Глава 4. Гроші на бочку
Це була брехня, що король і двіряни чекали мене. Вони в поспіху почали готуватися до прийому, коли почули, що сумнівний заклик героя все ж спрацював.
Зараз, вони напевно збираються в тронному залі через задні двері, інакше мені б не довелося стільки чекати.
- Сер Герой, ви мене слухаєте? - запитав старий дворецький, поки я стояв навпроти зачинених дверей у тронний зал.
- Ага.
- Скоро у вас буде аудієнція з Його Величністю Королем. Тому, будь ласка, утримуйтеся від колишніх кілок.
- Скільки можна повторювати? Зрозумів я все.
- Навіть стільки повторень буде недостатньо.
- Та невже? Тебе усе життя обманювали або що?
Розпрощаючись з Алексом, якого я хотів вбити навіть більше, ніж Володаря Педонарських Демони, я довго йшов коридорами палацу аж до вичурої великої двері. Там мене вже чекав строгий старий палац, який майже годину розповів мені, як я повинен себе поводитися.
Стук-тук.
Я почув маленький стук з зворотнього боку дверей. Це був сигнал того, що всі приготування закінчені.
- Гадаю, тепер ви більш-менш розбираєтеся в етикеті. Пора вам пройти всередину.
- А є етикет, за яким треба стояти на місці, наче кам'яна брила?
- Кхм!
Старий палац, який сперечався зі мною вже цілу годину, повернув голову в сторону і сухо кашляв, можливо, соромаючись ситуації.
Варто визнати, він зробив все можливе. Він тягнув час, як міг, розважаючи Героя всіма можливими способами і вигадуючи купу виправдань, поки король та його свита не притягнули свої товсті дупки в тронний зал.
Принаймні завдяки йому час пролетів швидше.
Роздався скрип, і двері повільно відчинилися.
Моєму погляду постав старий потріпаний тронний зал, який говорив про довгу історію даного королівства. Перше, що привертає увагу — піднесення наприкінці залу.
- Вітаю тебе у своїх землях, Герой!
Чоловік середніх років з жовтим обличчям, схожий на пельмінь, піднявся з трону і привітав мене з широко розведеніми руками.
Це був король цієї країни.
Хоч і казали, що він був аматором боїв, який часто в юному віці ходив на поле бою, тепер лише пельменем, котрий носить корону.
Крім нього, там була довга серія роздратованих осіб. Принц, принцеса, королева, знати, лицарі, чарівники...
Я вже знав, яка загроза нависла над країною, але я не хотів ділитися з ними такою цінною інформацією з 1-го проходу - тим більше, вирішувати цю проблему.
- Сер Герой, ви знаходитесь в присутності Його Величності Короля, - сказав лицар палацу, натякнувши мені, що я повинен його привітати.
У першому проході я з повагою його привітав, але це було сприйнято із прохолодною. А тепер ... Мабуть, через те, що я знав майбутнє, мені не дуже хотілося розстелятися перед Пельмінним Королем, якого незабаром все одно вб'ють.
Але сьогодні тема скромності. Ви можете поглянути, який буде результат.
- Дякую за вашу гостинність, Ваша Величносте,- привітався я його згідно прийнятого етикету, який я так ненавидів.
Принаймні, я не перестарався з уклоном. Цікаво, чи йому сподобалось таке ставлення?
На обличчі короля засяяла усмішка. Багато владних людей, з якими я зустрічався в різних політичних питаннях, добре справилися зі своїми емоціями, але король був винятком. Його обличчя було надмірно чесним. Якщо сказати прямо, він був добрий, але абсолютно некомпетентний.
Спостерігачі за мною палаци почали перешіптуватися.
- У його рухах відчувається дисципліна.
- Ха! Та його манери кращі, ніж у мого сина.
- А я уявляв собі неосвіченого варвара...
У моїй голові відразу ж спливли спогади з 1-го проходу. Дні приниження, коли мене називали варваром, який не знає манер.
Але цього разу все було по-іншому.
Десять років досвіду в фентезі. Я зрозумів етикет і культуру усіх країн та рас. Хоча визнаю, я зробив це не тому що мені це подобалось.
Король піднявся і засяяв ще яскравіше, ніж ми вперше. Його обличчя ще більше стало схоже на смачний королівський пельмінь, коли кутки його губ піднялися, і щітки роздулись.
Король подивився на Ланузель і заговорив знову:
- Ти добре потрудилася, Археолог Лануль.
- Це честь для мене, Ваша Величносте.
Після короткого компліменту король знову сів на трон і поставив мені питання голосом, повним очікувань:
- Герой. Чи можеш ти бачити свої здібності?
Простіше кажучи, він питав мене про [статус].
Не враховуючи того, що голос Пельмінного Короля був трохи м'якший, все відбувалося так само як і в першому проході.
У цьому світі існував статус здібностей. Все було зроблено так, щоб з одного лише погляду можна було зрозуміти ступінь свого розвитку.
Неначе голограма гри в віртуальній реальності.
Архі-Людина
▫ Рівнінь: 1
▫ Спеціалізація: Герой (досвід 500%)
Інтерпретація (А), витривалість (F)
▫ Успіх. Добрий погляд
Коли ви повторюєте певні дії або ситуації, то отримуєте Навик. І з підвищенням рівня майстерності зростає і Ранг Навика, а його сила та ефективність збільшуються.
Інтерпретація (А) дається як початкове вміння, так і в 1-му проході, але витривалість (F) та приховане вбивство (Ф), очевидно, стали результатом випробування мужності Алекса.
Хоч я і знав про це, але дивлячись на це вікно, я хотів сміятися. Від рівня до навичок... Все скинуто.
- Я бачу це дуже чітко, Ваша Величносте. Рівень 1, спеціалізація Герой.
- Ох! А який перк у Героя?
- 500% бонус до досвіду.
- 500%?
Не тільки король, але й усі присутні були вражені.
І це зрозуміло. Це означало, що я буду ставати сильнішим у п'ять разів швидше за інших незалежно від таланту. Якщо я цілий час буду повторювати якусь дію, то в інших на це піде 5 годин.
Могутній перк героя з легенд.
- Сер Герой! 500% бонуса до досвіду - це дійсно неймовірно!
- Ага.
- Це не просто лестощі, це правда! - Ланувель, незадоволена моєю холодною відповіддю.
Вона метушилася біля мене, намагаючись пояснити мені, наскільки неймовірний це був бонус. Я вже збирався сказати їй, щоб заткнулась, але король раптово встав з трону і голосно проголосив:
- О, Обраний Герой! Небезпека нависла над нашою країною, демони у наших кордонах! Я благаю! Знищіть демонів, розвивайте навики і одолiв Владику демонів Педонара!
Ця країна була переповнена безліччю проблем. Боротьба за трон між дітьми короля, замикання демонів, королева в культі, пропажа сільських дівчат, жахливий серійний вбивця, голод, епідемія...
Стільки проблем, що навіть голова кружляє.
Я зробив швидкий розрахунок у розумі, виключаючи нецікаві проблеми, за які я отримаю лише “дякую ”. Я виділив тільки ті, що підвищують мої бойові навички або принесуть достатньо грошей.
І насправді, вийшло так мало, що їх можна порахувати по пальцях.
Король звинуватив у всьому демонів, не бачачи справжньої реальності. Велика кількість проблем у країні була внутрішніми, без жодного відношення до демонів.
Володар Демони був неймовірно скрегітним джентльменом. Він не міг прийти з порожніми руками. Він завжди дбав про нагороду, яку я отримував, убиваючи його підлеглих. Іноді мені було так багато, що я почувалась незручно.
Коротше кажучи, поки Володар демонів не зробить свій хід, мені треба якось зводити кінці з кінцями.
- Ваша Величність, яку підтримку ви мені окажіть?
- Підтримку? - Пельмований Король.
- Я покликав тебе, Герой. Наше королівство вже зробило найбільшу підтримку для порятунку людства. Що ще ми можемо зробити?
Ми притягнули сюди гончу.
Гончара сама повинна вирішити проблеми.
Ось, що говорив Пельмований Король.
- Тоді я відмовляюся. Знайдіть іншого героя.
- Що?
Вони були вражені. Хмм. Мені подобаються вирази їхніх облич.
- Криза в країні? Це не мої проблеми. Ви зовсім не цінуєте героя. Віддаєте накази в ситуації, коли ви повинні благати мене на колінах? Слухай уважно, Пельмовий Король. Я не громадянин твого королівства.
- Негідник! Як ти посмів! - Один з дворян спалахнув.
Я відповів йому броським механічного олівця.
- Кха?
Дворянин, у чиїй лоб втиснувся 0,3м механічний олівець, видав крик і впав зі стільця. Я виявив милосердя. Якщо б у мене був достатньо сил, олівець пройшов би крізь його череп. А якби я був жорстоким, то мітився б йому в око, а не в лоб.
Цзінь Цзинь
Рицарі палацу були вражені моїм вчинком і одночасно витягли свої мечі. Вони оточили мене з усіх боків, направивши зброю в мою сторону, щоб я навіть не рушив. Але на більше вони не наважувалися.
- Чому б вам не вбити мене?
Я повільно почав крокувати. На шиї з'явився легкий поріз від кінчика одного з мечів, і краплі крові стали падати на підлогу, але я не звернув на це ніякої уваги і відправився прямо до трону. Суть в тому, що меч не завдав мені серйозного поранення.
І не тому, що моя шкіра і кістки були настільки тверді.
- А?
- Псих!
Злякані лицарі палацу самі відводили мечі в сторону. Вони оточили мене, погрожуючи зброєю, але не могли позбавити хоча б одного пальця. Вони були неймовірно напружені, з них капал холодний піт.
Я говорив веселим тоном:
- Якщо король помре, то принц його замінить. Навіть якщо принц втратить життя, його місце займе принцеса. А якщо не вона, то інший родич. А хто ж замінить героя, якщо він помре? Як ви заповните голову Володаря демонів?
Не тільки шия, але і все моє тіло вже було вкрите порізами з усіх боків. Тепла кров зійшлася з ран, але це мені не завадило.
Ці дикуни були негідні моєї скромності. Це свині, які будуть повзати по тобі, якщо нічого не зробити.
Рицарі палацу не знали, як бути, на їхніх обличчях чигалося сумніви. Ніхто з них не хотів, щоб їх сім’я була вбита демонами. Окрім великої людини на ім'я Алекс, звичайно ж, який плював на весь світ. Він був єдиним, кого мені слід було остерігатися.
Я діяв наглух, маючи за плечима досвід з 1-го проходження. Я знав, що вони ніколи не вб'ють мене.
Мені було байдуже, чи скоче в пекло цей фентейний світ. Але якщо я помру на цих землях, не було жодної гарантії, що я буду зароджений і почну заново, як під час завантаження в грі. Чесно сказати, я боявся смерті.
Але я був переможцем у цій психологічній боротьбі.
- Ваша Величність, ви хочете ще щось сказати мені?
Політика - це змагання духу. Той, хто говорить голосніше і впевненіше, завжди переможе.
- Герой, я покликав тебе захистити ці землі. Я наказав купити магічні каталізатори у багатьох палаців і торговців, і звелів Ланузель привести тебе сюди.
- И?
- Ти належиш нашому королівству! - Пельмований Король.
Над такою логікою навіть сміятися було важко.
- Я не риба. Це її риболовецька може назвати своєю після поїдки. Я герой! Я належу вашому королівству? Як цікаво. Чому б тоді не оголосити це на весь світ? Подивимося, що стане з цим королівством.
Палац почав голосно перешіптуватися, а разом з ними і діти короля, які боряться за корону. Королева, яка поклонялася низькому демону, виглядала так, ніби хотіла сказати багато чого, але не вирішила діяти поспішно.
Мені подобалася така атмосфера. Саме в цей момент я зробив вирішальне твердження:
- Я поїду в країну, яка прихильно ставиться до релігії. Навіть, якщо ви мене спіймаєте і відправите до в'язниці - все це марно. Коли люди дізнаються, що ви гнобите героя, надія всього людства, ваша країна прийде кінець. Це стосується всіх, хто підтримає в цьому дурного короля.
Палац і лицарі глибоко вкоренилися.
- Герой! Яку допомогу ти хочеш? - Нервово вигукнув Пельмований Король.
Він навіть не запитував своїх вірних підданих і високопоставлених урядовців.
Це було не що інше, як капітуляція.
- Найкраща їжа, одяг, житло, спорядження, зілля, військова карта, дипломатична недоторканність, обслуговування номера...
- Обслуговування?
- Ага, - відповів я, показавши мізинець[1]. - І ще дещо, Ваша Величносте...
- Ти ще щось хочеш, герой?
Обличчя короля, на лобі якого вже вискочило так багато зморшок від незадоволення, тепер виглядав так само шкода, як варений пельмінь, що впав на землю. Але я не збирався відпускати його так просто.
- Гроші на бочку.
Така гра, яку ви вже колись пройшли, може здаватися нудною.
Чому б не скористатися чит-кодом, щоб майбутній шлях був веселим і оптимістичним.
[1] Піднятий мізинець означає жінку або коханку.