Наступного ранку корабель приземлився в космопорту Межзірченої Гільдії.
Чорнильниця танцювала з корабля, її маленьке обличчя було сповнене хвилюванням.
Вона тримала в руках велику купу інгредієнтів, які Залізна Гора звунув їй у обійми.
Зоряні кристалічні картоплини, Срібні лусчасті гриби і кілька пляшок соусу-приправи, збережених особливим способом.
Залізниця, що стояла біля дверей кабіни, тужила за тим, як інгредієнти забирають танцуючу Чернільницю. Він хотів щось сказати, але вагався, в кінцевому підсумку не наважуючись попросити їх назад.
— Эм... Наступного разу, коли у тебе буде місія, знову знайди мене.
Він гукнув видачуючої спину Танцююча Чернільниці.
- Я пригощу тебе чимось більш смачним!
Чорниня, що танцює, не обернулася і просто знехтувала рукою.
Залізниця Гора дивився, як вона йде, і важко зітхнув, немов скинув з плечей величезний вантаж. Один товариш, що стояв поруч, не стримався від спокійного запитання.
— Капитан, ты... Серйозно сказав те, що тільки що?
Залізниця Гора помовчав мить.
- Думаєш, у нас є право відмовитися?
Зал Межзірної Гільдії був так само оживлений, як і завжди.
Троє з них підійшли до зупинки реєстрації, де він все ще чергував.
Коли він побачив, що танцююча Чернильниця повернулась, його очі були вражені.
- Місію завершено? Так скоро?
Чернильниця, що танцювала, кивнула і поклала жетон місії на стоянку.
- Зоряна Бездна, Гігантський Хробак убитий.
Молодий чоловік захоплено подивився вниз на жетон місії, потім вгору на молоде обличчя Танцуючої Чернільниці, з важко довіряючи своїм очам.
- Це завдання ранги А, Зоряна Бездна, Гігантський Хробак... Ви впевнені, що виконали його?
Чернильниця, що танцює, нічого не сказала. Вона розвернулась і пішла до відкритого простору в центрі залу, підняла руку і витягнула Зоряну Бездну, гігантського Черв'яса з свого особистого просторового сховища.
Весь зал миттєво занурився в тишу.
Мисливці, клієнти знімають матеріали та адміністратори - всі одночасно припинили свої справи.
У величезному залі залишилося лише важке дихання.
Гігантський Черв’як лежав на краю центрального Холу Межзірованої Ґільдії, як і гора, займаючи її майже половину простору.
Його зоряний панцир мерехтів темним блиском під світлом ламп, ніби відбиває на собі шматок нічного неба.
Ручка в руках молодого чоловіка впала на підлогу зі звуком, але він навіть цього не помітив.
Його рот затулявся, очі ледь не вилізли з орбіт.
— Э-це...
Чернильниця, що танцювала, плескала в долоні і струхувала пилку.
- Місію виконано, можете зробити плату.
Нарешті молодий чоловік прийшов в себе і поспішно опустив голову, щоб попрацювати з системою, вводячи номер місії та підтверджену інформацію. Він був схвильований і кілька разів ледве не натиснув не ті кнопки.
Миттєвість після цього прозвучало системне повідомлення.
- Підтверджено виконання місії. Нагорода в п'ятдесят мільйонів Зоряних Монет перекладена на ваш рахунок.
Він підняв погляд на Танцуючу Чернильницю очима, сповнені благоговіння і недовіри, його голос був настільки тихим, ніби він боявся когось розбудити.
- Вітаю... Місію виконано.
Чорниця, що танцює, кивнула і повернулася до виходу, її кроки були легкими, наче вона щойно закінчила тривіальні справи.
— Ходімо, вип'ємо молочного чаю, я пригощаю.
Чернильниця, що танцювала, з захопленням помахала рукою і повною бойовою силою.
Су Лі пішла за нею, а Лі Цзихуан пішов ззаду мовчки дивлячись в спину Танцюючої Чернільниці.
До полудня троє повернулися на вілу Лін Сяовань.
Лін Сяван не було вдома; на столі у вітальні залишилася записка.
— У мене сьогодні вечеря поза домом, не чекайте. У холодильнику є їжа.
Чернільниця, що танцювала, відклала записку і увійшла на кухню.
Холодильник дійсно був забитий різними складниками. Чернильниця, що танцювала, випадково дістала деякі з них і кинула в каструлю кип’ятитися, поїла до напівситочності. Потім відкрила програму для доставки їжі 30 чашок молока різних смаків одним махом.
Потім вона повернулася калачиком на дивані у вітальні, пила, поки не сп'яніла. Лише глибокої ночі вона встала, задоволено потягнувшись.
Коли Су Лі пила молочний чай, вона непомітно завершила обмін кров’ю.
Вона пробула недовго, просто поглянула на Танцуючу Чернільницю, а потім розвернулась і пішла в ніч.
Провівши так довго далеко, треба було вертатися додому відзначитися.
Чорниця, що танцювала, лежала одна на ліжку і мала маленький здутий живіт.
Солодкість молочного чаю змила післяпитку крові, дозволивши їй поринути в рідкісне відчуття розслабленості.
З бігом часу місячне світло проникало через щілини у вікнах, які простягалися на дерев’яну підлогу неглибоких срібних смуг.
Чернільниця, що танцювала вже дрімала, але на той момент клацнув замок дверей — повернулася Лін Сяовань.
Вона увійшла захитаючись, її щітки розфарбувалися; очевидно, вона випила досить багато.
Вона сонно протікала очі, пройшла прямо в кімнату Танцуючої Чернільниці, скинула туфлі, переодягнулася у білу нічну сорочку-кімосло, а потім пірнула на ліжко.
Вона ледь не врізалась у Танцуючу Чернільницю, але, на щастя, та була проворною і перекотилася через ліжко, ухиляючись від нищівної ваги.
У цей момент Лін Сяван лежала поряд з Танцюючою Чернільницею, дихаючи рівно, визираючись так, ніби заснула.
Тіло Танцуючої Чернільниці на ліжку напружилося. Тільки вона збиралася зрушитися, як дихання людини поруч раптово перервалося, а потім вона відчула збоку м'яке, тепле дотик до своєї руки.
Чернільниця, що танцювала, повернула голову і побачила дев'ять сніжно-білих хвостів з нічної сорочки Лін Сяовань, м"які гойдаються в місячному світлі.
Вони були пухнасті і вистоювали слабкий, чистий аромат.
Чернильниця, що танцювала, була приголомшена.
Ці дев'ять хвостиків, наче живі, безшумно торкалися її руки, прослідковували вгору вздовж рук, а кінчики хвоста ніжно потекло про його підборіддя, залишаючи відчуття м'якості і тепла.
Її погляд впав на шию Лін Сявань - білосніжну, струнку і мерехтять слабким блиском у місячному світлі, де можна було чітко побачити блідо-блакиті вени, які злегка пульсують під шкірою.
Ця могутня аура родоводи, як витончене вино, беззвучно прокралася в її ніздрі.
Горло Танцуючої Чернільниці мимовільно дёрнулося.
Вона чудово знала, що це маскування тисячі Лісців, який навмисно зваблює її, і що цей укус може означати точку неврвату.
Але спокуса генеалогічної лінії була занадто сильною, наче непереборний сон.
Вона сковтнула слину і прошепотіла:
- Лише один укус, я точно не буду жаліти.
Потім вона осідала Лін Сявань, нахилилася, обережно прибрала довге волосся, розсипані по її плечу, піднесла свій маленький рот до шиї і ніжно вкусила.
Тепла кров хлинула в рот, неся солодкість і ситність, яких вона ніколи раніше не відчувала, немов вона пила вишукано винне вино з зірок.
Вона заплющила очі і видала задовільний стогін.
Звук був дуже тихим, але виключно парним у спокійній кімнаті.
Лін Сяовань не відкрила очей, її дихання залишалося гладким і розміреним.
Але дев'ять сніжних ібільних хвостах тихо шевнулися, м"яко обвивши талію Танцуючої Чернільниці, немов не бажаючи, щоб вона зупинилась.
Місячне світло пролилося ззовні, коли люди обнімалися на двох.
Дев'ять сніжно-білих хвостив повільно зійшлися всередину, м"яко заключивши мініатюрну фігуру в свої обійми.
А танцююча Чернільниця, продовжуючи жадібно пити кров, залишалася в незнанні.
...
Дізнайся по спині, вгадай хто я — --підглянь украдкою; якщо не знаєш, всіх звільню назад бути пакетами крові! ◯ ✔
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira