Сім днів.
Для тих, хто вижив у цій країні, вони стали кошмаром нестерпних мук. Кожна хвилина і кожна секунда проходили в первісному страху: ніхто не знав, чи принесе наступну мить зустрічі з Зомбі-Дінозавром, ксенофором або колишніми людьми, які наверталися у ходячих мертвих.
Але Чорний Танцю це було лише трошки затягненим бенкетом.
У позосталі дні вона перестала брати участь у безглуздій бійні. Королева Чужих вже підкорилася, резервні копії банку генів були у неї в руках, а все, що залишалося на цьому острові, — не більше ніж об’їдки.
З допомогою Форда та інших чотирьох реінкарнаторів вона помагала на кілька розшарпаних стадій травоїдних ящерів, що були розташовані в далекому периферії острова - зонах, куди ще не встигли дістатися ксеноморфи і Тверус.
Стегозаври, Анккілозари, Галлимими, Павіцефалори...
Кожен динозавр, який впав перед нею, перетворювався на маленькі цифри всередині системи →Домінатор Генів'я. Однак ріст виявився скромним. Щоб відтворити повний ланцюг геному, потрібно було поглинути величезну кількість живих організмів; крім того, чим більше створіння існувало, тим більша його частина. Зсередини травоїдні ящери були малочислені, і хоча їх гени просували шкалі вперед, це були крихти.
Щоб по-справжньому освоїти повні геноми цих стародавніх створінь, їй потрібна була власна база для їх виведення і культивації. І дослідження цього острова було саме тим, що дають необхідні технології.
« Лія », — підійшла Ліза, тримаючи в руках пристрій зберігання даних. У її лазурних очах чигала легка втому, але куди більше в них було задоволення від своєї місії. - Всі дослідження є систематизованими. Генетичні послідовності, вирощування та мутація Т-вірусів і журнали виведення ксеноморфів - все тут.
Чорний Танець взяв на долоні накопичуватель. Цей крихітний предмет ніс у собі роки копіткої праці « Амбрелли» і вчених з декількох країн. Для звичайної людини це було б просто флешка. Але якщо передати її фракції, які мають достатні ресурси та амбіції... Вона стане ключем до створення непереможної генетичної армії.
— Чудова робота, — байдуже вимовила Чорний Танець. Її голос був спокійним, але Лія ніжно вловила цю тонку нотку схвалення. Її губи трохи піднялися, після чого вона відразу ж повернула собі суворий вигляд професійного ад’юта.
✔ До завершення підземелля залишилося: 00:05:00
Відлік спалахнув перед очима кожного.
Чорний Танець стояв на рифі біля самого краю острова. Позаду неї вишикувалися Лія, п'ятірка Форда, Бренді і старий, який за весь цей час не вимовив ні слова.
Вдалеку на руїнах лабораторії розплакали величинське тіло Королеви Чужих, яка втупилася своїми темно-золотими вертикальними зрочками в їх сторону. За її спиною рівною шеренгой замерли п’ять Стражів Ксеноморфи, наче солдати на варті. Ці Стражі були елітними одиницями, яких Королева створила за ці сім днів, модифікувавши трупи Зомбі-Тиранів. Кожен з них був подібний до Мисливця SS-ранга - боса рівня будь-якого підземелля.
— Бренді, — покликала Чернильний Танець.
Бренді зробив крок вперед і шанобливо схилив голову.
— Помісти Королеву Чужих і Страй у свій простір.
Бренді не вагався ні секунди. Він прикрив очі і активував свій талант SS-ранга - ↓ Храїліще 16. Невидимі просторові коливання поширилися від нього, як гігантська мережа, окутав Королеву і п’ять її Страгів.
Через хвилину величезні фігури одночасно зникли на місці. Залишились тільки порожні руїни і ледь вловлений, що тане у повітрі шлейф запаху крові.
Бренді відкрив очі, на його чолі виступили невеликі краплі поту. Перенесення стількох масивних живих організмів за один раз ліг важким тягарем на його дух. Тим не менш, він не виказав ні краплі нарікання, тільки злегка переривно зачував і кивнув дівчинці:
— Все зроблено, Лідер.
Чорний Танець злегка повернула голову до групи Форда:
- Форд, ви п'ятеро додайте Лію в друзі.
Форд на мить поспішав, після чого поспішно відкрив системну панель і відправив запит.
« Коли Лія повернеться в реальність, за вами пришле людей, — сказав він. — Її голос був спокійним, наче гладеньке озеро. — Вам пояснюють правила "Апокаліпсиса". Самі пам’ятайте, що́ можна робити і чого не слід робити категорично.
П’ятеро Реінкарнаторів були несамовито закинені, їхні очі сяяли радістю і полегшенням. Сім днів життя в постійному страху і дріжджі нарешті дійшли до кінця. І їх долі відкривали новий розділ як повноправних членів "Апокаліпсиса".
В останню чергу Чернельний Танець подивилася на Бренді:
— Ты.
Серце Бренді стисалося.
- Після повернення в реальність негайно йди до штабу "Апокаліпсиса". Розмістиш Королеву Чужих у вказаному місці. — Вона витримала паузу. — Сподіваюся, я не буду приходити за нею особисто.
Чорний Танець злегка підняла голову, її погляд залишався безтурботним, але кожен присутній розумів: якщо їй доведеться здійснити цю поїздку, справа явно не обмежується простим вилученням Королеви.
— На задній горі для неї підготують вулик. Ти будеш координувати дії з інженерною бригадою, щоб все було організовано згідно зі повадками Королеви Чужих.
Бренді глибоко зітхнув і урочисто кивнув:
- Зрозумів, Лідере.
Він був розумною людиною. Бренді добре розумів, що головна причина того, чому Чорний Танець зберіг йому життя і прийняв організацію, — це Королева Чужих. Поки він бездоганно виконує свої обов'язки, його статус у « Апокаліпсисі » буде дуже високим. Але якщо він посміє затаїти хоч якісь приховані мотиви... Його доля стане його власним майбутнім.
Коли таймер обернувся, білий світло окутав присутніх.
Чорний Танець останнім разом зі своїм поглядом на острів, що розкинувся. Там все ще блукали зомбі- динозаври, і все ж полювали ксеноломморфи, а ті, хто виживав, продовжували боротися в тишках відчаю. Але все це більше не мало до неї ніякого відношення.
Телепортування запущено!
Світло проковтнуло зір, і силуети Черневого Танця та інших повністю розчинилися в просторі...
"Парк Юрського періоду" занурився у відносному затишя. Сім днів перетворили цей райський куточок у філіал пекла. Зомбі-священери і монстри-ксеномморти вирізали та пожирали один одного, формуючи новий крихкий екологічний баланс. Небагато людей, які залишилися живими, ховалися по кутах благань про спасіння, але вони ще не знали, що світ за межами цього острова вже давно перестав бути колишнім.
І в найглибшій точці цього острова... під кратером сплячого вулкана...
Усередині прихованого підземного бункера повільно поповзла в бік кришка капсули гібернацій. З неї з’явилася рука — бліда, вишукана і водночас сильна.
Потім здалося обличчя чоловіка середніх років. Він сів у капсулі, розмив шию і потягнувся до маленьких окулярів із золотою вісткою та звичайним жестом зачепив їх на переносницю. За лінзами очок виблискували глибокі, спокійні очі, в яких грала ледь помітна усмішка.
— Все точно так, як я і прорахував, - тихо прошепотів він сам собі, і його голос луною рознісся по порожньому бункеру. - Вони повернуться.
Його клон вже відіграв свою роль і помер замість нього. Хоча він сам — правдивий, оригінальний власник цього розуму та всі свої спогади — спокійно чекав на шторм у цьому безпечному сховищі.
- Який жаль... — Він піднявся на ноги і потягнувся всім тілом. — Та Королева Чужих коштувала мені величезних зусиль. Ідеальне творіння, яке об'єднувало Мозавра, Т-вірус і паразита Плага. — Він поправив дугу очок, і його усмішка стала ширше. - Але, врешті-решт, це були всього лише "усилання".
Він вийшов з бункера і попрямував через секретний перехід ще глибше під землю. Лифт. Металеві стулки плавно зімкнулися, і цифри на індикатору поверхів побігли вниз:
-5 метрів ... -10 метрів... -20 метрів ... -50 метрів...
Дзінь.
Двері розійшлися. Перед ним відкрився величезний екологічний простір. Серебристо-білі металеві стіни, складна система освітлення, симулюючи природне сонячне світло, клімат-контроль з постійною температурою і вологістю, і величезна панель із бронованого прозорого скла.
Чоловік у окулярах підійшов до скла і, склавши руки за спину, почав мовчки споглядати світ по той бік.
Тут розкинулися добре відновлені доісторичні джунглі. Посередині нефілім папороті, згорнувшись клубком, дрімала масивна істота. Наче монстр відчув присутність чоловіка, але повільно розплющив очі.
Один. Темно-золотий вертикальний зіниць.
За склом це велетенське тіло почало повільно підніматися. Воно було вкрите іссією-черньою лускою, яка нагадувала найміцніший метал. На спині росла пара великих драконів, щільно притиснених до торсу. А на лобі, вигинаючись вперед, фарбувалися три масивних роги, точ-тої як у Трицератопса, відливаючи смертельним, холодним глянцем.
Його розміри поки не були настільки перебільшеними, як у Королеви Чужиних: від голови до кінчика хвоста в ньому було не більше тридцяти метрів. Але вроджений тиск, що походить з глибин його генів, був набагато чистішим і більш первісним, ніж той король.
Тому що... Воно все ще було в стадії народження.
Чоловік у окулярах стояв перед склом, відповідаючи на пристойний погляд темно-золотих зіниць. Через довгий час він м'яко усміхнувся:
— Не поспішайте, — промовив він тихим голосом, ніби заспокоюючи дитину. - Расті повільно. У нас попереду повно часу.
- І коли вони вирішать, що все нарешті закінчилося...
- Ми дамо їм справжній сюрприз.
Темно-золотий зіниці моргнув. Масивний молодий ящір знову зійшов на землю, прикрив очі і занурився у глибокий сон.
Чоловік у окулярах в золотій оправі кинув останній погляд на свій справжній шедевр, розгорнувся і пішов геть. Створки ліфта закрилися.
Екологічний відсік знову занурився в тишу. І тільки штучне світло м’яко падало на спляче, повільно зростаюче і обірване силу нефілім...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira