- Ах.
Моллі розплющила очі.
Рувим швидко перекладав дихання.
- Моллі, ти в порядку?
Вона кілька разів повільно кліпала. Коли змішані почуття нарешті схлинули, страх і зловісне відчуття почали підніматися всередині неї.
Вона мало не померла. Холодна кров повільно покидала її тіло.
Молли на рефлексах негайно обхопила живіт.
- Дитина... Дитина...
- З дитиною все гаразд. Не хвилюйся про це.
Вона поступово витіснила полегшене зітхання. Їй здавалося, що Рувим більше поплескав її по спині. Вона була жива. Вона не поранилася.
Зрештою, Моллі простягнула руку і обняла Рувима, яка відчувала, як повільно повертається в реальність. Ті, хто тремтів від страху, бігли до нього на шию.
Його руки, які стискали її худе тіло, ставали дедалі сильнішими. Він був здивований, як і Моллі завжди. А, оскільки він був тренованим людиною, він зміг підхопити її рефлекторно - на відміну від звичайних людей.
Незрозуміле почуття негайно наповнило його і вирвалося з тіла.
- Етель!
- Так!
Рицар, який відволікся на наказ Рувима, негайно прийшов у себе.
Жінка, яка уявила свою невдачу, відразу спробувала втекти. Але Етель вже міцно вхопив її.
- Пусти мене!
- Куди ти зібралася втекти?
- Як ти смієш хапати інших за зап'ястя?
Голос, який звучав у вухах, все ж був їй добре знайомий.
- Бути такого не може.
Етель зірвав з неї плащ із глибоким капюшоном. Разом з плащем вибилися перли діамантово-світлим волосся.
Це обличчя, знайомі як і голос, в кінцевому підсумку справили таке ж враження, як міг би диявол.
- Арь.. Ян?
Перший був помітний без смаку. Одяг, в який вона ніколи не одягалася б раніше.
Проте Ар’ян боролася, щоб відвернутися від Етеля.
- Що ти тут робиш?
Відколи вона тут була? Моллі згадала, що Ар’ян сказала, перш ніж штовхнути її, ніби вже націлилася.
- Помри.
Вона пам’ятала, як сильно згладжувала Арену від нестерпного бажання. Коли відчуття близької смерті знову стало пожирати її, біль проколов живіт.
- Ох, мій живіт...
- Що у тебе з животом?
Коли стався приступ несподіваного болю, Моллі схопилася живіт. Вона спробувала випрямити руки, але краплі піта повільно стікали по лобі.
- Ах, мій шлунок ... Мені боляче...
- Господи. Тримайся, Моллі.
Рувим обняв Моллі і повернув голову.
- Етель! Вези її назад в герцогство. І не відпускай її. І веди карету стороною.
- Зрозумів.
Вона не дуже добре пам’ятала, що́ було в кареті. Замість цього Моллі просто обіймала вагітний живіт, наче боялася, що щось може піти не так.
- Все гаразд, Моллі. Тримайся, прошу.
Щоразу, як вона стихла від болю, поруч чувся шепіт: - Ще трохи.
Моллі не переставала бурмотіти, наче трималася за останню нитку.
*
- На щастя, це просто хвилювання. З дитиною, і з вашою дружиною все добре.
У результаті після цього нервового моменту не було чути сло́ цих слів.
Потім лікар рішуче сказала парі, яка відчула полегшення
- Я й справді казала, що стан вже стабільний, але якщо ви будете сильно приголомшені, у вас може статися викидень. Тому вам треба постійно бути обережними.
Після обстеження лікар дала Моллі рецепт. Завдяки цьому ліку, ефект хторого швидко виявився, напружені м’язи розслабилися.
Моллі глянула на живіт. Він більше не хворів.
Чи здуться її напухлий живіт, як тільки вона народить? Моллі подумала, що за такий короткий час чула про це вже тисячі разів.
Думка про втрату дитини була навіть жахливішою, ніж раніше. Вона не хотіла відчувати це неприємне відчуття, коли з’являється хребет.
Відчувши стурбований погляд Моллі, Рувим присів поруч і потріпав її.
- Все в порядке. Тобі більше нема про що турбуватися.
- Рувим...
Її губи злились і не розмикалися належним чином.
- Через мою помилку у дитини мало не сталися неприємності. А я вже взяла на себе зобов'язання - захищати його.
- Це навіть не твоя вина. Не вини себе в цьому.
Моллі не могла не відчувати, як до неї підкрадається щось зловісне. Якби Рувим не зміг її зловити... Жахливий образ автоматично спалахнув в голові, хоча вона зовсім цього не хотіла.
Кончики її пальців похолоділи, і розум відразу ж застиг. Моллі повільно перестала погладжувати живіт.
- Рувим.
Вона могла зазнати болю. Але ні за яких обставин не можна було торкатися її дитини.
- А де Арьян?
- Чому ти про це питаєш?
- Не думаю, що ти просто так відправиш її до імператорського палацу.
І Рувим відповів на її різке зауваження чесно зізнався:
- Так, юну леді Клеменс буду допитувати я. Ми ретельно з'ясуємо, хто це зробив і хто насправді стоїть за всім цим.
- Я поїду з тобою.
- Що?
Від її несподіваних слів Рувим звів брови.
- Невто ти не пам'ятаєш, що вона зробила з тобою? Вона намагалася вбити тебе, вона спробувала убити дитину. Звідки тобі знати, що вона спробує зробити, коли ти знову з нею зустрінешся?
- Я знаю, Арьян жахливо ворожа до мене. Ось чому я тим більше повинна послухати. Вона спробувала не тільки мене вбити, але й мою дитину.
Ці жорстокі стосунки не могли тривати вічно. Колись їй все ж доведеться побачити кінець, і Моллі зрозуміла, що саме зараз він і наступив.
Рувим подивився в її впевнені очі тремтячим поглядом. Моллі, яка була жахливо худорлявою і деколи виявляла неймовірну силу.
У такі моменти він не міг піти проти її вимог. Вона звикла навіть до сталевого Рувима, який став упертим.
- Тобі не можна далеко від мене.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache