Рувим просто не зміг встояти перед чарівністю дружини і схилити голову. Його перехресні губи почали торкатися її, злегка відохотивши в бік її каное.
Чудове почервоніле обличчя швидко стало ще гарячішим. Здавалося, Моллі все ще була всередині своїх мрій. А тепер, коли чоловік лагідно усміхався, він здавався підозрілим.
- Це бюджет, виділений на особняку цього місяця?
Коли Рувима подивився на документ, який дивилася Моллі, і вона негайно спробувала приховати свої думки.
- Так, і це засоби саме на другій півгодині. Якщо б ви об’єднали місячний бюджет з останком минулого місяця, то могли б бути куди більшою кількістю грошей ніж те що ми вже встановили. О, але є ще дещо, що я упустила через чаєпіття, навіть так... Я витратила трохи грошей, виділених лицарями на цей місяць, так що я можу просто взяти їх. І ось ця сума насправді з резерву - просто на випадок, якщо ти про це не знав. Отже, навіть якщо ти будеш кудись поспішати, ти просто можеш взяти трохи звідси.
- Тепер розумію...
Рувим постійно дивився на неї, і вона не переставала говорити серйозні слова. Вона дуже пильно дивилася на документи, її маленькі губки тремтіли.
У неї завжди була така звичка розмовляти, коли вона зосереджена?
Її пухкі губки були надуті трохи більше звичайного.
Коли Рувим вперше побачив її примус, то почав розтягувати губи в усмішку.
- Я хочу поцілувати тебе.
Імупульсивні думки відразу, хоч і ненадовго, оволоділи його розумом. Він повинен був зберігати спокій, але просто не міг цього зробити.
Як тільки він зізнався у своїх почуттях, його нетерплячість почала зростати. Він просто хотів дотягнутися до Моллі і обійняти її.
- Отже, Рувим ... Рувим? Ти мене слухаєш?
Нарешті, погляд Моллі зустрівся з його поглядом.
Рувим все-таки зміг впоратися зі своїми ілюзіями тільки тоді, коли вона невинно подивилася на нього власними круглими очима.
- Так.
- Я думаю про те, щоб організувати ще одну чаєпіття.
- Справа леді Клеменс все ще не вирішено?
- Цього разу справа трохи в іншому. Я хотіла б скористатися цією нагодою, щоб подружитися з тими, кого зустрічала раніше. І я трохи жадібна, тому що, здається, я подобаюсь людям більше, ніж думала.
Рувим нахмурився.
Він хотів би похвалити Моллі за її ентузіазм, але дуже турбувався про здоров’я жінки.
У результаті спостережень за приготуванням Моллі несподівано з’ясувалося, що потрібно більше роботи над чаїтями.
Він повинен був скласти список запрошених, а ще - прикрасити герцогство таким чином, щоб Моллі змогла провести чаїння за будь-яких обставин.
Крім того, треба було заздалегідь проінформувати гостей і пам’ятати їхні особливості перед тим, як передати їх слугам.
Коли Рувим подумав про колись незграбну маленьку Моллі, його рішучість стала набагато більш критичною.
- Чому б тобі спочатку не подбати про своє здоров'я і організувати чаїння пізніше?
- Але... Хіба так можна?
- Я не дуже багато знаю про світське суспільство, але зазвичай воно залишається відкритим досить довго. Насувається досить сильний шторм, так що було б непогано перечекати його в більш затишній вітальні.
У відповідь на його величні і розумні слова Моллі кивнула.
І все це було пов'язано з тим попередженням, що зробив особисто палац.
- Тоді я повинен зробити саме це.
Його думка про захист наповнила Рувима ще більшою гордістю.
- О, через чаю я згадав про баронеса Ніссер. Переговори з королівством Портан, здається, дуже працьовиті. Я дуже хвилююся, бо останнім часом був досить розбірливим щодо будь - яких запитів.
- Королівство Портан?
"Здається, судячи з нещасного виразу обличчя марки Нібейї, її щось мучило - але вона все одно заявила, що у неї все гаразд."
- Так.
Маркиза Нібея вже знала про неї. Вона, яка брала участь у торговій гільдії в імперії, також була бажаною гравицею для багатьох людей.
Крім того, торгівля гільдія Нібейї також була помітна в імперії. Вона також пишалася собою, бо нічого не пропустила.
Вона дуже ретельно дотримувалася місця, яке щойно було згадано в розмові.
У королівстві Потран часто їздили на заробітки через нещодавню громадянську війну.
Рувим щось відразу здалося дещо незвичним.
- Тоді давай це з'ясуємо.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache