Острівна нація, узбережжя.
У відкритому морі в глухий ніч рибальський корабель проминув.
На обличчях робітників на палубі були захоплені усмішками, вони ловили не звичайну рибу, а дельфінів.
Один за одним дельфіни переправлялися в трюм і підвішувалися догори ногами на промислових ланцюгах, де робітники почали їх розділяти.
Кров дельфінів капала по ланцюгах, і на поверхні моря вони розносять слабкий червоний відтінок.
Раптом бурхливе море втихомирилося.
Це було не те спокій, коли вітер затихає і стихають хвилі, а мертва тиша; всі риби одночасно перестали плавати, потім у паніці кинулися в висипку.
Ніби якась жахлива істота наближається до них.
Люди на кораблі підійшли до борту подивитися вдалі; моторошне синє сяйво зійшло з дна моря, роблячи чорнильно-черну поверхню схожої на привида.
Снігові промені поширилися здалека, до того ж човен досяг дна.
Коли це світло дійсно було під їхніми ногами, всі ахнули.
Це було не світло, а енергія від спини гігантської звірини.
Велика спина прошвартувала повз корабельний день, і все рибальське судно сильно затрясло, наче воно налетіло на риф.
Жах і крики рознеслися над морем.
Після того як синє світло зникло далеко, рибальське судно вже опустилося на дно моря.
Прибережне місто острівної нації, опівночі.
Пронизливі сирени раптово прогрімалися по всьому місті; усіх вирвало з сну, люди приголомшено втупилися у вікна.
Потім будинки сильно задрижали.
Дехто впав на землю, дехто отримав поранення від розбитих шаф і деякі втекли зі своїх кімнат, притиснувши до себе дітей.
Всі вони одночасно підійшли до своїх вікон і подивилися на берегову лінію, а тоді побачили сцену, яку ніколи не забудуть.
Ґодзіла.
Ґодзіла, розміром понад 100 метрів, вже ступила на берег.
Вона стала сильнішою, ніж була п'ять років тому. Її луска стала товстішою, а спинні плавці - гостріше.
Особливо очі звіра не мали жодних підстав, а тільки чисте знищення.
Як це можливо?
Хіба "Монарх" не стежив за Годиллами? Чому вона раптом з'явилася, та ще й прийшла до острівної націю?
Ніхто не міг відповісти.
Мета Годзилли була ясна.
Ті алі очі звіра дивилися на далекий атомний електростанцій, і потім вона зробила величезні кроки, прямуючи туди.
Все на шляху руйнувалося.
Удома розвалилися вулиці, а люди, які не встигли втекти вчасно, були поховані під обломками.
На острівних островах швидко з’явилася хвиля нападу на Ґозілл, а літаки та гармати були виставлені на передову.
Снаряди вибухали на її тілі, відблисків вогню очорнили нічне небо в червоний колір.
Ґодзіла зупинилася на місці, її алі очі звіра оглянули досаджені їй з повітря і землі літаки.
Її спина почала поступово світитися, починаючи з хвоста - синє сяйво, як травня жцю смерті, освітлювало все нічне небо.
Згодом Ґодзіла відкрила свою велику пащу.
Синя енергія конденсувалася і стискалася у неї в роті, а потім перетворилася на руйнівний промінь, що пронизує винищувачі повітря танкові порядки.
Коли її голова хитнулася, цей синій світло було схоже гострому мечові, який прочорнив все місто.
Загадувалося полум’я, будинки впали і вулиці перетворилися на випалену землю.
Фігура Ґодзілли височіла в центрі міста, наче термінатор Судного дня.
У ту ніч ще одне місто острівної нації зник з карти...
...
Вранці танцююча туша сіла на ліжка і включила планшет.
Хлив шкварн новин.
Рікілла знову з’явилася, стерла місто в острівній нації, поглинула атомну електростанцію і залишилася на острові.
На губах Танцуючої туші грала усмішка.
Вона бачила багато поворотів сюжету, але Годзілла, яка не поїхала в Антарктиду зупиняти "Монарх", щоб той не випустив Кінг Гідора, а натомість побігла до острова АЕС...
Навіть привид не повірив би, що тут немає ляльковода за лаштунками.
Зрештою, Америка має набагато більше атомних електростанцій ніж острівна країна.
« Якщо моя здогадка правильна, острівна нація буде закінчена."
Пробурмотіла вона собі під ніс, стрибаючи з ліжка і ступаючи босими ногами на килим, її білосніжне довге волосся зісковзнули вниз і досягли щиколоток.
Чи варто зупинити її?
Якщо Годзілла поглине всі АЕС острівної нації, небо знає, наскільки сильною вона стане.
І видно з цього імпульсу, теперішній Годзілла отримав посилення; цілком можливо, що вона зможе поглинути всі ядерні об'єкти всієї острівної нації.
Але танцююча туша подумала про це лише мить і вирішила не йти.
Що вона робить до того, як Ґодзіла хоче знищити острівну націю? Вона б навіть вирішила, якби острівна нація була стерта з лиця землі.
Крім того, вона хотіла побачити, наскільки далеко можна підсилити Годзілла і чи буде всилена також Кінг Гідора.
Якщо вони обоє еволюціонують, то скільки ж асиміацій виростуть через три форми.
Хоча вона не може отримати їх повні гени через ожиріння, але третя форма напевно має здатність до асиміляції.
Її власна телепортація була отримана шляхом асиміляції Псевдоангела.
Танцююча потягнулася, штовхнули двері і збиралася піти поснідати.
У цей момент вона зовсім не помітила, що Ліліт та інші, здавалося, давно покинули це місце.
Або, можливо, Танцуюча помітила, але просто прикидається, що ні.
Тому що вона знала, що перебуває під впливом, але не могла цього показати.
...
Глибоко в джунглях.
Маленька дерев’яна хатинка стояла на самоті в цьому лісі, оточене високими деревами.
Усередині будинку старий відклав кисть у руці і перекинув сторінку блокнота.
На чистому аркуші він занурив кисть у туш і повільно написав три ієрогліфи — Кінг Гідора.
Коли кисть піднялась, піднявся вітер...
...
Глибоко в антарктичних льодовиках, всередині дослідницької станції "Монарх", дві групи людей були у протистоянні.
Одна сторона - це радікали, які виходять за звільнення Кінг Гідори для пробудження Годзілли, а інша - консерватори, що намагаються все це зупинити.
Жінка тримала в руці пульт управління, її палець лежав на кнопці; це був детонатор для підриву льоду і звільнення замороженої Кінг Гідори.
Навпаки, чоловік дивився на неї; він не розумів навіщо вона це робить або чому його дочка і дружина відмовилися піти разом з ним.
Жінка вибачилася і наказала чоловікові швидко йти, потім її погляд звернувся до пульта в руці.
Але перш ніж вона встигла натиснути, вся платформа раптово почала люто увібрувати, і звук тріскаючий льоду проколов вуха кожного.
Тріщини поширилися з глибини льоду, розтягаючись назовні, наче павутина.
Всі одночасно припинили свої дії і подивилися в сторону відкриваючої крижаної тріщини.
У бік льодовика, який століттями запечатав Титану Нуль.
У тріщинах льодовика пульсував золоте світло, відбиючи всередині титанічного звіра...
...
На що ти дивишся? Це не для тебе = > check=
Магазинчик генерала Беди: Парові шпильки з смаком Бета.
Бет: Ха-! Не чіпай паличками!
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira