Минуло понад сто років відтоді, як я почав працювати з Аморою. Ви думаєте, це великий термін? Але для мене це як місяці, я дійсно думав, що не зможу звикнути до руху часу як асгардець, але, може бути, це через час, який я провів, блукаючи у темряві перед реінкарнацією, або тому що Асґард здається нерухомим в часі, мені здається, ніби це місяці.
Моя зовнішність майже не змінилася. Зараз мені на вигляд двадцять п'ять, мій зріст 1,90 м, я на сантиметр нижче Тора. До плеча я залишав зап’ястками у стилі вікінгів.
Я почав відрощувати гарну бороду в тому ж стилі, щоб відповідати. На жаль, це не дуже сподобалося прекрасній Аморе, і вона кілька разів попросив мене прибрати її, втратила терпіння та наклала на мене закляття, щоб у мене не було волосся на обличчі. Стосунки між мною і нею, скажімо так, вони складалися дуже важко, але з часом, коли їй почали говорити компліменти про її красу та магічні здібності, вона почала розвивати впевненість в собі.
Я дуже хвилювався, що станеться, коли вона зустріне Тора. Спочатку він також був зачарований красою.
Спочатку їй сподобалось таке зацікавлення, але тільки тоді вона зрозуміла, що Тор ставиться до жінок як до простих речей і після цього почала віддалятися від нього.
Хоча він багато років намагався підійти до неї, вона втратила терпіння і наклала на нього чари обману, які змушують його приваблювати чоловіків, але не жінок.
Було дуже весело бачити, як мій брат уникає вечірок і будь-яких громадських місць, мені довелося попросити її зняти чари, через два тижні, звичайно.
Що стосується моїх батьків, то один зайнятий так, як я ніколи не бачив з моменту мого народження.
Крижані велетні поводяться дивно, адже дехто з них покинув своє царство і переховується в інших місцях.
Мій батько намагався розв'язати це питання дипломатичним шляхом.
Їхній король заявляє, що ці велетні вважаються бунтівниками і не слухаються наказу Ніфлхайма.
Моя мама, як завжди, втілення світу і розуму.
Я думав, що вона буде проти переїзду Амори до палацу, але вона була дуже рада, тепер у них майже стосунки, як в матері з дочкою.
Я дуже хотів знати, чому так і запитав.
Вона відповіла, що рада мати подругу, бо на відміну від Тора і Локі у мене немає товаришів.
Саме так і було до того, як я зустрів Амору.
***
А зараз я сиджу в кріслі, схожому на зубну, тільки більш футуристичну, мої руки, ноги, тулуб і голова прикріплені до нього металевими обручками.
"Ти готовий почати?" - запитала Амора, стоячи поруч зі мною. Вона була одягнена в облеглий зелений костюм, демонструючий всі вигини її тіла, тепер у неї було тіло двадцятип'ятирічної жінки, якщо я колись говорив, що її посмішка може почати війну, то її тіло може змусити будь-якого чоловіка стати його рабом.
(Чому я говорю, як головний герой китайського роману?)
"Ми можемо починати".
Амора натискає на голографічний екран перед собою. Незабаром з стелі до моєї грудей починає спускатися механічна рука.
Я готовий виграти на своєму тілі головну руну, тому і застряг в цьому кріслі. Будь-яке невірне рух - і вся робота піде прахом.
Механічна рука наблизилася до моєї грудей прямо в місці розташування серця, чорна голка почала входити у шкіру, вимальовуючи руну, чорнила використовувались блискучі срібні матеріали з магічних матеріалів зачарованих магією.
На їх створення пішло п'ятдесят років, а на виготовлення потрібної кількості - ще двадцять 5.
Через годину руна на моїй грудях була готова, вона виглядала як два знака нескінченності, розташовані один над одним, з кількома маленькими рами всередині.
Я відчуваю зв'язок з нею у своїй душі, тепер я можу перетворювати магічну енергію в божественну і навпаки за своїм бажанням, а також активувати інші адаптовані руни однією думкою.
Чую полегшене зітхання Амори поруч.
"Здається, все вийшло. Я не бачила жодних змін у твоїх життєвих показниках, думаю, в нас все вийшло", каже вона.
"Так, це був успіх. Як щодо наступного?"
"Ти впевнений в цьому? Чому б не зачекати кілька днів, щоб побачити як відреагує первісна руна?"
"Можеш не хвилюватися так сильно за мене. Я впевнений, що все буде добре, і я не хочу залишатися за цим столом довше, ніж потрібно".
"Як хочеш. Але якщо я помічу якісь зміни, то відразу припиню".
Механічна рука починає рухатись до моєї лівої руки і на плечі малює нову адаптовану руну, я встиг створити іншу лінію після головної, ручки, яку я використовував як еталонний уруз.
Її початкове значення - бик. Вона уособлює силу і життєву енергію, але не тільки в фізичному сенсі, а й у всіх сенсах більш широко. Адаптована руна, яку я створив буде всилювати будь-яку здатність, яка мені потрібна.
Незабаром руна успішно завершена.
Як і у випадку першої, я відчуваю, що вона пов'язана з моєю душею та готова активуватись однією лише думкою.
"Схоже, ще один успіх, фея".
"Я ж просила тебе не називати мене феєю, це занадто банально".
"Я також просив тебе називати мене тільки по імені. Що стосується прозвищ, то вони мені дуже не підходять, а тепер підніми мене з цього проклятого крісла".
Вона підходить до мене, але зупиняється на півдорозі, наче у неї з'явилася ідея.
"Бальдр".
Коли вона називає моє ім'я, я відчуваю жахливе відчуття і водночас починаю пітніти.
"Так?"
"Ти не можеш поворухнутися, чи не так?"
Вона надіває мене однією зі своїх чудових диявольських усмішок і починає йти до мене. Коли вона доходить до передньої частини мого крісла, вона говорить.
"Тепер тобі від мене не відвернутися..."
Вона забирається на стілець і сідає до мене на коліна, я не можу поворухнутися, не те щоб вона мені не подобалася, але ми ще не зробили останній крок, ми все ще знаходимось в стані холодної війни.
Биймося за того, хто здасться першим і візьме верх. Не помиляйтеся, любов - це війна.
(Чортова левиця. Вона збирається мене з'їсти)
Коли вона вже збиралася мене поцілувати... роздався звук.
Тук-Тук
"Заходьте".
Я відповідаю так швидко, як тільки можу, завдяки богів за своє спасіння.
Локи входить в мою кімнату.
"Брат..."
