Побачивши мене, вогняний гризун вбігає до дерев’яної камери і плаває ланцюги з вивільненою горил. Коли вони отримують свободу, то уважно оглядають маленького гризуна і йдуть за ним з камери — вогняного гризуну.
Горілли живляться листям і фруктами, рідко їдять дрібних тварин.
Коли я створив маленький вогненний щур, то ризикував, бо ніколи раніше не пробував такого, але в моїй голові вже давно була ідея дати "жовсень" моєму полум'ю, тому я був упевнений у успіху, скажімо, відсотків на вісімдесят.
Криса повернеться тим же шляхом, яким я прийшов сюди і якщо горили підуть за нею, вони зможуть вибратися звідси.
( Тепер їм потрібно трохи удачі).
Коли я роблю добру справу, то продовжую йти далі. Коридори стають все ширше і ширяють, але чомусь мені не зустрічається жоден вартовий.
Зрештою, переді мною відкривається кінець тунелю і коли я виходжу, постає велике кругле приміщення з куполоподібним стелею завширшки понад 60 метрів та 80 - метровою.
Я бачу кількох людей у шкурах горил, що стоять на колінах навколо будівлі, схожої на вівтар в стилі інків, на вершині альтаря - старий з білим волоссям, а на жертовнику — тіло білої горили із розпоротим животом та кров’ю стікаючим на жертівник.
( Це цікаво, що вони виконують за цим ритуалом).
На стінах висять кілька туш без шкіри, одні свіжі та інші в стані глибокого розкладання.
Оскільки вони ще не помітили мене, я маю достатньо часу для того, щоб проаналізувати ситуацію.
В приміщення є кілька входив. Якщо я буду битися занадто довго, деякі зможуть в страху втекти, а переслідувати їх всіх по тунелю буде неможливо, мені потрібно вбити їх усіх одним ударом.
У даний момент у мене немає можливості застосувати широкомасштабну атаку, тому що я перебуваю під землею і не можу використовувати сонячне світло, як це було в царстві світлих ельфів, у мені є тільки один варіант - використати силу Бальтакка.
Я використовував лише маленькі трюки з цією силою, не ризикуючи занадто сильно, але думаю, що ситуація вимагає цього. Вивчаючи сили кристала, я попросив Амору допомогти мені. Вона дещо знає про закляття, які можна використовувати, запозичуючи силу божеств.
Вона сказала мені, що оскільки я володію прямою силою одного з них, я можу використовувати заклинання, не будучи навченим цієї гілки чаклунства, але Бальтакк зможе спробувати атакувати моє тіло, поки я це роблю. Вона сказала мені, що мій ліміт часу - одна секунда, всього лише секунду, перш ніж я буду поглинутий силою Бальтакка, ну або моє тіло вибухне. У будь-якому випадку, Бальтакк зможе просто відтворити моє тіло і забрати свій приз.
( Тому не ризикуйте секундою).
Коли я роздумую про це, старший чоловік на ім’я обряд навів руки всередину тіла горили і почав співати незрозумілі мені слова; ті, хто стоїть на колінах на землі, повторюють те саме, що й пісні.
(Думаю, час починати).
Я кидаю Сіґел, спис красиво змиває в повітря, а потім так само гарно летить до старого у центрі вівтаря і потрапляє йому прямо в груди.
"Аа АААAaАЯ"!
Старик кричить від болю, спис проходить крізь його тіло.
Решта поки просто стоять навколо, спостерігаючи за криками старого, але деякі з сидячих вскакують і дивляться на мене, що стоїть у проемії.
Я концентруюся, викликаючи силу Бальтакка в алмазі на моєму списе, яке знаходиться прямо у центрі всіх моїх ворогів, так само я активую силу руну, щоб збільшити мою регенерацію на випадок, якщо щось піде не так.
"БИТИ НЕЗВАЖНОГО ГОСПОДЯ!!", - закричав від болю і гніву ще живий старий.
Відчувши зв’язок з силою алмаза, я виношу слова заклинання.
"Я викликаю світло Бальтакка".
Не було ні сильного вибуху, ані крику болю, просто фіолетове світло покрила весь простір до стелі, під час цього маленького світла я відчув сильний біль у руці, і мені довелося збільшити енергію в своїй руні, щоб посилити зцілення.
Через секунду світло зник, як ніби його ніколи і не було, але наслідки були дуже явними, місце, повне життя, тепер було мовчазним, всі, хто був тут, стали простими скелетами на підлозі, більшість з них все ще стояли на колінах, що робило сцену ще більш тривожною, одна секунда, всього одну секунди зажадалася, щоб убити більше шестидесяти чоловік.
Але ціна виявилася високою, тепер я пронизував всю руку фіолетові вени, які намагалися захопити моє тіло, якщо б я використовував трохи більше енергії, то був би поглинутий Бальтакком.
"Ти, виродку... Ти заплатиш за це!"
Мої думки обриває голос.
Старик в центрі вівтаря ще живий, половина його тіла перетворилася на скелет, а друга половина виявилася захищена дивним білим світлом.
Коли я придивляюсь, то бачу на його грудях маленький амулет і саме він випромінює світло. На жаль, для старого талісман не було достатньо потужного захисту, щоб жити йому недовго.
"Наш бог подбає про тебе ...".
Ці слова мені не по собі.
Через кілька секунд старий помирає з посмішкою на обличчі.
Я простягаю руку, щоб повернути свій спис і піти, як раптом чую.
"О, ОААРРРЕС!!"
Звук досить гучний, щоб все навколо затремтіло, і з нізвідки, наче світж, який різко отримав фізичну форму, переді мною виникає величезна горила з місячним-білим хутром, зріст майже п'ятнадцять метрів.
"О, Боже!
Я чудово розумію, що переді мною інший бог. Іншого виходу очікувати було нерозумно.
