Минуло два місяці з тих пір, як я почав проект по варп-пощадках.
І, чесно кажучи...
Це була величезна голова біль.
Не через самих варп-приладок.
А через всю технічну частину, що стоїть за ними.
Коды.
Системні координати.
Потребунок енергії.
Простір.
Межпланетні маршрути.
Протоколи безпеки.
Це було безглуздо.
Протягом цих тижнів я в основному присвятив себе вивченню старих кодів, розроблених іншими Перідотом.
Багато з них залишали свої дослідження в внутрішній мережі Імперії, щоб аналізувати інших.
Що дуже допомогло мені.
В основному...
Періот мав свою надзвичайно занудну версію Редіта.
Місце, де вони ділилися проектами.
Обговорювали теорії.
Пасивно ображали один одного в професійній манері.
І годинами сперечалися про те, який дизайн ефективніше.
Це було прекрасно.
І лякає.
Я ж просто спостерігав.
Мені не подобалося викладати свій власний прогрес.
Про всяк випадок.
Ніколи не знаєш, коли хтось може вкрасти твою ідею.
Або, що гірше ...
надто пильно дивитися на те, чим ти займаєшся.
Після двох місяців вивчення абсолютно всього і використання мого безглуздо напруженого інтелекту ...
я нарешті почав безпосередньо працювати над варп-приладкою.
І ось тоді почалася справжня веселощі.
Або тортура.
Дивлячись на день.
Тим часом я також вирішив дати мені кілька завдань.
Я не хотів, щоб вона сиділа без роботи.
Я дав їй відносно прості проекти.
Итак...
прості для мене.
Наприклад, виготовлення дестабілізаторів.
Я пояснив їм, як вони працюють.
Тепер вона мала правильно їх зібрати.
Зазвичай я не змушував її працювати надто багато.
Але, на моє здивування...
Вона була в захваті.
В основному, тому що вона дійшла до того, що перевстачена кімнати дев'ять разів підряд набридла.
І, чесно кажучи...
Я розумів.
Вона також займалася деякою паперовою роботою, пов’язаною з твердженням матеріалів.
Запити.
Інвентаризація.
Розстави.
Нудні речі.
Але необхідні.
Я глянув на мою Перлину.
Вона була повністю зосереджена, збираючи дестабілізатор по моїх старих схемах.
І, чесно кажучи...
Вона робила досить добру роботу.
— Здається, я випадково перетворюю тебе на техніку.
Моя Перлина підняла погляд і почала посміхатися.
— Я не проти, моя Перидот.
...
Ладно.
Це було дивно чарівно.
Я вирішив проігнорувати цю ідею і зосередитися на варп-приладці передо мною.
Тому що якщо я продовжу відволікатися...
Я в кінці підірву щось важливе.
Я закінчував мініатюрну основу для варп-приладки, грунтуючись на планах, які у мене були.
І, чесно кажучи...
Я був повністю одержимий цим.
Те, що я хотів зробити, було схоже на земну варп-плещадку.
З'єднайте декілька місць.
Різниця була досить проста.
Я мала використовувати менше ресурсів.
Бути набагато дешевше.
Ефективніше.
І набагато простіше у відтворенні.
В основному...
Я хотів принизити попередніх інженерів Імперії.
Проблема була в тому, що зробити це було безглуздо.
Я зітхнув, налаштовуючи кілька цепей.
Роботизована рука з'явилася поруч зі мною і автоматично дала мені потрібний інструмент.
Ах, да.
Я не згадував про це.
Пам'ятаєте ті фільми про Тоні Старка, де у нього є інструменти, які практично як члени сім'ї?
Итак...
Я зробив щось подібне.
Хоча, очевидно, мої інструменти не були тупими і не відпускали поганих жартів.
Вони просто допомагали мені будувати все, що я придумав.
Вони сортували матеріали.
Сварили деталі.
Виконували розрахунки.
І економили мені купу часу.
Хоча зараз я працював над дещо ще кращим.
ИИ.
І не лише ШІ.
ІІ, який може допомогти мені розробляти тривимірні креслення.
Тому що, чесно кажучи...
Періот працював дуже дивно для мого смаку.
І я хотів робити це по-кинематографічному.
Набагато зручніше.
Набагато краще.
Набагато крутіше.
Через тиждень я офіційно закінчив ШІ.
И да.
Я назвав його "Ярбіс".
Не питай.
Мені просто сподобалося ім'я.
Він працював як годинник.
— Ярбис, черёк проект варп-лощадки.
Переді мною з'явилася голограма.
- Ярбіс, доступні матеріали.
З'явився список.
- Ярбіс, історія помилок.
Це теж з'явилося.
Це було прекрасно.
Навіть моя Перлина трохи заздрила.
Я помітив це, коли вона почала іскоса дивитися на летючу сферу.
Мені довелося швидко заспокоїти її, перш ніж вона спробує щось зламати.
- Тебе не замінять.
Це, здавалося, заспокоїло її.
Трохи.
Зараз я будував набагато більшу версію основи варп-приладки для майбутніх випробувань.
Все йшло досить гладко.
Поки я не почув стук у двері.
Я відклав пяльник і спантеличено подивився на вхід.
Моя Перлина закінчувала деякі папери.
— Відкрий.
Я махнув рукою.
Вона відразу встала.
Перед тим як відкрити, вона швидко стирла ессенцію Брілліанта зі свого обличчя.
Хороший хід.
Двері відчинилися.
І ззовні стояла абсолютно червона Перідот.
Її рука була піднята, ніби вона збиралася постукати знову.
Але побачивши, що двері відчинилися, вона швидко опустила руку.
Я підняв брову.
Я деактивував режим інструмента на своїй руці і повільно попрямував до виходу.
— Привіт, - сказала червона Перідота, намагаючись непомітно заглянути в мою кімнату.
— Привіт, - відповів я, скануючи її з голови до ніг.
Її поза була дивною.
Дуже цікаво.
Її очі не фокусувалися на мені.
Вони постійно бігали по всій моїй майстерні.
Моїм інструментом.
Моїм голограмам.
Мої креслення.
Моя варп-щадка.
...
А.
Тепер я зрозумів.
Вона хотіла вкрасти мої ідеї.
Таке вже траплялося зі мною раніше з іншими Перідот нижчого рангу під час моєї роботи з Морганіт.
Я не збирався дозволяти цьому статися знову.
Червона Періот слабо посміхнулась.
- Я чула ти новий Періот, яка працює над транспортними проектами і я хотіла обмінятися ідеям:
— Нет.
Я негайно перебив її.
- ... Що?
— Нет.
Повторив я спокійно.
Перидот кілька разів моргнула.
- Але я навіть не закінчила пояснювати.
— Нет.
Її вираз обличчя почав напружуватися.
- Я просто хотіла поглянути на твою роботу.
- А я хочу, щоб ти відійшла від моїх дверей.
Перидот повністю застигла.
Моя Перлина чудово вловила мій склад розуму...
Ввічливо посміхнулася.
І повільно зачинила двері прямо перед її обличчям.
Бам.
...
...
...
Я глянув на мою Перлину.
Вона подивилася на мене.
- Це було трохи грубо, моя Перідоте.
— Ага.
Я повернувся до роботи.
- Але це спрацювало.
Моя Перлина похитала головою, дивлячись на камери стеження біля дверей.
Червона Періот все ще була зовні.
І, здається, вона закочувала невелику істерику.
Я розмахувала руками.
Бормотала щось собі під ніс.
І, очевидно, була розчарована тим, що не змогла увійти.
— Як дозріло, — пробурмотіла моя Жемчуг.
Я подивився на неї кілька секунд.
- ... Це прозвучало досить саркастично.
Моя Перлина моргнула.
— Я навчилась цього у вас, моя Перидоте.
...
Мені, напевно, слід було б занепокоїтися цим.
Але, чесно кажучи, я пишався.
Ми продовжували спостерігати ще кілька секунд, поки в коридорі не з'явився Агат.
Агат глянув на червону Перідоту.
Потім вона втупилася на неї з виразом абсолютного відрази.
Червона Перідота майже застигла.
І через кілька секунд вона швидко пішла, наче її там ніколи не було.
Моя Перлина знову похитала головою.
Потім вона відкрила свій планшет, щоб продовжити паперову роботу.
Зрештою...
Мені все ще потрібно було багато матеріалів для моїх проектів.
І хтось повинен був стверджувати все це, щоб не виглядало підозріло.
Тим часом...
я був повністю поглинаний своєю варп-щадкою.
Настільки зосереджено, що навіть зняв кілька своїх механічних частин, щоб працювати краще.
Особливо мене підсилили кінцівки.
Завдяки моєму невеликому росту я міг залізти всередину головної структури варп-причинки з повною легкістю.
Переваги малого зростання, напевно.
Зараз я знаходився всередині металевого каркаса.
Тримаю спеціального паяльника.
Перевіряючи багато внутрішніх ліній.
Моєю головною метою було оптимізувати всю внутрішню систему.
Менше споживання.
Більш стабільний.
Велика точність.
Все повинно було бути бездоганним.
Переді мною був штучний Самоцвіт, вбудований в ядро варп-приладки.
З очевидних причин...
У нього не було власної свідомості.
Це було просто ядро для виявлення простору і перетворення їх в маршрути транспортування.
По суті, це був навігаційний мозок варп-приладки.
І ось де була справжня проблема.
Я подивився на нього.
Дуже пильно.
Занадто пильно.
- Ти мені не подобаєшся, — пробурмотів я, не зводячи очей з цього штучного Самоцвіта.
Щось було не так.
Я відчував це.
Структура була ефективною.
Занадто ефективною.
Але використання енергії все ще було безглуздо високим.
І все, здавалося, вказувало на цей Самоцвіт.
— Ладно...
Пробурмотів я, все ще дивлячись на штучний Самоцвіт.
- Тепер ми переробили тебе з нуля.
Не довго думаючи, я вирвав ядро з його основи.
Самоцвіт вискочив з сухим металевим звуком, коли багато вогнів на варп-розладці миттєво погасли.
Чудово.
Це було саме те, чого я хотів.
Я вистрибнув з структури і приземлився на підлогу, тримаючи самоцвіт в руках.
Моя Жемчуг підняла погляд від своїх паперів.
- Все пройшло добре, Перідоте?
— Ага.
Я подивився на самоцвіт.
- Я вирвав проблему.
- ...Це звучить добре.
- Більшість моїх рішень добре звучать.
Моя Перлина просто зітхнула і повернулася до своїх документів.
Я швидко підійшов до свого головного столу і помістив штучний Самоцвіт на платформу для аналізу.
Переді мною з'явилося багато голограм.
Коды.
Потоки енергії.
Прості карти.
Внутрішні процесори.
І ось де була головна проблема.
Старі Перидо спроектували цей Самоцвіт так, ніби він був якимось безглуздим багатофункціональним ядром.
Самоцвіт робив надто багато речей одночасно.
Обчисляв координати.
Обробляв енергію.
Підтримуюв свою рівновагу.
Забезпечували безпеку системи.
Відкрив маршрути.
Він виправляв помилки.
Перекладав сигнали.
В основному...
вони зробили так, щоб один Самоцвіт виконував роботу декількох систем.
Це було ефективно з точки зору простору.
Але з точки зору споживання, це жахливо.
« Ідіоти », — пробурмотів я, починаючи розділяти функції.
Мої плавні пальці рухалися швидко.
Я створив багато вторинних голограм.
Я розділив робочі навантаження на шари.
Перший шар: навігація. Він буде тільки розраховувати маршрути і координати. Нічого більше.
Другий шар: розмірна стабілізація. Він буде виключно відповідати за підтримку варп-розчинки відкритою.
Третій шар: керування енергією. Він буде тільки регулювати використання ресурсів.
Четвертий шар: автоматична охорона. У разі аварії він відключить варп-лащадку до колапсу.
Розділення всього цього шалено знизило навантаження на один Самоцвіт.
Але цього все ще було недостатньо.
Я продовжував думати.
І тут я згадав дещо зі свого людського життя.
Сервери.
Хмари.
Зовнішня обробка.
Мої очі розширилися.
— О...
Я швидко підключив безліч мініатюрних допоміжних ядер навколо основної варп-приладки.
Замість того щоб примушувати один самоцвіт робити все ...
Я визначу навантаження між невеликими вторинними ядрами.
Якщо один вийде з ладу...
інше займе його місце.
Якщо споживання зросте...
Воно буде розподілене.
Якщо маршрут зникне...
Це торкнеться лише одного сектора.
Це було безглуздо краще.
— Ярбис.
ЙІ з'явився миттєво.
- Так, творець.
— Симулюй споживання енергії.
Обробка...
Ці цифри з'явилися переді мною.
І потім я повністю застиг.
...
...
...
Заощадження енергії на 78% менше
Стабільність на 43% вища
Час активації скорочено на 51%
...
...
...
- Що?
Я перевірив знову.
Цифри все ще були там.
Моя Жемчуг підняла погляд.
- Щось пішло не так?
Я повільно повернувся.
— Нет.
Я повільно оскалівся.
— Здається, я випадково принизив покоління Перідот.
Моя Перлина моргнула.
- Це добре?
- Це неймовірно.
Я знову подивився на варп-оплащадку.
Моє дихання трохи зросло.
Це був не просто успішний проект.
Це було те, що могло повністю змінити транспорт по всій Імперії.
І, ймовірно...
зробити мене безглуздо цінним.
Раптом хтось знову постукав у двері.
Я видав довге зітхання.
Я викликав найближчі камери, і, звичайно ж...
Це була та ж червона Перідот.
Знову.
...
...
...
— Залиш її там, — сказав я з цілковитим спокоєм знову сідаючи на підлогу.
Переді мною продовжувала ширяти величезна голограма варп-лощадки, поки я аналізував нові способи поліпшення міні-ядра і зробити їх ще ефективнішими.
Моя Перлина дивилася на камери.
Червона Перідо закочувала ще одну мовчазну маленьку істерику перед дверима.
Я розмахувала руками.
Жала сама собі.
А потім вона подивилася в обидві сторони коридору, щоб переконатися, що ніхто важливий не дивиться.
Через кілька секунд вона просто пішла.
Моя Перлина похитала головою.
— Скільки разів це вже було? — запитав я, не відриваючи очей від голограми.
« Це вже сьомий раз за цей місяць », — відповіла вона, знову перевіряючи камери.
Я повільно похитав головою.
- Це починає ставати особистим.
Я знову зосередився на роботі.
— Ярбис, проекція.
Летюча сфера повільно опустилася переді мною і спроектувала кілька голографічних шарів поверх варп-причинки.
Спочатку вона показала головну структуру.
Потім міні-ядра почали візуально розділятися, коли енергетичні лінії проходили через кожне з них.
Маршрути засвітилися на різних рівнях.
Деякі лінії світилися з постійною інтенсивністю.
Інші постійно мерехтіли.
І ось вона, несправність.
Два міні-ядра вимагали більше навантаження, ніж потрібно.
Це викликало крихітні затримки в стабілізації варп-лощанки.
Нічого серйозного.
Але достатньо, щоб дратувати мене.
Я повільно рухав пальцями і перенаправляв потік вручну.
Замість того, щоб посилати енергію постійно, я перетворив ядра в стан очікування поки вони не знадобляться.
Щось на зразок... Спати.
Вони активувалися б тільки тоді, коли варп-плещанка виявила фактичне відкриття.
Це знижувало внутрішній знос.
Потім я змінив основні канали на кільцеві маршрути замість лінійних.
Якщо одна лінія вийде з ладу...
Енергія просто піде по іншому шляху.
Набагато ефективніше.
Набагато безпечніше.
І нарешті...
я видалив кілька безглуздо зайових протоколів безпеки, які старі Перідоте додали з параноїї.
- Якщо щось вибухне... - Просто не стій поруч.
Моя Перлина подивилася на мене з тривогою.
- Ця логіка мене турбує.
- Але вона працює.
Я знову почав симулювати.
Голограми знову змінилися.
І цього разу...
Використання знову знизилось.
Кількість енергії на 85% менша.
Моя усмішка повільно повернулася.
О да...
Ось ця розмова.
Минуло п'ять місяців.
П'ять місяців, протягом яких я практично жив в запертих роботах над варп-плещадками.
І, чесно кажучи...
Це було варте того.
За цей час я виготовив дві варп-причинки.
Перша вже була готова.
Її відправили разом з невеликим загіном Кварців на домашній мир, щоб встановити точку зв'язку.
Отже, коли я закінчу другу варп-прищадку...
Вони зможуть синхронізуватися негайно.
Набагато ефективніше.
Набагато швидше.
І набагато яскравіше.
Завершивши фінальні протоколи безпеки, я подивився на варп-плещадку переді мною.
Вона виглядала дуже просто.
Минималистично.
Але в той же час вона виглядала зовсім новою у порівнянні з стандартними технологіями Імперії.
І, чесно кажучи...
Вона мені подобалася.
На моєму обличчі з'явилася маленька усмішка.
Ми опинилися у відкритій зоні, де зазвичай тестувалися нові проекти.
Сьогодні там працювало мало самоцвітів.
Хоча дехто почав украдатися в мою територію.
Вони явно знали, що я роблю щось велике.
- Щось нове, Перли? — запитав я, в останній раз перевіряючи вирівнювання варп-плутички.
— Нічого нового, моя Перідоте, — відповіла вона, переглядаючи твердження матеріалів для моїх другорядних проектів.
Навіть працюючи, вона продовжувала допомагати мені з папірами.
Так ефективно.
Я повільно кивнув.
Потім я знову подивився на варп-плещадку.
Я викликав кілька голограм пальцями і в останній раз перевірив систему.
Енергія стабільна.
Ядра активні.
З' єднання завершено.
Нуль помилок.
Бездоганно.
Не вагаючись більше, я активував варп-лагодажку.
Кілька секунд нічого не відбувалося.
А потім...
І структура почала світитися.
Багато енергетичних ліній проникли по всій поверхні.
Центр перетворювався.
І протягом декількох секунд варп-лоща повністю стабілізувалася.
Моя усмішка розширилася.
Спрацювало.
Кілька осіб, що жили поблизу Перідота, почали наближатися.
Цікавість перевершувала.
- Куди веде ця варп-лощадка? — запитала Перидот.
— Я не знаю, — відповіла інша.
І вони швидко почали перешіптуватися між собою, як професійні плітки.
Я просто проігнорував їх.
Я попрямував прямо до варп-оплащадці.
Поки не встав прямо перед нею.
Я відразу відчув з'єднання.
Багато можливих пунктів призначення.
Багато маршрутів.
Але тепер лише один цікавився мною.
Домашній світ.
Те місце, де знаходилася інша варп-лоща.
Я підняв погляд.
Потім я подивився на мою Перлину.
- Якщо хтось запитає...
Вона пильно подивилася на мене.
— Скажи їм, що я поїхала на домашній світ.
Очі моєї Жемчуґ трохи розширилися.
Перш ніж вона встигла відповісти...
варп-уплоща яскраво спалахнула.
Гучний космічний гул заповнив усю територію.
І я зник у світлі.
...
...
...
- Що? — сказала зовсім приголомшлива Періот.
- Вона поїхала на домашню мир звідси?
Інша широко розплющила очі.
— Клянуся моїм Бриллиантом... Це безглуздо далеко.
Решта почали голосніше шуміти.
Моя Перлина просто повільно похитала головою, дивлячись на варп-плещадку.
І глибоко в душі...
Вона знала, що коли я повернуся...
Все це місце перетвориться на абсолютний хаос.
Коли яскраве світло варп-лощанки згасло...
Я матеріалізувався на іншій стороні.
І автоматично на моєму обличчі розлилася величезна усмішка.
Тверда усмішка на десять з десяти.
— Да, чёрт візьми, поїхали!
Я вкинув обидві руки вгору.
- Нарешті спрацювало!
Я почав робити дивні маленькі кроки, виконуючи абсолютно сумнівний танець.
- Працююча варп-плещадка прямо сюди, так, чорт візьми!
Я продовжував святкувати з нульовою гідністю.
Потім я швидко присів на корточки, щоб доторкнутися підлоги і перевірити структурну стабільність.
Я навіть не помітив величезної тіні, що нависла за мною.
— Ага... — кивнув я, перевіряю свій планшет. — Автоматична підзарядка від сонячного світла...
Я продовжував гортатися.
— Ядра стабільний...
Ще один погляд.
— Мінімальне споживання...
Я знову кивнув з величезною посмішкою.
— Идеально.
Я знову подивився на варп-оплащадку.
- Тепер подорожувати буде набагато практичніше.
Я досить кивнув сам собі.
А потім...
Я помітив тінь, яка була занадто великий.
- ...М?
Я повільно підняв погляд.
І мої очі широко розкрилися.
...
...
...
— Синий Бриллиант.
Я негайно опустився в позицію каліта Бріліантам.
Моє ядро мало не підірвалося.
Святі угодники.
Я сказав все це прямо перед нею.
Я покосився в сторону.
Кілька Агатів дивилися на мене широко розкритими очима.
Деякі кварці виглядали так, ніби ось-ось впадуть у зомлі.
Навіть кілька Рубінів повністю застигли.
Але єдина, хто дійсно мав значення...
був Синій Бріліант.
І вона дивилася на мене зверху вниз з однією злегка піднятою бровю.
...
...
...
- Що робить твоя варп-лощадка? — запитала вона після декількох секунд мовчання.
Я зробив уявний вдих.
Я не міг облажатися тут.
— Мой Бриллиант... — Я сковтнув. - Ця варп-плещадка значно підвищує ефективність транспортування на надзвичайно великі відстані.
Я швидко вказав на варп-майлик.
— Вона зменшує енергозатрати.
- Вона скорочує час у дорозі.
- І вона приблизно на дев'яносто п'ять відсотків ефективніше поточні моделі.
Я говорив швидко, уникаючи прямого зорового контакту з Синім Бріліантом.
Я вирішив продовжувати дивитися на варп-приладку.
Мені здавалося, що якщо я подивлюся їй в очі, то помру на місці.
Знову настала тиша.
- Який у тебе фасет? — запитав Синій Бриллиант.
— Перідот фасет TX2F-7C, мій Бріліант, - відповів я, і по моєму обличчю скакали маленькі крапельки стелі.
Синій Брілліант просто кивнув.
Потім вона злегка повернула голову.
— Перлина.
— Так, мій Бріліант, — відповіла синя Перла біля неї.
- Дай їй нове завдання.
Синій Бріліант знову подивився на варп-прищадку.
- Я хочу, щоб вона відповідала за центральну варп-плещадку Імперії.
...
...
...
Що?
— Мій Бріліант, я зрозумів це, — відповіла Жемчуг і відразу записував наказ.
Синій Брілліант просто почала йти назад до свого паланкану.
Ніби вона тільки що не зруйнувала мій спокій повністю.
Її величезна света пішла за нею.
І протягом декількох секунд...
Вона зникла.
...
...
...
Я почекав ще кілька секунд.
Просто щоб переконатися, що вона дійсно пішла.
А потім я впав на коліна на підлогу.
Мене оточувала купка самоцвітів.
- Ти в порядку? — запитав один Кварц.
— Ти ледь не розбита, — сказала Рубін.
Я навіть не слухав їх.
Мій розум вівся зі швидкістю тисячі миль на годину.
Центральна варп-лоща Імперії.
Синій Бриллиант.
Нова місія.
Більше очей на мені.
Більше небезпеки.
Більше можливостей.
...
Чорт візьми...
https://literna.net/uk/books/184-vsesvit-stivena-idealnii-periot