Коли я дістав нас до місця події, « кістет» ударом ноги відгнав линчеля з катаною. І мабуть для Айзави така поїздка була занадто швидкою, так як коли я його поставив на землю той гойдався пару разів ніби йому не дуже добре.
— Гм, от и підмога прибула. Але не варто, я і сам впораюся. Гей, як ти там себе назвав, Стендаль? — Сказав колишній герой, розмінна рука. - Схоже ти гарненько відтинав мого спільника ... але нічого, я тільки почав навчати його. - Він сказав, а в цей час Сотриголова все ще намагався прийти до себе... він в кілька разів слабший за Румі, тому бачити такі перевтоми нехотіло по ньому ударили.
- Вас занадто багато. - Цей линчувач з катаною. — "Нарухатський лінивець" Касте і... Герой Сотриголова. Ну і компанія тут зібралася, але я не збираюся з вами битися. Ми маємо однакове бажання йти шляхом справедливості в цьому розбещеному суспільстві.
я крутий борець за справедливість, а ти - всього лиш божевільний з катаною. - Викрикнув Кастет.
- Значить прийти до згоди у нас не вийде... Який жаль. — Проговорив линчівник і потягнувся за катаною прикріпленою до спини.
— Взаємна угода не вийде з тим, хто недавно вирізав кількох Якудза з їхнім ватажком. Абігава Тенчу Кай, організація, яка нещодавно була визнана офіційно злодейською. І того ж дня до них заявив один з колюще-різаним зброєю після якого в барі, у якому і сталася сутичка, залишилися тільки мертві. — У моїх руках вже з'явився ноутбук і я прочитав рапорт поліцейського який власне й прийшов перший в той бар. Взагалі, те що він вирізав, Якудза для мене нічого не означає, тобто я сам зазвичай починаю будувати фундамент своєї сили з крові і вбивств будь-якої швали. Тому не бачу сенсу лицемірити й говорити, як погано він вчинив; бо коли я родився в іншому місці, міг би ходити цією дорогою і стати злодієм. Це був би самий короткий шлях до отримання сили, але я маю хорошу сім'ю, молодшу сестричку і хороших подруг, і саме через це я намагаюся не жестувати і не вступати у відверті темні справи. Принаймні, поки я не стану достатньо сильним для цього. Але ось виходить, що він зараз мій ворог, тому що я повинен показати, як я герой і заслуговую довір’я.
— Геройство дітям не іграшка. — Він сказав, що не зможе піти.
— Малої відійди вбік і не перешкоджай професіоналам. - Прогерой Сотриголова. - І знову ми зустрічаємося з тобою неспокійний старий. - Він проворчав, дивлячись на Кастета.
- Це доля. І доля каже, що мій кулак сьогодні вмаже цьому божевільному. — Ці слова вказують на початок битви. Стендаль різко зірвався у бій, розраховувавши на швидкості відштовхуючись з боку ворога, бо в момент його падіння ногами від землі швидкість сягає 200 кілометрів за годину. Але Кастет навіть втратив причуду встиг зреагувати і вдарив тому з усією дурою по масці, від такого та тріснула, а сам линчавець вилетів геть.
— Хороший удар. — сказав Айзава підійшовши до Кастету. — Але ти все ще займаєшся лінивством?
— Я и не зупинявся. — Відказав колишній герой. — Навіть без причуди я здатний на багато чого. А цей божевільний... Дитина має рацію з цим не можна домовлятися. Вони одягають маску і відразу вважають себе іншою людиною. Манія величі в усій красі. Часто такі люди мають здоровий глузд, вони стають дуже слабкими. « Я лише плоть і кров. Я людина.» Ті, хто забуває цього... Їм не вистачає рішучості. - Він вирішив розповісти, як бачить таких божевільних.
—... Ясно. Ось значить як. Тепер я розумію. - Прохрипів линчівник і різко стартував убік лестощі, а чомусь ще не всталий Коіті, тобто личинки Всемогутнього. На цей раз його швидкість була ще вище, і він дійсно збирався проткнути ледаря хлопця, тому покрившись блискавками я перемістився перед ним і зустрів наближаючого линчеля удар в живіт, від якого той відлетів і врізався у будівлю.
- Слабовато для того, хто щось там зрозумів. Сподіваюся, ти зрозумів не те, що тобі більше подобаються великі і накачені хлопці? Раптом той удар Кастета пошкодив у тебе щось в голові.
— Пацан, не лізь в эту справу. — Дуже серйозним голосом сказав Сотриголова і приготувався битися. І це не дивно, адже линчівник шалено засміявся і кинувся на героя. Видно, що він не просто клоун, а хтось вміє добре битися. Взагалі Айзава теж добре б'ється, тому що він сам розробив свій стиль битви, який називається "Свяча Ткань". У цьому стилі використовується тканина, яка висить у нього на шиї, вона підходить для зневязування супротивниками шляхом зв'язку, хлибких ударах і збільшення мобільності. Але поки видно, що він не звів свій стиль до ідеалу, йому потрібен час для цього і спаррингу партнери.
— Я зрозумів, що йшов неправильним шляхом... — Аж раптом він сказав після чергового удару, який відправив Кастета на кілька метрів у сторону і одночасно з цим поранивши Айзаву своїм клинку. Нічого небезпечного, але неприємно. —... ті чиї гріхи навіть важчі ніж злодійські... ті дурні і позери, у яких немає чи толіки рішучості. "СКЛАДНІ ГЕРОЇ"! — Він вигукнув, знову атакуючи героя. — Я прозрів! Дякую за цінний урок... — Він продовжував говорити не зовсім акватні речі.
— Черт! — Він закричав Кастет, коли спробував вдарити линчителя, але той підстрибнув і зігнувся під немислимим кутом, наніс удар, відштовхуючи його маленьку ранку.
- Легше! У нього причуда якось може паралізувати! — крикнув Коіті.
- Рішення важливе... да. Сотриголова, чи ложний ти герой? - Він задав питання і ширяв удар героя, а потім... Поблизив клинок, після чого Айзава різко впав.
- Може вам потрібна допомога? — Поцікавився я, сидячи на пожежній драбині і згорнувши ноги вниз.
- Подивимося, що ви зробите якщо невинний буде в небезпеці. — Він сказав, і кинув у мене маленький ніжок, який я без проблем спіймав двома пальцями.
- Це що за зубочистка? Гей, так що мені допомогти чи як? А то один вже валюється, а другий не молодий...
— Зате я досвідчений! — Він крикнув Кастет і кинув цеглу в Стіна, від якої той легко ухилився. Удар знову потрапив у голову, і линчувач пролетів кілька метрів перш ніж зупинитися.
Після дуже невдалого посадки він швидко піднявся і з нерозумінням почав дивитися на героя, який піднявся червоними очима. Бачити той активував свою примху і скасував цю паралізацію на собі та личинці Всемогутнього.
Колишній герой і сучасний тягти Штандаля у пастку, то поступово стає дедалі сильнішим та сильніше збивати його. Айзава постійно дивився на линчителя, не даючи йому активувати свою примху і паралізувати їх.
- Вирішення! — Він вигукнув, і з величезною силою, мені здається я навіть почув, як у нього тріснули кістки, відкинув двох героїв в сторону і спробував застрибнути на будівлю щоб піти, але...
- Куди це ти поспішаєш? — Йому в бік прилетів відпущений мною заряд у кілька тисяч Вольт. Цей заряд на мить паралізував його м'язи через що він звалився вниз. - Мені здається тобі все-таки щось пошкодило в голові. Може тобі до лікаря сходити?
- Не заважай на мою позицію! — Він вигукнув і знову піднявся. Він був закривавлений, на його тілі було багато гематом, але він все одно зміг встати.
- Знаєш, твоя рішучість не може просто зачаровувати. Ти піднявся навіть після стількох побоїв. — Проговорив я, а ззаду до мене підійшли Айзава і Кастет.
— Ми далі самі. - Кастіт сказав, що готовий знову вступити в бій.
— Да уже не нужно. - Знову з моєї руки вилетів яскраво-жовкий розряд електрики, який вдарив у линчителя, після такого той впав і ніби вже не збирався вставати. —... так як все закінчено. Вам так сподобалося отримувати люлей на початку? Я відразу запропонував свою допомогу.
— Хм. — Тільки й відповів Айзава берю запропоновану Кастетом мотузку і почав зв’язувати личинника.
— Ладно, раз с этим безумцем розібрались, мені пора. Гарний був бій. — Він сказав наостанок і забрав Коіті з собою.
- Напевно і мені потрібно йти... — Я вирішив піти, щоб не чекати на поліцію Айзава.
- Як ти взагалі дізнався про це? — Він поставив питання, аби переконатися, що Стендаль міцно зв’язаний.
- Так само, як і багато іншого за допомогою технологій. — Я стрибнув на пожежну драбину одного з будинків, де лежав мій ноутбук. Він лежав на портфелі, який я витягнув з своєї просторої кишені.
- Тобто ти якось отримав доступ до камер? - Він одразу зрозумів, чого я веду. — Якщо дитина може отримати доступ до них, то злісність зможе тим більше. Потрібно буде поговорити з поліцією на цей рахунок.
- Ну, щоб отримати цей самий доступ я витратив багато часу, так що з захистом у них більш-менш. - Ніби, як і не збрехав я. Адже перед тим, як я отримав доступ мені довелося створювати віруси і засилати їх в комп'ютери через офіцерів, так що це було не дуже то й легко. — Я просто займався своїми, безсумнівно, важливими справами в офісі Румі, коли помітив цього линчителя... Хоча швидше за все вже злочинець.
- Він вже не лінивець. Він переступив ту тонку межу протоки, ставши злим. Кеничи, да? До речі, як ти взагалі знайшов мене в місті? — Задав він ще одне досить слизьке питання.
— Емм, побачив зверху?
- Зверху значить... у величезному місті. У тебе є доступ до Мережі Героїв, чи не так? По обличчю бачу, що так. Це найлогіший варіант, адже у тебе в друзів є Про-Героиня Міруко.
- Гаразд, гаразд. Ви розкусили мене. Тільки не кажіть про це, а то у мене є відеоматеріал, де видно, як ви відхоплюєте від линчеля. - Ввів я відео на ноутбуці і повернув його, щоб герой зміг побачити момент, коли Стендаль використовує свою причуду та Айзава падає ніби паралізований.
— Ты... Ти мені ще більше не подобаєшся. І як таких як ти Негорі збирається навчати? — запитав він руку в обличчя.
— Немри Каяма? Це Про-Героиня Повночь? Дуже мила дівчина, у якої під шаром веселощів і ігор ховається самотня жінка... Точніше дівчина їй зараз близько двадцяти шести, якщо не помиляюся. У вас з нею якісь близькі стосунки? — Задав я запитання, яке цікавить мене.
— Не розповідай про те, що бачив Героїв. — Він суворо сказав, вказуючи на мене пальцем. — Імена не просто так ховаються геройськими прозвиками.
— Угу, знаю не дурак. О, знайшов. — На землі лежала бджола. Звичайно, вона була не ціла, тому що я її підсмажив електрикою ще на початку заварки. — Думаю, що майже у кожній скриньці так чи інакше бджоли беруть участь.
— Бджоли? Два дні тому, коли з'явилася ця купка цивільних, що розбилися, також виявили бджолу. Так і цивільні твердили, що бджола не могла впасти у буйство.
- Значить десь тут блукає хтось з привидами, що дозволяє контролювати бджіл... Ну або цей чоловік любитель меду, що малоймовірно. І до речі є у мене підозри ким може виявитися цей хтось. - Я показав уривок з відео, де одна дівчина заходила в цей провулок.
- Що взагалі таке... ти зробив хорошу роботу. Але не лізь туди, де можеш померти. — Сказав Айзава вже трохи приємніше. Я не тільки вкажи, що врятував людину, яка вже отримала вигляд людини, бачити дію Тріггера пройшло, але й отримав кілька зачіпок у цій справі. Взагалі треба було розповісти Кастету про його доньку, але якщо вже він пішов, то скажу іншим разом. - Можеш відправити це відео Незу? — Став він питання.
- Яке саме? Ваш бій чи цій школі?
— Оба.
— Да, могу. Тоді відправлю вже з дому. — Я сказав і не слухаючи похмурих заперечень полетів в сторону офісу Румі, а звідти додому. Відео я дійсно надіслав директору, благо його електронної адреси був написаний в СГ і раз пішла така возня то відправив відео ще й Івао Огуро, це повне ім'я колишнього героя О’яклок та нинішнього Кастета. Оскільки він не зміг сказати це особисто, тоді відправлю на пошту. Ну і я відео битви Румі, вона таке любить.
Вранці, виходячи з кімнати, я натрапив на свою чотирирічну сестру в дуже милій піжамі і м'ячик у руках.
— Братик, пограйся зі мною. - Вона сказала, що мила подивившись на мене і показавши м'ячик в її руках.
— Айко, а де мама? Ти що одна вийшла? — Поцікавився я у маленької дівчинки.
— Да. Мама працювала допізна вчора, тому ще не прокинулася. Я не стала її будити, тому що я вже незалежна дівчинка. Адже так? И... Я хочу їсти. — Вона сказала, що не хоче розмовляти з кухарем.
— Сестренка, не переживай братик нагодує тебе. Але я зможу зіграти з тобою лише після того, як приїду зі школи. - Сказав я дівчинці після того, як взяв її на ручки.
— Ммм... — Очевидно, дівчинка засмутилася.
- Не потрібно сліз, Айко, давай я тобі морозиво залишу? Хочеш? — Дівча відразу закинула. - Хех, Момо теж дуже любить мої морозиво... Щось, коли я це кажу вголос то розумію, що звучить це якось неправильно. — Я добре пробурмотів морозиво для дівчинки.
Приготувавши сніданок для себе і сестрички я чекав, коли спуститься Харуко та забере до своєї дитини. Оскільки мій водій, якого батьки вже вручили мені, був у особняку, я не змушував його чекати, і ми поїхали до школи.
— Спасибі Альфред, побачимося пізніше. — Помахнув я йому рукою.
— Так, молодий пане... ще б ви поверталися зі мною, а не своєю примхою. — Він пробурчав, закривши вікно і від'їжджаючи назад. У нашому ж класі змін не було, Момо вже сиділа за партою і мабуть чекала мене.
— Кен. — сказала вона моє ім'я. - Ти прийдеш сьогодні до нас? Мама сказала, що чекає на твою вечерю. — Дівчинка сказала, що вона трохи почервоніла.
— Мінами-сан вирішила ще більше зблизити нас? — Проговорив я, граючи бровами що ще сильніше вганяло дівчинку у фарбу.
— Ваші батьки вирішили організувати ваш шлюб? — З ледью усмішкою на обличчі запитала Міна, рожеволоска дівчинка з рожнками. - Але зараз не дев'ятнадцяте століття, коли різні сім"ї організовують весілля своїх дітей через користь. ох, чи ваш шлюб повинен бути укладений за угодою ще коли ваші батьки тільки народили вас? — Проговорила Міна з радістю у голосі, ніби розкрила теорію змови.
— Міна, ти переглянула бразильські серіали, а може й не тільки їх. — Я сказав ей. — Просто Мінами-сан, мати Момо, помітила нас спали разом...
— ЩО? То ви вже спали разом? — Покричала Міна від перевищення почуттів і відразу прикрила долоні своїми устами.
— Кхм, не дуже ввічливо таке говорити вголос... Особливо так голосно. — Іцука відповіла на це, але вона теж дуже зацікавилась цим.
— М-ми не спали... — Намагалась рекомендувати Момо.
ми спали разом... але без всіх цих маніпуляцій, рожева ти збоченка. — ткнув я пальцем в лоб Наземн. — Просто Момо втомилася через справи сім'ї, і я вклав її спати, ну й сам прилег рядом. Зранку нас виявили і, можливо, вирішили підштовхнути наше ставлення до майбутнього.
— Романтично. — сказала Міна, протираючи лоб рукою. — Може зустрінемося після школи і підемо разом?
— Я не проти. — Усміхнулась Ицука... яка після цієї фрази збільшила свою руку своєю примхою і вдарила по голові того, хто намагався підкрастися до Момо зі спини Нейто, напевно хотів скопіювати її причуду, нехай всього й на п'ять хвилин.
- Знову він за своє... — З кривою посмішкою сказала Міна, дивлячись на проклинаючого Іцукі хлопця.
— Погуляти? — У Момо засяяли очі, і вона якось забула про свою сором'язливість у деяких питаннях і схопила мене за руку. - Кене, ти теж йдеш? - Її активність у цьому питанні легко пояснити, вона ще ніколи не гуляла з дівчатами. Раніше у неї були ці найбільш подруги, тому вона рада що нарешті зможе пройти цей етап.
— Звичайно, я не можу залишити трьох захоплених у великому місті поганих людей? Та й без мене твоя мати, ймовірно, пошле охорону з тобою щоб вони змогли тебе захистити.
— Охорону? Чи це не занадто? — поцікавилася Міна. ти сказав трьох чарівників? — Вдивлялася на мене рожеволосая.
- Саме це я і сказав. — кивнув я. - І не надто, Момо єдина донька компанії Яорозу, тому її можуть використовувати будь-які злидні для своїх цілей. Наприклад, наполягти на її батьків щоб вони заплатили круглу суму. Зі мною таке намагалися провести, але я підсмажив тих невдах. — На мить покрилася я блискавками.
— Ох, багаті штучки... Кене, а ти теж багатий виходить. - З якоюсь меркантильною цікавістю проговорила Міна. — Ти проводиш трьох дівчат по магазинах? — З посмішкою заявила вона.
— Міна, не користуйся чужим благом. Особливо для цього. - Іцука сказала. — Але взагалі я рада, що ми зможемо погуляти разом.
я ж пожартала. — Ігриво проговорила Ашідо висунувши язичок. — Ми можемо сходити в кіно або у торговий центр. Я за всі варіанти активностей.
- Ще когось запросимо? Хоча я не проти піти якщо поруч зі мною будуть йти такі розкриті мою красу. - Я подивився на кожну з трьох дівчат. Мені все сподобалося.
https://literna.net/uk/books/160-sistema-dizai-nu-moya-heroi-ska-akademiya