***
Коли я повернулася додому, то чекала на мене вся сім’я.
— Кайла!
Мій батько вибіг і обійняв мене. Мама і Маріанн пішли за ним.
- Ти ніде не поранилася?
Мої мама і тато, оглянувши мене, поставили запитання. Сльози потекли, коли мама загладила мене в щоці.
- Де ж ти була?
На запитання батька я нічого не змогла відповісти.
- Скажи, хто тебе забрав, будь чесною.
Батьки були дуже занепокоєні.
— Розкажи нам все по порядку. Ми обов'язково захистимо тебе.
Я похитала головою. Я не можу говорити про Астера.
— Кайла, будь ласка, відповідай хоч що-небудь!
Оскільки я постійно мовчала, мої батьки розлютилися.
- Чому нічого не говориш? Ти зникла, не сказавши ні слова, ми переживали!
Зрозуміло, чому вони хвилювалися. Але все ж, я не хотіла розповідати про Астера.
- Може, щось сталося... Тобі щось зробили?
Прошепотіла мама, уважно оглядаючи мене. Раптом я згадала Астера, який поцілував мене. Але я відразу відштовхнулася від цього водіння.
— Нет! Це не так! Така справа...
Зовнішній вигляд Астера, який стікав кров’ю, тримаючись за подол моєї сукні, ніяк не виходив з голови. Я не могла більше говорити і тільки ковтала поточні по щоках сліз.
Якби мої батьки побачили закривавлений одяг Астера, то були б ще гіршими.
— Франц, просто скажіть нам! Куди ти ходив?
Почувши батькову крику, Франц подивився на мене. Я благала його очима, не говорити про це. Франц злегка зітхнув.
— Я хочу слідувати волі своєї сестри. Вибачте, Отче, мамо.
Наші батьки сіяли на завзятість Франца. Злились і знову благали, і ми довго стояли без заходу в будинок.
— Але я рада, що Кайла безпечно повернулася. Мама, Папа...
Маріанн спокійно вийшла і заспокоїла стурбованого батька.
— І Кайле має бути зараз нелегко. Давайте спочатку підемо всередину.
— Да, отец, мама. Моя сестра зараз у втомленому стані.
Завдяки Францу і Маріанн ми з сім’єю змогли спокійно увійти в дім.
Ми сиділи у вітальні. Коли я і Франц замовкли, батьки більше не запитували мене. Після глибокого подиху батько закурив сигарети, які мали кинути. Коли всі цигарки згоріли, він заговорив.
— Чи ти зможеш повернутися до свого щоденного життя?
Дорогий.
Мама обкинула батька неспокійним поглядом.
- Я не знаю, чи зможеш ти зараз закінчити академію Кратьє замість того, щоб приєднатися до Рицарів-Хранителях.
Повернення до повсякденного життя. Це можна здійснити. Але перед цим я хотіла дещо перевірити.
- Отче, у мене є питання про вежу.
- Чому вежа?
Батько повів колоду, ніби був спантеличений.
- Чи справді "Ріцарі-Хранювачі" завжди взаємодіють з магічними вежами?
— Верно.
Батько кивнув.
Лицарі-Хранники були не єдиними, хто відповідав за захист Імперії Ельбаха. Водії імперської вежі завжди стежили за військовими змінами сусідніх країн. Тому раніше вони ділилися інформацією не тільки про зовнішній рух, але й про внутрішню позицію справ. Це був один з фактів, який я дізналася, працюючи лицарем-студентом в Академії-інтернаті Кратьє.
- Для чого ж це.
На запитання батька я випростала спину і стала серйознішою.
— Якщо так, то я повернуся. Я отримаю свій диплом і приєднаюся до лицарів-охоронців згідно з оригінальним планом."
Мій батько подивився на мене з м'яким виразом обличчя, ніж раніше.
— Не потрібно перестаратися, щоб зберегти сім’ю. Можна попросити твого дядька відправити їх у Кратьє".
Я похитала головою.
- Тепер я майстер Шует.
Я спокійно розповіла їм про цей факт. Потім моя сім’я дивилася на мене з широко відкритими очима.
- Це правда?
— О боже, Кайла. Це правда?
Не тільки батьки, але й Альто — палацовий і завжди холоднокровний чоловік були здивовані.
- Те, що вона каже, правда. Я дізнався це, коли відчув відгук від Шецуро.
Поруч стояв Франц і піддав. Нашого батька, який відчував тривогу, вперше за сьогодні прояснилося.
Неймовірно! Всі мої діти стали майстрами!
Мама встала зі стільця і зупинила стурбованого батька.
- Припини, скільки часу пройшло відтоді, як наша дитина повернулася.
Тільки після того, як мама сказала це, батько відкинувся на спинку дивана і закашнувся. Побачивши цих батьків, я зрозуміла, що повернулася додому. Мій дім, моє друге життя, моя друга родина.
Тільки тепер я відчула, що тут зібралися люди з найдорожчим для мене світом.
— Отже, я продовжу сім'ю, як і планувалося, Отче.
Навіть якщо я відхиляюсь від оригіналу, то зайшла надто далеко і тепер не можу передбачити майбутнє. Я вже була пов'язана з Астером, і він був одержимий мною.
Але тепер я працюю майстром Шует, і мені треба буде зберегти свою сім'ю. Я глянув на Франца, який мовчки сидів.
— Франц.
На мій кільц, Франц подивився на мене.
— Сестра...
- Будь ласка, захитай наш будинок використовуючи Шіцуро...
Франц на мить доторкнувся до своїх губ, немов хотів щось сказати. Але невдовзі він кивнув.
— Ладно.
Як тільки він вимовив це слово, на його грудях з'явився магічний коло у формі щита синього кольору. Це був бар'єр Шіцуро. Шацуро поступово збільшувався, а потім швидко став невидимим неозброєним.
— Тепер кордони стоять за межами будинку. Відтепер всі, кого я не пропущу, не зможуть увійти в наш будинок.
Я відчула полегшення. Тепер нікого підозрілого тут не буде.
- Франце, тобі доведеться весь час захищати будинок. Адже на першому місці завжди є сім’я. Будь ласка.
Франц кивнув.
- Звичайно, це незмінно. Навіть якби ти не вимовила ці слова, я б думав саме так.
Франц, який був надзвичайно дружньою посмішкою і ніжно взяв мене за руку.
— Але пізніше... Ти обов'язково все розповіси.
Дякую.
Я підняла роти. Навіть не знаю, чи я дійсно посміхалася зараз.
Я не вмію передбачити майбутнє. Проте єдине, що я міг передбачити напевно - це те, щоб стосунки з Астером не могли закінчитися так легко
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata