- Ка-а.. а-а!
Молода леді, яка стояла біля коридору, відразу закричала, побачивши Ар’ян. Запах крові на одязі вдарив їй в ніс.
Гравка відразу обірвалася, коли звук криків заглушав. Всі і кожен миттєво кинулися до Ар'ян.
- Що відбувається?
- Що відбувається? Що з нею сталося?
- Що, чорт візьми, відбувається на цій вечірці?
Ар’ян, сівши, під бурмотіння і швидко надихнула. Видно, як з її руки капає чиста струйка крові.
- Будь ласка, рятуйте Фердінанда! - Відчайдушно закричала Арьян.
- Юна леді Клеменс! Що за чортівня відбувається!
Маркіз Вернер, вже проінформований про те, що відбувається, швидко вибіг з кімнати і Рувим був поряд.
Арьян розридалася, як тільки побачила марки. Неначе сльози, які вона стримувала, нарешті прорвалися, вони повисли на вусницях.
- Ах... Допоможіть мені. Будь ласка, допоможіть Фердінанду.
- Фер... Фердінанда... Ви маєте на увазі мого сина?
Маркіс, шокований несподіваними словами Ар’ян, розгубився парканом.
- Врятувати його, про що ви говорите? Що за чортівня...
- Не плачте, юна леді. Будь ласка, говоріть. Що за чортівня відбувається? Чому у вас весь одяг крові?
Коли маркс, нарешті, зрозумів, що вона насправді не в тому стані, коли змогла б відповісти, відчуваючи себе незручно, людина поруч з ним швидко взяв на себе ініціативу. Коли він потішив Вірян від імені маркиза, її розпачливий плач трохи вірш.
Вона так плакала, що навіть після того як зупинилася, з її губ зривалися напружені всхли.
- Це... Я відпочивала, коли раптом увійшов дивний чоловік в чорному.
- Де?
- Ах... у кімнаті відпочинку по коридору...
- Де?
Рувим швидко зрозумів, що відбувається.
Його погляд став гострим від слів « комуната відпочинку».
Бути такого не може.
Навіть якщо він і вважав, що це неможливо, то просто не міг приховати своїх підозр.
Він нервував. Він був звинуватий.
- Де, як ви сказали, Ви тільки що були, юна леді?
- Дюку...
Ар’ян знову затряслася, немов осиновий лист, побачивши Рувима.
- Мені дуже шкода... Мне так жаль... Якось мені вдалося затримати його...
- Юна леді Клеменс.
- Моя сестра, Моллі...
Рувим не хотів слухати Вір’ян до кінця. Насправді, він взагалі нічого не чув.
Він швидко повернувся і попрямував в коридор. Він зробив це навіть перш, ніж хтось встиг його зупинити.
Ні маркиз, запросило прийшов в себе ні Ар’ян, яка просто розтяглася на підлозі не змогли схопити його навіть за краї одягу.
- Герцог Лінеріо!
Не звертаючи уваги на всі ці звуки за спиною, він сам по собі продовжував прискорюватися. Спочатку він йшов так швидко, як тільки міг, а потім вже втік в сторону кімнати відпочинку.
Його голова була лише однією думкою.
Моллі, його дружина.
Довгий коридор здавався йому нескінченним. Рувим, який проробив увесь шлях до кімнати відпочинку, що була поодаль, щоб не руйнувати атмосферу, тримався прямо.
Кімната відпочинку за дверима здавалася зовсім жалюгідною.
Біля дверей було видно покоївку, яка, вся покрита кров'ю, притулилася до дверей з опущеною головою. З огляду на кількість крові на підлозі, минуло багато часу.
- Молли!
Рувим переступає тіло, не кліпнувши. Він спіткнувся ще один труп, але зовсім не злякався.
- Гей, що, чорт візьми, це ще таке...
Ті, хто запізнився піти сюди за Рувимом, втратили дар промови від жахливої сцени у вітальні.
Він не вагався, затиснув ніс і відчув огидний запах.
Рувим обійшов кімнату відпочинку, але Моллі ніде не було видно. Навіть на тому самому місці, де вона раніше сиділа з ним, все ще не було ні сліду її, не рахуючи його прикрас для волосся.
- А де ж Моллі?
Зрештою Рувим обернувся, переконавшись, що її там вже немає. Потім він вирушив до Ар’ян, яка попри труднощі була поряд з іншими.
До цих пір Рувиму тут не на що було дивитися. Те, що його коханої дружини Моллі тут не було, перевернув його світ.
Ар’ян, яка вже розказала все наперед, була настільки здивована, що затремтіла.
Часи до його зустрічі з Моллі - це була епоха війни, заповнена послідовними перемогами на полі бою, постали у нього перед очима.
- Куди подівся Моллі?
Ар’ян затремтіла, притискаючись до плечей інших, які віднеслися досить прохолодно. Вона просто не могла витримати його пристойний погляд. Навіть знаючи, що він все ще не знає, Ар’ян почувалася так, ніби її гріхи розкривали Рувима.
Коли Ар’ян, здавалося, сильно затряслася, то повільно почав підніматися бідний чоловік.
- Герцог Лінеріо, прошу заспокойтеся! Я повністю розумію ваше занепокоєння з приводу того, що її не видно, але юна леді Клеменс теж не завдала шкоди.
- Ні, це все моя вина.
- Юна леді Клеменс.
- Ви зовсім не винні.
Люди, почувши слова Ар’ян, відразу проникли в неї симпатію. З її очей постійно лунали сльози.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache