Прекрасна, але жахлива хвиля монстрів, палаючі будівлі і проливний дощ все ще існували, а під ними Інк Денс побачила іншу картину. У повітрі навколо пронизували простір незліченні рожеві світлові точки, дрібні, як пил. Вони були схожі на живі суперечки, повільно плаваючі, згруповані в групи і розділюються.
Ці нескінченні монстри були ілюзіями, швидко матеріалізованими цими спорами після поглинання хаотичної і лякаючою духовної енергії навколишнього середовища, а також деяких реальних феромонів Т-віруса! Вони були змішані між справжніми півчищами мутрових зомбі, і це заважало різницю між правдою та брехнею. Поки їх не виявили і не розкусили, трупи, в які вони конденсувалися, не розсіювалися, сплетаючи барвистий світ, який неможливо було викривати. А джерело цих духовних змагань смутно вказувало на певне місце в південно-західі міста, де спокійна, але могутня духовна сила затаювалася, наче мати-павуха у центрі павутини.
— Знайшла тебе.
Інк Денс осяяла, обнаживши гострі, як сніг, ікла. Це не була усмішка, це було інстинктивний намір хижака, який впіймав свою здобич. Вона більше не звертала уваги на ілюзійних монстрів, які продовжували рватися навколо неї. Відкривши свою кров’яну пащу, вона виготовила ультразвук з шипінням, схожим на сичання Ксеномморфа і скриню кажана. Невидима сила розірвала ці духовні суперечки на шматки...
На південному заході Раккун-Сіті, на вершині ще не повністю розбитої дзвіниці церкви. Сидячи на плечі Усилиного Тірана, струнке тіло Еліс злегка затремтіло. Її брови під капюшоном злегка нахмурилися, а сомкнуті вії затрепетали. Через мережу духовних суперечок, що розповсюдилася по всьому місту, вона чітко відчувала, як в районі, де була Інк Денс, духовні спори знищувалися, розвалилися і розсіювалися якоюсь силою з страшною швидкістю.
— Мене знайшли... Швидше, ніж очікувалося.
Еліс прошепотіла. У її голосі не було паніки, тільки просте роздратування від того, що її план був порушений. Вона не збиралася вражати з Інк Денс. Противник був Мисливцем з талантом SSS-рівня, до того ж обраним шляхом Бойні. Навіть коли б вона використала всі свої засоби, ворог не міг би перемогти. Вона створила ілюзорне царство тільки тому, що хотіла тимчасово ізолювати Інк Денс, цього занадто лютого та жорстокого звіра, від основного поля битви, щоб виграти час для еволюції G-Вільяма і Німесіс. Це було потрібно для кращого виховання її власних Стражів.
Але тепер ілюзію було розкрито. З огляду на тиранічний стиль бойового стилю, який демонструвала Інк Денс, як тільки вона вирветься на свободу, одного лише акту заточення в ілюзії було б достатньо, щоб почати війну.
— Я не можу дозволити їй підійти зараз.
Еліс глибоко зітхнула і подивилася в сторону Інк Денс. Вона легко стрибнула з плеча Тірана, її босиі ноги ступили на вологу, холодні кам'яні цеглини. Її капюшон злегка похитався на нічному вітрі, обкриваючи нижню частину її блідого обличчя і блідо-розові губи. Вона зачинила очі і складала руки перед собою, наче тримаючи невидимий кришталевий шар, її дихання стало довгим та повільним. Рожевий ореол, якого важко описати неозброєним оком, почав розходитись навколо Еліс.
Вона мобілізувала ще більшу духовну силу, збираючи мільйони духовних бійок, щоб розсіяти їх по всьому Раккун-Сіті. Тіранічна аура всередині міста стала найкращим джерелом поживних речовин для розмноження. По-справжньому вирішивши вступити в війну, Еліс знала, що при зустрічі з Мисливцем шляху Бойні SSS-вбивця будь-яка подальша стриманість поставить її тепер більш "я" у велику небезпеку. Тому в цей раз вона безпосередньо використовувала всю свою силу. Новонароджені духовні суперечки швидко заповнили попередні прогалини, стаючи ще більш щільними й досконалими.
Вибравши шлях Володаря Ульє, покладаючись на виняткові навички цього шляху і поєднання снів та реальності, поки ворог не міг прорватися крізь сни і не зміг знайти її справжнє тіло... У цьому світі, збудованому нею, вони могли бути тільки поглинуті нескінченними духовними створіннями! І в цьому світі вона була Творцем! Якби їй дали достатньо часу, щоб збудувати цей світ сновидінь, що поєднує ілюзію та реальність, навіть якщо б Інк Денс виявила свою ілюзії, ціна втечу з неї була би величезною. Але часу на будівництво цього світу було замало. Тепершня Еліс хотіла лише покластися на ілюзію, щоб затримати Інк Денс та виграти достатньо часу для еволюції.
На іншому кінці міста, після ультразвукового імпульсу, Інк Денс вже розтрощила свій срібно-білий розмах крил у 20 метрів, зафіксувавши напрям на дзвіньню і духовні спори, які наповнювали простір. Її алі вертикальні зіниці мерехтіли кровожерливим світлом під дощем. Полювання почалося.
Так само духовні суперечки в повітрі поглинули досить негативної енергії. Вони могли більше не ховатися без обмежень поглинути цю негативну енергію, щоб сприяти своїй власній конденсації. Цього разу вони перетворилися на незліченні літаючих істот, майже заповнивши все небо. Дощ, здавалося, припинився, або, точніше, був заблокований. Тепер у небі залишалися тільки ті, що літали біологічно, по чиїх тілах струменіло духовне світло. Вони були набагато сильнішими, ніж попередні. Але їхня кількість була ще страшнішою! Справді затемневе сонце, вони заповнили все небо над Раккун-Сіті.
На околиці Раккун-Сіті дві команди Реінкарнаторів, які залишили місто через зміни, тупо втупилися у небо, на цих щільно збиті істот. У цей момент вони відчули лише оніміння шкіри голови. Це був перший раз, коли вони відчули подих. Такої кількості монстрів було достатньо, щоб проковтнути все в цілому місті. Якого біса леді Еліс створила таку жахливу метушню?
Джилл та інші теж подивилися в небо, шок у їхніх очах був ще більше. Реінкарнатори, принаймні, знали, що це шедевр Мисливця Шляху Володаря Ульєла, знаючи що існує трансцендентна фігура. Але Джилл і її група не знали про так званих Мисливців, нічого вже й не кажучи про існування Ігри Головного Бога. Вони дійсно не могли зрозуміти, як ці істоти сховалися в Раккун-Сіті, не будучи виявленими. Думаючи про це зараз, Umbrellа вже була зведена в їх сприйняття до рівня природного лиха, здатного створювати біологічну зброю рівня катастрофи, яке могло знищити місто. Тепер, коли весь Раккун-Сіті повністю впав, якою була причина того, що інша сторона випустила стільки істот!
Але невдовзі всі дізналися. Серед розлогих висотних будівель гігант закрив свої срібно-білими крилами кажана і кинувся до тих монстрів високо в небі. Ні! Точніше, він кинувся до єдиної дзвіниці в Раккун-Сіті. Його тіло швидко випускали шари криваво-червоного туману, занурюючи радіус у 1200 метрів. Монстри, які летіли високо в небі, думали, що знайшли свою мету — швидко пролітали до цього велетня. Здавалося, що вони не дозволяли ворогу наблизитися до нас.
У той час ті іноземні реїнкарнатори не могли стримати слини. Вони занадто добре знали силу і домінування леді Еліс. Щоб леді Еліс виклала на повну, була тільки одна інша можливість. Це був інший Мисливець, той самий гігантський звір з минулого. Це був також Мисливець з талантом SS-вірня, сфокусований на бою.
— Ви жартуєте? В одному підземеллї з'явилися два Мисливця, що мають талант SSS-ворня.
Вони не знали, чи це була удача або трагедія...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira