Світло повільно збирався в центрі майстерні. Наші самоцвіти помістилися, формуючи масу енергії в набагато вищу гуманоїдну фігуру з чотирма досконало виліпленими руками. Фізична трансформація була очевидна, коли силует стабілізувався в повітрі, але саме у цей момент створення повідомлення від Ярбіс на нашому загальному визорі перервало нас.
Ну, воно змусило об'єднання широко розкрити два із чотирьох очей.
— Моя Періот, до вашого місця розташування наближається Яшм високого рівня безпеки, — застеріг голос ШІ.
І саме в цей момент реальність обрушилася на нас.
Я подивилася на світло, яке об'єднало наше тіло і впало у повне паніку. Обидва розуми, які всього секунду тому були в ідеальній синхронізації, повні щастя та музики, раптово почали стикатися один з одним. Одна з частин розуму відчувала страх, а інша - Жемчуг -- занурилася в чистий жах при думці про те, що її розіб'є Імперія. З руйнованою гармонією високий, величний силует почав перекручуватися. Вся фігура світла, яка навіть не встигла повністю затвердити, почала трястися і мерехтіти нестримно, поки...
ПУФ!
Зв’язок обірвався раптово і спустошливо. Густа хмара білого диму заповнила кімнату, коли ми обидві, Перідо і Жемчуг, розлетілися в абсолютно протилежних сторонах по лабораторії.
Я полетіла головою вперед у стелаж з важкими компонентами, врізавшись прямо у купу металевих ящиків із інструментами і створюючи величезний гуркіт, що рознісся по всій майстерні. З іншого боку, перлинка впала на підлогу за кілька метрів набагато м’якше. З цієї ж секунди було боляче очевидно, хто з нас викликав жахливий паніку, що розірвав зв'язок.
Перлина залишилась на колінах, неконтрольована гіпервентилуючи і втупившись у підлогу. Все її тіло тряслося з боку в нестерпному стані посттравматичної шоку.
Що стосується мене, я все ще була розтягта на спині, мої очі оберталися, як повні мультяшні водовороти, а мій віззор злегка збився від удару.
Коли я почала тримати себе в руках через чисту силу волі, то повільно вставала на ноги і простягнула руку, щоб схопити будь - яку найближчу поверхню й зберегти рівновагу. Що це було за вкрай відштовхування і гравітаційна сила, якою Жемчуг вдарила мене під час злиття?
Зачекайте... СЛИВАНІ!
Мої очі широко розкрилися, як тільки мій мозок дійсно опрацював це слово. Я швидко оглядала майстерню, усвідомлюючи абсолютне божевілля, яке ми щойно мало не вчинили, і зачинила обличчя обома руками, роблячи глибокий вдих, щоб змусити себе заспокоїтися. Оскільки Яшум ось-ось мала увійти до дверей, я не могла дозволити собі зрив.
Раптом двері зашивали, відкрившись. Охоронний Яшм увірвався в кімнату, почув гуркіт, і перше, що вона помітила, була густа завіса білого диму, яка висять у повітрі.
— Мм...? - Пробурмотів Самоцвіт, повністю спантеличений і заходячи глибше в лабораторію. Це був Яшм з Блакитного Двора, і її очі уважно сканували кімнату в пошуках джерела хаосу. - Перідот Фасет-2F5L Огранка 5XG, ви тут? - Вона запитала тоном, який намагався бути ввічливим, але все ще ніс незаперечну вагу військового наказу.
У кімнаті запанувала мертва тиша на кілька навантажених секунд. Розгнівання почало з'являтися на обличчі Яшм, і якраз перед тим, як вона могла рухатися далі, щоб ретельно оглянути місце, я вирішила діяти.
Привіт! — Раптом я вискакувала з туману і розмахувала пальцями в повітрі, намагаючись розсіяти дим навколо себе.
- Що тут сталося? — Власно запитав Яшм, схрестивши руки. Очевидно, враховуючи величезні прориви, яких я тільки що досягла з королівським паланконом, вона не збиралася вимагати, щоб я стала по стойці струнко або віддала офіційний сервет, але вона все ще очікувала пояснень.
— Мой Яшм... — Я сказала, зупиняючись і кашлячи остатковим димом, який попав мені в рот. - Це був просто проект, який мені потрібно було відкалібрувати, але я помітила в останню секунду, що там був матеріал, якого не мало бути. Коли я спробувала включити його ... Ну, двигун спрацював, - пояснила я, видаючи з себе найщирішу посмішку, можливу для людини, використовуючи руки, щоб розганяти дим в бік кута, де Жемчуґ все ще була прихована, тремтячи на підлозі.
Яшм пильно дивилася на мене кілька секунд. Я покрилася холодним потім, боячись, що вона побачить мене наскрізь, поки вона нарешті не зітхнула.
— Ну... Не розбивайте себе. Наш чудовий Бриліант все ще потребує нас, - заявила вона, розкриваючись, щоб вийти і закривати за собою двері.
...
...
...
Я стояла в тиші кілька довгих секунд, дивлячись на вхід.
— Хіба вона не повинна була бути замкнена? — Я тихо запитала себе, піднімаючи брову.
Я похитала головою, відкинувши цю думку на час. Я дозволила своїй спині ковзати по стіні, притулившись до неї і опустивши повний провал того, що тільки-но сталося. Коли я трохи заспокоїлася, то пройшла крізь залишки диму в куті кімнати.
- Перли, ти...?
Я навіть не встиг закінчити речення. Як тільки я зробила крок до неї, Жемчуг сильно здригнулася, свертаючись в клубок на підлозі. Її руки були притиснуті до голови, і сльози нарешті почали текти з її очей, повністю пригніченої паніки, яку вона більше не могла стримувати.
- Будь ласка! Будь ласка, моя Перідоте, я благаю вас, не розбивайте мене! - Майже закричала вона, її голос зривався, коли вона задихалася від чистого відчаю. — Це була помилка! Жахлива випадковість! Я... Я ніколи не хотіла так принижувати вас або наважитися асимілювати вашу фізичну форму! Я клянусь діамантами, це більше не повториться!
Я спробувала підійти ближче, щоб заспокоїти її, але вона незграбно відповзла назад, тремтячи з голови до ніг, обхопивши коліна руками і втупившись у підлогу в абсолютному жахі.
- Будь ласка, не відсилайте мене на Ріф! Не передавайте мене Яшм! — Прохала вона, задихаючись і сильно гіпервентилуючи. - Я зроблю все! Я приберу майстерню тисячу разів, я відправлю себе на утилізацію, якщо ви накажете... але, будь ласка, не розбивайте мене за мою зухвалість! Будь ласка...!
Вона залишилась там, згорнувшись калачиком в кутку і благаючи про допомогу. У її програмованому домашньому світі розум злиття із "благородним" самоцвітом, таким як я, було злочинством, каральним смертю або повним стиранням його існування. Вона була шокована, що я відреагую як будь-яка інша холодна, безжалісна Перідот Ери 2.
— Ярбіс, що активує режим звукоізоляції - тихо, але твердо наказала я.
— Понято, сер, — миттєво відповів ШІ.
Замкнені захисні панелі майстерні відразу запечатувалися, блокуючи всі входи і повністю перекриваючи будь-які акустичні частоти. Жоден звук не залишить ці стіни відтепер. Ми були повністю ізольовані від решти дому.
Коли середовище було безпечним, я повільно наблизилася до Жемчуга, щоб не робити різких рухів, які могли б погіршити її вже хаотичний стан.
- Ні, будь ласка... Не підходьте! — І далі благала, щоб вона з'їлася глибше в кутку лабораторії. Її руки інстинктивно прикрили самоцвіт на грудях, наче готуючись до останнього удару. - Я була дефектною на секунду, моя Перідоте! Покажіть мене, якщо хочете. Але не дозвольте їм виокремити мене! Будь ласка, змилуйтеся...!
— Жемчуг, поглянь на мене, - сказала я неймовірно м'яким голосом, дозволяючи своїм роботазованим рукам впасти по боках, щоб показати їй, що у мене немає наміру атакувати її або доставити мій дестабілізатор Самоцвітів.
- Я не можу... у мене немає права дивитися вам в очі після того, що я зробила! - Вона ридала так сильно, що її фізична форма трохи мерехтіла від емоційної нестабільності. - Я порушила правила... Я піддала вас небезпеці перед Яшм... Я марний інструмент...
Я повільно опустилася на коліна, поки не опинилася на рівні її очей. Ігноруючи жорстку ієрархію, яку нав'язував домашній світ, я сіла на холодну підлогу прямо перед нею, повністю ігноруючи біль від зіткнення з інструментами хвилин раніше.
— Эй... Дихай, - сказала я їй, повільно простягаючи руку, даючи їй час відімститися перш ніж м'яко покласти її на тремтяче плече. - Ніхто не збирається тебе фрагментувати. Ніхто не відведе тебе на Ріф. І найголовніше, я ніколи не дозволю нікому доторкнутися до тебе.
Перлина припинила свої прохання на долю секунди, хоча її тіло не переставало трястися від паніки. Вона повільно прибирала руки від обличчя і підняла погляд, її очі були повністю затуманені сльозами, дивлячись на мене зі сумішшю шоку та невірства.
— М-моя Перид...? - Прошепотіла вона, її голос був зламаний, неспроможний зрозуміти, чому його власник торкається її з такою добротою замість того, щоб знищити.
— Це не було помилкою, Жемчуг, — продовжувала я, пропонуючи літню і підбадьорливу посмішку, щоб дати їй трохи спокою. — Ми святкували. Ми були щасливі. Ми обидві захопилися моментом, добре? Я теж тримала тебе за руки. Отже, якщо ти збираєшся звинувачувати когось за цю "дерзність" - це на нас обох. Або, що ще краще, ні на ком.
Перлина дивилася на мене, повільно обробляючи мої слова, поки її переривчасте дихання нарешті почало вирівнюватися під моїм теплим дотиком. Напруження в її тілі почало згасати, коли вона усвідомила, що покарання, якого вона так боялася, просто не було.
А потім... Вона просто втратила свідомість.
Я подивилася на Жемчуг, яка просто не змогла витримати величезного перевантаження системи від такої кількості інтенсивних емоцій за лічені секунди і впала на підлогу. Я застигла на мить, уважно спостерігаючи за нею, щоб переконатися, що вона дійсно просто знепритомніла. Коли я підтвердила, що її фізична форма стабільна, але повністю несвідома я видала довгий подих.
Дуже обережно я підняла Жемчуг і віднесла її на ліжко в моїй задній кімнаті, щоб вона могла відпочити. Перед відходом я встановила цифрову паряючу записку, запрограмовану через Ярбіс, переконавшись, що перше, яке вона побачить, коли прокинеться, буде зрозуміле повідомлення, котре дає їй знати що все в порядку і не має для неї жодної тривоги.
Я пройшлася зовнішними коридорами кілька хвилин. Проходячи повз, я помітила кілька Перідот Ери 2; більшість дивилися на мене з глибокою захопленням через те, що я зробила з паланкином Сінеґо Брілліанта, в той час як заздрість інших була досить очевидною. Типовий домашній мир. Я навіть зловила погляд цієї роздратованої червоної Перідот, важкою цвіркуни, але я вирішила повністю проігнорувати її. Мої думки були в іншому місці.
Я схрестила руки за спиною і дійсно почала обмірковувати те, що сталося в майстерні. Досвід об'єднання все ще був свіжий, прокручується в моїх ланцюгах. Якби все було по-іншому, чи могло б це бути чимось хорошим? У ті короткі мілісекунди, коли наші енергії перепліталися, я відчувала рівень розумової ясності та технічної зосередженості, якого ніколи не вважала можливим. Чи я могла б стримати злиття довше?
Я серйозно сумнівалася в цьому. Стабільність не була проблемою в той час. Глибоко вкорінений страх Жемчуґ перед законами Імперії і мій власний людський шок від того, що силует розвинувся так швидко, стали ідеальним коротким замиканням. Злиття вимагає абсолютної синхронності, балансу, де дві ідентичності розмиваються, щоб поступитися місцем чомусь новому. Якщо одна сторона панікує так, молекулярна структура просто відштовхує себе.
Я прийшла до логічного висновку, дивлячись в безодню космосу через коридорне вікно: ми ще не були готові створити нову істоту, якщо це взагалі можна назвати злиттям наших самоцвітів. Це було не те, що ми могли просто змусити через випадкові спалах ейфорії. Нам потрібно було дозволити цьому зв'язку ззріти, осмислити нашу реальність і, перш за все, бути в безпечному місці - далеко від спостережливих очей Яшм та Бріліантів, перед тим як ми навіть подумаємо про те, щоб зробити цей крок знову.
https://literna.net/uk/books/184-vsesvit-stivena-idealnii-periot