарила його ножем, але я не хотіла такого результату!
Він тут, щоб помститися, так?
Астер вклонився і елегантним рухом простягнув руку, у той час як я застила поруч.
— Ну, Маркиза Веста.
Прошепотів вона мені тихим голосом.
- Потанцюєш зі мною зараз?
Усі погляди в бальному залі були спрямовані на Астера. Серед присутніх також були помічені журналісти засобів масової інформації, запрошені на бал.
— Хіба це не Маркиза Веста? З Рыцарей-Хранників.
- Я чув, що вона звільнилася.
- Вона знає П'ятого Принца?
- Хм, я не думаю, що у них є точки дотику...
Здавалося, всі дивувалися, чому Астер першим запросив мене на танець.
Ситуація, коли я навіть не можу відмовитися від простягнутої мені руки. Я обережно поклала свою руку поверх його. Астер схилив голову і поцілував тильний бік моєї долоні. Хоча я була в тоненьких рукавичках, місце, де торкнувся Астер, палало.
У цей момент я побачила, як губи Астер злегка піднімалися.
- ...тепер ми підемо?
Непомітний звук, що впав на підлогу, наче царопа голосові зв’язки, здавався нижчим за три роки тому.
Я пішла за рукою Астер до залу для танців. Було запаморочливо привертати увагу людей кожного разу, коли я рухалася. Оскільки я сьогодні головна героїня, у мене не було вибору, окрім того, як зосередитись, але я перший партнер по танцях.
Музика заграла, коли ми з Астером стояли в залі. Здається, що музика була настільки привабливою для присутніх, як вальс, який вітає танець головного героя балету. Вальс, який зазвичай використовується для церемонії перемоги або чийсь дебюта, де головний герой протягом однієї хвилини танцював наодинці зі своїм партнером. Через хвилину інші пари приєднуються і танцюють навколо головного героя. Це була композиція, яка зробила людей навколо мене подругами нареченої, щоб не можна було виділити головного героя.
Я підняла очі на обличчя Астера переді мною. Дивлячись на нього зараз, я згадала зростання Астера, який я бачила тільки як картину в своєму попередньому житті. Астер, який став молодим чоловіком, був чудовим навіть на картині. Але вони не змогли вловити його красу.
Я знову відчула себе дивно. Я ніколи не думала, що буду танцювати з ним в такому місці, як це ...
Я боялася Астера, який мав з'явитися в майбутньому, тому подумала про те, щоб якось сховатися і втекти. Як ви почувалися, коли вперше зрозуміли, що одержимий? Спочатку я не могла ні про що думати, ніби в мене була раптова амнезія. Не тільки пам'ять Кайли Веста, але і вся моя попередня життя була наче порожня. Потім повільно на розум почали приходити спогади про моє минуле життя.
Від пам'яті про мого брата, який загинув марно, до справжнього меча, щоб помститися злочинцям. І навіть після злочинів я втрачаю розум і втечу.
Озираючись назад, я плакала і моя сім’я називала мене Кайлою. Тільки тоді я почула імена і побачила відносини кожного персонажа та зрозуміла, що цей світ - це світ манхви, який я читала перед смертю мого брата.
Як же я була в розпачі, коли дізналася, що мій брат мав похмуре майбутнє навіть у цьому світі, де часто бігала так як тільки могла. І скільки я про це думала. Чи я дійсно можу змінити своє майбутнє? Цей молодший брат... Чи може він стати моїм?
Очі Астера стали крижаними, коли він помітив, що я думаю про інше.
- Просто зосередься на мені.
Але на перший погляд він не виглядав сердитим, тому що мило посміхався.
Однак ситуація виглядала нереалістичною. Я перший партнер Астера на його першому офіційному балу. У той момент, коли я вирішила змінити майбутнє, я дійсно не очікувала такого розвитку подій.
— Ваше Високість Принц... Я не думаю, що зможу танцювати чоловічу партію.
Я обережно сказала йому. Потім фіолетові очі суворого Астера м’яко зігнулися. Холодна атмосфера теж таяла.
— Я вчився і того, й іншого з дитинства.
Він відповів з впевненим обличчям.
- Якщо ти не віриш у це, відчуй це зараз.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata