Я часто ходжу з друзями перед Академією Магазин, але останнім часом не відвідував мене. Річ у тім, що ті, хто шукав мене серед учнів Кратьє або тих, які не навчалися в Академії, знали: я була там частенькою гостем, через яку ходити туди було напружено. Через це, було важко відвідувати магазинчик десертів.
- Дякую, я просто хотіла з'їсти щось солодке.
Десерти, які принесли учениці молодших класів, були тортом і маліновим пирогам. Це були мої улюблені солодощі.
- Сер Кайла, я хочу попросити вас про продовження.
Дівчатка другого класу уважно дивилися на мене, переглянувшись. Милі. Вони були невисокого зросту, тому виглядали як курчата.
— Що таке? Нічого страшного, якщо це не надто велике прохання.
Вторинниці трохи заспокоїлися, коли я посміхнулася їм. До мене швидко підійшла дівчина і раптом стала обіймати мене.
- Я обійму вас, сер Кайла!
— А? А тепер почекайте хвилинку, дівчатка!
Я не встигла перешкодити второкласницям підійти і обійняти мене.
— Геть з дороги, я перша!
— Я була ближче до неї!
Коли вони штовхали один одного, намагаючись хоча б раз обійняти мене, Філія та Айріс підійшли і відтасковували по одній дівчині.
— Тихо! Заспокойтеся, тепер твоя черга. Давайте ви зробите це одна за одною.
Який безлад. Я не знаменитість.
— Хлопці, не метушитесь...
Я заспокоїла дівчат і обняла їх одну за одною. Учениці притихали, як ніжні коти в моїх обіймах. Всі второкласники були маленькими, що потонули в моїх обіймах.
Після закінчення святкування з обіймами (?) класниці уважно втупилися на мене. Здавалося, вони хотіли про щось запитати.
- Що? У вас є якісь питання? Тепер я вільна, тому не вагайтеся питати.
Я також похлеснула дівчат з плечей, щоб вони могли якомога більше розставатися. Потім вони невнятково відкрили роти.
- Сер Кайла, ви знову зустрічаєтеся з сером Рітаусом?
Що це за чортівня? Минуло багато років з тих пір, як ми розлучилися і досі ходять такі чутки?
- Взагалі-то, я їздила до батьків на вихідні і бачила це!
Папір, якого дістала студентка другого курсу, був невеличким виданим газетною статтею. Це була дешева плітка, дивлячись на жовтуватий шматок паперу.
<Возз'єднання Кайли Вести і сера Рітауса Айджара неминуче? > Заголовок був луслявий. Я уважно прочитала цю статтю.
✔ Пройшло вже понад два роки з часу, коли Кайла Веста (деє Кайл) і Рітаус Айджар (навіть Ритауз) розірвалися, але повідомлення про їхнє возз’єднання знову спалахнули.
Ці дві родини, Веста та Айджар, були близькі протягом довгого часу. Їхня заручення відбулася ще в дитинстві, але вони розлучилися з невідомої причини.
З чуток, деякі з них були незалежним рішенням Кайли Веста взяти на себе управління сім'єю. Я відвідав академію - інтерв'ю Кратьє і запитав її близького друга про розрив, але відповідь була іншою.
Мій найближчий друг? Хто це?
✔ - Сер Рітаус постійно приходить до Академії-інтнат Кратьє з тих пір, як закінчив її. Кажуть, що він приходив подивитися на підрослих студентів, але ніхто не знає, як він тут, щоб побачити Кайлу Весту.
Минулої зими сер Рітаус брав участь у якості кавалера в дебютному танці Леді Кайли.
Минуло шість місяців після розриву, і суспільство в Хвандо позбулося цієї історії.
Кажуть, що вони мали добрі стосунки після їхнього розриву. Рітаус також близький до молодшого брата леді Кайли, Франца Веста. Їхнім помолку організували їхні батьки ще в дитинстві, не питаючи їх. Два роки не буває коротким періодом для молодого чоловіка, який вибирає своє майбутнє і думає про перспективи. Можливо, об’єднання між ними буде неминуче.
Моя рука почала тремтіти.
- Хто...
Я намагалась говорити якомога спокійніше, палко усміхаючись. Але жовта світська замітка в моїй руці була зм’ята.
— Гм... Все це брехня. Сер Ритаус і я не пара, а ніколи ми їй не станемо. Ми далеко від того, щоб возз'єднатися, ми не друзі або щось в цьому роді.
На відміну від мого обличчя, яке широко усміхалося, щоб виглядати милою, слова падали як швидкі ядра з гармати. Філія та Айріс поплескали мене по спині і заспокоювали.
— Як добре, я відчула полегшення.
- Чесно кажучи, сер Кайла набагато крутіший за Сера Рітауса. Це така порожнеча трата.
Ще два роки тому Рітаус був дуже популярним. Можливо, через те, що він закінчив Академію, Рітаус не був дуже популярним серед молодих студентів у ці дні.
— Не вірте сплетнем. У нас немає роману.
Коли я знову зробила удар на останні слова, стурбовані особи второкласниць були широко відкриті.
- Дуже вам дякую! Я думаю, тепер ми можемо спокійно жити!
- Сер Кайла набагато крутіший за більшість чоловіків!
— Сер Кайла, я сподіваюся, що ви проживете все своє життя на самоті, поки не помрете, будь ласка!
Я думаю, що моє майбутнє напевно буде життям на самоті через щирі побажання молодших студентів. Я все одно не хотіла виходити заміж, але чомусь відчуваю себе нещасною.
— Уперед, дякую. Дякую за торт. Повертайтеся додому живими і неушкодженими.
Філія та Айріс тихо перешіптувалися біля мене.
— Я хочу, щоб ви прожили одна, Боже мій...
- Ви крутіші за більшість чоловіків.
Тільки коли всі вторинниці пішли, Айріс з радістю співала мене по плечу. Філія посміхнулась і кивнула.
- Кайла, ти чудова! Ти найзахопливіша, в Краті ніколи ніхто не був таким популярним, як ти в історії!
Але я була чутлива через черговий скандал між мною і Рітаусом.
***
Коли я прямувала до нашої кімнати з Філією та Айріс, то зустріла Маріанна, яка вийшла з моєї кімнати. У руці Маріанн був словник іноземної мови, який вона мені позичила.
— Марианн, ты тут?
— Церемонія присвячення... Закінчив?
Кілька днів вона казала, що хотіла взяти словник, але я була дуже зайнята підготовкою до присвячення. Я пам’ятала про це, але не могла віддати їй його.
- Ти прийшла забрати словник? Мені дуже шкода, що я повинна була повернути його сама. Давай з'їмо торт разом, поки ти тут. Я отримала його від студенток другого курсу.
Ми з Філією показали їй торт і маліновий пиріг, які тримали в руках.
— О, нет. У мене зараз є що зайнятися...
Маріанн відхилила нашу пропозицію і поспішно пішла. На відміну від звичайного, бачити нас їй було ніяково і вона виглядало не дуже добре.
- Ти захворіла? Ти виглядаєш блідою.
Філія з тривогою подивилася в коридор, де зникла Маріанна.
Готуючи чай з Айріс на чайному столику, я ледь не упустила торт.
- Що сталося, Кайла?
- Ні, нічого!
Завдяки тому, що Айріс поспішила за падаючим тортом, наш десерт був у безпеці, але моє серце шалено тремтіло.
Я бачила стіл перед собою. Стіл, на якому я сиділа прямо перед церем. Зверху лежав лист Франца, а збоку — листи від Франсіско. Чи бачила Маріанна цього листа?
Маріанн не з тих, хто читає чужі листи, але мені здавалося, що вона могла випадково побачити їх у такому розвороті. До того я дозволила їй зайти в мою кімнату і взяти словник.
Я поспішно прочитала лист Франца. Папір була такою ж, як я її залишила.
Не знаю, чи читала це Маріанн чи ні, але мені було шкода її нещасний вираз обличчя, коли вона йшла.
Впродовж вечері ми обговорювали газетну вирізку, яку показали вторинниці.
- Що означає "близнюки друг"? Я нічого такого не розповідала!
- Я теж. Ніхто не приходив до мене за інтерв'ю.
— Тоді хто ж це, чорт візьми?
Філія та Айріс заперечували це, заявляючи, що це не так. Насправді, для сторонніх було природно сумніватися в моїх стосунках з Рітаусом. Це тому, що Рітаус часто відвідував навчальний зал Академії-інтереснату Кратьє навіть після закінчення академії.
Ця частина була такою ж, як оригінал, тому я не могла подумати, що з Рітаусом щось негаразд. Рітаус робив те ж саме, коли дбав про Франца, але він був чоловіком, який дуже турбувався молодшими студентами. Це було зовсім не дивно.
Це тому, що це виглядає дивно для інших людей.
Люди, які стверджували, що вони мої близькі подруги, могли бути Лавіан або Серена, але якщо це був хтось інший, то це було зовсім дивно. Усі знали одну й ту ж історію.
Але в мене не вийшло нормально з'їсти торт, тому що я думала про Маріанн і Франца. Тоді як мій розум весь цей час відчував себе незручно, зовні пролунав гучний дзвін. Він відрізнявся від звичайних дзвонів, коли студенти робили перерви або під час занять. Настійливий звук дзвона.
Це означало надзвичайний стан.
— Кайла, зараз...
Філія подивилася на мене. Я встала зі свого місця і кивнула. На щастя, я не зняла лицарської уніформи.
— Я скоро вернусь.
— Будь осторожна, Кайла!
Вийшовши з кімнати, я почув голоси своїх друзів. Я поспішно побігла в бік тренувального центру.
Дзвін, який дзвонив понад три хвилини, був надзвичайно сильним викликом перших лицарів. Нещасний випадок, мабуть, стався неподалік.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata