- Ти щось хотіла б з'їсти?
- О, зараз я хотіла б свою улюблену страву.
Навіть якщо він відчував полегшення від того, що вона швидко знову усміхнулася, то просто не міг не шкодувати про її харчування.
Рувим таємно наказав палацу додати до її меню трохи маринованих лимонів. Ця таємна операція була виконана без відома Моллі, і їх поставили на загальне огляд відразу наступного дня.
Але вона відреагувала абсолютно послідовно.
Мариновані лимони вже були всередині, але не перетравлювалися. Тим не менш, вона була змушена вгризатися у їжу, тому що всередині неї піднімалася нудота.
Зрештою на її столі з лимоном оплакували страву. Насправді це Рувим вже закупив для неї цілу пляшку маринованих лимонів, але вона просто не могла припинити турбуватися.
Моллі вчепилася до столу, бо запах прочісної їжі був їй неприємний.
Мариновані лимони, простоючи на столі якийсь час, зараз практично зникли, тому що ранкова нудота Моллі нарешті закінчилась.
З її животом почали відбуватися зміни, які раніше не було помітно. Тепер було видно, що нижня частина її живота трохи здулася. З одного погляду вже було очевидно, що вона вагітна. Дитина була в безпеці. Кілька разів на день Моллі з ніжним виразом обличчя погладила себе за низку живота.
- Детка, ти чуєш мене?
Моллі часто розмовляла з дитиною, залишаючись сама. Вона почала це робити відразу після того, як почула, що було б добре регулярно розмовляти з дитиною в якості материнського догляду.
Її основними розповідями були події, що відбувалися в герцогстві. Історія про те, в кого з першого погляду закохалася Лілі і про слуг у їдальні, які, здається, завжди турбувалися їжею.
І здебільшого вона розповідала про Рувима. Навіть у повсякденних справах дитина перетворювалась на казку.
Безцільно було бачити, як вона розмовляє зі своєю дитиною в яскравих променях сонця. Вона сяяла, хоча на ній не було жодних прикрас.
Рувимські вузькі зуби також піднімалися при її усмішку частіше, коли вона щасливо обіймала дитину.
Приблизно в той же час Моллі дізналася від свого лікаря, що нарешті у неї закінчився нестабільний період.
Через кілька місяців Моллі закінчила навчання на вулиці.
Шляпка, що захищала від сонця, мала щільну шаль. Вона була повністю укутана, залишалося тільки ще дещо підготувати.
- Молли.
Звичайно, Рувим підійшов до неї і поклав руку на плече. Кутики рота Моллі, нарешті, затишно і тепло піднялися.
- Рувим.
Він був розтроганий її теплою, як сонце, посмішкою. Хоча вона вже була вагітна, але все ще усміхалася як чарівна дівчина.
- Тобі справді потрібно йти?
- Знову? - Це ніби зітхнуло. - Ти теж чув. З цього моменту мені потрібно трохи тренуватися.
- Ти можеш робити це прямо в саду.
- Мені теж хочеться погуляти. Мені б хотілося подихати свіжим повітрям. Мені теж потрібен одяг.
- Ти можеш її замовити.
- А як же тоді вправи?
Рувим повільно і щільно стиснув губи. Навіть тепер він обіймав її кожного разу, як видавалося час. Вона відмовлялася обіймів, бо набрала вагу, коли живіт став виступати, але він навіть не шкунувся.
І навіть зараз він як і раніше неспокійно дивився на неї. Можна було навіть подумати, що біля Моллі розкинувся зубчастий гірський хребет.
- Саме тому ти поїдеш зі мною. Я просто не можу залишити тебе на самоті.
Моллі доторкнулася до його руки, що лежала на плечі. Рука, яку відчували кінчики пальців, була грубою, але теплою.
- Зі мною все буде гаразд. Ти завжди будеш поруч.
Рувим кивнув, ніби зачарований її заспокійливим м’яким голосом.
Ця сцена не перешкодила слугам якийсь час шепотіти, що їх мадам і сьогодні теж, як завжди, зачаровує їхнього пана.
Карета, прикрашена так само, як і герцогська нарешті зупинилася перед магазином одягу.
Маргарет, яка готувалася з того часу, як екіпаж прибув, повільно і нервово доторкнулась до свого коміра.
- Ласкаво просимо, герцогиня і герцог.
Коли двері магазину одягу відчинилися і пара увійшла, Маргарет продовжувала їх вітати. Власниця магазину одягу привернула увагу відвідувачів.
- Хіба це не герцогиня Лінеріо?
- О, я чула, вона вагітна. Її живіт і правда...
- Поряд з нею герцог?
- Я чула, він досить незвично любить свою дружину, але я дійсно не очікувала, що він прийде в магазин одягу.
- Мабуть, він дійсно піклується про свою дружину.
Зрештою, чоловіки рідко потрапляли до жіночих магазинів одягу. Майже неможливо було побачити, щоб вони приїжджали зі своїми дружинами.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache