Час заклинання, нова інформація і нові матеріали. Я крутився як білка в колесі, але і результати були вражаючі. Скверна розкрилася переді мною в новому світлі. Мені вдалося з'ясувати, що скверна - це еволюційний, хімерний, викликає мутації інфекційні речовини, які можуть відтворюватися тільки всередині живих клітин інших організмів. Але вона також може накопичуватися і зберігатися в неорганічних речовинах, але у такому випадку для підтримання бруду потрібна магія. Без магії скверна рано чи пізно розпадеться. У випадку зараження живого організму зміни здебільшого спрямовані на збільшення кількості смертей та забійності реципієнта. Щось подібне до вірусу "Чорне світло", так само відомий як "вірус Мерсера" з Prototype. Правда cкверна магічного походження, причому від неї прямо віє темрявою - архаїзмією і антиподом Свету.
Цікаво, чи може це проклятня якогось темного бога? Хоча ні, це занадто складно. Швидше не прокляття, а складний інструмент використаний через дупу. Потенціал погані не розгорнути по-справжньому. Навіть якщо ви подивитесь на сквер, то можете побачити, що через брудну армію є величезна мережа пов’язаної розуму. Сильні, живучі, неприхітливі. Ціла нова раса, створена брудною. Звичайно ж, це не так. Але якщо розібратися у механізмах роботи неправильно і її кличу, можна зробити цілу расу! Підконтрольну мені. На даний час я тільки зрозумів принцип індивідуальної зміни в організмі при контакті зі брудною. Ця мерзота дуже заразна. Коли живі організми перебувають у контакті з кров’ю породжень темряви, вони мутують або помирають і перетворюються на кривавих тварин. Я зможу застосувати принцип брудності собі на користь: стати сильнішим, міцнішим, швидше і не перетворитися в мерзенну пародію на людину... у теорії. Але перед цим краще дослідити вплив нечистості на Серих Стражів. І з підконтрольною мені расою, яку я загнув із бруду, ця мерзота вражає все навколо будь-яке земля, рослини, тварини і як би такі інструменти не стали новою проблемою.
Вивчивши цю статтю досить детально, я зміг очистити від неї елувіан. Елувіан виявився дуже цікавим артефактом. Ці дзеркала працюють на суміші енергії Тіні та енергії простору. Сам елувіан був вимкнений і як не намагався, включити я його не міг. Він був запаролений, а паролем могло служити що завгодно: слово, жест, відшукання магії, зовнішній вигляд, ключ-артефакт, загалом все що заманеться.
Тому я не став пари і просто підпалив основні вузли та відновив їх, тим самим "скинув пароль" і взагалі всі параметри. Тепер елувіани не під'єднані до спільної мережі елюїанів. Ну і нехай, він мені потрібен був тільки для того, щоб зрозуміти принципи роботи. А принципи такі, що він відкриває шлях через гіперпростірство, який можна потрапити в будь-яку точку світу. Але через цей прохід можна і в Тень потрапити об'єднати. М-да, а тевінтерські магистри для проходу в Тень витратили дві третини всього запасу ліріум імперії і провели тисячі кровожерливих жертв. З іншого боку, вони змогли проникнути в Золоте місто Творця, яке згодом стало Чорним містом. А я навіть не міг наблизитися до нього, хоча бачу його в тіні постійно.
Тепер, знаючи як працює елувіан, я зможу сам створювати порти. Так, звичайні чарівники повинні були б витрачати тижні, якщо не місяцями, на розрахунку і витратити запаси ліріум, але мені з моїм вівтарем Френіса та запасом енергії озера С сліз достатньо три хвилини на обчислення і вливання енергії у енергоконструкту, і портал готовий.
Так само я підкорив собі загарбницьких демонів і бажань. І якщо з демонами бажань я був дуже знайомий, дякую Слабкій дівчині, то демони були зацікавлені в тому, щоб вивчити. Зазвичай їх зображають люди у формі грізного монстра з зубною пащею, сімом очима, рогами, лускою та шипами по всьому їхньому величезному тілу. Їх розмір коливається від трьох до десяти метрів.
Демони, звичайно, є гордими. Зазвичай вони неймовірно хитрі, підступні, розумні і не поступаються перед першими чаклунами. Якби не мій Титан, я б зберіг свій домен при вторгуванні. Так і життя могло втратити. Так що мені неймовірно пощастило коли до мене вломилися демони. Серйозно! Одинадцять демонів Багрянів і п'ять! - Так. Отримати в сувої таких могутніх і, що найважливіше, розумних бойових одиниць коштує дорого. Такі могутні демони, як правило, дуже старі й відповідно повинні багато знати. І знали! З їхньої пам’яті я дізнався багато нового, але довелося витратити достатньо часу і сил, щоб зламати їхню волю. Найважливішим надбанням були знання про магію духовного зцілення, і ентропія. Ага, від того самого снайпера, що я блискавками підсмажив.
Духовні цілителі - маги, що пов’язані з тіньом не слабші за духів. Ця магія дуже схожа на шаманізм. Маг співпрацює з такими добрими й нейтральними духами, як духи віри та милостині. Найбільші духовні цілителі можуть воскрешати, якщо людина помирає буквально тільки що й тіло не встигло охолонути.
А ось ентропія швидше всього стане моєю улюбленою атакуючим магією. Чого тільки варто заклинання "Деструкція", що я створив завдяки знанню, отриманим від демона Гордіні. Деструкція розриває молекулярні зв'язки буквально звертаючи все на що спрямовано в пил. Але це ще що. Кислотні дощі, чума і як вишенька на торті - масовий заклик духів які проводять жниво цілім арміям, якщо сил вистачить. Це і багато іншого я отримав від мого, з тих пір, найдорожчого демона, хоча дещо переплелося і від Солодкоїжки, але там були лише основи, а тут... Почуваю себе жахливим некромантом.
Ці гавріки розповіли мені, що виявляється мій острів відомий. У тіні його називають Оазисом через великий концентрацію енергії Тіні. Слабким демонам, як і тим же демонічним гнівом та голодом, достатньо просто перебувати в Оазісі, щоб ставати сильнішими. Вони знали б, що вся ця сила видобувається з сотень їхніх полонених.
Оскільки жоден демон не міг прорватися в Оазіс наодинці, ці хлопці об’єдналися у одну групу. Думали розділити багатства Оазиса. Що ж, тепер вони служать мені і навпаки збільшують багатство Оазису відлаваючи середніх та вищих демонів як демони заздрості, бажань, святок, гордощів і помсти. Через акумулятор-тюрем з новим ядром у вигляді вищих демонів концентрація енергії в озері Сльоз зросла на порядок, що дало змогу поставити більш потужні бар'єри на Оазіс і сам Олріс змістити ще глибше на план Тені. А ще поставити тимчасовий бар'єр з прискоренням часу відносно реального світу, 105 до 1. З часом, і відловленими вищими демонами концентрація енергії буде все зростати. А от нижчі демони вже нічого не варті і навіть шкідливі. Витягувати енергію з нижчих і вищих демонів разом, все одно що змішувати неваррські вина та воду. Тому ці хлопці пішли в запасники, потім їх кудись прибудую.
Я присвятив час на тренування насамперед тому, що в найкоротший термін я добився контролю над своєю силою, як і її проведення, на рівні середнього чаклуна. У знаннях я теж набрався, так що зараз я перебуваю на рівні впевненого середнього чаклуна, але вміння все ж варто заробити, а поки проти досвідченого чарівника вийти битися я б не ризикнув без потреби. Хоча запас енергії у мене все-таки необмежений, я навіть теоретично не можу витрачати його самостійно швидше, ніж він наповнюється через демонів. Але не я один не стояв на місці.
Ледача розвивалася семимильними кроками і вже не нагадувала ту милу, безневинну та недовірну дівчину, яку я зустрів відразу після втечі. За рік вона стала чудовим мисливцем, слідопитом і воїном. Обмін енергій з моїм домом збільшили концентрація і запас її життєвої сили, що в купі із схильністю ельфів до довголіття дозволить їй прожити більше 160 років, і з кожним роком його потенційний термін життя зростає.
Життєдайна сила також вплинула на її тіло, дозволивши їй розцвістити. На додаток до красивим бедрам, її раніше невеликі груди підросла і так і манить мене щодня. Загалом стала повноцінною дорослою ельфійкою, тільки валласлін на обличчі не зробила виправдання перед родимками тим, що не готова до дорослого життя. Враховуючи, що вона одна з кращих мисливців клана, це викликає здивування у її солоновців. Хоча я знаю причину, Ленна вважає мене своїм богом-покровителем і присвячує свої валласлін комусь іншому вважають кощунами. Оскільки я не маю власного знака, то зрозуміло чому вона відмовляється ставити валласлін. Ну і чудово, мені не хотілося б щоб вона псує своє личко татуювання.
А ось наші відносини все ще коливалися між "найближчий друг, майже що сім'я" і "Я його/её люблю". Ми не згадували поцілунку і уникали теми, про яку говорили. Хоча в її снах я часто мікав. І те що ми там робили мені дуже, ну просто дуже сподобалося. В принципі її, як і мене, зупиняє вік. Тільки якщо з її боку це питання етики і моралі, з мого боку питання фізіології. Нічого, підросту і всі питання вирішаться самі собою. Враховуючи що за рік я витягнувся і у свої п'ять років виглядаю на всі вісім, чекати залишилося недовго. Правда в останні дні Ленна виглядає занадто задумливою і сумною. Не подобаються мені такі зміни настрою, треба прояснити цей момент.
Одного разу, коли Ленна ще раз глибоко вкоренилася у свої думки і нарешті з'ясувала причину її поганого настрою та, присівши поруч і взявши її за руку, почав розмову. —Lethallan? Покажеш мені, що тебе турбує. Можливо я зможу допомогти. -
Ельфійка не відразу прийшла в себе і лише через кілька секунд, коли її погляд прояснився, а моє питання було поняти доличка піджала губи та відвела око. І тільки через кілька хвилин з’ясувавши, що це означає.
-Фесс. — Вона подивилася на мене таким жалобним поглядом, що я відразу ж захотів її потішити. - Мій клан, він йде через тиждень. Ми і так надто сильно затрималися в Ферельдені. -
Цікаво, що ж саме її турбує? Наш розстався, тому що вирішила залишитися з клоном? Чи, може, розставаєтесь з клоном через те, що вирішила залишитися зі мною? А може сама ситуація, яка змушує вибирати?
- І в чому ж справа? — запитав він.
-Я не знаю що робити lethallin. Я хочу залишитися з тобою, але й клан залишати не хочу. Що мені робити? це несприйнятливо!
- Ти повинна вирішити що для тебе важливіше. Роби що повинно і будь. — відказав Марко Аврелія та пішов, залишивши настільки важливе рішення в її житті на плечі ельфійки, врешті-решт навіть якщо вона піде з кланом я щось придумаю, щоб відвідати його.
Так, я завантажував доличку саме так, але здається вона вже все вирішила, просто відтягує момент. Ну гаразд, з цим Ленна повинна розібратися сама, все ж вирішувати такі питання за Леннаю я не маю права, отже залишив її наодинці зі своїми думками відправився потренуватися в магію землі. Якщо контролювати гравітацію на правильному рівні, то зможу літати і це дуже спокуслива нагода.
***
Стоячи на підвищенні у тіні дерев, ми з Леннаєю спостерігали за останніми аравелиами серед стовбурів зелених велетнів. Правда ельфійка сиділа на мені, а я був у формі рога, але тим не менш. Наступного дня, після розмови, вона підійшла до мене з проханням, щоб я був присутній під час її прощання і відходу з клана. Звичайно, я задовольнив таке прохання і був присутній, але тільки в тваринній формі.
Було багато домовленостей, сліз, обіцянок, навіть криків. Один нахабний ельф, мабуть, відчував ніжні почуття до моєї Леннайї і йому не сподобалося що вона йде. Спочатку він їй навіть у любові визнавав, а коли вона відмовляла йому, ця істеричка став бити образи, мовляв як вона сміє видавати клан і тому не відмовилася від валласлін. Як же я зрадів, коли тягнув його в щелепу не передати словами. Його звичайно намагалися підліпити, але вдарив я на славу, там одна труха залишилася, дивно як він взагалі вижив. Отже, щелепа розкрита і йому доведеться лікувати дуже-дуже довго. І як найсправді етилонному ельфу доведеться стати вегетаріанцем і відмовитися від м'яса. Ну чи після м'яса він буде насолоджуватися жорсткою діареєю крім інших неприємних і навіть смертельних симптомів, дякую проклятню на крові ельфа, тепер цей розумник буде страждати алергією на животний білок. М-да, анекдот, мисливець-вегетаріанец.
Тиждень проминула непомітно і після недовгих прощання долав Литвін вирушив у дорогу.
— Пошли додому, lethallin. - потрепала мене за великою ельфійка і згідно кивнувши я відправився вглиб лісу, прямуючи до обжитих нами руїн.
Не знаю як колишня долика себе відчуває, навіть мене легка смуток бере, а я з кланом Леннайї не контактував. У будь-якому випадку, це здається початком чогось нового.