Не знати про це було досить приємно. Було б дуже добре, якби вона і далі так посміхалася.
Коли Моллі зникла з кабінету, Рувим почав підніматися. Він вже давно розібрався з кипою паперів, які тримав у руках.
- Гілберте, повідом мені, якщо тобі здається, що моя дружина перевтомлюється, доглядай за нею. Приготуй у ванній теплі води, щоб зняти деяку втому.
- Так, сер.
Той, хто слідував за ним весь цей час палацій негайно розгорнувся.
Залишившись сам, Рувим пішов до спальні Моллі.
Тепер він відчував трохи незручність, тому що був у цій спальні один. Спальня, в якій вони жили, зберігала у собі багато речей.
Це були чудові речі Моллі, і Рувима відчував себе по - справжньому влаштованим.
На перший погляд, це здавалося неприродним, але, якщо придивитися знову, то це цілком непогано.
Все ще вологий вогнище вже був зароблений. Звичайно, вона читала за цим акуратним прикрутним столиком, так як на стільці висіла її улюблена шаль, а на столі лежали дві книги.
Рувим поклав свої папери на стіл і оглянув спальню.
Він щодня приходив сюди, але вперше оглянувся так уважно.
Куди б він не кинув пристельний погляд, скрізь в спальні були сліди Моллі. Серед її речей були також деякі, що він привіз їй з графства.
Більш того, більшість речей або придбали Рувимом, або була подарована. Якщо б хтось інший побачив це, він вважав би Моллі економною, але Рувим у свою чергу, досить добре знав її ситуацію, щоб думати інакше.
Останнім часом граф Клеменс поводився досить тихо.
Рувим не знав, чи спрацювала його загроза, але з огляду на характер графа було очевидно, що це довго не триватиме.
Рувим знав факти, які він дійсно не міг змусити себе розповісти Моллі. Його репутація ґрунтувалася на стриманих вчинках, які він робив за спиною - приклеївши до обличчя усмішку.
Він не просто кілька разів зводив людей з розуму. У міру того як такі події тривали, він навіть наважився поміркувати про їжу.
Рувим глянув на документи, які тримав у руці.
Цей випадок - один з таких. Це була лише незначна історія, але той, до кого вела ланцюг, зрештою вступив у контакт з самим графом Клеменсом.
Безсумнівно, граф Клеменс підстеріг би астрономічну суму штрафів наступного року, якби Рувима мав вагомі докази.
« Останнім часом він всюди ходить з маркою Вернером".
Рувим досить добре знав марказа Вернера.
Це був чесний чоловік, один з тих хто ні краплі аристократії - він був палацом до мозку кісток.
Однак Рувиму доводилось чути, що від єдиного сина маркиза було дуже важко. Оскільки деякі його справи буквально неможливо було приховати, вони стали загальнодоступним. Бували й інші випадки, які маркизу доводилося покривати, оскільки йому було страшенно незручно через це.
Тому марка має багато таємних боргів.
Колись через репутацію маркиза про них мовчали, але оскільки кількість зросла, невдовзі її стане відомо.
Вони ще збиралися зв’язати себе з членами цієї сім’ї.
Його хитрість була дуже очевидною. Знову ж таки, було ясно, як божий день, що куди більше добробуту дитини їх цікавили спроби отримати для себе вигоду.
« Але це не моя справа»
Зусилля графа проваляться, а Моллі все одно буде з ним поруч.
Йому було шкода, що юна леді Клеменс видають за таку людину, але він обмежувався лише легким співчуттям.
Він не виявляє милосердя до тих, хто знущався над Моллі.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache