- Господарю, це абсолютно несправедливо! Я тільки передав те, що отримав!
Але маркиз все одно не пробачив слугу. Навіть коли його закусив лицар, слуга все ще вигукував: "Це несправедливо" - Але маркиз і оком не моргнув.
Коли, врешті-решт, слугу забрали, і двері зачинилися, мартиз з напруженим виразом обличчя сів. Раптові події завдали йому сильного болю.
- Що мені з цим робити...
Це була буйна вечірка, призначена для збереження гідності сім'ї. Це запропонував влаштувати його син, і все виявилося не так вже й погано, коли марка присвячена в план.
Крім того, він не мав жодних підстав відмовлятися, оскільки граф Клеменс, дочка якого була ув’язнена заручницею, також допомагав.
Але він ніколи не очікував цього.
Маркіс глибоко зітхнув, судячи з його обличчя, можна було подумати, що він постарів ще на десять років. Він не знав, скільки образи випробує через це. Це дійсно важко було прикинути.
- Маркиз Вернер.
- Герцог Лінеріо.
Коли маркс помітив Рувима, його обличчя стало набагато похмурішим.
- Мені соромно дивитися на вас. Як я міг наважитися, щоб ви пройшли через подібне в гостях у марказа...
- Зараз проблема не в цьому. Спершу я повинен знайти дружину, а потім поговоримо про це.
Рувиму було досить грубо, але він чітко розумів, що відбувається всередині.
Маркіс зітхнув, згадавши вже повсюдні чутки про любов герцога до дружини.
- Добре, звичайно.
Він схопився за пульсуючу голову. Після несподіваного інциденту, у маркиза Вернера почався небачений головний біль.
- Маркиз Вернер, накажіть лицарам, щоб ніхто не залишав це місце.
- Ви просите мене повністю перекрити вхід?
- Верно.
Слова герцога змусили маркиза дрогнути. Він дійсно хотів би зробити це, якби він міг.
Було б чудово знайти злочинця, перш ніж ситуація посилиться.
Однак усі гості були палацами. Навіть різні за становищем.
Було очевидно, що коли б їх безглуздо замкнули, маркеризу напевно довелося б почути більше, ніж те, яке він вже почув зараз.
Крім того, вони могли б відправити до марки петицію. Вечері відроджували сім’ю Вернера, а не щоб прикидатися перед іншими родинами.
Потім обличчя марказа Вернера різко затьмарилося.
- Але тут ще багато інших палаців. Ви не можете ось так сумніватися в них...
- Маркиз.
Голоси, які досить добре тренуються, несвідомо б’ються плече марокза Вернера.
- Трапилося вбивство. Сталося там, де зібралося стільки людей. Нам доведеться зловити винуватців, перш ніж все стане ще серйознішим, але чи дійсно мартиз впорається з цим?
- Дюку! Ви занадто багато говорите!
Чоловік, який слухав його і сидів поряд, більше не міг зносити цього. Але молодий герцог більше не міг про це говорити.
- Або ви збираєтеся все замкнути тільки після того, як з'явиться ще жертва?
- Ви маєте рацію... - Важко закидав нерешний маркерз.
- Я щойно втратив сина і на мить розгубився. Мені дійсно шкода за заподіяні незручності, але нам доведеться замкнути двері.
Можливо, десь і почалася сильна протидія, але це було в порядку винятку.
Через своє віддалене розташування від імператорського палацу місцеві більше звикли до свободи, ніж до тиску.
Безумовно, він боявся, що інші аристократи образиться на нього, але було б набагато жахливіше, якби сталося щось гірше за це. Більше не повинно відбутися нічого більш жахливого.
Крім того, він дійсно турбувався про свого сина. Фердінанд завжди був тим дурнем, але залишався рідним сином маркиза. У нього не було іншого вибору, окрім того, що він живий чи ні, надіючись, ніби Фердінанд ще не загинув.
Перед тим як сказати лицарам виконати наказ, Маркіз подав свої почуття.
- Це займе всього пару хвилин. Давай! Давайте попросимо і кучера оглянутися.
- Маркиз.
Настав час розподіляти людей, віддаючи накази. Одна з попередніх груп, надісланих оглядати округу, зараз торопливо наближалася до маркизи.
- Я знайшов це зовні.
До марки підштовхнули зламаний меч.
Здавалося, що, можливо, через сильний попереднього удару, зламаний клинок виглядав дуже знайомим.
- Ей, це...
Ар’ян, який знайшов меч біля нього, відразу зблідла.
- Це меч!
- Клеменсе, про що ви?
- Вони напали на мене і на Фердінанда з цим самим мечем?
- Правда?
Арьян кивнула марку Вернеру.
- Цей меч зроблений в королівстві Портан. Я ніколи б його не забула через унікальну форму рукоят, яка зроблена як для однорукового меча - і це правда.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache