Червоточини відкривали синхронно по всьому світу.
Глибоко в океані гігантський коготь, покритий товстим панциром, з'явився із темно-синій тріщини, розбалутив морську воду у мутну житжу.
У горах і стародавніх лісах, які були глухими, розщеплювалися уламки землі.
У самому серці пустелі хвиля розжареного марева розсіюється під напором повітряних потоків з тріщин, обнаживши масивний силует позаду.
Один за одним кайдзою виповзали з розломів; найменший із них становив щонайменше 100 метрів завдовжки, нагадуючи рухомі гори тіла.
Вони ламали автостради, встромлялися у будинки і змітали автомобілі.
Паника поширювалася по планеті, наче чума.
Місцеві уряди використовували всі доступні засоби: ракети, артилерію, винищувачі та навіть ядерну зброю.
Кадри ударів цього озброєння по кайдзю і після них вибухи транслювалися по всій земній кулі.
Але навіть коли язики полум’я вщухли, велетенські створіння продовжили свій наступ: на панцирах цих тварин залишилися лише сліди гарії, які не сповільнювали їх посту.
Ядерні заряди не мали жодного ефекту; ударні хвилі просто розсіювалися біополами на їхніх зовнішніх покривах.
У цей самий момент екрани по всьому світу одночасно перейшли на одну і ту ж трансляцію.
На ній з’явилася фігура у срібній масці — висока, підсмажена і вкрита довгим чорним плащем.
Він стояв на вершині циклопічних руин, у порівнянні з шаленою силою мегаполіса.
Його голос, пропущений через синтезатор з металевими нотками, чітко доносився до кожного глядача:
- Я контролюю все це. Це я випустив цих кайдзю. Я даю вам останній шанс - зігніть зброю, підкоріться мені і, можливо, я пощаджу ваші життя.
Завершивши фразу, він витримав короткий паузу, і крізь прорізи маски його погляд став льодяніше-осічний:
— Інакше ваш світ буде спустошений. Навіть не намагайтеся чинити опір, бо вам це не під силу. У цьому світі бог - це я.
Картинка перейшла на площу в невеликій державі, де десятки тисяч людей протестували, розмахуючи прапорами і скандовуючи гасло опору.
Вони намагалися заразити свою країну по всьому світу, закликаючи згуртуватися заради боротьби зі спільним ворогом.
У кадрі знову з’явилася фігура в масці, що ширяє високо у небі.
Він підняв руку з легкою усмішкою на губах і звів разом великий та середній пальці.
Щелк!
Сухий клацання пальців лущим розірвав тишу.
У той же момент голови майже десять тисяч протестуючих, які вигукували лозунги, синхронно підірвалися і їхні безжиттєві тіла впали об землю.
На секунду повітря застигло в труні мовчазним мовчанням, після чого з-за кадру донеслися істошні крики жаху, що прокотилися по всіх кутках, де стежили за прямим ефіром.
Кожен, хто спостерігав цю сцену, затремтів від первісного страху.
Десятки тисяч людей, що пережили таку жахливу смерть, постійно прокручуються в їхній свідомості і паралізували нервову систему.
Людина в масці опустила руку, зберігаючи невгасимий погляд:
— Хто ще хоче спробувати?
Відповідь була мовчанням. Голоси, які ще недавно обговорювали загальну угоду заради опору, в той же момент смолували назавжди.
Він височів над руїнами, наче божество; вилетів футуристичним транспортним шляхом, і силует незнайомця без кінця розтанув у повітрі.
...
Тим часом над базою Тихоокеанського кордону неквапливо знижувався транспортний транспортник футуристичних видів.
Він не подавав сигналів агресії і не розмахував стулки збройних відсіків; він просто завис у віддалі.
Старк стояв на перехідному містку, дивлячись знизу вгору на наближення борт, але наказу про напад не давав.
Миттєвість через шлюз корабля розкрилася, і назовні впала фігура, крок за кроком ступаючи прямо по порожньому.
Він не випускав механічних приладів і не отримував коливань енергії, а повільно спускався по повітрі, ніби ступав на невидимі сходи.
Він зупинився прямо над мостом, дивлячись на присутніх зверху вниз. Його погляд проснувся по реінкарнаторах і мисливцях, нарешті зафіксований на Старку, і його губами розплилася неквапом усмішка:
— Стерку, ти ж не очікував такого повороту, правда? Тоді ти навідріз відмовився передати мені технології своїх міхів, а тепер я володію силою, яку твій розум навіть не здатний уявити.
- Твої хвалькі технології міхів в моїх очах - не більш ніж дитячі погрімки. У свій час ти не цінував даний мною шанс, так що тепер ти і твоя країна назавжди позбавлені можливості піднятися до божественності та отримати безсмертя.
Він поклав руки за спину з поставкою божества, що оглядає свої володіння, а в його погляді сквозіло поблажливе милосердя:
— Реінкарнатори і мисливці, якщо ви добровільно присягнете мені на вірність, я відкрию вам дорогу до величчя та багатства цього світу, а також дарую вічне життя.
На містку зависла тиша. Реінкарнатори переглянулися між собою: в одних затрималися губи, інші демонстрактивно відвернулись, а третина з них опустили голови і ледве стрибаючи дрібну тремтіння у плечах.
Більшість присутніх були в захваті від цих гіпертрофірових пафосних промов, але ніхто не наважувався розгулюватися вголос.
Зрештою, Імператор все ще тут. Вони самі поки не сміються, так з якого стати мені першого покотитися зі сміху?
Очевидно, людина в масці не знайшла справжніх підпіллях змін у її обличчях. Він і далі самозадоволено дивився на присутніх, дивлячись на їхні роздратуючі плечі та щиро покладаючись на те, що вони здригаються від страху.
Самозадоволення сама собою наповзла на його обличчя.
Мо У стояла в перших рядах натовпу, і її довгі серебристо-білі волосся мірно похитували під поривами морського бризу.
Вона зміряла очі цій зарозумілій фігурі, слухала його твердження про підхоплення до божественності і вічного життя, після чого злегка схилила голову набік.
Потім вона підняла руку і недбало клацнула пальцями.
Ніхто не впав мертвий, кров не виринула фонтаном і ніхто не загинув.
Але кожен, хто був присутній синхронно задирав голову до небес.
Колосальна тінь повільно покривала небозвод.
Серебристо-білий прапорман відключив режим невидимості, нагадуючи паруючий в небі сповідлинський архіпелаг. Його корпус завдовжки тридцять тисяч метрів затумив сонце, і він став подібний до цілого континенту у верхніх шарах атмосфери.
Люки в дні корабля розбіглися один за одним, наче циклопічна паща, випускаючи на волю дрімалих всередині бойових левіафанів і міхи.
Один за одним бойові монстри випадали з шахт, розправляючи драконячі крила прямо в повітрі.
Махи кинулися слідом за ними в ідеальній, стрімкій стріці.
Не звертаючи швидкості і не збиваючись у зграях, дзвенія миттєво перелетілася по індивідуальних траєкторії — пряміку до кайдзи, що сіяли хаос по всій планеті.
Кайдзю, що ламали черговий мегаполіс, спостерігали за наближенням загрози, вкинули морди і потроїлися уранці.
Але перш ніж вони встигли зробити хоч щось, бойові монстри впали на них, придавши своїми нефілім тушами до землі; кігті левіяфанів з хрустким встромилися у стулки тварюків, вивертаючи їх на спину.
Потім вони почали систематично їсти їх живцем.
Тим часом Мехи описували дуги в небі, взявши у перехресті прицілів тих, хто намагався втекти від них. Лазерні промені та шкварки ракет прочорнили довгі інверсионові сліди, створюючи одну за одною цілі.
Монолітна броня кайдзю рвалася наче паперова під натиском Боєвих Звірей і хутра, позбавляючи монстр найменшого шансу на опір.
Біля циклопічних бойових монстрів масивні туші кайдзою виглядали безпорадними, наче немовлята.
Бойові левіафани, виведені « Апокаліпсисом» до цього моменту, сягали майже тисячі метрів завдовжки і мали силу на рівні Боївого Святого.
Протистояння з кайдзою, які нагадували немилих малят, переросло в чисту атаку зі зменшенням розміру.
Відчувши загибель кайдзю по всьому світу, людина в масці застиг, і його тріумфальна посмішка миттєво застила на обличчі.
Він скинув погляд на сповідинський прапорман, який заснув горизонт, на розлітаючих бойових монстрів і хутра, а потім опустив очі на обличчя внизу, що глянули на нього в упор. Його погляд поліпшив жорстокість.
Його погляд фокусувався на Мо У, і він вперше по-справжньому вдивився у цю срібнолосу дівчинку.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira