До дверей залишалося лише кілька кроків.
Його погляд став шаленим, коли він просвердлював діру в ній. Він поперемінно дивився те на двері, то на Моллі, і в його погляді була тривога.
- Чорт забирай! Ніколи не сподівався, що зрештою все вийде так неаккуратно!
- Фердінанд.
Фердінанд відразу заміряв по мановині руки Ар'ян. Її червоні губи зашептали щось на вухо Фердінанду, коли той сильно замкнувся.
Коли червоні губи замерли, Фердінанд продовжував випрямлятися. Його тривога не гасла, і він стояв прямо.
Саме тоді мешканці королів почали нервуватись через несподіваний спокій Фердінанда.
Залишалося небагато часу до початку того, на що вони надіялися.
Однак, їм ще потрібно було скористатися цими двома протилежними людьми імперії - щоб покінчити з ними всіма.
Якби ці двоє несподівано змінили свою позицію, коли мета була не так далека, одна думка про те, що все може бути марно, нарешті, розглянула б іскру.
- І що ти збираєшся робити? Я ніколи не казав, що ми будемо займатися всіма приготуваннями!
- Я дуже розчарований тим, що ви все зіпсували. Тепер нам просто доведеться пройти через це, навіть якщо щось знову піде не так.
Незважаючи на всі ці крики, Фернанд був дуже спокійний.
Він залишався розслабленим, малюючи загадкову посмішку.
- Молодий пане! Не думайте, що забули про нашу угоду...
- Лоуд... Я тільки що придумав хороший план.
- Хороший план. Є якийсь інший спосіб?
Лиц жителів королівства стали значно пильнішими. Несподівана неформальність їхньої промови дуже їх затурбувала, але коли б це було добре, то не було нічого особливого в цьому.
- Звичайно, мені потрібна тільки маленька допомога з вашого боку.
- Який у нас план? Я допоможу будь-яким способом, якщо ми дійсно зуміємо укласти угоду.
Він не звернув уваги на велику радість Фердінанда і попрямував до нього. Саме в цей момент Фердінанд торкнувся талії, усміхаючись близькому чоловікові.
- Гей, що ви...
Він і подумати не міг, що цьому чоловікові закриють рот.
Його погляд опустився, коли він з запізненням помітив зміни в його позі, але було вже занадто пізно. Його спина прогнувся назад, і напруженість почала поширюватись від кінчиків його пальців, тоді як з рота хлинула кров.
- Кхе... ух...
Стони людини з пробитою груддю обірвалися. Його тіло швидко напружилося і невдовзі безпорадно впало.
Безжалісна рука Фердінанда не зволікала.
Перед тим як інша людина намагалася кинути виклик, його меч вже проколов того.
До того ж, сталося ще до того, як він зміг захиститися. Людина, проткнута гострим мечем, нарешті, впав, випивши слова, які вже не були промовлені настільки добре, щоб їх можна було зрозуміти - щось схоже на те, що сказав попередній чоловік.
Нарешті, коли вони впали з меча краплі крові зібралися на підлозі. Потім почали формуватися лужі крові, яка росла і зростала на кінчиках взуття Моллі.
Моллі, побачивши краплини крові, почали пропивати кінчики її взуття. Перше відчуття страху відразу охопило все її тіло.
- А-а! Хто-небудь, прошу, допоможіть мені!
Вона не могла так просто померти. Навіть ті, хто погодився з ним, не знали, коли той звір, що вже вбив їх, зрештою вб’є її.
- Хто-небудь, будь ласка!
Вона щиро сподівалася, що її хтось почує.
Її зазвичай тихий голос ніколи раніше не звучав так голосно.
Фердінанд сміявся з неї, поки вона вичавлювала зі себе залишки сил.
- Немає сенсу кричати, мадам. Колом нікого.
Вона цього очікувала, але все ж, як вона ні скинула б поглядом двері, вона не бачила, щоб хоч хтось підбіг. Навіть покоївкою, яка охороняла двері, поряд не було.
Оскільки вона взагалі не могла рухатись до виходу, Моллі прикусила губу.
- Безумовно, маркс буде убитий горем, побачивши все це!
- Ха-ха, папа? Мій батько гордиться мною, як тільки все благополучно закінчиться.
Божевілля.
Моллі прокусила губу, намагаючись опанувати розум, який вже почав туманнитися. У роті з’явився металевий присмак крові.
Принаймні, сам маркс не мав до цього відношення. Зрештою, це означало, що все це було справою рук Фердінанда.
У що тоді можна було по-справжньому повірити?
Моллі поглянула на Ар’ян, яка ще тримала її за руку.
Незважаючи на те, що Аріан все ще дивився їй в обличчя і не змінював свого язика.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache