***
Відвідувач Рітауса людина виявився Рицарем-Хранителем, який сказав:
— Зверху поступив наказ повернутися.
Зникнення Кайли Веста, знаменитості Імперії Ельбаха і студенти Академії "Крати" спричинили переполох в імперську столицю. Рицарі-Хранники ввели надзвичайное положення, щоб знайти Кайлу Веста. Батько Кайли, голова Ордена Охоронилей, відправив велику кількість людей на пошуки дочки.
- Рітаус намагався приховати ніяковість. Якраз над вітальні, де вони зупинилися, була ретельно розшукана Кайла Веста.
— Зараз дуже велика ситуація, тому всі лицарі повертаються у відпустку.
Рицар, що прийшов передати послання "Ритарів-Хранників", задався. Рітаус був колишнім нареченим, який пропав у школі. Ходять чутки, що Рітаус дуже піклується про Кайле. Чи це правда? З огляду на те, що його улюблений молодший брат зник, Рітаус тепер виглядає дуже спокійно.
— Це сімейна справа. Проблема надто особиста, тому важко відразу повернутися.
Сторонувши очі, лицар украдався і побачив атмосферу вітальні. Неморальна і велична атмосфера давала мені чітке уявлення про колись престижну владу сім’ї Литхі.
« Якщо подумати, Герцог Литхі і Граф Айджар - родичі».
Він чув, що сестрою нинішнього Герцога Літхі була колишня Графиня Айджар. Тоді Рітаус, очевидно, є племінником Герцога Литхі.
« Спадкоємця немає. Здається, Герцог Літхі намагається зробити сера Рітауса своїм наступником.
Він не міг повернутися через сімейні справи, тому здогадався про причину.
- Тоді я передам Ґлаві твої слова.
— Я повернуся, як тільки закінчу, — написав Рітаус ввічливо відіслав лицаря, який пройшов весь шлях до Герцогства Литхі, щоб зустріти його. Коли за лицарем зачиниться двері, молодий чоловік зітхнув. Що йому робити з Астером?
« Я не можу повірити, що ти викрав леді Кайлу без роздумів про те, як це станеться у майбутньому. Про що, чорт візьми, ти думаєш? "
Минулого року, коли Астеру виповнилось 16 років, усе перекрутилося.
"Навіть якщо Герцог так вирішив, йому варто було зупинити це."
Спочатку Астер міг скинути жіночий одяг і навчитися бути чоловіком. А втім, у той же час він захворів і мало не загинув. Злякавшись, Герцог Литхі наказав Астеру перевдягнутися в жіночий одяг. Через деякий час температура Астера поступово спала. Герцог Літхі думав, що це прокляття Імператриці. Стан Астера поліпшувався, коли він перевдягався в дівчину. Так Герцог Литхі прийшов до переконання, що Астер повинна одягатися як дівчина, щоб вижити.
« Це просто смішно».
Згідно з інформацією, отриманою Рітаусом про Імператриця, магічна сила жінки була не такою вже й великою.
« Якби це була магія, Астер би розчавив імператрицю».
Наприклад, Астеру довелося переодягтися до остаточного зняття прокляття. Така була воля Герцога Литхі.
Рітаус розумів побоювання Герцога Літхі, але водночас вважав їх абсурдними. Невроз бідного старого, мабуть, обговорився через занепокоєння про його онука, який перестав рости.
« Чи можу я зараз думати про когось іншого? »
Рітаус розчарувався у собі, не в силах зробити хоч щось. Він хотів негайно відправити Кайлу додому неушкодженим, але не зміг. Астер, який з дитинства був поруч, став у небезпеці. Дом Литхі також був невіддільним від дому Айджар.
« Я лицемір».
Щось подібне сталося з Францом у Академії « Креті. Рітаус просто подумав, що все вирішиться якщо він допоможе Францу. Він його улюбленим хубе, тому застудництво нікому не повинно заважати...
Переконаний принципіалістом, Рітаус ненавидів порушувати правила. Але навіть перед лицем власних цінностей він завжди виявляв терпимість до Астера. І не тому, що Астер був особливим. Астер — єдиний онук його літнього родича, Герцога Літхі. Після великого горя і смутку життя Астера Рітауса стало м’яким.
« Це неправильно. Все це неправильно."
Піднявшись, Рітаус пішов назад до кімнати Кайли. Астер дозволив Кайле вільно бродити по особняку, так що двері виявилася не замкнена. Все одно через червону магічну стрічку Кайла не могла вийти за межі особняка.
"Гребаний збоченець".
Принаймні, Астер був налаштований дружньо до Кайле. Астер був з тих людей, які викрадають і запилюють їх лише для того, щоб мити. Однак у випадку з Кайлою все було не так, тому Рітаус був дуже здивований
« Тільки не зли Астера. Не зли.
Ритаусу потрібно було його умовити відпустити Леді Кайлу. У той момент, коли він прийняв рішення, хлопець відкрив двері без стуку і скам'янілості. Астер лежав на колінах у Кайли. Коли Рітаус побачив біля Леді Кайлу книжку з малюнками в твердій палітурці, то зрозумів, що ці двоє читали їх удвох.
« Він завжди так робив лише зі мною...»
Це і багато іншого Рітаус робив з Астером, коли вони були маленькими. Астер мало контактував з іншими людьми і не хотів, щоб так робив хтось інший, крім Рітауса.
"Я, мабуть, сплю".
Затамувавши подих, Рітаус намагався непомітно прикрити двері і не відволікати їх. Тоді Астер відкрив очі, втупившись на сплячу Кайлу. Рітаус застиг на порозі. Астер обережно підтягнувся до обличчя дівчини і подув у її вушко. Кайла помоститися уві сні, але з місця не просунулось. Астер тихо посміхнувся і повільно наблизився до губ Кайли.
Здивування Рітауса було таким великим, що здавалося, ніби він був фізично виснажений. Відчувши чиюсь присутність, Астер кинув швидкий погляд на вхід. Пойманий Рітаус був так здивований, що зачинив двері.
« І що я тільки-но побачив? »
Розкинувшись, Рітаус пішов у свою кімнату. Його ніби переслідував пурпурний погляд, повний спраги вбивства.
***
Нічого не видно. Взагалі, нічого. Так, я ненадовго заснула або, швидше, задрімала. Я знала, що відбувається навколо. Назвемо це свідомим сновидінням. Я спробувала повернутися на бік, щоб прокинутись від сну, але навіть не поворухнулась. У мене сонний параліч? Не можу повірити! Напевно, всі від сильного стресу.
Поки я неквапливо міркувала, перед моїми очима з'явилася широка лужа крові. Кап, кап, крап... Все навколо було чорним, і тільки лужа була червоною. Тоді я забула, що перебуваю у сні.
У лужі стояла жінка з рожевим волоссям, яке було наповнене кров’ю. Мало - помалу образ з'являвся дивним.
Знову і знову я намагалася хоч трохи рухатись, але навіть пальці не ворушилися. Мені хотілося кричати, але голос ніби зник. Жінка повільно наблизилася до мене, стіпаючи кров’ю.
— Через тебе жінка наблизилася до мене, - це все через тебе.
Обличчя жінки було прямо у мого носа. Від неї виходив дивний рибний запах. Моє тіло тряслося.
- Ти нікого не врятуєш.
Зовнішність ледь проглядалась крізь прилиплі до обличчя волосся. Я бачила ясні фіолетові очі. У білках звивалися червоні тонкі капіляри. Жінка повернула голову і притиснула свої закривавлені губи до мого вуха. Відчувалось вологий дотик і запах крові.
— Не намагайся плисти проти течії, дівчинко. Потім я побачила Франца, який помер у мене на очах. Його тіло по шматочках їли собаки. Я хотіла дотягнутися до Франца, але не могла підійти до нього через жінку, яка міцно тримала мене за руки. Через мить я побачила морг з попереднього життя. Переді мною стояв металевий стіл, накритий білою простирадлою. Коли я стягнула тканину, на столі лежало тіло мого брата, вкрите синцями. Збоку почув спокійний голос поліцейського:
— Його багато били протягом довгого часу, не раз і два. Хіба Ви не знали?
Стій! Не показуй мені це, будь ласка!
Крик, який повинен був вирватися з мого горла, замер десь всередині.
— Заради нашої дитини я пожертвую тобою, — зшила руку жінки. Її нігті впивались у моє тіло. Відчуття були липкими і болісними. Мені було страшно. Моє серце шалено тряслося.
«... кайла»
Хтось покликав мене на ім'я. Чоловічий голос. Мої очі широко розкрилися.
— Кайла?
Плечі здригнулися. Рожеве волосся і фіолетові очі потрапили в поле мого зору.
— А-а! — Я штовхнула Астера, не усвідомлюючи цього. Астер, який впав на килим і сказав:
- Кайла, що сталося?
Я дихала так швидко, як тільки могла. Ні, справа не в тому, що я не могла дихати, а в тім, як мені здавалося, не можу дихати весь час, поки мене зніме справжній кошмар. Холодний піт струмився по моєму обличчю. Я відчула ознаменування по всьому тілу.
- Тобі приснився кошмар?
Я ледь помітно кивнула. Навіть зараз сни і реальність не бувають однаковими. Охолодження холодної крові не зникло й досі.
— Я... Я хочу відпочити, — піднявшись з дивана, ліг у ліжко. Я відчувала себе жахливо розбитою. Астер пішов за мною і нахилився до зголовку:
- З тобою все гаразд?
— Да. Ні. Вибач, я хочу побути сама. Я накрилася ковдрою з головою. Я не можу бачити рожеве волосся і пурпурні очі Астера. Сцена, яку я бачила уві сні була занадто свіжа. Дуже моторошно.
— Ладно, отпододень.
На щастя, Астер поступився краще ніж я думала. Почулись кроки, двері відчинилися і зачинились. У кімнаті було тихо. Огорнувшись ковдрою, я обережно сіла і озирнулась. Астер, справді, залишив мене в спокої, як я і просила.
Невже у мене невроз? Хоч відчувала себе тут комфортно, я не могла повністю розслабитися. Завжди був психологічний тиск. Я боялася, що Франц прийде, як Кайла в оригінальному виробі.
Мені страшно.
Голос, який я чула уві сні знову задзвенів у вухах:
"Я пожертвую тобою заради нашої дитини."
Мені хотілося думати, що це був безглуздий сон. Але я все ще пам’ятаю, як лунала чітка ехо.
"Не намагайся плисти проти течії, незнайомка."
Жахливий вигляд Франца уві сні був занадто реальний. Вид брата, який наклав на себе руки.
« Ти нікого не врятуєш ».
Дуже стиснуті кулаки затремтіли. Я більше не можу тут залишатися. Це так страшно. Я повинна піти. Я повинна піти. Я не повинна бути тут. Але як мені звідси вибратися? Щоб піти зі світом, я повинна була переконати Астера. Але як? Я нічого не можу придумати. Привид з рожевим волоссям, які були заплямовані кров'ю продовжував парити передо мною. Я довго тремтіла, лежачи під ковдрою.
Скільки часу пройшло?
Стук-тук. Я почула тихий стук у двері.
— Хто там?
Астер — єдиний, хто приходить до цієї кімнати.
— Це я, Леди.
О, ще був Рітаус. Я встала, запалила свічку, освітливши темну кімнату. Зима тепер швидко сідала.
— Заходите, — відповів Рітаус тихо увійшов до кімнати. Я сіла за стіл і запропонувала Рітаусу місце навпроти. Ззовні пішов дощ. Він часто наступав, можливо тому, що зима була не за горами.
- А де Астер? — Ритаус оглянув кімнату.
- Я сказала, що хочу побути сама.
- Розумію. — Ритаус на мить подивився мені в обличчя і відразу ж опустив очі, — у вас похмуре лице.
— Весілля Франца не за горами.
—...да.
У кімнаті на короткий час запанувала тиша. За вікном почувся далекий розкот грому. Здавалося, ось-ось хлине проливний дощ.
— Я повинна потрапити на весілля Франца.
Рітаус тихо зітхнув:
- Я теж хочу визволити Вас звідси до весілля Франца. Але те, що відбувається з леді, набагато важливіше.
Про що ти говориш?
— Я розумію. Я знаю, що нікуди не можу піти, бо застрягла тут.
Рітаус похитав головою:
- Я не про це хочу говорити.
- Я не розумію, що сер Рітаус намагається сказати, ну ж я знаю, ти хочеш мені щось розповісти.
— Не знаю, з чого почати. — Спочатку я думав, що його прихильність до Леді була просто цікавістю або захопленням. Леді дуже популярна і має багато шанувальників.
Очевидно, у мене багато прихильників через мою частоту присутності в ЗМІ. Навіть коли я була в гуртожитку "Крати", мені надсилали багато листів фанів з усієї Імперії. А ще треба було зібрати їх і занурити в екіпаж ...
« Це мене не турбувало, тому я ставилась до цього легковажно.
У Рітауса вирвалося тихий подих. Ззовні наросла негода.
- Стережіться Астера.
У цей момент спалахнула пожежа і жахливий гуркіт грому.
— Я дуже обережна.
Ритаус був дуже незадоволений Астером, але все одно довго вагався, поки не почув мої наступні слова:
— Будь ласка, будьте чесні зі мною. Ви тут, щоб поговорити зі мною, вірно? Я не буду шокована.
Очі Рітауса, спрямовані на стіл, нарешті звернулися до мене.
— Леді, незважаючи ні на що, Астер - чоловік.
- ...знаю.
— Тому одержимість Астера може бути дуже неприємною.
Я знаю Астера дуже добре, тому що читала оригінал. Те, що він зробив з Рітаусом, те, як він це робив із Францом.
— У мене є питання.
— Будь ласка.
— У очах сера Ритауса... Ви вважаєте, що Астер так на мене дивиться?
Мені хотілося думати, що я помиляюся, це банальне непорозуміння. В оригіналі Астеру подобалися Ритаус і Франц. Це не може бути правдою.
- Дуже можливо.
Моє серце шалено тряслося. Я не могла збагнути, що думає. Чи ж Астерова любов до чоловіків не була обов’язковою частиною оригіналу? Хіба його цікавлять жінки?
- Отже, вам потрібно бути обережним. Зараз він виглядає молодо, але йому вже сімнадцять.
Я знаю, тож не лякай мене.
Серце билося, гром прогрівся ще раз, дивовижний чином сплеснувши з моїм серцебиттям. Небо було готове рухнути. Сподіваюся, що все це лише прикрість до помилки. В оригінальній книзі Астер був тим, хто турбує людей, яким він подобається, але, якщо я йому дійсно подобаюсь, він не може бути такий добрий до мене. Мені хотілося в це вірити. Любов Астера перекручена, тож на його милість не можна було розраховувати.
— Будь ласка, сер Ритаус допоможіть мені вибратися...
— Леди...
- Тільки не кажіть, що Ви не можете піти проти волі Астера.
Ритаус трохи помився у відповідь:
- Я теж не думаю, що Астеру корисно бути поряд з вами.
Є маленька ймовірність, що Астер дійсно поплив до мене в цьому сенсі. Саме моє існування змусило Астера відійти від оригіналу.
« Ти нікого не врятуєш ».
"Не намагайся плисти проти течії, незнайомка."
"Я пожертвую тобою заради нашої дитини."
Жахливі слова, які я чула уві сні знову лунали у вухах. Це могло бути попередженням мені не втручатися в оригінал. Цей мир сам по собі є для мене пересторогою.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata