Наш корабель приземлився і відкрив двері. Коли ми зійшли, нас привітав будівництво Дора Міладжі. Коли король вийшов вперед, всі інші приєдналися до нього, а перед замком я побачив гарну жінку і двох дітей поруч з нею.
Чорна жінка була прекрасна, мала довге волосся, у вухах золоті сережки і на шиї намиста.
Двоє дітей, що стояли поруч з нею, виглядали приблизно на 12-один одинадцять років, з коротким волоссям, вони дуже схожі на Аззурі.
"Король Бальдр, сподіваюся, ти ще пам'ятаєш мою дружину Наналі, а це мої сини Т'Чака і С’Ян".
"Рад знову бачити тебе, королева Наналі", - привітався я їх.
"Тобі завжди раді в Ваґанда, король Бальд".
Двоє дітей, схоже, цікавляться, хто я такий, я їх ніколи не бачив, останній раз я приїхав у Ваканду на весілля Аззурі.
"Мій король, хто це?"
Нарешті всі починають усвідомлювати присутність Стіва, який всю дорогу сидів розтулений рот, мені дуже смішно бачити цю молоду версію капітана Америки в шокі.
"Цей чоловік - друг короля Бальдра", - відповів Аззурі.
"Але мій король. Це протизаконно", - Наналі трохи боїться присутності іноземця в серці Ваканди.
"Не хвилюйтеся, він вже довів свою надійність коли я воював з ним і у нього також є рекомендація Бальдра".
"Королева Наналі, я гарантую, що Стів не розповість нічого з того, чого бачив і ще побачить тут сьогодні, а навіть якщо він це зробить, Я приму заходів".
Мої запевнення, здається, спонукали її розслабитися.
"Мадам, я запевняю вас, що не зроблю нічого поганого для вашого народу, моя місія - захищати людство, це я і буду робити".
Стів дав обіцянку всім.
"Муж, лідери племен зібралися і чекають тільки тебе".
Наналі, здається, нарешті приймає гостя і переходить до серйозніших справ.
"Старейшина племені Джибарі теж тут?" - тихо запитав Аззурі.
"Так, він тут", - відповіла вона.
Плем’я Джібарі не настільки дурні, щоб відкрито співпрацювати з Гідроєм, якщо їх спіймають на співробітництву з іноземними державами, всі племена оповляться проти них, позбавляючи їхньої можливості стати правителями країни, король знає, що вони роблять, але у нього немає доказів, аби судити їх.
"Наналі, чи не могла б ти показати наш прекрасний замок нашому гостю, поки ми з Бальдром підемо і поговоримо зі старійшинами?"
"Звичайно", - відповіла вона і забрала Стіва.
"Ада, збери всіх Дора Міладже і всиль захисту міста, я знаю, що у племені Джібарі є план, вони не стали б нічого робити, якби не були повністю готові."
"Так, мій король", - вона покликала до себе всіх тих що поруч Дора Міладже, і пішла, залишивши нас одних.
"Ідемо, час зустрітися з наймогутнішим ворогом мого королівства - політикою".
Перед тим як увійти у великий тронний зал ми пройшли повз кілька статуй старих королів, першою статуєю був мій старий друг Башенга, поруч з ним зліва стояла моя статуя, а справа - генерала.
Великі двері залу відкрилися, запрошуючи нас у тронний зал з кріслами в центрі й прозорим матеріалом на водоспад.
Шість старійшин племен сиділи у формі півмісяця перед королівським троном на грубих кам’яних кріслах, одягнених в типові для їхніх племінних одягу. Найбільше уваги привернула вождь цього племені, який носив кам’яний диск, що подовжував її губи.
Аззурі не став вітати їх і сів на трон навпроти них, мого місця тут не було, але я відразу ж подався до вождя племені Джібарі, мускулистому чоловікові у шкурі білої горили, який дивився на мене з ненавистю, всі покоління керівників народу Джибарї робили те саме, схоже, пам'ять про те, що я зробив із ними, ще жива.
Я вдаряю списом про землю, і з'являється маленький золотий трон, я сідаюсь на нього.
Це одна з тих речей, які я тренував останнім часом, маніпуляція світлом, я завжди використовував свої сили сонця, але забув, що також бог світла, і провів роки, думаючи про те, як використовувати цю силу в бою, поки мені не вдалося досягти достатньої твердості світла на жаль, його сила занадто слабка, щоб використати її у боях, та цей трон, наприклад, так само міцний, наче скло.
"Поскольку всі старійшини присутні, як і наш союзник, давайте почнемо зустріч з головного питання - що ми будемо робити з загарбниками".
Саме з цього запитання король почав спілкуватися зі збором.
"Що ще ми можемо зробити? Давайте всіх знищимо, мертві не розповідають казок".
Цю ідею запропонував вождь прикордонного племені, і з його словами погодилися й кілька інших керівників.
"Якщо ми зробимо це, то тільки привернемо до себе ще більше уваги, в якості прикладу згадати, що сталося з нашим союзником. Німців звичайно треба знищити, але залишити свідків, довести, що у нас немає нічого цінного, тільки тоді ми зможемо зберегти повну секретність".
Приклад Аззурі - це те, що ми вбили всіх загарбників, які вторглися на наш острів ще до того, як шторм захистив нас.
Він має рацію, це тільки створило більше інтерес для нових загарбників.
"Так що ж пропонує король?", - запитала вождь річкового племені.
"Ми скористаємося американцями, вони воюватимуть з німецькою армією, а ми будемо допомагати, так би мовити із темряви, заберуть всю славу, і нас захищатиме".
"Чи можна їм довіряти?", - запитав інший старійшина.
"Я гарантую, що американському лідеру можна довіряти".
Мої слова мають тут певну вагу, хоча я не маю політичної влади.
Усі провідники дивляться один на одного і, здається, погоджуються, крім вождя племені Джібарі.
"Дуже добре, ми всі згодні", - оголосила старійшина річкового племені.
"Тоді я вплутаю цей план у життя, думаю, що на цьому наш збір закінчено".
"Почекайте!"
(Наконець-то вождь білих горил робить свій хід).
"У мене є інформація, що це вторгнення викликане самим королем, він порушив наші закони і привів на нашу землю тих, хто вижив, цей жадібний чоловік зараз наказує німецькій армії".
(Горошний хід, спроба позбавити короля влади).
"Це правда, мій король?" - запитав один з вождів.
"Так, це правда, я готовий відповісти за свої дії, як тільки ситуація вирішиться, зараз у нас немає на це часу".
Всі вони трохи обурені цією ситуацією, по суті, вони праві, через короля всі опинилися в такій ситуації.
"Мене більше турбує зрадник", - мої слова переключають увагу з провалу короля на мене.
"Старейшина племені Джібарі сам сказав, що завойовник бачив силу Ваканди, він був би божевільний, якби спробував вторгнутися без допомоги зсередини".
Вони починають перешіптуватися, думаючи про це, і білі горили дивляться на мене з лютістю. Але коли я дивлюся в його очі, то бачу, що крім гніву свого народу там присутній й страх також.
"Неважливо, отримують вони допомогу чи ні, все стане відомо, коли прийде час, а зараз давайте застережимо, всі вожді повинні повернутися у свої племена і підготуватися до нападу".
Через кілька секунд всі вийшли з кімнати, залишилися тільки Аззурі і я.
"Як ти думаєш, друже мій, вони спробують атакувати безпосередньо?", - запитав мене Аззурі.
"Ні, це було б божевіллям, можливо вони спробують напасти на тебе або твою сім'ю".
"Мою сім'єю?", - здивовано запитав він.
"Чи є простіший спосіб змусити тебе підкоритися їхнім бажанням?"
Атмосфера в тронному залі стає напруженою, у кожного чоловіка є слабке місце і відчувати, що йому загрожують - не найприємніше відчуття.
"Не хвилюйся, я особисто подбаю про твою дружину і дітей, просто розберися в ситуації".
Він виглядає трохи спокійніше, коли я це кажу.
"Дякую, друже".
( Тепер побачимо, як виглядатиме наступний хід противника).
