За дверима офісу висіла табличка.
На ній був рядок тексту - вхід без виклику заборонено, інакше п'яйте на себе.
Нижче розміщувалася чібі-ілюстрація Інк Денс з руками на бедрах і серйозним виразом обличчя.
Її круглі щічки в поєднанні з цими удавано-свіпими аловими очима не викликали ніякої Залякливості; навпаки, вони були занадто милі.
Очевидно, це був приватний офіс Інк Денс, рідкісний особистий простір для неї.
Всередині офісу сонячне світло лилося через вікна від підлоги до стелі, викидаючи теплі плями світла на килим.
Інк Денс влаштувалася в великому обертовому кріслі, поклавши дві свої білі, ніжні ноги на стіл без будь-якої поваги до свого іміджу.
Її спідниця зісковзнула, обнаживши витончені та тонкі ікри й половину її білих бедер.
Вона тримала чашку з молоком з обома руками, прищуривши очі і насолоджуючись цією короткою мить.
На столі поруч з нею лежала відкрита пачка картопляних чіпсів.
Рідкісний момент відпочинку.
Інк Денс дала собі перепочинку, бажаючи якомога відпочити.
Під її контролем в стилі невтручання Апокаліпсис розвивався впорядковано.
Вільям займався державними справами, Лія координала різні сторони, Фенер реорганізував Північну Європу, а Бренді та Соколінний Огвал патрулювали землі.
Їй потрібно було тільки сидіти на найвищій точці, час від часу киваючи або даючи накази.
Саме таке життя має вести лідер.
Інк Денс тримала чашку з чаєм із молоком своїми маленькими ручками і зробила великий ковток, тому її щітки трохи роздулися.
Її пухнасті вуха мимовільно задерлися, а довгі вії злегка тремтіли.
— Чпок-!
Вона витягла соломинку, висунула свій маленький сиревий язичок, щоб злизати чай біля кутка рота, і відкрила свої водяні алисті очі із задоволеним виглядом.
Таке життя без перешкод було справжнім...
— Так затишно~
Її незрілий голос відлунням відгукувався в офісі.
Інк Денс відкрила свій маленький рот, знову взяла соломинку і продовжувала насолоджуватися чаєм з молоком.
База Апокаліпсис працювала тихо під сонцем.
Ніхто не знав, що Тіран G-0, який панує по всій Америці, в даний момент звернувся калачиком у кріслі, як лінивий кішка, і задоволений чашкою чаю з молоком.
...
Тим часом на вулиці іншого міста.
Солоний Око йшов попереду, а за ним йшли кілька членів Рицарського Корпуса.
Вони носили звичайний одяг і стримували свої аури, нічим не відрізняючись від звичайних перехожих.
Але при ближчому розгляді можна було виявити, що їхні кроки були неймовірно синхронні, їх погляди були виключно гострими і від них виходила слабка атмосфера « будь ласка ».
Це місто було включене в територію після того, як Апокаліпсис об’єднав Америку; так з якимсь чином він заплатив певну кількість Очків після кожного підземелля.
Але подорож Соколінного ока була не заради Очків.
Він хотів сам побачити, чи ці так звані капітуляції справжні або фальшиві.
Водночас він хотів просувати дисципліну Апокаліпсиса!
Більшість пішоходів на вулиці були виснажені, як щури в каналізації.
Коли їхні очі зустрічались з тими, хто був одягнений в яскраве вбрання, вони інстинктивно ухилялися, демонструючи вираз страху.
Тим часом ці добре одягнені люди тримали голови високо піднятими, наче вони були першими від природи.
Соколінне око злегка нахмурилось.
Керування цим містом було далеко від вимог Апокаліпсиса.
Він нічого не сказав, просто повівши свою групу в ресторан, щоб перекусити і зібрати деякі відомості.
Усередині ресторану декор був вишуканим, а світло — яскравим.
Соколина окола знайшла місце біля вікна і сів. Саме в той момент, коли він збирався зробити замовлення, біля дверей піднявся шум.
Вошла група людей.
На чолі їх йшов молодий чоловік у білому костюмі з сигарою в роті, що йде розвалочку.
За ним слідували кілька охоронців в чорному, всі дюжини і агресивні.
Двоє чоловіків у Кстюмах підійшли прямо до стола Соколінного ока, зняли сонце захисні окуляри, задрали підборідки і почали голосно тоном.
— Эй! Хіба ви не знаєте, що мій молодий пан влаштовує триденний святковий бенкет після підземелля? Мій молодий пан заколов все це місце. Якщо ви знаєте, що для вас добре, то не опускайте рук!
Сказавши це, один з них плюнув в сторону і вирубався собі під ніс.
— Сукин сын, слёт!
Обличчя соколиного очей потемніло.
Ззаду чоловік у білому зробив глибоку затяжку сигарою і випустив кільце диму.
Він обучений в відполіровані шкіряні черевики, підійшовши до Соколиного ока у оточенні своєї свитки.
Він погасив сигару про стіл, потім підняв очі і недбало заговорив.
- Сьогодні день, коли мене підвищили до Мисливця D+ ранга. Я не хочу бачити кров в такий день.
Його погляд ковзнув по Соколиному Оку та його товаришам, повний байдужості і вищості.
- Або виповзайте звідси, або я попрошу когось зламати вам ноги і викинути геть.
Дюжий прибічник поруч з ним зробив крок вперед, хрустнув костями пальців і оскалався.
— Швидше вставайте на коліна і бийте чолом на знак вдячності. Якби у нашого боса не було гарного настрою, ви б не пішли звідси живими сьогодні.
Соколінне око не розлютило. Він просто подивився на дюжиного чоловіка і спокійно сказав.
— Я хочу знати, хто дав йому сміливість бути таким пихатим. Хіба ви не знаєте, що Америка тепер належить Апокаліпсису? Хіба ви не читали правила та норми Апокаліпсиса?
При цих словах у очах Соколиного ока спалахнула холодний вогник.
Почувши це, прибічник фиркнув від сміху.
— Хех, Апокаліпсис? Ви думаєте, вони можуть дістатися досюда?
Він схрестив руки на грудях з презирливим виглядом.
- Ви дійсно думаєте, що ми не знаємо? Апокаліпсис так само править по цілій Америці, але чи ж це не просто для того, щоб ховати Очки?
- Поки ми віддаємо кілька очків, щоб відвернутися від Апокаліпсиса, останнє слово все одно залишається за нами. Апокаліпсис не мав часу керувати цим місцем!
Він вказав на чоловіка в білому, і його тон став ще більш зарозумілим.
— А мій бос - його батько є правителем цього міста, королем тут у всіх сенсах цього слова. Що, тепер злякалися?
Почувши це, Соколине око повільно розлилися усмішка.
Він встав і подивився чоловікові в білому прямо в очі, і його голос був спокійний, але ніс незаперечну силу.
- Те, чого хоче Апокаліпсис, ніколи не було вассалом.
Він зробив паузу, і його погляд зігнувся по всіх присутніх.
— Але нацією з дисципліною і правилами.
Вираз обличчя чоловіка в білому костюмі трохи змінився.
Він кинув поглядом Соколиного ока, раптово знайшовши його знайомим, але не в змозі згадати, де він його бачив.
- Хто, чорт візьми, ти себе підмочив-
Перед тим як загарбники закінчили лайку, їхній голос різко обірвався.
Тому що соколиний Око підняв руку і показав значок, який приколовся до внутрішньої сторони його коміра.
Серебристо-білий силует Леттучі Миші холодно близнув під lights.
Знаки різниці Командуючого Рицарами Апокаліпсиса.
Весь ресторан миттєво занурився в мертву тишу.
Обличчя чоловіка в білому костюмі миттєво зблідло.
Охоронці позаду нього почали тремтіти.
Соколиний Око забрав значок і байдужо подивився на них.
— Тепер скажіть мені, хто дав вам нахабство поводитися так, ніби немає правил Апокаліпсиса в Афганістані!
Поки він говорив, температура в ресторані впала до точки замерзання!
...
Чжа Цзян Мянь Леттучі Миші
Летюча Миша: Слюрп! ✔ )
Летюча Миша: На що ти дивишся? ( he - ❖ )
Ні Цзін: Лапша Леттучі Миші. — Летюча Миша: я пну всіх, хто наважиться зробити укус! ( чемодан):
Бакальова лава Міші "Покупка: треба з'їсти швидко, інакше маленька Летюча Миша доїсть все сама--"
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira