Хвилина. Ціла хвилина безперервної, шквальної бомбардування на повну потужність.
Небесний склепіння був повністю поглинутий полум’ям. Щільні клуби чорного диму заволокли сонце, занурюючи перелякану землю в суцільну темряву.
Кінець кінцем боєзапас вичерпався. Орудійні залпи смоклі.
Всі до одного припинили стрілянину і замерли, втупившись у завдовжене небо. З наметів і напівзруйнованих внутрішніх приміщень на вулиці висипали старі, жінки та поранені. Вони задраїли голови, налякано дивилися вгору.
Ніхто не говорив ні слова. Ніхто не смів навіть зітхати. Більшість звичайних людей не знали, що відбувається — вони лише почули вій сирени, за якими слідували вогняному пеклі і ревінням.
Тепер все повернулося до тиші. Але ця тиша дала на психіку набагато сильніше, ніж найсильніші вибухи.
Повільно пронісся легкий вітерець. Дим у небі почав поступово розсіюватися.
Першими, що проникли через сіру пелюшку, стали все ще широко розпростерті дракони. Серебристо-білий екзоскел, як і раніше холодно та бездоганно відливаючи металом на сонці, не залишилося жодної подряпини, жодного сліду копоті чи пошкоджень.
Сам мініатюрний силует теж з’явився.
Чорний Танець ширяв на тому ж місці, не зрушившись ні на півдюйма. Хіба що підсолив її мундира ледве помітно припрошило піском. Це було все, чого змогли домогтися захисники бази.
Дівчинка спокійно підняла руку, акуратним жестом змахнула пилочку зі свого плеча, потім ... плавно посміхнулась. Усмішка була ледь помітною, але в ній крилаться глибока радість, яка не могла відкритися.
Вона ніколи не недооцінювала теплої зброї людства від початку до кінця. Їй доводилося бачити авіаносці та міжконтинентальні ракети; вона чудово знала, що ці сталеві махінації колись безроздільно правили планетою. Але тепер...
Упродовж століть зброя, яка навіяла жах мільярдам людей, перетворилась у безоплатні іграшки в її присутності.
Вона злегка прикрила губи, обкриваючи акуратні маленькі клинки, і тихо прошепотіла собі під ніс:
- Здається, якщо не вважати ядерних бомб, на цій планеті більше немає зброї, здатної представляти для мене хоч якусь загрозу.
Позаду неї безмовно замерла Королева Чужих. Впродовж усього часу вона теж не зробила жодного руху. Вона мала силу, яка схожа на першу форму Чорного Танца. Її темно-золоті вертикальні зіниці торкнулися на крихітних людей внизу з безмежним презирством.
А потім... Створіння рушило.
Ісполінське тіло різко зменшилось! З кожною секундою швидкість левіятана не падала. Зклавши свої 100 - метрові дракони, 70 метрів махання стало немов лазурне метеорит. Вона шалено попрямувала на спортивний комплекс, несучи з собою справжню ауру кінця світу!
Бурхливий тиск повітря обрушувався на табір за секунду до удару, настільки сильно, що людина ледве могла дихати. Деяких буквально збило з ніг, хтось судорожно чіплявся за металеві огорожу, але більшість просто стирчали на місці, не побачивши зору втупившись у неминучу смерть.
Це кінець. Все скінчено. Цей монстр зараз просто зіштовхне їх на порошок.
І прямо в цей критичний, передсмертний блим...
— Дерзые!
Гучний, повний лютості крик ехолокацією вибухнув над в розпачі стадіоном!
Усі присутні різко повернули голови на джерело звуку. З глибин підземного сектора спортивних комплексів до неба різкою стрілою змила фігура! Це був чоловік середніх років, одягнений в чорне самурайське хаорі, у чиїх руках холодно поблискувала оголена катана. Аура, яка походить від нього, в рази перевищувала рівень будь-якого стандартного Мисливця з талантом рангу SS!
- Жалюгідна тварюка, як ти смієш розгулювати на землях мого острівного держави!
З лютим ревом його тіло перетворилося на зигзаг чорної блискавки, що летів навріз падаючої Королеві Чужиних! Його імпульс був вражаючий, а швидкість була неймовірною. Здавалося, що він дійсно збирався сам, силою власного клинка зупинити сімдесятметрову тварюку!
І в цей момент...
Шуух-!
Залишковий слід, який рухається на межі сприйняття людського ока безшумно виник прямо перед ним. Швидкість цього силуета вже давно пройшла звуковий бар'єр і будь-які обмеження людської реакції, нагадаючи чисту телепортацію.
Фігура Чернільного Танца скуштувалася прямо на траєкторії руху чоловіка. Вона навіть не удосконалила його поглядом.
Лише... Дзвін, який плавно ковзав з-під підола її спідниці, раптово здійснив блискавичний випад, ніби маючи власним розумом! Окутанне темно-червоною металевою бронею хвоста, яке має гостроту, здатної розрізати сам простір з глухим звуком пробило грудну клітку самуруна наскрізь!
Пучи!
Бризнула свіжа кров.
Ясний бойовий клич чоловіка миттєво обірвався. Його очі дико округлювалися, і він з абсолютним паралізуючим недовірою втупився на стирче зі своєї грудей костяне обстризі. Він не встиг зробити ровним рахунківою нічого.
Чорний Танець навіть не повернула голови. Легким, небряним рухом костяного хвоста вона просто скидала мертве тіло вниз, ніби викинула мішок з сміттям.
БАХ!
Труп з глухим стуком впав на бетонні плити, піднявши невелику хмару сірого пилу.
Дівчинка ширяла в повітрі, байдуже дивлячись на переможеного ворога зверху вниз. Її вишневі губи злегка розкрилися, вимикаючи два коротких слова:
— Ідіот. Сміття.
Після цього вона повністю втратила інтерес до нього і перевела погляд на багатотисячну юрбу, яка впадала у стан повного заціпеніння. У її очах не було ані озлобленості, ні спраги вбивства — просто абсолютна байдужість. Як створіння, яке вона щойно розчавила, було не більше ніж випадковим мурашкою біля доріг.
У ту ж секунду за її спиною з важким гуркотом приземлилася Королева Чужих. У момент, коли її гігантські лапи торкнулися землі, весь спортивний комплекс відчутно здригнувся пуська по трибунам мережа дрібних тріщин. Її світло-золоті очі в точності повторювали погляд Господині, вивчаючи кіпотіння внизу крихітні життя.
Гробова тиша. Тотальне, абсолютне мовчання.
Не було ані крику, ні плачу, ані навіть звуку переривчастого дихання. Тисячі людей просто стояли як вкопані, дивлячись на молоду дівчинку, що ширяє у небі і затуляє горизонт монстра за її спиною.
Все було скінчено. Острівна держава впала остаточно.
Повна історія ❖ Файальний Поворот aube вже чекає на вас у коментарях (ЩАР)Description
Фуфу: « Хлопці, я тут котика знайшла, вона хоче піти зі мною додому...»
Фуфу: « Хлопці, заберіть мене звідси, мені страшно ✔"
Картинка: П’ять лолів грають у баскетбол (' Мною)
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira