Час текло як вода, вислизаючи тихо і непомітно.
Коли танцуюча Чернільниця спустилася з арени Межзіркова Великої Арені, її обличчя нескладно в собі спокій і урочистість, якими вона ніколи раніше не мала.
Це була аура, яку вона відточила місяць; в очах Танцюючої Чернільниці вона просто складалась домінуванням.
Один місяць, тридцять днів — ні довго, ані коротко.
Але для танцюючої Чернільниці цей місяць майже заповнив усі порожнечі з моменту її прибуття в світ.
Щоранку вона закінчувала обмін кров'ю в кімнаті Су Лі, це тепле, дотикне відчуття стало найсприятливішим напоїм, який вона пила після пробудження.
Вранці вона ходила в магазин молочного чаю за ситою, щедрою порцією.
Опівдні вона проводила один або два бою на арені Межзірної Великої Арені, починаючи з третього до сьомого рівня, від первісних важких схваток до легкості, якою вона володіє сьогодні.
Увечері вона згорнулася калачиком на дивані Лін Сяовань, тримаючи молочний чай, що відчула зміни всередині свого тіла.
І ці зміни накопичувалися зі швидкістю, яка навіть її сама дивувала.
Сила вже була схожа на Великого Імператора сьомого рівня.
Ця швидкість була достатньою, щоб перевернути сприйняття всіх в Межзірській Великій Арені.
Ті, хто колись сумнівався в ній, і ті, які таємно ставили на її програші, тепер автоматично розчищали шлях кожен раз, коли бачили її вхід до Межзірдної Великої Арені.
Аналітики, які колись думали, що свою першу битву вона виграла лише завдяки успіху, тепер почали багато разів вивчати записи кожного її битви, намагаючись знайти закономірність її росту, але їх висновок майже завжди був тією ж пропозицією.
"Неможливо знайти верхню межу."
Чорниня, що танцювала, також відчувала це; вона могла чітко розуміти, як її тіло вже адаптувалося до бойового ритму цієї сцени.
Її контроль над законами простору став настільки уточним, що вона могла розсіювати силу законів.
Але вона також знала, що стає важко знайти противників у Межзірській Великій Арені, здатні знищити її.
Великі Імператори, що стоять вище сьомого рівня, не будуть легко діяти; більшість цих могутніх створінь приховані в глибинах галактики, байдужі до слави або багатства.
Якщо вона продовжить залишатися тут, швидкість її прогресу буде ставати все повільніше і повільнішою, поки не наблизиться до стагнації.
А їй потрібно було саме відчуття, коли тебе штовхають до межі, те почуття, яке може змусити Перстень Дхарми обертатися шалено, а G-вірус постійно еволюціонувати, чого не можна замінити м'яким заколюванням.
- Час повертатися.
Вона прошепотіла собі під ніс, наче звертаючись до молочного чаю в руці або, можливо, до самого повітря.
Тим часом Лі Цзихуан також стояв у зоні відпочинку Межзірної Великої Арені, дивлячись на свої останні дані про битви.
Бойовий Святий дев'ятого рівня, всього в одному крокі від Великого Імператора.
Минуло багато часу з тих пір, як він так чітко відчув існування вузького місця.
Він знав, що для цього потрібно було не нових битв, а національного добробуту.
Тільки - но він повернеться на землю, якою керує, і возз’єднається з глибоко вкоріненою павутиною добробуту Імперії Яньхуан, то зможе перейти цей поріг.
Інакше, навіть якщо він проведе тут ще сотню боїв, йому буде важко дійсно перешгнути поріг Великого Імператора.
Він відвернув погляд і подивився в сторону віддаленого залу, який все ще гудів людьми; його фіолетові очі відображають вогні, спокійні, але несуть слід прозріння.
На четвертому поверсі квартири Байлан, у цьому таємному та незабутньому просторі, Танцююча Чернільниця вже прийняла свою справжню форму.
Серебристо-білий гігантська тварина присів на порожній землі, дванадцять пар драконів складені по боках, як сплячої срібною горі.
Її дихання було гладким і довгим, а дев'ять хвостивних лізтями-періями, тихо розтягнуті позаду неї, наче сірбристо-білий віялоподібна завіса.
Її тіло генетичні фрагменти Су Лі були зібрані, очікуючи, коли вона ініціює наступний раунд Мутації.
Ці стародавні сили з гігантського осинога катастрофи повільно просочувалися в її родовід, і це був лише останній крок керівництва, щоб повністю зробити їх своїми.
Вона заплющила очі, і кривавий туман почав підніматися навколо її тіла, занурюючи весь простір темно-червоним кольором.
Вона була готова злити докупи ці генетичні фрагменти і додати ще один козир у свою еволюцію.
Біля входу в квартиру Байлан Юе Льонь стояла зовні двері, довгий час вагаючись, перш ніж простягнути руку, щоб м'яко штовхнути її.
Вона була одягнена в той серебристо-білий бойовий костюм, її кроки були дуже тихими, ніби вона боялася потребувати щось.
Як тільки вона увійшла, вона побачила Тисячу Ліц, яка сиділа на дивані в холлі, тримаючи чашку чаю у руці і подивилась на неї мирним поглядом.
У тих срібних очах не було вбивства, але вони несли силу, яка залякала хребет.
- Що ти тут робиш?
Голос тисяч Ліц був ніжним, але неможливо було сказати, який у неї зараз настрій.
Юе Лянь відповіла чесно:
— Я прийшла знайти Танцуючу Чернильницю. Вона пообіцяла дозволити мені йти за нею.
Тисячі років Лиц зробила ковток чаю і поставила чашку.
— Ти можеш слідувати за нею. Але ти повинна пам'ятати дві речі. По-перше, не володій жодних неналежних думок про неї. По-друге, не імій ніяких непристойних думок про Су Лі теж.
Її тон залишався ніжним, але ніс вагу, яку не можна було ігнорувати.
- Вони обидві мої.
Спочатку Юе Лянь трохи покаталась, і вона опустила голову.
— Поняла.
Вона не запитала чому, і не стала сперечатися.
Як і Великий Імператор третього порядку, вона розуміла коли говорити, а коли мовчати.
Тисячі років Лиц була задоволена її відповіддю і м'яко помахнула рукою.
— Иди. Вона на четвертому поверсі, проходить Мутацію, так що не тривожся її.
Юе Лень кивнула і повернулася до сходів. Її кроки були твердими, але серце було не таким спокійним, як здавалося на поверхні.
Коли вона тільки проходила через хол, вона побачила двох чоловіків, що грали в шахи; один з них був чоловіком середніх років, чия аура була наче безнадія.
Інший молодий чоловік був оточений аурою часу, наче той, хто пережив незліченні реінкарнації.
Там також була мініатюрна жінка, що пригорнулася до вікна і читала книгу; вона просто повернула голову, щоб подивитися на неї, і Юе Лянь відчула, як її сила законів злегка застигла, немов доторкнувшись якою-небудь м'ятою, але невидимою сили.
Там також була маленька лолі нижче росту, ніж Танцуюча Чернільниця, і невелика лоли вище ростом, аніж танця Чорниня; вона не могла бачити крізь будь-яку з них ні найменшого чином, відчуття, якого вона ніколи раніше не зустрічала.
Вона не могла бути впевнена, який це рівень, але знала, що ніхто з них не слабшає її.
Юе Лень мовчки відвела погляд і прискорила крок трохи.
Вона відчувала себе так, ніби увійшла у світ, в який їй не слід було ступати.
Усі в цьому квартирі Байлан не були звичайними людьми.
Вона навіть почала підозрювати, чи живуть тут взагалі всі могутні істоти у всьому всесвіті.
Вона ніжно стиснула драбини, і думка промайнулась у її голові.
- Хто така танцуюча Чернільниця?
Щоб мати стільки могутніх істот, що живуть навколо неї, і щоб Володарка встановлювала для неї межі.
Але вона не стала думати про це, бо знала, що деякі питання не для того, щоб вона задавала їх.
Вона просто тихо піднялася по сходах, добралася до четвертого поверху, зупинилась перед зачиненими дверима, а потім притулилася до стіни, спокійно чекаючи.
Чекаючи, коли ця серебристо-біла фігура знову з'явиться перед нею після завершення Мутації.
...
Новий образ Саорі — домінування, яке починається
Ні Цзин: Чорні шовкові панчохи і короткі черевики, мабуть, супер смердючі, не ппитайте мене, звідки я знаю ( he ❖ ▫
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira