На Токіо опустилася ніч.
Останні відблиски заходу на горизонті були поглинуті свинцевими хмарами, але місто не запалилося своїми поширеними сліпучо - безоновими полум’ям. Мертва тиша, більш глибока ніж сама ніч, змішана з морським туманом і тривале відчуття пригноблення, окутала цей мегаполіс, який колись був настільки переповнений людьми, що в ньому ставало душно.
Вулиці були безлюдні, але рідкісні уламки сміття перекочували на вітер і звук з монотонного шурхіту. Зсередини, що мандрували у вікнах силуетів, подібні до переляканих мишей, швидко зникали в темряві.
Це незвичайне затишя і порожнеча виходили з секретного командного центру, схованого глибоко під землею. У напівмракі підвального приміщення на величезному круглому екрані транслювалися в реальному часі кадри з камер спостереження зі всіх головних магістралей і житлових кварталів Токіо. Усі вони були порожні й безжиттєві, пригадуючи руїни тільки що евакуйовані перед лицем апокаліпсиса. Рідкісні проблиски вікон з щільно затриманими шторами натякали на перелякані душі, які були замкнені всередині.
Світло-блакитне світіння екрану освітлювало стоячий фігурі. Чоловік був одягнений в просте чорне кімоно, а його обличчя приховувала бліда маска, яка одночасно зобразила потворний і сумний вираз. Тільки пара очей виднілася крізь прорізи; це були вертикальні зіниці, схожі на очі дикого звіра, але при цьому спокійні до повного відрегулювання і глибокі, як чорна діра, що поглинає все світло.
Він - фактичний правитель острівної держави, який називається Імператором і займається п'ятою частиною Списку Мисливців -- neпривидна тюрмаfrance (Оні-гоку).
На екрані по колу крутилися ретельно змонтовані, сенсаційні новини та внутрішні оголошення, що супроводжували супутникові знімки сталевих військових кораблів різних країн, які падали на берег біля острівної країни. Контентент постійно наголосував, що могутні держави залякують і гноблять їхню країну, а їхні війська йдуть у наступ, щоб знищити державу.
« Вони заздрять звеличенню нашої острівної держави у новому світі і намагаються знову втягнути нас до безодні! Тільки зійшовшись в Токіо і покладаючись на найвищу силу Його Величності Імператора, ми зможемо врятувати своє життя та разом подолати цю економічну кризу."
Інформаційна блокуда, розпалювання страху, маніпулювання етнічними почуттями і сліпе прагнення захисту з боку сильного... За допомогою різних засобів десятки мільйонів людей, як ягнята, були вигнані на це місце.
Більшість з них були звичайними реінкарнаторами, які виживали в одному підземеллі за іншим завдяки чистому удачі і мали достатньо очок для заміни їх на базові припаси. Вони думали, що коли заховаться в бетонних джунглях Токіо і збагатить запаси їжі та води, то перечекають цю бурю. Багато з них були щиро вдячні Його Величності Імператорові за його зобов’язання і виражали свою майже фанатичну відданість в мережі та у приватних розмовах.
Але вони не знали, що їх уже позначили як розтрачену чи жертовне м’ясо.
Примарна Тюрма мовчки дивився на екран, його погляд ковзав по порожніх вулицях, ніби він міг проникнути крізь цемент і цеглу, щоб побачити бурячий, тремтячи океан душ, переповнених негативними емоціями під ними.
Спотворена одержимість історичною поразкою та сучасним підкоренням; хвороблива залежність від абсолютної ієрархії і слухняності; самознищення й деструктивний імпульс, глибоко вкорінений в культурних генах; спотворене захоплення скороминущими, болісними та жорстокими смертнами... Тут також був колективний несвідомий страх перед очищенням та взаємним знищенням, який почався від психологічної травми ядерних вибухів.
Сором, спрага порядку, порив до руйнування, пафос речей, страх.
У цьому навмисно створеному місті відчаю та гноблення минало, блукаючи і кипіла.
Він повільно повернувся.
Позаду нього стояли десятки залишків урядових чиновників острівного уряду, глави великих конгломератів, боси злочинного світу і лідери недавно з'явилися фракцій гравців. Вони були модно одягнені, на їхніх обличчях читалися проникливі вислови — від упереджених до благоговійних і самовдоволених. Вони готувалися піднести ще одну порцію хвали й відданість Його Величності Імператорові за його глибоку мудрість і передбачливість.
Але коли він побачив Примару в’язницю, його пустих очей вперше спалахнув у своїй глибокій ямці — жахливої відрази й крижаної думки про вбивство. В його очах ці терміти, ці пристосованці, такі нечистоти що змінюють гнилий старий вік були негідні бути частиною його чистого королівства, навіть в якості матеріалу.
Не чекаючи, поки хтось зговориться.
— Ву-ву-уж! —
Невидимий, але важкий тиск, подібний до цунамі, раптово вирвалося з нібито крихкого тіла Примарної Тюрмами! Повітря миттєво завмер, світло висказався, а всі електронні пристрої в підвалі видали пронизливий писк, їхні екрани застигли і розлетілись удребезги!
Це був не просто фізичний викид сили, а сфера енергії, яка прямо наносила удар по душі, втягуючи людей у божевілля і розпач!
— Ваша Величність, Ваше Високосте?
— А-а-ах!.
Схлип і крики ледь почалися, як відразу ж обірвалися. Примарна в’язниця навіть не зробила явних рухів. Він просто стояв, і раптом вертикальні зіниці за маскою засмагли примарним фіолетовим світлом, схожим на блукачі вогні. У наступній мить всі присутні в кімнаті люди люто затремтували, немов стиснуті невидимою рукою!
Вирази їхніх облич відразу застигли, очі витріщилися, наче незліченні черв’яки похитнулися і почали роздмухати їх під шкірою!
— Пф-т! Пф-фу!. —
Трагічно розцвіли квіти з плоті та крові! Кістки зікручувалися і пробивали шкіру зсередини, внутрішні органи, змішані з чорною, смердючою кров'яною кров"ю прорвалися назовні, а кінцівки вигиналися, ставали все більшими та роздмухувались всупереч будь-якій фізіологічній структурі...
Але жодна крапля крові не бризнула на кімоно Вони-гоку.
Він холодно спостерігав за цими колишніми елітами, які всього за дві-три секунди були насильно спотворені і мутували під впливом його сили в комки плоті. Вони звивалися, сковувалися гному та кров’ю і ледве зберегли людські обриси. Куски плоті все ще злегка помагали, видаючи незрозумілі, схожі на клокотання тонуючого звуку, і викривляючи нудотворне злобу та глибоку образу.
Їхні душі розлетілися впродовж того часу, коли їхні тіла скрутили, а їхнє залишковане свідомість злилися зі сильним болем, страхом і обуренням, перетворившись у чисту підживку для божевілля. Це безумство жадібно всмокталося темно-фіотовим полем, що пронизує Примарну Тюрму.
Він злегка нахилив голову, і з-під маски вирвався тихий, задоволений зітхання. Після цим його фігура зникла з місця, як привид.
Телевізійна башта Токіо, яка колись була символом міста, тепер стала лише темним і спотвореним силою на тлі темного хмар неба під безмісячною ніччю. На самій вершині вежі, на вузькому поступі, замість оглядового майданчика з’явилася Примарна в'язниця.
Нічний вітер вивів, розвіюючи чорний кімоно і кілька прядів чорних волосся у скрині без маску. Він повільно розкривав свої обійми, наче обніме велетенське місто біля своїх ніг.
Під маскою його губи беззвучно зашевелися, і тільки він один міг чути закляття, що відноситься в глибині його душі.
Талант — це терезумі Всіх Сущих, вивільнення на повну потужність!
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira