Здивований поглядом, знову звернувся до мене. Я відвела очі в сторону.
— Но Маркиза! Айріс дворянка, так що все в порядку, але я простолюдинка. Як я можу їх дебютувати? Це неможливо. - Замотала головою Філія. Але обличчя матері залишалося спокійним:
— Як це стосується справи? Ти подруга моєї дочки, за яку я керуюся! Мене не хвилює твій статус. Відтепер ви, як гості родини Веста, ходитимете на світські зібрання в Хвандо.
Усі ми були здивовані, але мама була щиро щасливою. Неначе про допомогу, Філія та Айріс подивилися на мене, але я демонстративно відвернулася до стіни. Ніхто не може зупинити маму, коли вона в такому стані.
- Я не знаю, що відбувається з моїми дітьми. Я почувалась такою самотньою кожного разу, коли відвідувала світські вечірки.
Мої друзі та Франц були збентежені і дивилися куди. Франц уже був прихильником диких птахів у дитинстві. Мене ж світське суспільство не дуже цікавило. Потім я навіть припинила робити все, що робила Кайла Веста. Через це мамі довелося довго ходити туди самій.
***
- Так коли, ти сказав, вона прибуде? - запитала мама, дивлячись на великий настільний годинник. Це було тоді, коли моя мати, я, Франц, Філія та Айріс насолоджувалися легкими стравами у вітальні.
- Вона сказала, що буде там ввечері. Я думаю, що вона прийде пізно тому що повернеться з дому родича.
« Так, буде чудово, якщо з нами піде Маріанн. Ура, ура, валя!»
Філія та Айріс не були єдиними, кого запросила мати. Наречена Франца, Маріанна.
— Маріанн теж житиме в цій кімнаті? - запитала Філія, озираючись на кімнату, де вони зостаються. Кімната була дуже простою, тому що стіни між двома кімнатами були знесені. Є два ліжка, достатньо великі, щоб на кожній по три людини могли розміститися разом.
— Ні, кімната Маріанн нагорі,на опір кімнаті Франца.
Ху-ду-гун.
Чай з чашки Франца пролився на одяг. Франц почав відбивати камзол.
— Франц, будь акуратніше!
Франц усміхнувся і витер одяг носовою хусткою, простягнутою мамою. Тільки я дивилася на такого Франца з жалем. Незалежно від того, як вони ставилися один до одного, ти просто оселила хлопця і дівчину в кімнаті поруч.
Франц, звичайно ж, не цікавиться жінками.
Коли Франц знову сів, палацовий Альто налив йому в чашку новий чай.
— Це справді романтично, перебуваючи в кімнаті з нареченим.
— Верно? Ви так думаєте, міс Філія? Я хочу, щоб ці двоє зблизилися.
Послідовники цих слів матері були справді вражаючими.
— Зараз трохи ніяково соромитися один одного. Якщо ви не зможете спати ночами, то можете говорити один з одним...
На мить з рота Франца вирвався чай.
— Кха-кха!
— О, Франц! Ти в порядку? У тебе, мабуть, боліло горло, мати похлеснула Франца по спині. — Якщо ти питимеш чай у поспіху, то захворієш. Маріанн теж скоро приїде, але як наречений ти повинен показати себе пристойним молодим чоловіком.
Ох, мама. Поки ти так говориш, у Франца може бути розлад шлунка. Францове обличчя почервоніло від постійного кашлю. Філія прошепотіла мені, побачивши Франца:
— Франц, мабуть, збентежений.
"Він не може не соромитися!"
Але моя мати, Філія та Айріс не сприймали це як фізіологічне явище.
Який жаль.
Філія добре поладила з моєю матір'ю. Айріс розповідала історії про місцевих соціальних колах, які бачила і чула.
— О, Боже! Сам Віконт Шват? Господи, я знала, що все навпаки.
— Він, навпаки, намагався звинуватити місіс Шват у невірності. Тепер, коли докази були представлені, проблема стала ще серйознішою.
— Треба ж, хо-хо-го! Мені дуже подобаються такі історії. Графиня Айджар повинна почути це.
За іронією долі, наші матері залишалися такими ж близькими, як раніше, незалежно від того, розлучилися ми з Рітаусом чи ні.
Якщо подумати, через матерів Кайла Веста і Рітаус були заручені. Мати Рітауса була схожа на мою матір, але вона дуже хотіла мати дочку. Зрештою вони разом працювали над тим, щоб заручитися дочкою і сином. Ще до того, як я з'явився тут, графиня Айджар розповіла Кайле Веста про поручку:
— Я завжди хотіла мати дочку, і зрештою моє бажання збувається. А тепер ми разом йдемо на вечірку. Я представлю тебе як свою майбутню невістку. Я буду супроводжувати тебе під час твого дебюта. Хо-хо-го.
Тому я навіть не пішла на каву, не кажучи вже про вечірку. Навіть якщо б прийшло запрошення, я не пішла б взагалі, бо боялася, що це відразу стало би відомо графініну Айджар. Коли я повторила це раз чи два, графиня Айджар втомилася і здалася.
Моя мати і графиня Айджар були дуже засмучені, коли я порвала з Рітаусом. Сподіваюся, що наступна невістка дружини графа Айджара буде гарною дівчиною, яка любить світські збори. Ми просто не змогли з нею порозумітися. Бо я не підходив до такого способу життя.
Але, на жаль, Рітаус любить чоловіків, так що жінці не варто виходити за нього заміж? Я не можу цього сказати вголос. Живи один, Ритаус.
Стук-тук
Наші погляди звернулись до дверей, коли ми почули стук. Коли покоївка відкрила двері, біля неї чекав слуга.
- Мадам, Маріан Демірофф приїхала.
Не можу повірити, що Маріанна, яка повинна була приїхати ввечері, вже прибула. Обличчя матері просвітило.
- Сказали, що вона прийде ввечері. Вже? Францу, будь ласка, спустися першим і подягнув Маріанн.
Поспішно відправивши Франца на перший поверх, мама подивилася у дзеркало і поправила одяг.
Поручки між Францом і Маріанном відрізнялись від заручин між Рітаусом та мною, яка була пов’язана з близькими стосунками. Ми взагалі не мали ніяких точок дотику з Демірофф, тому всі були здивовані, коли герцог вперше зв'язався з нами. Не було жодних підстав відкидати Демірофф, який мав широку владу в центральній політиці.
Піднявшись з дому, ми пішли за мамою у вестибюль першого поверху. На Маріанн було червоне зимове пальто, підгнані під її руді волосся, і біла хутрова шапка. Побачивши нас, Маріанн усміхнулася.
— Кайла! Філія та Айріс вже приїхали.
Філія та Айріс підбігли до Маріанна і обняли її. Сміх дівчат відлунням рознесеться по вестибюлю.
Франц стояв поряд з ними, наче бовваном. На його втомленому обличчі застила вимучена усмішка. Маріанн для Франца мав вежливу, трохи байдужу усмішку. Вони ходили на ділову пару, яка не може почувати себе поруч один з одним вільно, навіть якщо вони не улюблені.
- Ти виглядаєш краще, ніж у нашу останню зустріч.
Дякую.
У якийсь момент мати втупилася на Франца і ущипнула його за талію з боку, де Маріанн не могла побачити цього.
Пані Маріанн стала ще гарнішою, ніж я пам’ятаю.
Моя мати багато чого навчила Франца, який був досить пасивним і в тому числі вітанням та компліментами.
— Тебе цікавлять тільки птахи і жуки. Як ти можеш не знати, що відчуває жінка, якщо у тебе є сестра?
Мати сестру і знати жіноче серце — дві різні речі, але я не поправила.
На додаток, від нього завжди чекають коментарі на кшталт: « Ваша зачіска сьогодні прекрасна» або « Отримувач одягу, який Ви носите сьогодні, дійсно підходить Вам, міс Маріанн". Наша мати підготувала все це.
Маріанн зрозуміло поглянула на Франца, і усмішка стала трохи веселіше:
— Не знаю, чому я не думала, що виглядаю добре... Але дякую.
Посмішка все одно виглядала дуже незручною, але я не думаю, що була єдиною, хто це відчула. Усмішка Франца стала жорсткішою і зникла.
— Вам буде легше залишатися з дівчатами, ніж зі мною, тому я залишу Вас у спокої.
- Містере Франц, ми з радістю будемо вести розмову і з Вами.
— Нет. Думаю, є теми, які леді хотіли б обговорити між собою. — Франц злегка опустив голову і поспішно вийшов. Те, що ми добре поговорили б з Філією та Айріс, безсумнівно, було. Але Франц, здається, уникає Маріанн.
Ми увійшли в кімнату, де зупинилися Філя та Айріс. Багаж Маріанн перенесли в кімнату навпроти Франца.
- Ви шукаєте школу для містера Франца?
- Мій батько залишив це на мене. Тому я шукаю гарне місце.
Насправді, рішення про школу вже було прийнято. Але я робила вигляд, що перебираю варіанти.
— А що сказав Франц?
- Не думаю, що він дуже задоволений, але не виглядав проти...
- Сподіваюся, він звикне. - Маріанн, мабуть, турбувався про те, що Франца жорстоко знущались.
- Я теж. А Франц такий м'який, що ніколи не б’ється, навіть якщо знає, як битися. Мене це турбує.
- Тому що пане Франц хороший.
Непомітна усмішка ковзала по губах Маріанн, яка дивилася на чашку. Її обличчя відрізнялося від того, що вона демонструвала Францу.
— А що Маріанн думає про Франца?
Несвідомо питання, яке вкотився у мене в голові, вискочив з рота. Але я вдала, що не злякалась і взяла чашку та відхлібнула. Маріанн дивилася на мене з кам'яним виразом обличчя. Про що вона думає?
- Я думаю, що він мій наречений.
Лаконично.
- І це все?
— Да. Я повинна сказати щось ще?
- Ні, цього достатньо.
— Якщо у тебе є питання, я відповім на них детальніше.
Я негативно похитала головою. Навіть якщо б я запитала, я не думаю, що це буде сильно відрізнятися від її попередньої відповіді.
Мене дуже зацікавили почуття Маріана до Франца. Ти вважаєш його слабким братом? Чи, може, думаєш про нього як про надійного друга? Що ти думаєш про мого брата, незалежно від стосунків чоловіка з жінкою?
Однак її погляд не був таким незначним, що вона нікого не цікавила.
Коли Франц стояв біля Маріанни, яка виглядала чудовою і дорослою, то виглядав просто дитиною. Ставлення один до одного було сухим, як у колег.
Тим не менш, що було дивно, так це те, щоб, коли Франц зник після викрадення Астером і Кайла пропала, саме герцог Демірофф почав їх масштабні пошуки.
У той час маркер і його дружина Веста були дуже хворі, тому що всі їхні діти зникли. Від імені родини Веста Маріанна Демірофф офіційно попросила пошукову групу. Пізніше вона переконала свого батька збунтуватися, коли Астер став Спадкоємцем і знищив сім’ю Веста.
Одного разу Франц намагався очолити загін лицарів, щоб врятувати свою наречену, яку викрали і ув’язнили в палаці. Звичайно, він зазнав невдачі.
Ось чому мені було цікаво. Що думала про Франца Маріанна Демірофф? З якоїсь причини герцог Демірофф першим запропонував заручини. Чи був Франц, слабкий чоловік, зятем, який приваблював їх? Чому Маріанна прийняла пропозицію батьків? Тепер, коли я стану головою родини, у Франца нічого не залишилося крім Шецуро. Тому було сумнівно, що герцог Деміроф ще не сказав, щоб вони розірвали заручини.
— Я рада, що Франц має сестру Кайла. Я можу на тебе розраховувати. — Маріанн усміхнулась мені. Усмішка була дуже природною, на відміну від того, коли вона говорила з Францом. Маріанн подобалася мені як подруга. Мар’ян, яка була зрілою і вродливою жінкою, робила її старшою за своїх звірят. Її незвичайно обличчя, а байдужі очі та холодний тон часто були неправильно зрозумілими.
Але, як я помітила, Маріанн дуже мила. Вона може бути байдужою, але все одно уважною. Тому я сподіваюсь, що Маріанн буде щасливою з людиною, яку полюбить.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata