Ранком у Токіо було оповите рідким, сірково-білим туманом, а повітря протікав соломитний запах моря і невимовне відчуття тривожної тривоги.
Мо У стояла перед панорамним вікном готельного номера, вже повністю одягнена. Її чорно-червона готична військова форма сиділа бездоганно і велично, а тінь від широкопольової фуражки ідеально приховувала частину брови та очей, залишаючи на увазі лише вишукану нижню половину обличчя і вражаючі алі вертикальні зіниці.
Вулиці були значно безлюдніші, ніж раніше. Перехожі тороплячо крокували по своїх справах з особами, сповнені тривогою; більшість йшла із запущеними головами, швидко зникаючи в переулках або зачиненими дверима. Усе місто було вкрите жахливою пусткою і смертним затишком, ніби все живе інстинктивно забилося у свої нори перед лицем неминучої бурі. Важка атмосфера, подібно до невидимої свинцевої тучі, перетворилася на мегаполіс.
— Скоро почнеться? — тихо пробурмотіла Мо У собі під ніс. Її голос був ледь чутний, але кутки її вишуканих лялечок повільно поповзли вгору, склавшись у пухку.
У цю коротку мить в Мо У нарешті проглянула щось від живої, безпосередньої дитини. Але саме в цю секунду пролунав ввічливий, негремний стук у двері.
Стук перервав думки Мо В. Майже миттєво слабка усмішка на її обличчі зникла без сліду. Останній натяк на м'якість між її бровей повністю розголосився, і вона природно чином повернулася до своєї крижаної, відчуженій аурі, яка змушувала будь-кого триматися на відстані. Цей перехід був настільки швидким і вивіреним, що здавався абсолютно безшовним.
— Уходи.
Вона поправила і без того бездоганно знехтувала коміром, завела руки за спину і, повернувшись до дверей із безстрашним виразом обличчя, завмерла.
Форті штовхнув двері і увійшов. Його погляд першим справою впав на Мо У. Побачивши цю знайому, зібраної позу командуючого, він подумки зробив глибокий вдих, взяв обличчя під контроль, а потім злегка вклонився і шанобливо сказав:
- Повелительці, ЄС та інші великі західні держави зараз чекають на прийомний готель. Вони надіються на зустріч з вами. Як накажете вчинити... приймемо їх?
Мо У підняла повіки її алише очі блюднули яскравим, живим світлом, і слова, що слітали з дитячих губ, несли в собі неприхильно байдужість:
- Нехай поки помарінуються.
Вона добре розуміла їхні наміри. Старий міжнародний порядок був остаточно зруйнований з появою гри « Бог війни», і новий баланс сил швидко змінився. Королівство Драконів все ще має колосальну вагу: з трьома мисливцями SSS-ранта і більше ніж мільярдним населенням цього було достатньо, щоб домінувати в всій Східній Азії. Сполучені Штати були також трьома мисливцями SSS-ранга. Хоча їх загальний потенціал, можливо, поки був у Великобританії Драконів, сила їхніх верхівок йшла на рівні або навіть перевищувала східного гіганта, і зараз вони швидко набирають оберти.
Ці старі західні країни, затиснуті посередині, були не в змозі чинити опір поодинці, але й не хотіли ставати безликими вассали або гравцями на узбіччі історії. Напередодні битви за рідкісний артефакт це, можливо, був їхній останній шанс вибрати сторону і показати вірність. Якщо вони не зроблять вибору найближчим часом, а два гіганти остаточно визначать лідера або один з них завершить глобальну інтеграцію, то нещасним залишиться лише покірно чекати, поки їх повільно асимілюватимуть і повністю поковтнуть.
Всього за три раунди верхня межа індивідуальної сили піднявся на немислиму висоту. З’явилися могутні істоти, які могли витримувати артилерійські снаряди і самотужки перевертати танки. Було очевидно, що через кілька років сила топових екстраординарних осіб повністю перевершить потенціал звичайної вогнепальної зброї старої епохи. На той час баланс сил і долю націй визначатиметься вже не кількістю авіаносців та ядерних боєголовок, а волею й силою тих небагатьох людей на вершині піраміди.
Ці політики відчували кризу, але водночас побачили і шанс - можливість приєднатися до найсильнішого.
Після обіду Мо У трохи перекусила і повільно попрямувала до приватної приймальні.
Атмосфера в залі засідань була натягнутій і незручній. Представники семи або восьми західних країн сиділи, випрямивши спини; чай перед ними вже охолодив, але ніхто не доторкнувся до чашок. Вони чекали з самого світанку, їхні серця були сповнені тривогою, але вони не сміли піти. Прийти зараз означало б відразу образити цю грізну фігуру і назавжди відрізати будь - які можливості для майбутнього співпраці. Але і залишатися в цьому нескінченному очікуванні було свого роду тортурами та приниженням. Багато людей виступили на чолах краплини піта — ніхто не знав, якою є сьогоднішня американська позиція.
"Топ, топ, туп..."
Чотковий, ритмічний стук бойових чобіт донісся здалека і гуками відроджувався у порожній коридор. З наближенням кроків у найслабшому поросі, який охолоджує душу і майже фізично ослаб. Здавалося, що температура в кімнаті впала на кілька градусів. Вони відчули, що на груди їм поклали важкий камінь і перешкоджали дихати.
Це був первісток, інстинктивний страх нижчих форм життя перед вищим хижаком; навіть люди з високими пости та досвідченими особами не мали проти нього імунітету.
Двері відчинилися.
Мініатюрна, але бездоганно пряма фігура у військовій формі зробила крок до кімнати. Її довге білосніжне волосся стирчали по спині, а очі — на чисті рубини. Ніхто не посмів зустрітися з нею поглядом — всі інстинктивно опустили очі або подивилися в сторону. Ця з вигляду безневинна маленька дівчинка вчора проявляла тривожну жорстокість, і якщо ви дозволите її зовнішній вигляд обдурити себе, ваша доля виявиться не завиднішою, ніж у покійного Нікарагуа із Королівства Драконів.
Мо У пройшла пряміком до головного дивана, але не сіла відразу. Вона просто завмерла перед ним, заклавши руки за спину і злегка піднявши підборіддя. Її голос, одночасно дитячий і по-королевськи крижаною, повільно задзвонив у тиші:
- Говоріть у справі.
Вона зробила секундну паузу, а потім додала гладким тоном, ніби констатуючи незначний факт:
— І ще: я приймаю тільки китайською.
Ця заява прозвучала як негласний наказ, чотковий знак і маніфест її позиції. Тут правила встановлювала вона. Якщо хочете говорити, використовуйте мою мову. Не розумієте або не хочете, отже і розмовляти нам ні про що. Влачно і абсолютно неприкрито.
Коли дипломати почули про це, то відчули холод по спині і швидко закидали найщиріші усмішки. Для старших дипломатів і високопоставлених урядовців володіння кількома мовами було базовою вимогою, а китайська не була винятком.
Але ніхто не кинувся відразу обговорювати серйозні політичні справи.
Після короткого мовчання представники майже синхронно відкрили свої системні інтерфейси і з лучними усмішками перевели Мо У по 100 000 окулярів. Це було сплановано ними заздалегідь, щоб задобрити перед ними силу - своєрідний « внесок за вхід» у розмірі сто тисяч з людини. Хоча сума не мала успіху, для відносно розвиненої держави її було важко зібрати.
Мо утрималася абсолютно невтомною. Вона стояла з таким видом, ніби отримала не колосальні багатства, які могли б викликати заздрість у маленької фракції, а всього лиш рядок нічого не вартий цифр.
Тільки двоє представників, які таємно переклали їй по мільйону очок, Мо У мовчазно взяла на нотатку.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira