Передній джип останнім відкриває двері, і я бачу, як з нього виходить Клау разом із безруким, вони всі безуспішно намагалися знайти місце, звідки було вчинене напад, та навіть через хвилину жоден з них не здогадався подивитися вгору.
"Повчальник Клау, вибачте, що турбую, але у мене до вас є ще пара питань", - сказав я.
Мій голос змушує всіх здригнутися, і тепер нацисти дивляться на мене, що ширяє в небі, та на відміну від нашої першої зустрічі, зараз у них перелякані обличчя.
"Ви, панове, кинули мене, навіть не дозволив попрощатися, це було дуже грубо".
Сонячне світло, здається, помічає мій настрій і починає пульсувати навколо мене, роблячи атмосферу ще важчою.
"Ха-ха! Король Бальдр, ви дійсно здивували мене".
Клау, схоже, знову знайшов спокій і зарозумілість, і я майже бачу, як він думає, що від мене відділитися.
"Король Бальдр, ви ж не збирається нападати на нас? Дуже шкода, якщо ці двоє дітей постраждають під перехресним вогнем", - сказав Клау.
Відбувається друга двері джипа, і нацистський солдат виносить на своїх плечах двох, ще не прийшли в свідомість, дітей, у цього солдатів, на відміну від інших садистський вираз обличчя.
"Дозвольте представити вам мого лейтенанта Вагнера, його прекрасна робота з єврейськими дітьми в таборах змусила мене викликати його на це завдання з проханням "перевиховання" цих дітей".
( Яка чудова психологічна гра).
"Чи не буде краще, якщо ви повернетеся назад в Ваканду, перш ніж мені доведеться наказати Вагнеру почати виховувати цих дітей тут і зараз?" - продовжував свою промову Клау.
Спочатку він показує свої карти, маючи намір нагадати мені, що у нього все ще є влада, потім він нагадує мені про те що може статися з дітьми, якщо я не підкоряюся, дійсно хороший стратег, але його дії тільки сильніше приводять мене в лють.
"З КЕМ, ПО-ТВИМО, ТИ РОЗГОВАРІШ?"
Сонячне світло наче гасне, за секунду ясний день стає темним як ніч, у всіх повинно було скластися відчуття, що я засмучую все світло, як чорна діра.
Якщо колись вони просто боялися мене, то тепер солдати і зрадники в крокі від того, щоб кинути зброю на землю.
"Бог Бальдр, будь ласка, пробач мені, я не хотів претендувати королівства", - сказав командир охоронців-порадників, який наказав забити мене в пастку.
(Я почну з тебе)
"Заткнись, дурень, хіба ти не бачиш, що у нас перевага?" - закричав на нього полковник Клау.
Я піднімаю руку, і моя дія привертає загальну увагу.
"Просиш вибачення? На жаль, я не бог прощення".
"Аа АААЯ"! " AAAaAEA!" ( аАСААЗАА)" та "ЕААНАЗУКАІО: А АЕМААХАAАТА"?"
Коли я натискаю пальці, зрадники падають на землю і кричать від болю. Я роблю те ж саме, що і з чотирма зрадниками раніше, але набагато повільніше. З попередніми чотирма у мене не було часу, і я повинен був вбити їх швидко, з тими ж я можу бути терпеливим. Як я вже казав, ненавиджу зрадників.
Усіх німецьких солдатів просто паралізувало від страху, вони мовчки дивилися на дрижаючих і кричачих від болю людей, а через кілька секунд настала оглушлива тиша — вони перестали кричати, але вони ще не були мертві, тільки від спеки у них згоріли голосові зв'язки, тому вони просто агонізували в тиші.
"Ну, тепер, коли з зрадниками розібралися, повернемося до головного питання! Що там про навчання дітей", - сказав я, дивлячись на Клау.
Клау відмер і подивився на мене, за його погляд було зрозуміло, що він боїться мене до смерті.
"Почекайте, пане Бальдр, чому б вам просто не забрати дітей? Залиште мене на волі".
"А як же ваші люди?", - з цікавістю запитав я.
"Вони фанатичні дурниці, я не згоден ні з одним із їх ідеалів", - відповів Клау.
Слова Клау розпалили лють у сусідніх солдатів, але він був усе одно: він з - поміж тих людей, які готові пережити все і не хочуть його вбивати.
"Це хороша пропозиція", - мої слова змусили його посміхнутися, він повірив, що у нього є шанс піти живим.
"Але, як я вже казав, я ненавиджу зрадників".
Після моїх слів надія Клау швидко згасає, і він кричить лейтенантові Вагнеру.
"Вбийте дітей!"
У той момент, коли він промовляє ці слова, у дзеркало заднього виду автомобіля потрапляє промінь світла, який відбивається від нього і потрапляє в голову лейтенанта Вагнера миттєво, вбивши його.
Він тихо падає на землю поруч з дітьми.
"Пора покласти цьому кінець", - сказав я, звертаючись до всіх відразу.
"Дозволь мені показати тобі Клау, які здібності змусили Білу Горілу боятися мене", - закінчую говорити і приступити до дії.
Стовп золотого світла з блискавичною швидкістю спускається з неба. Через кілька секунд так само швидко зникає і все стає нормою. Тільки маленький кратер у землі говорить про те, що тут взагалі щось відбувалося, випадковий перехожих ймовірно не звернув би на це місце ніякої уваги.
У центрі кратера лежать дві дитини, і вони тепер у цілковитій безпеці.
Я приземляюся в центрі кратера, де знаходяться два хлопчики, на щастя, вони не прокинулися від всієї цієї метушні, можливо, їх атакували наркотиками, щоб полегшити транспортування.
( Можливо, я трохи перестарався з атакою, думаю я озирнувся навколо і не знайшов жодної кісточки).
Давненько я не давав собі волю в бійці, я був дуже злий на те, що мені довелося використовувати силу сутності, рука болить навіть зараз.
Тільки я зібрався підняти дітей, як чую шум і піднімаю очі - за кілька метрів від мене приземляється корабель Ваканди, з відкриваної двері виходять декілька Дора Міледжі з Адою попереду.
"Король Бальдр, як діти?", - перелякано запитала вона.
"Вони просто сплять, Ада, не хвилюйся".
"Віднесіть їх на корабель, і там проведіть повне обстеження на всяк випадок", - наказує Ада.
Дора Міладжі слухаються і забирають дітей на корабель, залишаючи нас вдвох.
"Коли я переконалась у безпеці королеви, я подивилася на камери замку, щоб знайти принців, і тоді я побачила, що сталося, то була шокована, адже ніколи не думала, ніби в нас є зрадники в королівському замку", - сказала Ада, схиливши голову.
Вона явно звинувачує себе в цій ситуації.
"Зберігайте дітей була моя відповідальність, а ти виконала свій обов'язок захищати королеву".
Але, здається, мої слова не справили на неї особливого враження.
"А як же зрадники?", - я відчуваю лють в її голосі, коли вона питає мене.
"Вони перетворилися в пил, як і нацисти. Тепер, коли все улагоджено, розкажи мені, яка ситуація в битві".
"Всі закінчилися швидко, коли капітан і король вступили у бій, нашим солдатам вдалося допомогти їм, атакувавши приховано, але американці понесли великі втрати через раптовість атаки".
Ситуація розв’язалася швидше, ніж очікувалось.
"Повернемося, Аззурі та королева напевно хвилюються за своїх дітей".
