Обтіканий тулуб, вкриті кутовими, лютим сіро-білим екзоскелетом, гострі костяні шипи, що тягнуться від хребта до кінчика хвоста. З щілинок екзоскелету струменіли клочиться криваво-червоний туман, спрямовуючись високо в небо. Під унікальною, від Королеви Ксеноморфової короною чотири алі вертикальних зіниці виражали лише холодну байдужість.
Масивне тіло, що досягає 16 метрів, гігантські кажани, зараз складені всередину, і жало на кінці довгого костяного хвоста, яке здавалося розсікало саме повітря. Вся її суть, здавалося, стискала горло кожного присутніх.
Гробова тиша. Абсолютна тиша.
Сцена протистояння, яка ще мить тому була напруженою і навіть шумною, тепер стала настільки мовчазної, що було чутно, як падає голка. Все було так, ніби вони були на місці. Люди закинули голови, дивлячись вгору на нефілімські розміри Інк Денс, їх дихання, здавалося, зупинилося.
Що це... За монстр!
У неї була вірогідна корона Королеви Ксеноморфи, гігантські шкірясті крила дракона, потужні костянні пластинки, величезний розмір і жахлива, дика зовнішність. Її вигляд, здавалося, давав визначення самому розумінню «організму, створеного для вбивства».
Страх поширювався, наче чума. Багато реінкарнаторів не наважувалися, а дехто валювався на землю, коли їх безсило висказували з рук. Бітви, які вони пройшли, атрибути, якими гордилися, екіпування, на яку вони витратили все - усе це здавалося до смішного нікчемного перед обличчям істоти, наче вимерлий жах. Це було абсолютне пригнічення на рівні буття, тремтіння первісних інстинктів душі! Це був щирий, сердечний страх перед надлюдським хижаком!
І на полі бою сильніше всіх це відчував вервольт Фенрір. У той момент, коли з'явилася Інк Денс, все його тіло заціпеніло, ніби його вдарило блискавкою, і він застиг на місці. Його бурштинові вовчі очі чітко вловлювали кожну деталь тіла Інк Денс. Ця унікальна чотириока структура, люта корона, злилася з рисами Королеви Ксеноморфи, і це деформоване тіло, яке було ще більше та досконаліше, ніж у Піраміді. А ця жахлива аура змушувала його душу пиячити від жаху!
« Це вона... Це дійсно вона!»
Серце Фенріра ледве не вискочило з грудей. У фільмі "Чоловіння проти Хіщника", всередині Піраміди, цей Мисливець з талантом SS-С-вбивця повинен був бути вражений паразитами, мусив стати оболонкою для виношування Супер-Ксенометра! Чому? Чому вона все ще жива! Чому вона з'являється тут!
Він думав, що Інк Денс давно загинула під час зараження Ксеноморфом. Зрештою, тоді все тіло Інк Денс було розірвано на частини, а штучний ембріон вже майже вибрався назовні! Але перед ним не тільки лишилось неушкодженим, але й аура перевершувала ту річ! Це був не уражений маріонетковий труп, а ідеальне злиття! Вона навіть перевершила того Супер-Ксеноморфа!
Його колишнє ув'язнення про те, що власники талантів SSS-рівня не будуть особисто виходити на поле бою, в цей момент розлетілися дрибезги; це просто не була форма, яку міг прийняти звичайний володар талант SASS! Це був монстр серед монстрів!
Чотири алих зіниць Інк Денс повільно рушили, нарешті зафіксувавшись на Фенрі. У той момент, коли вона зловила його в цей холодний, жорстокий погляд, здавалося, що бачив його душу наскрізь, Фенрір відчув, як його кров замерзає. Його тиск у Піраміді був нічим в порівнянні з цим моментом. Це було відчуття абсолютного домінування, яке походить з вершини живлення ланцюга в його генах.
Гордість? Опір? Амбіції? Перед цією абсолютною силою і жахом вони таяли, як сніг під сонцем.
Бах!*
На очах у всіх приголомшених людей потужний Мисливець, вервольт Фенрір, раптово відчув, як його коліна підкашіються, і він важко впав на землю. Його тіло неконтрольоване і сильно тремтіло, високо піднята вовча голова низько схилилася, а з горла вирвався майже нудний звук покірності. Його інстинктивні інстинкти давали докази того, що будь - яка думка про опір — це самогубство. Це був благоговійний страх перед сильним, і що найважливіше - найсприятливіша спрага вижити.
— Я... Фенрир... від імені "Клика"... Здаюся!
Він важко виставив ці слова крізь зуби, голос був сухим і хриплим, повний страху та смирення. З тим, як Фенрір опустився на коліна, багато Реінкарнаторів, які вже були в жаху, втратили всяку волю до протистояння і швидко пішли його приклад.
— Ми здаємося!
— Хай живе Апокаліпсис!
- Будь ласка... Будь ласка, вибачте нас!
Серед зростаючих криків усі члени « Клика» кинули зброю і простерлися на землі, притиснувшись лобами до холодної підлоги, не сміючи навіть глянути на переляканого звіра.
Вільям спокійно спостерігав за цією сценою, на його обличчі не було і тіні подиву. Він ступив вперед, злегка вклонився Інк Денс, а потім повернувся до Реінкарнаторів, що стояли на колінах всюди. Його голос був спокійним, але не мав жодного сумніву:
- З цього дня "Клик" повністю включений в систему « Апокаліпсиса". Дотримуйтесь законів « Апокаліпсиса »; ті, хто їх порушить... будуть покарані без поблажливості!
Погляд Вільяма ковзнув по Фенріру, який все ще стояв на колінах, тремтячи, і він продовжив:
— Фенрир, "Апокаліпсису" стане в пригоді твоя сила. Сподіваюся, ти належним чином подякуєш Лідеру за її милість, що вона зберегла тобі життя.
Інк Денс не пропустила ні слова, вона не могла говорити, лише холодно і байдуже спостерігаючи за всім через свої чотири червоні очі. Її поява була найбільшим заявою, найпереконливішим наказом.
Упевнившись, що мета досягається, масивне тіло Інк Денс злегка зігнувся і гігантські крила кажанів різко розбились під час штормового вітру. Потім, відштовхуючись всіма чотирма кінцівками, вона змила в небо під надзвичайно благоговійними поглядами всіх присутніх і незабаром зникла у ясному небі, повертаючись до свого печерного гнізда.
На землі залишилися лише нескінченний страх, цілковита слухняність і « Апокаліпсис », в якому ніхто більше не зможе засумніватися!
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira