***
На вулиці йшов дощ. Я відчувала, що прохолодна осінна погода буде холодною з завтрашнього дня.
Минуло два дні з тих пір, як мене викрали в Герцогство Литхі. Тепер стане відомо, що я пропала не тільки Академії Кратьє, але й моя сім'я. Всі, мабуть, хвилюються, тому що мене немає. Як тепер почувається моя сім’я? Крім того, невдовзі весілля Франца.
— Я можу йти?
— А ти як думаєш?
Подивившись у вікно, Астер підійшов до мене з думками про мою сім’ю. Астер тримав у руці ручку візка.
— Давай повечеряємо.
На візки були суп, хліб, червоне м’ясо, схоже на шинку, яйця всмятку і гарно надрізані фрукти.
Ми сіли за стіл і почали їсти.
- Я збирався показати тобі сьогодні ще дещо, але погода погана. Будемо грати в приміщенні?
Астер, поклавши в спеціальну миску напівсварене біле яйце і обережно очистив його.
— Ну що ж... Ну що, підемо?
Я відповіла невпевнено і знову відкашлялася. Я не можу змусити Астера відчувати себе погано.
— Що ж нам робити?
Запитав Астер, виблискуючи очима.
- Що ж...
Я б хотіла, щоб ти запропонував мені що-небудь зробити, замість того щоб дати мені вибір. Що мені робити сьогодні? Це було перше, що прийшло мені в голову, коли я відкрила очі вранці після того, як опинилася тут.
- ...може, зіграємо в карти?
Я запропонувала зіграти в карти, тому що нічого не придумала.
— Карткая игра?
Але обличчя Астера було не дуже зацікавлене цим.
— Ти не любиш карткові ігри?
Я подумала про іншу гру, в которі я могла б зіграти у приміщенні з цією людиною.
але це не так весело.
- Тоді, можливо, займемося чимось іншим?
Астер після відповів.
— Мені завжди було нудно, бо я вигравав гру Рітаус і Степан.
Не усвідомлюючи цього, обидві сторони мого рота піднялися вгору. В минулому житті я була досить хороша в азартних іграх. Можливо, це тому, що я з дитинства маю справу зі старшими. Бадук (го) і шахи, від хватху до покеру. Я рідко програла, так само як і в цьому житті. Єдиною протилежністю були однокласниці Філії в Кратьї. Я була впевнена у своїх здібностях.
- Тоді спробуй зі мною, у мене непогано виходить.
Покінчивши з їжею, ми почали гру в карти, які приніс Астер.
До речі,
— Пиковий Туз, Бубновый Тус, Червовий туз. Я виграв.
Перемодана.
— Бубнова Королева, Червый Король. Я знову виграв.
Я знову програла.
що вміє добре грати?
Щоразу, коли я перевертала карту, моя рука завжди опинялася у скрутному становищі. І це не зупинилося.
- Тут щось не так. Ти щось зробив з картами за допомогою магії?
— Я не настільки сильний, щоб маніпулювати грою за допомогою магії.
Результати були однаковими незалежно від того, скільки разів ми це робили. Я не могла перемогти Астера.
— Не засмучуйся. Кайла трохи краще за Рітауса і Степана.
Слова потіхи Астера змусили мене почуватися погано.
- Я більше не гратиму.
Астер здавався трохи збентеженим.
- Чому? Це нудно?
Чесно кажучи, грати ігри не весело, але програвати гри нудніше.
— А що сказати про шахів?
Цього разу Астер запропонував іншу гру.
— Шахи - це добре.
Коли я кивнула, обличчя Астера знову посміхнулося.
Шахмати були впевненіші за карти. Я навчилась грати в шахи, допомагаючи дядькові в магазині, але ніколи не програвала у грі з чоловіками, яких зустрічала. Завдяки цьому додатковий прибуток, крім роботи на півставки, був досить непоганим. У картах треба бути вдалим, а шахів — умінням. Я була впевнена, що не програю.
Но.
— Мій пішак вже дійшов до кінця, я можу змінити фігуру? Я хочу продовжити грати Королевою.
Це було миттєво. Астера, який навіть не хвилювався, доходили до кінця дошки біля мого короля. Згідно з правилами, пешка могла бути змінена зі словами, які хотів Астер.
— Кайла, це досить похвально, що ти просунулася так далеко, але мій Кінь вже був там.
Не встигла я опам’ятатися, як мої фігури з'їв Конь Астера. У мене вже зникло вісім фігур.
- Я можу поставити мат прямо зараз, але я не збираюся цього робити, тому що мені дуже шкода Кайлу.
Астер перемістив іншу Лошадь, хоча один хід Слона наражав би мого короля на небезпеку. Це був крок назад.
- ... гарна робота.
Я не могла не визнати цього. Я не можу повірити, що зустріла когось, хто краще мене грає в шахи.
— У мене це погано виходить.
Зрештою королева Астера проковтнула мого короля.
- Кайла не може цього зробити.
Мені хотілося негайно перевернути шахову дошку догори дном з невинною посмішкою на обличчі.
— Не буду.
Подібно до гри на картці, він втратив мотивацію грати в шахи.
- З якою слабкістю ти раніше мала справу? Ти ще гірше, ніж Рітаус.
Я трохи з глузду не зійшла. Ти ще гірше, ніж Рітаус. Звичайно, я ніколи не змагалася з Рітаусом, але не думала, що буду грати гірше за нього.
— Не засмучуйся. Але ти краще Стефана. Степана було нокауто одним ходом.
Астер одну за іншою повернув шахову фігуру на попереднє місце. Він запропонував ще один раунд, але мені не хотілося грати, тому що мій інтерес охолонув. Астер показав мені ще дещо, щоб пробудити мій інтерес.
- А як щодо цього? Це музична скринька, і якщо її завести, ляльки будуть рухатися одна за одною.
Астер приніс зі своєї кімнати велику музичну ящик. Кімната, в якій я зупинилася, була невеличким скарбником, який примикав до кімнати Астера. Раніше це була ігрова кімната і склад, де Астер в дитинстві грався з іграшками.
- Може, подивимося щось ще?
Запитав Астера, коли я не виявила особливого інтересу до музики.
— Нет, я дивлюся.
- Ти не виглядаєш зацікавленою.
Як зауважив Астер, мої думки були далеко. Я спробувала проявити зацікавлення, але в мене нічого не вийшло.
- Ти сказав, що відпустиш мене додому?
Я нервувала все більше і більше. Астер дав свою першу обіцянку, але я не могла знати, коли ця непостійна дитина передумає.
— Да, я тебе відпущу.
Астер спокійно заговорив і знову завів музичну ящик.
— Коли?
Я спостерігала за обличчям Астера, який витріщився на музичну коробку. Я бачила алі губи на прекрасному білому обличчі, тонкий ніс і чітку лінію підборіддя.
Якщо ти колись добре підросш, то обов'язково станеш красивим чоловіком. Його дитяча припухлість не зникла, як і персикові щічки, так само як у дитини. Не знаю, чому його ріст припинився, але Астер виглядав молодшим від свого первинного віку.
- Коли мій інтерес зникне?
Я неквапливо гіпнотизувала обличчя Астера і прийшла в себе.
- Який інтерес?
Слова « студія» змушували мене нервуватись.
- Ти казав, що у тебе багато питань.
— Які... Питай...
Я чомусь нервувала.
- Звідки Кайла мене знає? З яких це пір?
Ніби він знав все, його фіолетові очі дивилися на мене.
— О, ну знаєш. Коли...
— Ти впізнала мене на станції Берг, коли ми вперше зустрілися. Духи сказали мені.
Духи сказали тобі?
- Ти ж знаєш, що я можу розмовляти з духами?
Я кивнула головою. Було досить відомо, що духовці Царства знали, як розмовляти з духами. Мабуть, я знала оригінали і тому добре його розуміла.
- Так, духи говорять постійно... Я слухаю їх.
Астер якось говорив про духів у кімнаті Герцогині.
« Моя бабуся і мама любили розмовляти з духами, тому в них завжди були живі квіти.
Але звідки ці духи знають, що я знаю Астера?
— Кайла, ты схвильована.
Я була здивована з серцем, що б'ється. Мені здавалося, що Астер часто знав про що я думаю. Верно?
— У мене немає таланту читати чужі думки. Але духи можуть.
— Духи... Чи вміють читати чужі думки?
Астер посміхнувся і кивнув.
- Розкажіть мені все, що вони сказали.
Кров в жилах. Головоружове відчуття збільшилося вгору по хребті.
- Що?
Не усвідомлюючи цього, я заскочила зі свого місця і відступила назад. Я рухалася інстинктивно. Якщо я це зроблю, сподіваюся Астер не зможе читати мої думки.
- Про що я думаю... Ти все знаєш?
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata