Наступним пунктом нашої подорожі був Денерім - столиця Ферелдена і місце народження блаженної Андроси, хоча для всього світу вона була святою. Ну і нехай, для мене вона божевільна баба, що очолюючи неорганізовану юрбу варварів напала на, хай і ослаблений першим Мором і внутрішньою гризнею, Тевінтер. На хвилинку, наймогутнішу імперію і до того ж державу магів. Однак, це справи давно проминули.
В Денері нам потрібно було купити провізію, по-друге, потрапити на корабель до Антиви і в третьому випадку купувати одяг. Звичайно, що долійські одяги зручні, але в людському суспільстві ліпше одягатися як людина. З їжею та одягом все вирішилося досить швидко, а ось з кораблю довелося повозитись. Проте, трохи магії і доброзичливого капітана, що якраз відправляється в Антиву завтра вранці, чекає нас на кораблі з розтягненими обіймами.
Але з’явилися проблеми, які не чекали їх попереду. Від знатів. У край від вседозволеності син одного бана, разом зі своїми підспіваями, вирішив потягнути свої граблі до моєї ельфійки. Я звичайно можу його в деякому ступені зрозуміти, Ленна у новому костюмі просто бомба: сорочка що відкриває плечі і вигляд на ложбінку між грудками; щільний, шкіряна корсет; шкіра з орнаментом із прекрасної сталі; обтягуючі штани, що підкреслювали довгі ніжки та пружну попочку і шкіряні чоботи. Одним словом цукерка.
Однак зрозуміти не означає простити, а тим більше дозволити. І коли ми всією компашкою увійшли до них в маєток у всіх слуг живих і працюючи там з'явилося незрозуміле та неймовірно сильне бажання поїсти куди подалі, а у підспівав синка банану - поізображувати паровозик із міцною зчепленням і у вигляді вагонів пари. А щоб їм було легше я їм допоміг і зшив роти із дупами, організувавши людську множину з трьох людей.
Так, похмуре задоволення від спостереження за мичанням і муками цих гівнідів ясно показує що психика в мене не зовсім гаразд, ну й добре. Для самої "сималістної" персони я приготував дещо особливе. І поки Ленна грабувала маєток, я за закритими дверима, щоб ельфійка не побачила, занадто вже добра вона, проводив час з цим засранцем. Вони пов’язували всю ніч і зранку входили під зав’язку втомлених, але задоволені. Збагатились на дві сотні золотих, кілька дорогоцінних каменів і склянку пляшок хорошого вина. Серебра взагалі не вважали. Це напевно наглохло пограбування за всю історію Ферелдена, а найбільш приємний що нас ніхто і не згадає, крім сина банна. А він не зможе нічого розповісти. Ну так, важко розмовляти, коли у тебе замість язика хуй стирчить. Всю ніч вбив, щоб прирости член замість язика і провести до нього стать та мочеву систему, а мова замість члена. І щоб це все працювало! Без відповідного духу, який допомагає у хірургічній операції, я б точно не впорався.
—Lethallin, а нас не впіймає сторожа? - з Опою запитала Ленна, кидаючи украдкою погляди в напрямку зустрічних патрулів.
— Не хвилюйся. Про нас не дізнаються. І навіть якщо і дізнаються, до цього моменту ми будемо вже далеко. - заспокоїв ельфійку. — До того ж вони заслужили це. Нічого було тебе в маєток проти волі тягти. -
Дякую, що захистив мене Фес. Я рада, що залишилася з тобою. - З вдячністю подивилася на мене Ленна, тактовно замовивши про те, щоб і сама могла всіх покласти.
Затримуватися не стали, все наше було при нас, так що відразу пішли на "Морського снуфлера" - корабель, з капітаном якого ми домовилися про доставку нас в Антиву. Корабель стояв у порту, був завантажений і чекав тільки нас. Люб'язний капітан показав нам каюту в якій ми і залишилися. Після безсонної ночі ми просто звантажили речі на столик і грохнули спати в обнімку на одній, незручній, але достатньо чистого ліжка.
***
Подорож тривала спокійно і нудно вже три місяці. Треба щось робити. В Ревейн, Неварру, Орлей, Тевінтер і Сегерос я так довго не хочу подорожувати. Може, ну його нахуй? Мені і в Ферелдені непогано сидиться. Так, геть слабовільні думки. Короче треба щось придумувати і вирішувати. Може повестись як Флемет з Хоуком? Знайти посильного, який доставить мітку у потрібне місце. Чим не варіант? Все краще, ніж сидіти в тісному трюмі з смердючою матросниєю.
Протягом місяців ці молодці на кораблі були повністю обголодніли жінками. Навіть п'ятий за рахунок труп знайдений на палубі по вранці не змусив задуматися, мовляв: "А хіба цей гаврик не ліз до нашоїпутчиці-ельфійки вчора?". Я вже думав до кінця подорожі доведеться закоспелити Летучий голландець з його мертвим екіпажем, але капітан корабля вирішив здорово і побоюючись за свою команду, не спускав очей на добу.
Так само вночі проводив сестру у снах через зв'язок з домом. А вона була дуже засмученою від моєї пропажі. Плакала, мало їла і замкнулася в собі. Батьки якось змогли її розгальмувати сказавши, що я можу бути живим. Хоча це не перешкодило оголосити мене мертвим. Всі сумували, відчуваю себе останньою сутичкою.
А ось Елеса, коли вирішила що я живий і десь схований зловмисниками, здумувала мене знайти в будь-якому разі стало й почала вивчати бойове мистецтво. Ну як мистецтво, випитала палицю у батька і пішла лупити дерева Представляючи орлесіанців. М-да, нелюбля до Орлею, це у нас сімейне. Батько подивився на це і приставив до неї довіреного лицаря щоб сама не дати вбитися та інших не поранили, ну і щоб вчив палицею правильно махати по трохи. Їй на той момент було чотири роки, зовсім дрібна. Я її начинання повністю підтримував і щоночі закочував у розум знання по зворотній справі. Нічого особливого - стійкі, руху, пару фінтів, для решти поки не доросла. Так само вночі продовжував пропускати енергію тіні з домену, але зовсім небагато щоб не уразити молодий організм.
—Земля! Земля! Капітане, я бачу землю! - Я донісся з палуби ізычний ор очового.
Мабуть подорож наближається до кінця. І слава Творцеві, мене вже нудить від вічної гойдалки і риби на сніданок, обід та вечерю.
***
Ах, Антива, місто романтики, розкоші, убивць і зрадників. Коли ми прибули в порт, то попрощалися з капітаном та купцем і вирушили шукати нічліг. Чи наша компанія відразу привернула увагу? Молода, красива ельфійка з дитиною і підозріло хлипаючи сумками. Загалом з порту нас "паслі". Дякую Леннайє, я б не помітив. Спроба вбивства увінчалася успіхом. Для нас. Допитавши бідолаху, який вирішив збагатитися за наш рахунок дізналися про одну дорогу, розкішну, а головне безпечному закладі, яке ховають ворони. Чудно. Через пів години ми з Леннаєю могли оцінити апартаменти і рівень обслуговування в чудовому готелі під назвою "Амor". Добра господиня - пані Марісса погодилася взяти в оплачу феельденські срібні монети.
Взагалі в Тедасі дуже смішна ситуація з грошима. Ще в ті бородаті часи, коли гноми мали цілу підземну імперію гномів відмовлялись торгуватися з наземними мешканцями якщо їх валюта не буде однаковою або коштувати однаково. А оскільки гноми єдині постачальники ліріуму в світі, то мешканці нашої планети вже не можуть цього робити. І тепер будь то ферелденський суверен, орлейский ройяв, неваррійський королівський гульдер, андерфелський подвійний грифон або кожна інша з десятка золотих монет які мають ході в Тедасі всі вони стоять однаково. Золотий суверен стоїть золотого ройяла або золота подвійного грифону і т.д. Отже, срібні монети коштують менш однаково.
Зустрівшись з апартаментами, помившись і поївши ми з Леннаєю все ж вирішили обговорити наші подальші дії.
- Навіщо ми тут lethallin? що у тебе немає план дій. що була позбавлена всього цього протягом всієї подорожі морем.
- По правді плану немає, тільки накидки. Десь у Антиві або поблизу Антиви живе Явана - дочка Флемет. — Відповідальність за подібні нюанси
—Asha'belannar (Жінка багатьох років/Флемет)? Навіщо нам зустрічатися з дочкою? - З повагою у голосі вточнила ельфійка.
Флемет і ельфи викликають повагу.
— Дуже добре буде поговорити з такою могутньою відьма. Вона може пролити світло на багато речей або заплутати ще більше, а до самої Флемет мені йти якось ... гаразд, це не єдина наша задача. -
- І що ми повинні ще зробити в Антиві? - з несхильною цікавістю поставила питання ельфійка.
— Раззбагачить. Антива - місто торговців. Гроші та товари стікаються сюди рікою. Пограбувавши якогось торгового принца, ми можемо піти з Антиви.
- Але навіщо нам гроші? Хіба ми не багаті? — кивнула на мішку з грошима ельфійка.
— Запас кишені не тягне. І експедиція на стежках, що простягаються вздовж дороги, вимагає великих вливів грошей. Потрібно закупити їжу на місяці вперед, закупити ліріум для створення потрібних артефактів, найняти супроводжуючого і, можливо, експедиційну групу гномів. Все це коштує грошей і у нас немає на все життя, - підніс межу під розмовою: "Ложися спати", завтра займемося справами.
Наступного дня почали вивчати навколишнє середовище, збирати плітки та новини і намагалися винайти потрібну інформацію. А оскільки ні я, ані ельфійка не розбиралася в цьому, то лише привернули увагу і на нас швидко вийшли професіонали своєї справи.
— Подзвоніть? — запитала я, не чекаючи відповіді ця гола морда сіла навпроти нас з Леннаєю.
Тепер наша колоритна пара знаходилася в черговій припортовій таверні дрібно тягучи то мерзенне, розбавлене полохом, що місцеві називають пивом після наступної невдачі. Про Явану вдалося з'ясувати тільки давні легенди, а про торгових принців дізнатися взагалі нічого не вийшло. На нас тільки підозріло торкнулися і розмови замовкли.
— Хто ви такий і чого хочете? — запитала Ленна.
Вона вже звикла вести переговори за кілька днів нашого намету по тавернам. Взагалі я теж намагався вести діалог, але дитина все серйозно ніхто не сприймав.
- Що ти дорогенька? Я ваш друг і якщо ви купите мені випивку, скажімо за три десятки золотих, я поділюся з вами парою історій про відьму. А ще кажу про якогось багатого торговця, що набирає нових слуг і навіть допоможу до нього потрапити. Що скажете? - робить паузу цей ахуїючий вимагач.
А він реально ахуїщий. Тридцять золотих! Так за таку суму можна на три місяці оселитися в хорошому борделі і нічого собі не відмовляти! Або купити гномью зброю під свою руку. На такі заяви Ленна тільки безпорадно переклала погляд на мене, що не міг не помітити наш співрозмовник.
- Слухай....- зробив паузу, щоб він назвав своє ім'я.
що з ним розмовляв цей вимагання.
—Так от Кастельян. Якщо ця інформація того не варта, то краще тобі бігти до Яване, хоча ні. Краще в Ферелден, до її матері Флемет, бо інакше я тебе знайду і вже ніхто не врятує. - а для переконливості проекціюю йому жах, що він аж іспаною покрилася.
Навіть не намагаючись приховати зап'ястки антиванця.
Повернувши його поглядом ще трохи, не дивлячись витягнув з мішечка п'ять золотих круглих і кинув мішку з залишеними тридцятью золотими на стіл.
Цей Кастельян виявився торговцем інформації. Він розповів нам про Явана, що часто бачили в болоті Телаарі на тижні шляху від Антиви. Це вже щось, думаю, доберуся туди за пару днів. Крім того, він розповів про Марціо Венче, потомство і одного з найбагатших людей в Антиві. Він по всьому континенту пиячить і ставить його королям, аристократам та всім людям, які мають достатньо грошей. Може дістати будь-який напій у величезних кількостях, чи то антиванський бренді, неваррські вина, орлейський лікер або тевінтерскій віскі.
Оскільки люди люблять розкіш і багатство, то заповнили свій маєток рідкісними виробами мистецтва, дорогими меблями з позолотою, золотими канделябрами, срібними підсвітками тощо. Загалом, все, щоб представити своє багатство на загальний огляд. За чутками, під палацом він тримає скарбницю в якій гори золота і це потрібно перевірити. І якщо це так, то прихопити його власність собі. Слуга не шукав, але Кашельян запевнив, що все організовує коли нам знадобиться.
Обговоривши все, пішли в наші апартаменти щоб переодягнутися і підготовиться до зустрічі з Яваною. За чутками, вона та любителька драконів і у мене є яйце дракона, яке я підтримую своєю магією в стані анабіозу і не даю ні вилупитись, ані померти.
Вийшовши за місто і відійшовши подалі від людних місць, я підняв кам'яну платформу, вириваючи цей камінь з землі. І сівши на нього разом із ельфійкою, обгорнув його вага гравітаційним впливом, після чого понісся в бік болота Телаарі, зі швидкістю доброї гоночої машини.
Не спати кілька днів для мене неприємно, але магія можна привести тіло в тонус, так що я відчував себе нормально, отже до болота долетіли без зупинок і також не останку влетять у них.
І через годину польоту нас таки зустріли. - Вітаю вас вдома у себе. Явана ім'я мені, і ви уявіться. -
Блін, а ця Явана красуня. Довге чорне волосся, дикий одяг з глибоким деколтетом. Високі чоботи, одягнені на голі ніжки, що залишають відкритими манячі бедра.
Так, зберися! Я не геронтофіл! Їй ж за кілька століть! Гаразд, треба представитися.
— Можеш називати мене Фес, а мою подругу звуть Ленна. -
« Ааа », демон, який очолював демонів, побудував собі замок там, де сплять і бродять мертві. І навіщо ж ти зі мною шукав? — дала відьма пильно оглядала мене.
І чого я очікував? Звичайно вона знає про Оазис.
До біса, не піддаємо вигляду. - Я хочу, щоб ти віддав данину красу і доручив подарунок. — Не втримав язика за зубами.
Знову Ленна ревнувала.
—Хах, дань краси моєї? Давно не чула таких промов. І що ж ти приготував за подарунок? на запитання до доньки Флемет, як я обережно витягнув яйце і віддав його підійманому Явані. —Достойний дар ти приготовив мені. Що ж, питай. Чесно постараюся відповісти.
Не бажаючи упустити такий шанс відразу став серйозним. — Эванурисы. Творець. Стародавні боги. Скверна. Хто або що вони і звідки. І спільні відповіді мене не влаштують. Попереду Мор, стародавні магистри з'являться в Тедас і ще Тінь каже що може бути у непереможному світі. Я повинен знати з чим маю справу. - ...
—Те мені не ведомо. Я не знаю, чи ти прийшов до моєї матері.
Ну, це сумно. Дуже.
- Ні, до Флемета я ще не готовий йти. - Краще для себе, ніж для когось іншого пробурмотів, але мабуть досить голосно і Явана мене почула.
—О да. Я вижу. Щоб бути на рівних, а можливо й убити - була вражаюча проникливість відьми викликана закономірною реакцією.
Я відразу напружився і приготувався дарувати деструкцію, а потім викликати демонів.
- Розслабся somniari, я не ворог тобі. Якщо Флемет тобі вдасться упокоїти да буде так. Але я все-таки повечу дещо, Завіса не завжди була. І в ті далекі часи сновидці були не на зразок потужнішої, бо тінь з реальністю перепліталася як дві частини одного цілого. - вимовила свою мову і спустилася у топах Явана, наприкінці кинувшив. - Я дам тобі це, щоб ти мала somniari. Ти вдягаєш велику на плечі свої поклав...
Це що виходить, Завісу хтось створив?