Йотунхейм
Крижаний велетень підійшов до трону короля Лафея і вклонився.
"Говорі", - наказав Лафей.
"Сір, я приніс новини з Асгарду", - сказав велетень. "Млай принц був вигнаний за непокору наказам батька".
Лафей усміхнувся.
"Значить Всеосяжець готовий навіть пожертвувати одним зі своїх синів, щоб уникнути тотальній війни, а що з Утгарда-Локі?" - запитав Лафей.
"Він відіслав геть усіх своїх підлеглих і чекає на самоті в своєму замку", - відповів велетень.
"Неважливо, чи може принц вбити Утгарда-Локі, він все одно буде убитий моїм легіоном", - усмішка не зходила з обличчя короля Лафея.
"Сір, якщо Утгарда-Локі вб'є принца, це принесе йому велику славу", - висловив свої побоювання велетень.
"Якщо принц помре від його рук, то тоді мій легіон вб'є Утгарда-Локі, в будь-якому випадку вони обидва помруть сьогодні", - жорстко відрізав Лафей.
"Король, ви як завжди праві. Сьогодні дійсно гарний день", - ще раз схилившись сказав крижаний велетень.
***
На жаль, саме в цей день принц Бальдр спричинив найбільше лиха для короля Лафея.
***
(Бальдр)
Армія крижаних гігантів рухається до нас з боку замерзлого моря, я бачу тисячі їх, які йдуть в акуратному строю, маршируючи так спокійно і організовано, вони зовсім не схожі на тих диких дурнців, з якими я воював раніше. На них немає зброї, вони озброєні списами та мечами.
Позаду пехотів - чотири крижаних титани двадцять п'ять метрів заввишки.
Я обережно поставив Амору на землю.
"Аморо, ти можеш вивести нас з Йотунгейма?"
"Ні, цей бородатий виродок викачав з мене всі енергію, бо боявся, що я втечу від нього".
Шанси не на нашому боці, я трохи втомився і втратив чутливість однієї руки під час бою, навіть якщо я зможу боротися з усією армією самотужки, то в якийсь момент я остаточно устану, і вони візьмуть мене кількістю.
"Ми можемо спробувати сховатися в якійсь горі чи печері", - пропонує Амора.
Ідея Амори була хороша, ми можемо сховатися поки вона не відновить свої сили і телепортуватися кудись, проблема в тому, що це не чужа планета, а рідний світ крижаних велетнів.
"Це їхня планета, я сумніваюся, що ми зможемо знайти безпечне місце", - відповідаю я їй.
"Так ми будемо битися?", - запитує мене дівчина.
Я бачу страх на її обличчі, я знаю, що вона спробує битися на моєму боці, якщо я цього захочу.
"Ще не час помирати", - кажу я
"Що ж нам робити?", - питає Амора, з надією дивлячись на мене.
Я дивлюся на маленьке сонце, яке я створив у битві з Утгарда-Локі.
Після моєї атаки воно все ще ширяє в небі і підтримує само себе. Я змушую його зменшитися в розмірах від одного метра до двадцяти сантиметрів і злетіти у мою руку.
Зірки створюються у рівновазі. Як тільки температура досягає мільйонів градусів, у центрі протозірки відбувається перша термоядерна реакція. Два ядра водню долають бар’єр кулоновів і сполучаються, утворюючи ядро гелію. Тоді інші два ядра, а потім інші... доки ланцюгова реакція не збільшить всю область, в якій температура дозволяє водень синтезувати гелій... Коли водень майже викопаний, мертва зірка має лише три шляхи: вона може стати білим карликом, маленькою вмираючою зіркою. Вона також може стати нейтронною зіркою. Або вона може перетворитися на чорну діру.
Що визначає, яким шляхом помре зірка? Це її розмір. У мене немає можливості зробити що-небудь з цього, ну не у вселенському масштабі вже точно.
(А що, коли я спробую влаштувати подію меншого розміру).
Звичайно, це абсолютно суперечить законам фізики, але такі ж і мої сили.
"Бальдр, що ти задумав?" - раптово запитала Амора.
"Звідки ти знаєш, що я щось задумую?", - запитую я замість відповіді.
"У тебе було таке ж обличчя, коли ми накопали твою першу руну в тілі", - відповіла вона.
"У мене є ідея. Якщо вона спрацює, то нанесе великий урон планети", - кажу я, дивлячись на її обличчя.
"Яка різниця? У нас є лише кілька хвилин до прибуття армії! Треба спробувати або ми все одно помремо", - каже вона мені.
Як завжди, жорстока до своїх ворогів. Але вона права, чому я повинен турбуватися про шкоду.
Я не збираюся витрачати своє життя на занепокоєння про те, що якийсь ідіот спробує викрасти когось, хто мені подобається, тому необхідно повідомлення, послання у всі дев'ять королів.
Я дивлюся на свою маленьку зірку, план полягає в тому, щоб сформувати міні-нейтронну зірку.
"Аморо, ти можеш створити навколо мене магічний щит? Просто щоб зупинити поширення тепла від мене", - запитав я.
Вона занадто слабка для планетарної телепортації, але може бути вона зможе створити щит.
"Так, але поквапся, це зовсім ненадовго", - відповіла вона.
Потім вона відходить від мене на кілька кроків, витягає руки і вимовляє декілька слів дивною мовою, і через мить навколо мене з'являється зелене коло завширшки три метри.
Не гаючи часу, я концентрую свою увагу на маленькому сонечку в моїй руці, змушую його поглинути всі хімічні елементи навколо мене і помістити їх у своє ядро.
Я на самому початку процесу, але в мене вже закінчується енергія, тому я використовую руни, щоб збільшити свою силу, проте це ненадовго, оскільки я вирівнював багато енергії у попередньому бою.
Тепер у мене більше контролю над сонцем, воно знаходиться в повному рівновазі і мені потрібно його порушити.
Я змушую сонце спалити весь водень у своєму ядрі, природно, гелій перетворюється в більш важкі елементи, виділяючи навколо себе стільки тепла, що магічний щит починає розсипатися.
"Бальдр, я довго не протримаюся".
Перетворюваний гелій збирається прямо в центрі сонця, і я в одному крокі від завершення формування нейтронної зірки.
Я на мить опускаю погляд на своє тіло. Мій одяг згорів, по всьому тілу розливається золотисте сяйво, руни на грудях і руці світяться блакитним світлом, а я сам ширю за кілька сантиметрів від землі.
Армія крижаних велетнів лежить приблизно за 100 метрів від скелі.
"Біжи як можна далі", - кричу я їй.
