Взагалі все вийшло не дуже то і добре для мене, тому що якщо раніше я й привертав увагу, але йшов досить швидко, то зараз мене бачили багато героїв, так ще й зняли на камери телефонів цивільні. Хоча я приблизно знаю, як справитися з такою ситуацією із вигодою для себе. Тому не дивно, що до Румі прийшли герої і стали питати на рахунок такого чудового та швидкого хлопчика-моликання. Все-таки у мене досить сильна примха навіть в моєму віці, яка дозволила піти від натовпу Топ-героїв, так що немає нічого дивного в тому, що герої зацікавилися мною. Вони, звичайно ж, і раніше цікавилися, але я не бачив відразу кількох героїв Топ рангу. Але, не дуже воно мені і потрібно, тому що я нічого поганого не робив і навіть врятував пару чоловік і, взявши до уваги мій вік, мені ніщо не загрожує прихованим осуджуючі погляди героїв та поліцейських. І поки вони намагалися зв'язатися зі мною через кролика, то я займався своєю примусою і способом захисту від інших причуд типу Сотриголови.
Коли я опинився в його домі, то почав намагатися захистити свою ауру від впливу таких магічних методів. Оскільки магія в світі розгалужується занадто швидко, то просто мішати захисні плетиви на себе не варіант, а ось зробити так щоб моя електро-аура працювала разом з охоронним магічним битвом можливо, тому що це буде частково вважатися частиною мого домену. Перевіривши свою гіпотезу, я переконався, що магічних витрат немає і плету в моїй аура працює та заряджається енергією домену. За ідеєю тепер якщо хтось буде використовувати причуду схожу з примією Сотріголови, то вона повинна блокуватися моєю аураю, але ж інші дивіди, якось впливають на мене через дотик або візуальне спостереження теж. Звичайно, скрізь є винятки і тут воно напевно теж існує, але я сподіваюсь при зустрічі з цими виключеннями я не помру і влучу захист.
Поймана мною бджола намагалася відлетіти, але важко було полетіти з підпростов мого домену і перебуваючи під банком. Але на всяк випадок резервуар з Тріггером я вияснив, раптом вони його якось зіпсують дистанційно. Перевірити що там знаходиться без лабораторії я не можу, а колоти собі те, що перетворює цивільних в берсерків мені не хочеться.
Вже наступного дня мені подзвонила Румі.
— Привіт мала. - Видав її похмурий голос.
- Що, все-таки змусили тебе зв'язатися зі мною? — Усміхнувся я, тримаючи телефон у вуха. Я був дуже хорошим хлопчиком і тепер перебував у школі разом з Момо та іншими дітьми нашого віку.
— Да... але я сказала їм, що якщо вони навіть намагатимуться бути грубими, то отримають від мене особисто! — Уже трохи голосніше вимовила дівчина. - Всемогутній приходив до мене особисто після вчорашнього випадку і питав про тебе. Він швидко прийшов, задав пару запитань і наполягав на тому, щоб він мав можливість поговорити з тобою, однак інші герої там теж були. І був він якийсь занадто зухвалий, ніби намагався швидше отримати інформацію і втекти.
- Ну, цього треба було очікувати. — Промовив я. - Куди мені прийти?
- Вони спочатку хотіли, щоб ти прийшов до поліцейського відділення, але я була проти. Ти ж не злочинець який. — Вона сказала, що вірить у свої слова... але фактично я порушую закон, так що мене можна так назвати. - Тому ми обрали більш нейтральну територію, де з тобою хочуть поговорити герої. Вгадай де? Академія ЮЭй!
— Хм, здорово. — Не дуже радісно сказав я, тому що ця академія захищена краще, ніж поліцейське відділення... Очевидно, що Румі розлучилися таким чином, а вона і не зрозуміла де підвох. — Говорили на рахунок часу?
— У районі п'яти-шість годин. — відповіла дівчина-кролик. - Ти тільки не хвилюйся, я буду з тобою і не дам тебе в образу.
— Та ніхто і збирається ображати мене. Я ще неповнолітній і навіть за законом максимально, що мені загрожує - це фінансовий штраф, а ти знаєш хто мої батьки, так що я не дуже переживаю... А от якщо батьки дізнаються про мої пригоди, тоді можливо буде щось гірше ніж зустріч з кучкою героїв бажаючих поговорити зі мною. До п'яти годин я заскочу до тебе, ти будеш вільна?
Звісно. Покедова мала... і вибач за таку ситуацію. — Трохи тихіше вимовила вона.
- Ти ні в чому не винна. — отмахнувся я. - Я не можу цього робити, тому що вони хвилюються за мене.
Закінчивши говорити, я прибрав телефон до кишені.
- Все гаразд? — Питала вона, що відчула мій настрій.
— Ну, мене запросили в ЮЕЙ Топ-герої для того, щоб пропесочити мене з приводу того що я як Лінчевець бігаю від міста до міста і вибираю всяких поганих типів. Крім того, Всемогутній також цікавиться мною і тому моя подруга Героиня-Кролик "Міруко", яка займає восьмий позицію в топі, подзвонила мені й сказала, що не дасть мене у образу. — Я сказав подрузі чисту правду.
- Кене, міг би придумати щось більш правдоподібне. Ось навіть Міна, почувши те що ти сказав не знає, що і подумати. — Кивнула вона в сторону рожеволосої дівчинки.
— И ты, Брут? — Поглянув я на названу дівчинку.
— Ах-ах, ладно я вірю. — Казала вона ніби роблю мені послугу. - І що, виходить, тобі треба йти до ЮЕЙ? Розкажеш потім як там? - Не вірте мені, але все-таки підігріваючи і задавши питання вимовила вона.
— Угу, розповім. Іцука, чому вони такі недовірливі? — Я запитала рудоволосу дівчинку, що сиділа поруч.
- Ну, твоя історія не надто правдоподібною. — Призналась вона без тіні сумніву.
— Як це може бути не надто правдоподібно? Але добре, я пішов у клас. — Я махав їм рукою і пішов у клас, де дістав ноутбук і вирішив перевірити телефон Румі, до якого в мене є прямий доступ. На мій подив, ніхто навіть не намагався зламати його, хоча у мене були думки що хтось з помічників Героїв на їх прохання спробує, ну чи поліція, але ні. Вони не повинні знати мою особистість, я навіть перевірив свою сторінку в СГ і там з'явилися деякі уточнення, але не більше того. Після закінчення середньої школи до п’яти годин попрямував додому зі своєю у вухатою подругою. Коли я прилетів до її будинку і увійшов в нього, то побачив вже готову до відправки дівчину, яка сиділа на дивані.
- О, ти прийшов малий! — Вызовила вона різко встав. — А я вже думала, що втечеш...
- Не сподіваєшся, я ж сказав що бояться мені нічого... а якщо що я підготував план "Б" і впевнений, що зможу втекти. Але навряд чи знадобиться, адже вони герої, а не мафія.
Звісно. Не переживай я буду з тобою. — Наче намагаючись підбадьорити себе, вона вигукнув.
— Угу, застрибуй давай. — выставл я руки вперед. Але ця дівчина обійшла мене ззаду і застрибнула на спину, притиснувши свої м'які груди до моєї спини. можна і так не втриматися.
— Удержусь. — фырнула вона. — Давай к ЮЭй! — Вона вигукнула, ну я і підстрибнув на кілька десятків метрів вгору і, прийнявши форму підлоги блискавки, полетів у потрібний бік. І вже через пару хвилин підлетів до академії, і я впевнений, що мій приліт теж заняли, бо в самій академі я відчуваю дуже багато різних пристроїв по яким тече струм.
- Тобі б таксистом підробляти. — Смішно сказала ушастая. — Ну, підемо. Покажемо, що ти хороший початківець герой прямо такою якою була я і все буде добре. — З невеликою сумнівом проговорила вона. Самі ворота академії були відкриті, але ніякої охорони не було. Саме в парі сотень метрів від Академії я начепив маску на обличчя, яке спеціально попросив зробити Момо.
- Ти в цій масці більше на злочинців змахуєш. - Прокоментувала мій вибір маски Румі.
— На то и розрахунків. А взагалі мені просто ця маска подобається, мені її знайома зробила тому і хочу носити саме її.
Роби як знаєш. - Видихнула дівчина-кролик. Будівельне будівництво було спроектоване з нахилом на те, що тут будуть навчатися люди з різними причудами. Величезні ворота для тих, хто має причуду пов'язану з мутацією це тільки перше що впадає в очі, загалом дійсно гарне місце щоб вчитися тут.
- О, так ви прийшли. Поганий хлопчик готовий до покарання? — Сексом голосу проговорила героїня Полноч, яка чекала на нас біля головного коридору і демонструвала свої прелесті.
— Ними... — Проговорила Румі дивлячись на викликаючу позу цієї дамочки. — Прийшла зустрічати нас?
— Да. Як же я могла не зустріти того, в якому кипить така молода і страсна кров бажання пригод. — Облинулася вона на мене. — Бажаємо побачити все твоє личко, а не цю маску.
- На першому побаченні обличчя не показую. Ось якщо ми зустрінемося пізніше в будь-якому кафе, де я безумовно справлятиму враження на вас, тоді може я і подумаю показати вам своє любе личко.
- Який спокусник... — Їй, мабуть, сподобалися мої слова. Вона взагалі не відчуває жодних негативних емоцій на рахунок лінивства. Вона просто цікава саме я як людина з сильною примхою і, можливо, вона просто не хоче, щоб я пішов по темній доріжці.
- Закінчуйте тут з цим. Ти чого до неї пристаєш? — З якоюсь ревнивістю запитала мене Румі.
наш милий кролик знайшла свою пару і ця пара виявилася маленьким хлопчиком? Я й не думала, що ти така... така як я. — З усмішкою проговорила ця дівчина в обтягуючого костюма.
— Заткнись! — огризнулась Руми. - Куди нам йти?
— За мною. — Тільки й сказала героїня і, витягаючи стегнами, пішла далі по коридору... спокусниця. Вона привела нас в просторий кабінет, напевно це вчительська або щось подібне. Там вже було кілька героїв і один з них був Всемогутнім. Сотриголов також сидів тут, напевно, на всяк випадок. У кімнаті був великий зелений диван і дерев’яний стіл, на якому стояла тарілка з цукерками й чайником зі горнятами. На що я відразу звернув увагу, так це на директора Академії ЮЕЙ - Незу. Сам він є гібридом миші собаки і, можливо, ведмедя, принаймні на вигляд. На правій стороні його обличчя є великий шрам, а в очах видно німий інтелект, однак його примха називається "Суперумнік" і як зрозуміло з назви вона дає йому високий розум.
- Ось і наші гості. Мируко, радий тебе бачити. — Неза привітно сказав Нюзу, побачивши нас і зробивши ковток чаю. Ми пройшли і зайняли місце на дивані.
— Угу, привіт. - Не дуже радісно сказала дівчина-кролик, дивлячись на присутніх тут героїв. Не сказати, що їх тут багато, але все-таки достатньо. Крім героїв тут є і людина з поліції, якщо не помиляюся, то це Наомаса Цукауч. Я бачив кілька справ, пов'язаних з ним і до того ж він працює у відділі, де займаються Триггерними спалахами. Дуже розсудливо покликати того, хто може розпізнавати брехню.
— Юначе, ось ми і зустрілися знову. — Всемогутній з сліпучою посмішкою вигукнув.
— Ви, як видається, змусили дитину здаватися з поїдливим через її близьку знайому... Якось це не по-геройськи. - Протягнув я, дивлячись на присутніх про-Героїв.
- Займатися лінивством теж не дуже по-геройськи, хлопче. Але як і твоя маска не занадто то й геройська. — Сказав Шота Айзава, дивлячись на мене своїми червоними зенками. І ні, він не використовував свою примху, просто через причуди у нього пасивно сильно захнуть очі.
- Ну, я поки і не герой зовсім, так що ваш аргумент незроблений. Ну що, будете дивитися на мене засудженим поглядом і скажіть кілька зауважень, після яких я напевно дуже розстроюся та зрозумію всю ступінь своєї неправоти і в майбутньому ніколи не буду використовувати причуди без дозволу. Кхм, скільки ж відбірної брехні в одному реченні. — Проговорив я, відчуваючи, як моя подруга подавала смішок.
- Яка зухвалість... Мені подобається. Я б назвав його роздягальником.
- Тобто ти не хвилюєшся про будь-які серйозні наслідки? — Поцікавився Незу дивлячись на мою маску. — Ти порушив закон Японії і неодноразово застосовував його у громадському місці, навіть бив деяких людей.
— Поправка, бив деяких злодіїв і допомагав людям при необхідності. І ні, не хвилююся. Якби ви дійсно хотіли зупинити мене за такі порушення, то не почали б розмовляти... якщо це, звичайно, не пастка з метою зменшити увагу маленького невинного хлопчика перед тим, як оглушити його? А я й не знав, що ви такі. — Засуджующе подивився я на всіх присутніх тут.
- Кхм, давай-но повернемося до нашої теми. Поліція хотіла зробити більш рішучі заходи по твоїй повазі, але як ми знаємо, ти дитина і люди б не зрозуміли такий хід. — Почав говорити директор Академії ЮЕЙ. — Тому Всемогутній попросив мене, як свого знайомого, розібратися з цим за допомогою своїх зв’язків. Тому я і захотів поговорити з тобою перш, ніж робити поспішні висновки. - Він пояснив ситуацію.
— Отже, ви вирішили покликати самого Всемогутнього і того, хто може відключити примха поглядом? Ну і як я міг забути про ходячий детектор брехні. — Поглянув я на Наомаса.
- Не забудь ще мене. — Попівноч сідала біля мене на диванчик. З іншого боку від мене сиділа героїня-кролик.
- Хм, а ти багато знаєш. - З дивними нотками простягнув він. — Я Наомаса Цукаучы, детектив поліції. Мене покликав Всемогутній, щоб допомогти їм у цій праці.
- Я знаю хто ти. До речі, ти добре справився з справою про ту людину-крабу. - Я згадав його справу. Після моїх слів з'явилося гнітюче мовчання.
- Ха-ха, а ти юнак не так просто. — Намагався розрядити атмосферу Всемогутній. - Звідки ти таке знаєш? - Полюбляв він.
- Треба ж мати свої секрети, так що не скажу. До речі, як вам мій подарунок у вигляді бджоли?
- Це було... Корисно для розслідування. — Сказав Незу, зробивши ще ковток чаю. - Твої вчинки можуть впливати на звичайних громадян. Ти ж розумієш чому ввели закон про обмеження використання привидів? Щоб зменшити рівень віщування з боку мирних жителів. Ти своїми діями ставиш під удар в першу чергу їх.
— Нікого я не ставлю під удар, а навіть навпаки, допомагаю по можливості. У вас ж є моя справа в Мережі Героїв, там ні слова не про тих, хто постраждав від моїх дій. Ну, тільки хіба всякі дрібні злодії.
- Сильна примха не означає, що ти вищий від закону. — Я вирішив сказати Сотриголова і його очі на мить почервоніли.
- Минулого разу у тебе не вийшло надовго блокувати мою примху, на цей раз не повинно вийти зовсім. — Легко сказав я. — Тому не варто напружувати очі зайвий раз.
- Як ти це зробив? — поцікавився Нез.
- Трохи знань про примхи, трохи геніальності... Хоча вру, багато. Загалом я не люблю випробовувати удачу там, де немає потреби, тому після вчорашнього я підготувався... Про всяк випадок.
— Да? — З сумнівом проговорив Герою і активував причуду, почав дивитися прямо на мене. Моя охорона спрацювала, я відчував, що моя примха ніщо не стримує мене, тому на мить покрилася блискавками і на величезній швидкості перемістився до сусіднього крісла. — Хм. - Той зрозумів, що я не жартував і трохи напружився.
— Интересно... ти правий в тому, що ми не збираємося затримувати тебе. Ми хотіли лише поговорити і бути впевненими у твоїй розсудливості, Кенічі Камінарі. — З усмішкою сказав директор, очікуючи моєї реакції.
- З вашим інтелектом дізнатися моє ім'я було не складно. — Я отмахнувся, як очікував цього. - Все-таки людей з такою примхою не так вже й багато, особливо якщо згадати що було чотири роки тому і мій тодішній вигляд.
- Так, Підпільний Маскарад. Це був перший раз, коли Всемогутній зустрів тебе. Тобі тоді було вісім років, а ти вже мав силою гідної Про-Героя. — Він сказав директору, склавши руки під підборіддя. - До речі, коли вже йшлося про ту справу, не згадуєш нічого дивного?
- А Румі що, не писала звіт про цей інцидент коли стала героєм? — Я здивувався.
- Писала, але там все не надто зрозуміло. Тому я б хотів поцікавитися у тебе, адже ти не проти? - Після цих слів Всемогутній якось підійшов, видно, що тема надзвичайно важлива для нього.
— Того дня було багато див, але найдивніше це, мабуть, хтось з причудою телепортації. Виглядає він як чорний туманний вихр і той, хто міг забирати причуди у людей тільки доторкнувшись їх. - Пригадував мені той момент і на словах "забирати привидів" Всемогутній стиснув кулаки. - Бачити це щось важливе для вас.
— Дуже. — кивнув Нез і з тривогою подивився на Всемогутнього. - Дякую за додаткову інформацію, я ціную це. - На мить подивився він на детектива який кинув у відповідь директору і записав щось в блокноті. — Але повернемося до початкової мети зустрічі сьогодні, — це твоя поведінка. Я вже встиг переглянути твою справу і всі рекомендації вчителів, які говорять про вашу геніальність, тому вірю, що ти можеш зрозуміти наступне. Твоя сім'я дуже багата і має великий вплив в Японії, так само у неї є знайомі під стати, наприклад родина Яорозу, які мають високу репутацію серед народу. Сваритися з тобою не вигідно, але і закрити очі на твої вчинки просто так ми не можемо. — Проговорив директор, серйозно подивившись на мене. — Як і кожна дитина, найбільше слабкостей є її батьки. — хитро заявила ця... Миша. - Чомусь я більш ніж впевнений, що твої батьки не знають про твоїх схожостей, а якщо знають, то далеко не всі.
що погрожуватимуть моїм батькам. — Промовив я. - І вам не соромно шантажувати бідну дитину?
- Не соромно якщо ця дитина у свої 12 років володіє силою, з якою не всі Про-Герой впораються. Я просто хочу усiти... мм, угода, між нами. Якщо ви так вільні й не визнаєте закону, то це можна назвати партнерством. Якщо ти хочеш використати причуду і допомагати людям, то будеш це робити під наглядом Героїв.
- Я і так це роблю разом з Румі, яка так-то є Героєм. - Нагадав я цьому хитрому мишу.
— Це так, але тепер це буде угода, а не просто твоїм бажанням. — Усміхнувся він. — Тим більше ти можеш працювати з Всемогутнім та іншими Героями, якщо зможеш.
— Незу... але директор перебив його.
— Пізніше. Так що Кенічі, ти згоден з такими умовами?
- Бачу ви продумали дуже багато, так? — Промовив я. — Так, згоден. Гаразд, засидів я, у мене зростаючий організм вимагає їсти, тому я пішов. Румі ти зі мною?
— Так, пішли малою... хех, ти став майже повноцінним героєм. — Вона говорила зі мною, а я все ще відчував погляд Поночі.
***
- А що ти хочеш? — запитав Незу на недавнє запитання Айзави... і, та я встиг помістити в кабінеті прослушку, не гаючи часу прийшов. — Напасти на дитину? Твоя примха на нього не працює, значить легко це зробити не вийде. Відеоматеріалам, він здатний розвивати швидкість щонайменше 10 000 кілометрів за годину, тут лише Всемогутній здатен відбитися за ним і то стовідсотковою впевненість у цьому в мене немає. А так він буде під наглядом. Ми точно будемо впевнені, що він не піде по кривій доріжці від вседозволеності.
- Але він дитина. — Я заперечив Сотриголова.
- Дитина з величезною силою. Наша розмова минула... не зовсім так як я думав, але в межах бажаного результату. Давити на нього можна було б, але я не хочу тиснути на дитину. І я думаю, Всемогутній теж не хоче.
— Нет, ты прав. Але ідея мені теж не подобається, нехай я і розумію, що так буде краще, адже він справді під наглядом на випадок небезпеки. У цьому випадку сподіваюся, що його гарячість не знищить його.
— О, да. Гарячість точно не знищить його, а голос Німі Каяма — Героїні Поноч. Через кілька хвилин Айзава разом з Полночою вийшов з кабінету і розмова несподівано повернулася.
- Але ж це не все, так? - Голос детектива.
— Нет не все. Тошиори, ти вже як деякий час почав шукати приймача, що думаєш про Кенічі? — задав дивне запитання Незу.
https://literna.net/uk/books/160-sistema-dizai-nu-moya-heroi-ska-akademiya