Глава 40. Смерть Арлонга.
"Ча-ха-га-хо на цей раз ти повернулася досить швидко!"
Арлонг подивився на насі та з умилкою розвів руки в сторони. Ладоні відрізнялись від людських, між пальцями були перетинки.
Нам холодно посміхнулася у відповідь і пішла до Арлонгу: "Так я повернулася раніше, тому що грошей вже достатньо."
Намі поставила чемодан перед Арлонгом: "Тут точно сто мільйонів, ти можеш перерахувати."
Арлонг подивився на чемодан, підняв голову і з усмішкою підійшов: "Не потрібно перевіряти, я впевнений що ти не могла помилитися, тепер село Кокояші належить тобі."
Почувши відповідь Арлонгу, Намі не могла зітхнутися із полегшенням: "Наша угода закінчена, я можу піти?"
"Звичайно."
Арлонг з хижою ухмилкою сказав: "Але якщо ти підеш, це буде зовсім не те саме що зараз."
Спочатку коли Арлонг сказав "Звичайно." в серці Намі з'явилася нескінченна радість, але коли вона почула "Але" радість відразу ж улетіла.
"Що зміниться?"
Голос Намі почав тремтіти.
Арлонг спокійно відповів: "Ти розумієш, це моя територія, площа Піратів Арлонга. Можливість викупити село ґрунтується на тому, що ти член моєї команди, тільки тому я можу передати тобі частину своєї території."
"Але якщо ти покинеш Піратів Арлонга, тоді ми більше не будемо пов'язані, а твоє село яка знаходиться на моїй території ...ща-ха-Ха."
Арлонг продовжував говорити з іронією в голосі: "Але нам ти вільна, ти можеш покинути мою команду у будь-який час, я не зупиняю тебе."
"..."
Почувши слова Арлонґа, усмішка на ліці Намі зникла а обличчя побіляло, вона міцно стиснула кулаки і закричала: "Сглава було не таким! Твоя обіцянка була іншою!!"
"Я все виконав згідно з нашою угодою, село повернулася до тебе, ти вільна. Але в нашій угоді не вказано, що станеться після цього. Я ж не обіцяв залишити свою територію і покинути острів".
Арлонг подивився на Намі: "чи... ти залишишся в моїй команді? У такому разі ми продовжимо бути товаришами. Село належатиме тобі, між нами не буде ніяких проблем. Але якщо ти раптом вирішиш втекти, я знищу все село ща-ха-х".
"Ненависний..."
Намазім здригнулася і через скрегіт зубів сказала.
Хоча вона очікувала такої ситуації, все ще не могла прийняти її. Це неприйнятно. Угода була закінчена, але зрештою майже нічого не зміниться.
Ні.
Є різниця. Поки вона не покинула Пиратів риболюдей, село Кокояші буде в безпеці. Арлонг більше не буде тероризувати село.
Но...
Нами опустила голову, кулаки стискалися ще міцніше і тіло тремтіло.
Це не змінить її, вона не може піти від Піратів Арлонга, заради села вона пожертвує своєю свободою, завжди буде підкорятися Арлонг.
✔Я...
В голові Намі виникли фігури Беллмере, Нодзіко, Гендзо та інших односельчан. Очі наповнились слізьми.
Незважаючи на біль і розчарування, вона не може бути вільна тільки для себе, зректися села та її мешканців. В обмін на захист села вона повинна заплатити своєю свободою, вона одна в обміну на все село, це того варто.
Рішення було жорстоким і брутальним.
Жага до свободи, жадання пригод, мрії. Намі було лише 15 років, це було дуже важко, вона не могла перестати тремтіти і схлипувати.
Сльози котилися по її щоках, але Намі не могла відмовити Арлонгу.
Нам усе ще потрібно наполегливо працювати. Навіть якщо серце в розпачі, навіть коли вона знає, що попереду темнота, але заради жителів села вона все ще стиснула зуби і прийняла рішення.
Но.
Коли вона підняла голову і збиралася звернутися до Арлонгу, рука м'яко лягла на її голову.
"Це рішення, не потрібно приймати його."
Рон, що стоїть за Намі лагідно сказав: "Ти мій навігатор, як ти можеш залишитися тут і все життя малювати карти?"
Тіло Намі припинилось тремтіти, а сльози перестали текти.
Рон нарешті втрутився.
Навіть перед таким монстром як Арлонг, все ще вирішив не відступати.
"Так? Хто ти?"
Емоції Намі бурлили, важко говорити. Арлонг похмуро подивився на Рона, який поклав руку на голову Намі.
Рука Рона зісковзнула з голови Намі, він ступив уперед і зло посміхнувся Арлонгу, показуючи умилку.
"Я звичайний... рибак."
У момент закінчення фрази Рон змахнув магічною палицею у правій руці і обійняв Намі лівою рукою, негайно відскочив назад.
Арлонг спочатку хмурився, Рон здається сумнівним. Як тільки він згадав що це начебто той хлопець якого врятувала Намі, червона стріла полум'я полетіла в його сторону.
"! ! !"
Арлонг відчув страх смерті. Він інстинктивно почав ухилятися назад, ламаючи шезлонг.
Але дистанція була закороткою а стріла полум'я була занадто швидкою, не встиг штовхнути рух, Арлонг був вражений пострілом вогню.
Бум!
Відчувся гучний вибух і полум’я розійшлось убік, повністю поковтнувши Арлонґа.
З ділянки покритої полум’ям місцевості чувся жахливий рев.
"Ааа-а!!"
Сила життя Арлонга справді неймовірна. Навіть під час лобового зіткнення з вибухним спалахом, не помер миттєво, натомість був шокований рев.
Арлонг зараз не міг прийняти це. Чому Рон міг несподівано здійснити такий могутній вогненний напад? Як він може мати таку силу? Це ж звичайна людина, якій потрібна була допомога для порятунку.
Через жахливий біль він почав втрачати здатність мислити.
Арлонг дуже боровся по землі, сподіваючись загасити полум’я. Але все марно.
Коли Рон обійвся з Намі, то не вдивлявся у вогняне полум’я. Тепер він продовжував обнімати шоковану Намі і ухилявся від катаючого Арлонгу.
Ми були приголомшені цією сценою і майже не реагували на неї.
"Ааа!!"
Арлонг продовжував кричати від болю, він інстинктивно покотився в певному напрямку, у Арлонгу Парку є басейн з'єднаний з морем. Треба дістатися до нього, щоб погасити полум'я.
Але у нього не буде шансу втекти.
Рон залишив Намі і пішов в сторону Арлонга, тримаючи магічну паличку у руці: "Все ще живий, життєва сила неймовірно висока ... ні, краще варто сказати що шкіра риболюдина досить добре стримує частину сили полум'я?"
Після слів Рон змахнув паличкою.
Вітер задул навколо і миттєво сформував лютий лезо вітру, сім чи вісім загрозливих вітрів вирушили до Арлонгу, коли той вже збирався кинутися у басейн.
Щелк! Щелк! Щелк!
Арлонг не був миттєво розрізаний на шматки, замість цього були чутні звуки відрізаних кісток, кров бризнула навколо.
Крик Арлонга припинився. Тіло втратило останні залишки життєвої сили, шматки обгорілих м’яса і потоки крові впали в басейн, вода огорталася у червоний колір.
"..."
Ми сиділи на землі і мовчки спостерігала за сценою.
У цей момент було тільки відчуття нереалістиності того, що відбувається. Цей монстр, з яким не могли впоратися ні дозорі ані інші пірати, просто помер!
Ось так... просто?