Молли застовала. Коли вона звернулася до свого чоловіка за порадою, він лише посилив її занепокоєння.
- Але сьогодні я відпочину. Тому я не хворію.
- Ти можеш це пообіцяти?
- Правда, я не заболію. Обещаю.
Моллі витягнула мізинець. Вона була така ж прекрасна, як і завжди - особливо для Рувима. Потім він пильно подивився на неї, намагаючись стримати бажання слухати майже все, що вона скаже.
- Що ти будеш робити, якщо захворієш?
- Ти справді збираєшся продовжувати говорити зі мною про це?
Незважаючи на бурчання Рувима, сама Моллі була досить серйозною, сказавши наступні слова. Рувим не слухав її з надзвичайною щирістю тільки через її колишню поведінку.
- Тоді як щодо такого? Якщо сьогодні, коли Рувим повернеться з роботи, мені буде важче, ніж зараз, я зіграю твоє бажання.
- Ти виконаєш будь-яке моє бажання?
- Так.
- Справді? Будь-яке?
Її очі звузилися, і вона мусила почути у словах Рувима незвичну енергію.
- Що за бажання ти хочеш загадати?
- Щоб моя дружина виглядала неймовірно сексуально.
- Ты и правда!
Здивований вираз обличчя Рувима, він просто вдавав, що нічого не помітив.
- Так як я вже запитав раніше, хіба ти не повинна зараз відповідати мені щиро? Крім того, якщо ця пропозиція мене зацікавить, у мене буде більше мотивації брати участь в цьому парі.
- Я знаю. Тоді, якщо мені буде куди гірше, я зіграю твоє бажання. Так що, будь ласка, припиняй і йди на роботу... герцог.
- Тоді давай це зробимо.
Він був не так вже й далеко від неї, але все-таки підвівся. На відміну від Моллі, одягненого в щільне вбрання, він був повністю голий і досконалої форми.
Він пішов на роботу. Моллі встигла трохи підготуватись, перш ніж проводила його.
Рувим швидко поцілував її в лоб.
- Я вернусь.
- Бувай.
- Ти це вже говорила раніше, але все-таки ти повинна розставити пріоритети, щоб зовсім не захворіти. Ти ж це розумієш, вірно?
- Звичайно. Не хвилюйся і йди вже.
Рувим, залишаючи позаду свою дружину, яка йому махнула, пішов геть.
З якоїсь причини сьогодні він ледве рухав ноги до імператорського палацу.
*
Дивне відчуття, здавалося, не залишало його навіть після прибуття в імперське місто. Після закінчення своєї праці в столиці Рувим не відчув ані на грам полегшення, навіть після того, як нарешті дістався до тренувального табору лицарів.
- Мілорд, здається, ви сьогодні в жахливому стані.
- Линдон!
Терренс швидко намагався уникнути погляду свого пана. Однак його незмінне ставлення до справи викликало глибоке зітхання.
- Ви повинні позбутися занепокоєння.
- Що, чорт візьми, взагалі відбувається?
- Герцогиня каже, що дуже хвора.
- Здається, у неї грип.
Через стан Моллі, дуже схожого на правду, задумливий вираз обличчя Рувима змінився.
- Хіба це так серйозно? Минулого разу вона теж тяжко захворіла.
- Я хочу сказати... Я розумію, що герцог стурбований.
Але чи не занадто сильно?
Терренсу залишалось лише дотримати цих слів. Він як і раніше добре працював, але він поняття не мав, що непередбачена ситуація може відбутися в будь-який момент.
Кабінет заполонило сильне відчуття. Кожен, хто там працює, напевно міг би це відчути.
Тоді нам доведеться просто продовжити в тому ж дусі і наступного дня!
- Вот, милорд.
- Що це?
- Я б попросив вас підписати папери, сер.
- О, просто поклади їх мені. Я скоро з ними розберуся.
Рувим похитав головою, а потім механічно схилив голову до документів. Його руки рухалися швидко, але, поглядаючи на двері кожні десять хвилин, він все одно відчував себе не в своїй тарілці. Він дійсно не знав, чи зможе піти з кабінету рано.
Зрештою, працівники в кабінеті вибрали одного, який зробив потайки від Рувима пару знаків. Один жест, який смішився з виразами радості й смутку інших присутніх.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache